На все життя що залишилося рос На всю оставшуюся жизнь радянський телевізійний чорно білий художній фільм 1975 року друг

«На все життя, що залишилося…» (рос. «На всю оставшуюся жизнь…») — радянський телевізійний, чорно-білий художній фільм 1975 року, друга екранізація повісті Віри Панової «Супутники» .

На все життя, що залишилося…
рос. На всю оставшуюся жизнь…

Жанр	драма
Режисер	Петро Фоменко
Сценарист	Петро Фоменко
На основі	Q105189255?
У головних ролях	Олексій Ейбоженко Ернст Романов Людмила Арініна Світлана Карпінська
Оператор
Композитор	Веніамін Баснер
Художник
Кінокомпанія	Ленінградське телебачення
Тривалість	270 хв. (4 серії)
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1975
IMDb	ID 0198798

Про фільм

Цей фільм, випущений до 30-річчя Перемоги у Німецько-радянській війні, являє собою ремейк фільму 1965 року. Він складається з чотирьох серій, що розповідають про фронтовий санітарний поїзд, який називають «поїздом милосердя». Чотири роки там рятують поранених. Тонка режисерська робота Петра Фоменка і хороше втілення акторами яскравих і точних образів медиків і пацієнтів відтворюють всі страшні відчуття кривавої війни, яка стараннями лікарів і медсестер стала милосердною для солдатів. Одним зі сценаристів фільму став , рідний син письменниці Віри Панової, автора літературної першооснови фільму.

Сюжет

Глядачі знайомляться з героями на самому початку фільму, коли комісар Данилов, проходячи по санітарному поїзду, заглядає в купе. При цьому проходять спогади комісара Данилова, молодої і чарівної Оленки Огородникової, доктора Бєлова про мирне, спокійне і, головне, щасливе життя. Коли з'являється звістка про початок війни, комісар Данилов формує потяг і підбирає персонал.

У другій серії з'являються нові герої — тяжкопоранені солдати, які зберегли після численних операцій і ампутацій надію і оптимізм — їх більшість, вони не впали у відчай і продовжують жити і радіти життю. На їх фоні виділяється трагічний персонаж Жигалова — морський офіцер, який не хоче жити калікою. В купе оптимістів яскраво виділяється паралізований молодший лейтенант Крамін (його грає Валентин Гафт), який частенько повторює слівце «чарівно», що мимоволі залишається в пам'яті глядачів. Зустріч Краміна з дружиною стала однією з найяскравіших сцен картини.

Третя серія оповідає про важкі військові будні медиків, які розбавлені кількома веселими і цікавими епізодами — про курника на колесах, великими і невеликими романами (Юлії Дмитрівни, старшої медсестри, з доктором Супруговим, медсестри Фаїни з Низвецьким). Все це доповнюється трагічними вставками про сумні події в житті багатьох героїв і їхніх сімей, різкі трагічні повороти в їхніх долях. На цьому тлі виділяється епізод, коли Данилов дізнається про загибель дружини і дочки Бєлова в обложеному Ленінграді восени 1941 року.

Четверта серія розповідає про те, якими гіркими для головних героїв виявилися дні напередодні Перемоги. Оленка Огородникова дізнається, що Даня, якого вона любила, одружився з іншою. Бєлов, опинившись нарешті в своєму улюбленому місті, Ленінграді, на місці свого будинку бачить одні руїни. Юлія Дмитрівна зрозуміє справжню сутність спочатку коханого нею Супругова в епізоді з невеликим скромним пайком.

Однак всі ці труднощі, великі і маленькі прикрощі в житті головних героїв будуть закриті почуттям надії, радістю спільної справи в ім'я Перемоги, і на все життя невеликий поїзд милосердя стане цілющим бальзамом для душ, які зіткнулися з ним.

У ролях

Олексій Ейбоженко — комісар Данилов
Ернст Романов — начальник поїзда доктор Бєлов
Людмила Арініна — Юлія Дмитрівна
— Олена Огородникова
Світлана Карпінська — операційна сестра Фаїна
Михайло Данилов — доктор Супругов
— завгосп Соболь
Пантелеймон Кримов — Сухоєдов
Гліб Стриженов — Кравцов
Георгій Штиль — Горємикін
— медсестра Смирнова
— Нифонов
— Даня
Майя Булгакова — Дуся
Валентин Гафт — паралізований молодший лейтенант Крамін
Кіра Головко — Сонечка
Михайло Жигалов — капітан-лейтенант без ноги
— Низвецький
— Васька
Валерій Золотухін — Саша
— Лутохін
— Колька Пухов
Маргарита Терехова — вчителька Фаїна, пізніше — вагітна з ампутованою ногою
Ніна Ургант — тітка Таня
— дружина Кравцова

Знімальна група

Сценарій: , Петро Фоменко
Режисер-постановник — Петро Фоменко
Оператор-постановник —
Художники-постановники: , ,
Композитор — Веніамін Баснер
Звукооператор —
Монтаж: Лідія Денисова, Лариса Нестерова
Виконання пісень: Петро Фоменко і
Автори слів пісні: , Петро Фоменко

Посилання

На все життя, що залишилося… на сайті IMDb (англ.)