Това риш пол towarzysz шляхтич що в часи Республіки Обидвох Націй Речі Посполитої служив у підрозділах національного авт

Това́риш (пол. towarzysz) — шляхтич, що в часи Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої) служив у підрозділах національного автораменту (найманого війська) разом зі своїм почтом — поштовими (почтовими), що складався переважно з його 2—3 слуг, селян. Товариші вважали себе рівними командиру хоругви (корогви) — ротмістру, а кількість поштових була символом їхньої заможності і статусу. В елітних хоругвах гусарських і панцерних кількість поштових значно перевищувала кількість товаришів. У менш престижних хоругвах легкої кавалерії товариші зазвичай вступали у бій самостійно зі своїм почтом. Велика частка хоругов формувалася на теренах України, де значна частина почту складалася з українців. Поділ на товаришів і поштових зберігся до поділу Речі Посполитої. По даному принципу 1781 була сформована галицька гвардія (нім. Königliche galizische adelige Leibgarde) під командуванням капітана — генерала землі подільської, фельдмаршала, князя Адама Чарторийського.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Товариш.

Іноземці, навіть здобувши польське шляхетство, не могли бути товаришами у підрозділах національного авторименту. Статус товариша могли мати виключно шляхтичі з Польщі і Литви, яким не могли віддавати команди навіть вищі званням офіцери з підрозділів іноземного аутораменту. Польські і литовські шляхтичі, що були офіцерами у підрозділах іноземного ауторименту, вважали за доречне бути одночасно товаришами у національних хоругвах, виставляючи там свого замісника з почтом, що вартувало немалих коштів.

Був заснований на товариському принципі набору найманого війська, за яким полковник згідно з наданим королем чи коронним гетьманом патентом наймав ротмістрів, а ті зі свого боку згідно з вербувальним листом у визначеному терені на певну кількість порцій на визначений час наймали собі товаришів. Кожен товариш був зобов'язаний виставити певну мінімальну кількість коней, воїнів — поштових і челяді з визначеним озброєнням. Ротмістр видавав платню «чвертями» щоквартально товаришам, а ті розділяли її поміж своїм почтом. Розмір платні залежав від чисельності почту.

Товариська система найму війська існувала у підрозділах:

Гусар
Панцерних
Кінноти козаків
Петигорійців
Кінноти татарської
Кінноти волоської
Угорської піхоти
Піхоти польсько-угорської
Піхоти польської

Серед старшини українських козаків з XVII ст. застосовувались титули значковий товариш, військовий товариш, бунчуковий товариш, а титул товариш використовувався серед козаків на Січі.

Термін товариш з початку XIX ст. прийняв значення елітарного кола близьких знайомих.

Див. також

Джерела

Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — . .
Górski K. Historia Jazdy Polskiej. — Kraków, 1894. (пол.)
Wimmer J. Wojsko polskie w drugiej połowie XVII wieku. — Warszawa : MON, 1965. (пол.)
Cichowski J., Szulczyński A. Husaria. — Warszawa : MON, 1981. — S. 21—23. — . (пол.)

Посилання

Товариш панцерний (рос.)
Спорядження товариша гусарського^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
Товариш гусарський (англ.)
Товариство давньої кавалерії — хоругва панцерна 17 ст. (пол.)