Ніна Ургант

Ніна Миколаївна Ургант (нар. 4 вересня 1929, Луга, Ленінградська область, СРСР — 3 грудня 2021) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1974). Лауреатка Державної премії СРСР (1976).

Ургант Ніна Миколаївна
Ім'я при народженні	рос. Нина Николаевна Ургант
Народилася	4 вересня 1929(1929-09-04)^[1] Луга, Ленінградська область, РСФРР, СРСР
Померла	3 грудня 2021(2021-12-03) (92 роки) Санкт-Петербург, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1953)
Знання мов	російська
Заклад	; Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу; Олександрійський театр
Роки активності	з 1953
Батько	^d
У шлюбі з	Ласкарі Кирило Олександрович, Міліндер Лев Максович і Воропаєв Геннадій Іванович
Діти	Андрій Львович Ургант
Автограф
Нагороди
IMDb	ID 0881865
Мати — Марія Петрівна Ургант (1902—1962) — українка. У сім'ї було четверо дітей: Володимир, Ніна, Герман і Галина. Перший чоловік — актор, Заслужений артист РРФСР (1991) Лев Міліндер (31 грудня 1930 — 8 березня 2005) син — актор Андрій Ургант (нар. 28 листопада 1956) онук — телеведучий, актор, співак, музикант Іван Ургант (нар. 16 квітня 1978) правнучка Ніна Іванівна Ургант (нар. 15 травня 2008) живе в Москві. правнучка Валерія Іванівна Ургант (нар. 21 вересня 2015) внучка Марія Андріївна Ургант, живе в Нідерландах правнук Емір правнук Габріель Другий чоловік — актор, Заслужений артист РРФСР (1991) Геннадій Воропаєв (1931—2001). Третій чоловік — артист балету, балетмейстер, Заслужений діяч мистецтв РФ (2002) Кирило Ласкарі (1936—2009). Ролі в кіно 1954 — Приборкувачка тигрів — Олечка Михайлова 1955 — Дванадцята ніч — служниця 1957 — Смерть Пазухіна — Мавра Григорівна, друга дружина Прокопія Івановича Пазухіна 1957 — Вулиця сповнена несподіванок — відпочивальниця в Петергофському парку 1958 — Йшли солдати... — удова 1959 — Шинель — дама легкої поведінки 1960 — Обережно, бабуся! — Олександра 1962 — Вступ — мати Володі 1963 — Знайомтесь, Балуєв! — Дуся Балуєва 1963 — Поки жива людина — Зінаїда Іванівна Широкова 1964 — Мати і мачуха — Катерина 1964 — Чайка (фільм-спектакль) — Маша 1965 — Спекотний липень — Варвара 1966 — Денні зірки — жінка з труною 1966 — Я родом з дитинства — Люся 1967 — Відплата — Сіма Суворова 1967 — Війна під дахами — Ганна Михайлівна 1968 — Люди, як річки — Парасковія, листоноша 1969 — Довга, довга справа... — Маша 1969 —  — мати Кістки 1969 — Сини йдуть у бій — Ганна Михайлівна 1970 — Білоруський вокзал — Раю 1970 — Чарівна сила — мама Вови 1971 — Могила лева — Марія, коханка Веселова 1974 — Мріяти і жити — мати Марії 1974 — Премія — Міленіна 1974 — Ясь і Яніна — учасниця свята в клубі 1975 — На все життя — тітка Таня 1975 — Пам'ять — вчителька 1976 — Ви мені писали... — Ніна Миколаївна 1976 — День сімейного торжества — Дарина Степанівна 1976 — Довга, довга справа — Марія Іванівна Строганова, мати Кирила 1976 — Дні хірурга Мишкіна — Марина Василівна, головний лікар 1976 — Власна думка — Олімпіада 1977 — 1979 — Відкрита книга — мати Тані 1978 — Красень-чоловік — Аполлінарія 1978 — Хлопчаки — тітка Дуся 1979 — Дев'ять днів і все життя. — Сама себе, озвучка 1980 —  — Медведєва 1981 — Дівчина і Гранд — мама Марини 1981 — Танкодром — Маргарита Андріївна 1982 —  — Ганна Кирилівна 1982 — Сонячний вітер — Любов Василівна 1984 — Час відпочинку від суботи до понеділка — пасажирка теплохода 1984 — Найкращі роки — тітка Віка 1985 — Недільний тато — Ніна Сергеєва 1985 — Подружка моя — Ніна Юріївна, мати Кістки 1986 — Потерпілі претензій не мають — Катерина Василівна 1987 — Запам'ятайте мене такою — Жукова, алкоголічка 1987 — Казка про закоханого маляра — сліпа королева 1988 — Будні і свята Серафими Глюкіної — Марія Григорівна 1992 — Барабаніада 2002—2009 — Розлучені мости — Зінаїда Миколаївна 2004 — Вулиці розбитих ліхтарів-6 — Олена Петрівна 2004 — Я тебе люблю — Марія Львівна 2006 — Російські гроші — Анфіса Тихонівна 2008 — Азіат — Ошкинчиха Документальне кіно 1974 — Ніна Ургант. Фільм-портрет (режисер Є. Струкова, ленінградське телебачення) 1999 — Ніна Ургант. Петербург. Портрети 2004 — Планета Ніни Ургант (режисер Наталія Урвачева) 2005—2007 — Як йшли кумири (режисери Дмитро Кужаров, Михайло Роговий) 2009 — Ніна Ургант. Бути достовірною (режисер Наталя Сергєєва) 2009 — Ніна Ургант. Три кішки і двоє чоловіків (режисер Олег Шиловський) 2014 — Ніна Ургант. Казка для бабусі (режисер Сергій Сунцов) Нагороди 1960 — заслужена артистка РРФСР 1963 — Спеціальний приз Венеціанського кінофестивалю за роль в картині «Вступ» 1971 — орден «Знак Пошани» 1974 — народна артистка РРФСР 1976 — Державна премія СРСР за роль Діни Павлівни Міленіної у фільмі «Премія» 1982 — Почесна Грамота Президії Верховної Ради РРФСР — за багаторічну плідну творчу роботу в Ленінградському державному академічному театрі драми імені О. С. Пушкіна 1999 — орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня 1999 — Ордена Творця Петербурга (№ 8) 2001 — театральна премія «Золотий софіт» (спеціальна премія — за творче довголіття та унікальний внесок у театральну культуру Санкт-Петербурга) 2006 — орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня — до 250-річчя Александрінського (Російського академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна) 2013 — Приз імені А.Миронова «Фігаро» в номінації «За чудову мить довжиною в життя» 2014 — театральна премія «Золота маска» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва 2016 — орден Пошани Член гільдії акторів кіно Росії (з 2015 року) Примітки ČSFD — 2001. d:Track:Q3561957 Ливси, Елена. . Нина Ургант: 85-летие — какой же это праздник? // Комсомольская правда. — 2014. — Число 03. — 09. з джерела 6 вересня 2018. Процитовано 15 жовтня 2020. Чуянова, Элина. . // Сайт freecity.lv. 20.11.2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 13 липня 2016. . // Информационное агентство . 26.11.2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 13 липня 2016. «Мама до сих пор меня воспитывает» [ 28 липня 2010 у Wayback Machine.] // «МК в Питере», 29.11.2006. Кожемякин, Владимир. . Не надо мстить! Почему споры о войне раскалывают общество? // . — 2013. — № 22 (1699) за 29 мая (7 липня). — С. 7. з джерела 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. (рос.). Первый канал. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 23 червня 2020. Карасёв И., Ливси Е. . У Нины Ургант под дверью живёт… бомж // Комсомольская правда. — 2009. — № за 3 сентября (7 липня). з джерела 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. Кулебякина, Ава. . Нина Ургант: «80 лет — несчастье, горе, беда. Это болезнь и отчаяние» // . — 2009. — № за 4 сентября (7 липня). з джерела 21 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. . // NEWSru.com. 27.03.2001. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 25 квітня 2016. Кафтан, Лариса. . // Комсомольская правда. 18.12.2007. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 25 квітня 2016. Зинченко, Денис. . // . 12.07.2014. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 16 вересня 2014. . Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021. Плавока Инна (27 жовтня 2019). . Chayka.lv (рос.). Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 23 червня 2020. . // Сайт www.starhit.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2016. . // Сайт vremya.tv. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 16 вересня 2014. . Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 15 жовтня 2020. . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 15 жовтня 2020. . Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 15 жовтня 2020. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. . Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 15 жовтня 2020. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. . kremlin.ru. 26 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 вересня 2020. Процитовано 26 грудня 2016. Література Блинова А. И. Нина Ургант: Народная артистка России. — М. : МК МЕТА, 2002. — 249+2 с. — Нина Ургант. — Изд. Бюро пропаганды советского киноискусства, 1968. — 20 с. — 75000 экз. — (Актёры советского кино). Портреты актёров: Нина Ургант, Лидия Штыкан, Нина Мамаева, Игорь Горбачев, Вадим Медведев. — 1971. — 116 с. — 40000 экз. Посилання Нина Ургант в программе «Встречи на Моховой» («Петербург — Пятый канал», 3 января 2009 года)