П ятигорська Петигорська Пятигорійська кіннота або Пінська 2 а бригада народної кавалерії війська Великого Князівства Ли

П'ятигорська (Петигорська, Пятигорійська) кіннота або «Пінська», 2-а бригада народної кавалерії війська Великого Князівства Литовського (пол. Petyhorcy) — середня литовська кіннота (кавалерія).

П'ятигорська кіннота
1746-1775
Країна	Велике Князівство Литовське Річ Посполита

Історія

Створена у XVI ст. з черкесів, що переселились до Литви з Кавказу, втікаючи від ісламізації в Османській імперії. Назва «п'ятигорці» (п'ятиборці) походила від П'яти Гір у Батьківщині черкесів на Кавказі. «П'ятигорська кіннота» існувала до XVIII ст. і поповнювалась за рахунок литовської шляхти та осілих у Литві татар. Вербування до підрозділів п'ятигорської кінноти відбувалося за товариською системою.

Озброєння воїна з рогатини, шаблі, кольчуги, місюрки, щита калкану

Була аналогом кінноти козацької, панцирної у Короні і використовувалась для охоплення флангів ворога, чи атаки ворожих шеренг, пробитих атакою важкої кавалерії — гусарії, використовуючи дещо легші списи. Участю у війнах з Гданськом, Москвою за часів Стефана Баторія була відомою корогва п'ятигорської кінноти ротмістра Темрюка Шимковича, який був ротмістром оборони поточної ще за панування Сигізмунда ІІ Августа.

На початках п'ятигорська кіннота використовувала для захисту лише місюрку, карваші, східний щит «калкан», до кінця XVI ст. почали застосовувала кольчугу, а з XVII ст. стали одягати кіраси. Озброєння складалось з 3-4 метрової рогатини, шаблі, двох пістолетів, рушниці, луку східного типу. По обладунках, озброєнню п'ятигорська кіннота стала аналогом панцерної кавалерії, виконуючи аналогічні з нею функції.

Збережені корогви п'ятигорської кінноти 1776 р. реформували у «П'ятигорську Бригаду кавалерії Народової».
У 1776 р. з частин п'ятигорської кінноти утворена була «2-а бригада народної кавалерії війська Великого Князівства Литовського», що була розміщена у Пінську та його околицях, звідки виникла пізніша назва «Пінська» кіннота.

Битви

Мір (11 червня 1792 р.), Дубенка (18 травня 1794 р.), м. Миколаїв (23 травня), оборона Варшави, Голхав (9 липня), Воля (27 липня), м. Вільно (10 серпня), Шведські батареї (25 серпня), Пованзкі (28 липня, 26-27 серпня), Блоне (9 вересня), Мацеєвичі (10 жовтня), Прага (4 листопада).

Коменданти

Ксаверій Хомінський, староста пінський
Петро Антоні Твардовський (14 жовтня 1790 р.)
Юзеф Копец (1794 р.)

Відомі особи

Див. також

(англ.)
2 Бригада Кавалерії народової Великого Князівства Литовського (пол.)

Джерела

M. Plewczyński: Żołnierz jazdy obrony potocznej za panowania Zygmunta Augusta, Warszawa 1985, (пол.)
M. Gawęda: Połonka — Basia 1660, Warszawa 2005, (пол.)
Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I (пол.)
Gembarzewski B. Rodowody pułków polskich i oddziałów równorzędnych od r. 1717 do r. 1831. Warszawa 1925. (пол.)

Примітки

Омельковець О.Я. П'ятигорські найманці на службі у Речі Посполитої [ 12 серпня 2018 у Wayback Machine.] Волинський національний університет імені Лесі Українки
Леонтій Войтович Князівські династії Східної Європи. (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Князі половецького і кабардинського походження [ 12 серпня 2018 у Wayback Machine.]
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.
. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 12 серпня 2018.
Бубенок О. Б. Дмитро Вишневецький і черкеси на службі у московського царя Івана IV [ 21 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Східний світ», 2018, № 2
Gembarzewski B. Rodowody pułków polskich i oddziałów równorzędnych od r. 1717 do r. 1831. Warszawa 1925. (пол.)

[1] Омельковець О.Я. П'ятигорські найманці на службі у Речі Посполитої [ 12 серпня 2018 у Wayback Machine.] Волинський національний університет імені Лесі Українки

[2] Леонтій Войтович Князівські династії Східної Європи. (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Князі половецького і кабардинського походження [ 12 серпня 2018 у Wayback Machine.]

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.

[4] . Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 12 серпня 2018.

[5] Бубенок О. Б. Дмитро Вишневецький і черкеси на службі у московського царя Івана IV [ 21 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Східний світ», 2018, № 2

[6] Gembarzewski B. Rodowody pułków polskich i oddziałów równorzędnych od r. 1717 do r. 1831. Warszawa 1925. (пол.)