Повторення

Повтор або повторення — стилістична фігура, що утворюється умисним накопиченням в одному висловленні певних мовних елементів: окремих звуків, слів, словосполученнь або складніших синтаксичних одиниць. Головна, найзагальніша функція повтору — це художнє увиразнення мови, посилення її експресивно-зображальних властивостей. Повторами підкреслюються різноманітні семантично-стилістичні відтінки художнього тексту.

Стилістичні фігури на базі повтору

• Анафора — повтор на початку рядків або речень. Приклад:

Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.

— Ліна Костенко, «В пустелі сизих вечорів…»

• Антанаклаза — повтор того самого слова у різних значеннях. Приклад:

Погана та мати, що не хоче дитя мати.

— прислів'я

• Анадиплозис або зіткнення — повтор кінцевого слова або фрази одного речення на початку наступного речення. Приклад:

Кораблем грається вітер і хвиля,
Вітер і хвиля граються безсердечно.

— Йоганн Вольфганг фон Ґете

• Антиметабола — повтор фрази, але зі словами переставленими у зворотньому порядку. Приклад:

Один за всіх, і всі за одного.

• Анепіфора або кільце — повтор на початку та у кінці речення, віршу, строфи, абзацу або усього твору. Приклад:

Ні, не співать нам, доле, ні!

— Леонід Глібов

• Діакоп
• Епіфора — повтор наприкінці рядків або речень. Приклад:

Розумним і твердим у цьому світі будь
І завжди мовчазним у цьому світі будь!
I, поки очі є, язик і вуха в тебе,
Сліпим, німим, глухим у цьому світі будь!

— Омар Хаям

• Епанастрофа

• Поліптотон — повтор в межах одного речення того самого слова у різних граматичних формах. Приклад:

З лисами і сам лисом станеш.

— Прислів'я

Див. також

• Тавтологія (риторика)
• Приспів

Джерела

• «Теорія літератури», Іван Безпечний (1984)