Оман (імамат)

Імамат Оман (араб. إِمَامَة عُمَان‎, трансліт. Imāmat ʿUmān) — держава у межах «Справжнього Оману» Столицею імамату, в різні часи, була ^[en] та Нізва. Територія імамату простягалася на північ до Ібрі та на південь до регіонів Еш-Шаркія та Вахіба. Імамат був обмежений зі сходу горами Аль-Хаджар, а із заходу — пустелею Руб-ель-Халі. Гори Аль-Хаджар відокремили імамат Оман від Маскату та Оману. Обраний імам (правитель) проживав у столиці, а валіси (губернатори) представляли імамат у його різних регіонах.

إمامة عُمَان Imāmat 'Umān Імамат Оман
імамат
751 – 1959 ↓
Coat of arms
Девіз ٱللَّٰهُ أَكْبَرُ Аллах — найвеличніший
Оману: історичні кордони на карті Імамат Оману приблизно в середині 19 ст
Столиця	Нізва
Мови	Офіційна мова: : арабська
Релігії	Ібадийський Іслам (Державна релігія)
Форма правління	Ісламська теократична абсолютна виборна монархія
Імам
- 749–751 (перший)
- 1954–1959 (останній)
Законодавчий орган	Консультативна рада
Історичний період	Розпад Османської імперії/Новий імперіалізм
- Проголошено імамат	751
- Формальне зречення	28 листопада 1918
- кінець	1959
Попередник Наступник Омеядський халіфат Оманська імперія Маскат і Оман
Сьогодні є частиною	Оман

Імамат Оман, як і султанату Маскат, перебував під владою секти ібадитів. Імами здійснювали духовне та світське управління регіоном. Імамат мав 1200-річну історію, був заснований релігійними лідерами Ібаді в Омані та базувався на ісламському шаріаті, згідно з яким правитель має бути обраним. Імам вважався очільником громади, але племінний рух, який був частиною оманського суспільства, заохочував децентралізовану форму управління, яка допомогла б підтримувати політичну єдність серед оманців. Імамат встановив державну систему, за якої правитель не повинен мати абсолютної ні політичної, ні військової влади; повноваження були розділені з місцевими губернаторами. Щоб запобігти місцевим або зовнішнім загрозам імамату, імам мав здобути підтримку місцевих громад і племен, щоб зібрати сили для боротьби за певну справу. Імаму були потрібні глибоке розуміння племінної політики та політична кмітливість, щоб підтримувати політичну стабільність в імаматі під час конфліктів.

Історія

Імамат був заснований у 750 році нашої ери, незабаром після ^[en].

З моменту свого утворення Імамат управляв частиною або всім сучасним Оманом і заморськими землями протягом певних періодів часу. На піку своєї могутності імамат зміг вигнати португальських колонізаторів з Оману та заснувати морську державу, що поширила свою імперію до Перської затоки та Східної Африки у 17 столітті. Попри те, що Імамат був ізольований горами Аль-Хаджар і пустелею Руб'-ель-Халі, він мав широку світову торгівлю, оскільки експортував сушені фініки, лайм і бавовняні тканини ручної роботи, а також імпортував інші продукти. Більшість торгівлі відбувалася з Індійським субконтинентом.

У середині 18 століття Ахмед бін Саїд Аль Бу Саїд, який походив з маленького села у внутрішній частині Оману, вигнав перських колонізаторів з Оману та став обраним імамом Оману зі столицею Рустак. Після смерті імама Ахмеда в 1783 році суверенітет Оману був розділений між прибережною стороною, яка дотримувалася спадкової лінії престолонаступництва, якою керували султани Альбусаїді в Маскаті, та внутрішніми частинами Оману, які зберегли виборний імамат і пізніше перенесли свою столицю з Рустака до Нізви. Британська імперія прагнула домінувати у південно-східній Аравії, щоб придушити зростаюче панування інших європейських держав і протистояти новій морській силі — Оманській імперії в 18-19 ст. Таким чином британці прийняли рішення підтримати султанів Альбусаїді Маскату. Британська імперія уклала низку договорів із султанами з метою просування британських політичних та економічних інтересів у Маскаті в обмін на надання захисту султанам. З часом Султанат ставав все більш залежним від британських позик і політичних порад. Між імамами та султанами Маскату часто виникала напруженість. Суперечка між імаматом і султанатом була здебільшого політичною. Оманці всередині країни вважали, що правитель має бути обраним, і відкидали зростаючий британський політичний та економічний контроль над Маскатом і Оманом. У 1913 році імам Салім ібн Рашид аль-Харусі розпочав ^[en], яке тривало до 1920 року, коли імамат встановив мир із Султанатом шляхом підписання Себського договору. Угода призвела до фактичного розколу між Оманом і Маскатом, де внутрішньою частиною (Оманом) керував Імамат, а прибережною частиною (Маскат) керував Султанат. ^[en], що підписала нафтову концесію з султаном Маската в 1937 році, дійшла висновку, що нафта, ймовірно, існує у внутрішніх регіонах Оману. У 1954 році новий імам ^[en], боронив імамат від нападів султанату Маскат, який підтримувався британським урядом. Султан Саїд бін Теймур з Маскату за прямої підтримки британських військ зміг перемогти імамат у ^[en], що тривала до 1959 року. У 1970 році назву «Маскат і Оман» було змінено на «Султанат Оман» .

У поточному вживанні «Справжній Оман» також може стосуватися до всього сучасного султанату, за винятком ексклавів Мусандам і Мадха.

Примітки

1. FO 1016/313 The Imamate of Oman: report by George Rentz p.44. agda.ae (англ.). Процитовано 1 вересня 2021.
2. Oman's Foreign Policy: Foundation and Practice: Foundation and Practice by Majid Alkhalili
3. Historical Summary of Events in the Persian Gulf Shaikhdoms and the Sultanate of Muscat and Oman, 1928–1953' [97v] (199/222) QDL.
4. British National Archive: (18/316) Muscat State Affairs: Muscat– Oman Treaty
5. Oman and the World: The Emergence of an Independent Foreign Policy (Joseph A. Kechichian)
6. The Oman Question: The Background to the Political Geography of South-East Arabia J. C. Wilkinson.
7. Geographical Review JSTOR.
8. The Rough Guide to Oman. Penguin. 1 листопада 2011. ISBN . Процитовано 11 листопада 2013.
9. A Close Relationship: Britain and Oman Since 1750. QDL.
10. CNN Arabic: وفاة آخر أئمة عُمان في منفاه السياسي بالسعودية
11. British National Archive: Muscat and Oman Internal Affairs History
12. J. E. Peterson, "The Revival of the Ibadi Imamate in Oman and the Threat to Muscat, 1913–20," Arabian Studies 3 (1976): 165–88.
13. A Close Relationship: Britain and Oman Since 1750. QDL.