Площа Галицька (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Галицька площа

Га́лицька пло́ща (у 1952—2023 роках — Площа Перемоги) — площа у Шевченківському районі міста Києва, розташована між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною.

Галицька площа Київ
Площа Галицька Площа Галицька
Місцевість	Солдатська слобідка, Нова Забудова
Район	Шевченківський
Розміщення	між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною
Назва на честь	Шляху до Галичини, який починався з площі
Колишні назви
Галицька площа, площа Повстання 1905 року, Площа Перемоги
Загальні відомості
Координати	50°26′48″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.446889° пн. ш. 30.492167° сх. д. / 50.446889; 30.492167
поштові індекси	01135
Транспорт
Найближчі станції метро	«Вокзальна» (0,75 км)
Автобуси	А 7, 50, 118
Трамваї	Т 1, 3, 15, 18
Тролейбуси	Тр 5, 7, 8, 17, 93Н, 94Н
Маршрутні таксі	Мт 165, 181, 189, 228, 230, 411, 427, 429, 433, 439, 450, 558, 570, 575, 720
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський (0,9 км), з. п. Північна (0,7 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	готель «Либідь»
Пам'ятники	обеліск на честь Перемоги
Заклади культури	Національний цирк України
Комерція
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
На карті	На карті населеного пункту
Мапа
Галицька площа у Вікісховищі

Історія

Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 р. на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалу.

1869 року з дозволу російського імператора Олександра ІІ площа отримала назву Галицька (рос. Галичская), оскільки звідси починався шлях до Галичини.

Галицька [площа]: звідси йде дорога до Галичини, давнього надбання Русі та Києва. Оригінальний текст (рос. дореф.) Галичская [площадь]: отсюда идетъ дорога въ Галицію, древнее достояніе Руси и Кіева.

Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883 рік).

1926 року площу було перейменовано у площу Повстання 1905 року, (на честь Шулявської республіки) однак ця назва не прижилася. 1944 року назву Галицька площа було підтверджено.

У 1952 році площа отримала назву площа Перемоги — на честь перемоги СРСР у німецько-радянській війні.

Сучасна (відновлена історична) назва — з 2023 року.

4 листопада 2023 року з обеліска, відкритого на честь подвигу столиці під час Другої світової війни у 1982 році, зняли зірку СРСР.

Забудова

Докладніше: Єврейський базар (Київ)

Вже у др. пол. XIX — на поч. XX ст. площу заповнювали дрібні крамнички, невеликі майстерні. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — (церква Іоана Златоуста) (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля Київського цирку).

У 1909—1910 роках Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало (синагогу) в глибині кварталу, поблизу Либеді. 1930 року приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню.

Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — Жилянська вулиця) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х роках під час прокладення лінії трамвая.

Саму ж площу протягом 1950–1980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі цирку, (універмагу «Україна») та готелю «Либідь», а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).

7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий парад, який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику.

В ніч з 6 на 7 листопада на знак протесту проти військового параду на площі Перемоги був виставлений пікет близько 300 осіб(керівник акції-голова Української Студентської Спілки(УСС) Олесь Доній, заступник-голова Спілки Незалежної Української Молоді(СНУМ) м.Києва Дмитро Тузов). Вночі молодіжний пікет був брутально розігнаний міліцейськими загонами ОМОН.

Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом Дмитра Малакова «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».

Зображення

• Національний цирк України
• Універмаг «Україна»
• Готель «Либідь»
• Обеліск на честь міста-героя Києва
• Будинок, у якому в 1962–1974 рр. мешкав С. Й. Параджанов

Примітки

1. Про повернення історичної назви площі Перемоги у Шевченківському районі міста Києва. kmr.gov.ua. Процитовано 14 квітня 2023.
2. Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.
3. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
4. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
5. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
6. Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5949/5990 «Про повернення історичної назви площі Перемоги в Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 02.03.2023) [ з першоджерела 2 березня 2023.]
7. У столиці демонтують радянську зірку на обеліску міста-героя Києва
8. (рос.). Факти і коментарії. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.

Посилання

• Про історію та обеліск

Джерела

• Перемоги площа // Веб-енциклопедія Києва.

• Перемоги пл. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 127.

• Перемоги площа // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 164. — .

• Перемоги площа // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 188. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Площа Перемоги // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — .
• // Сайт історії Києва (www.oldkyiv.org.ua)
• Победы площадь // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 439. (рос.)
• Малаков Д. В. Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги (фотоальбом). — К. : Видавничий дім «Амадей», 2004. — 145 с. — .
• Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К. : Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — .