Ургант Андрій Львович

Андрій Львович Ургант (іноді вказується як Міліндер; (нар. 28 листопада 1956, Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, телеведучий.

Ургант Андрій Львовичрос. Андрей УргантДата народження28 листопада 1956(1956-11-28) (67 років)Місце народженняЛенінград, РРФСР, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяAlma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв (1977)Професіяактор, телеведучий, шоумен, актор озвучуванняIMDbID 0881864andreyurgant.ru  Ургант Андрій Львович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ургант.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Внесений до бази «чистилище» сайту Миротворець — за свідоме порушення державного кордону України.

У липні 2017 року разом з актрисою Марією Ароновою в окупованій Євпаторії зіграв головну роль у спектаклі «Любовь@Точка.RU».

Життєпис

Народився 28 листопада 1956 року в Ленінграді в родині акторів — Лева Максович Міліндера (1930—2005) та Ніни Миколаївни Ургант (1929-2021). Батько телеведучого, актора Івана Урганта. Видання «МК в Пітері» у статті про актора написало про естонське походження прізвища Ургант, таку ж інформацію опублікувала і газета «Аргументи та факти».

У 1977 році Андрій Ургант закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії, курс Рубена Агамірзяна.

Грав у і в театрі імені Ленінського Комсомолу (нині театр Балтійський Будинок). Здобув популярність як неперевершений майстер театральних капусників. Розіграші Урганта та його колеги, Андрія Максимкова, були дуже популярні в 1990-х роках на телебаченні.

У 1993 році в прокат виходить фільм «Вікно в Париж» — двосерійний художній фільм, комедійна фантасмагорія режисера Юрія Маміна. У цьому фільмі блискуче грає роль другого плану Андрій Ургант — Гуляєв, який живе в Парижі давній знайомий Миколи. У цій картині Андрій Ургант розкривається як блискучий комедійний актор.

Знімався в серіалі «Вороніни», у фільмі «Одержимий» і в документальному кіно «Життя і пригоди Мішки Япончика». У 2011 році актор виконав одну з головних ролей в картині «Моя шалена родина».

Телебачення

З 5 березня по 23 липня 2005 року разом з сином Іваном був ведучим розважального шоу «Велика прем'єра» на «Першому каналі» у Росії .

З 21 вересня 2007 по 28 серпня 2008 року — ведучий інтелектуальної телегри для старшокласників «Володар розуму» на телеканалах «Росія» і «Бібігон» (у 2011 році програма виходила в повторах на каналі «Карусель») .

З 12 вересня по 10 грудня 2009 року вів судове ток-шоу «Дванадцять» на каналі ДТВ .

Паралельно з цим був ведучим розмовної передачі «Зустрічі на Моховій» на петербурзькому «П'ятому каналі» до 28 лютого 2010 року.

З 15 квітня по 29 травня 2010 року — співведучий Михайла Шаца в гумористичній програмі «Слава Богу, ти прийшов!» на СТС.

У 2011 році провів кілька випусків музичного конкурсу «Пісня для вашого столика» на НТВ. До листопада 2012 року був ведучим телепрограми «Егоїст» на телеканалі 100ТВ.

З 2017 року — постійний учасник телегри «П'ятеро на одного» на каналі «Росія-1». У 2018 році — член журі шоу «Майстер сміху» на каналі «Росія-1».

Особисте життя

• Перша дружина — Валерія Іванівна Кисельова (7 лютого 1951 — 1 лютого 2015), однокурсниця по ЛДІКМ.
  • Син Іван Ургант (нар.. 16 квітня 1978).
    • Онука Ніна Ургант (нар.. 15 квітня 2008) .
    • Онука Валерія Ургант (нар.. 21 вересня 2015).
• Друга дружина — Олена Свінцова (нар. 1947) була актрисою театру імені В. Ф. Коміссаржевської, поетеса і співачка. З 1996 року живе в Нідерландах .
  • Дочка Марія (нар.. 1984) живе в Нідерландах, одружена з турецьким бізнесменом .
    • Онук Емір (нар.. 2004) .
    • Онук Габріель (нар.. 2015) .
• Третя дружина — Віра Володимирівна Яцевич, розведені.

Нині проживає з Оленою Романовою (нар.. 1986).

Фільмографія

Ролі в кіно

1. 1982 — Голос — Миша, працівник кіностудії
2. 1983 — Котячий будинок (телеспектакль) — лялька Андрюша
3. 1985 — (Снігуроньку викликали?)
4. 1986 —  — скоморох-співак
5. 1989 — Биндюжник і Король — Гусар Льова
6. 1989 —  — Юпітер
7. 1990 —
8. 1990 —  — епізод
9. 1991 —
10. 1991 — Геній — камео
11. 1991 — Ті, що п'ють кров — Аганін
12. 1992 —  — Миша
13. 1992 —  — Андрій Свиридов
14. 1993 —
15. 1993 — Гріх. Історія пристрасті
16. 1993 — Вікно в Париж — Миша Гуляєв, російський емігрант
17. 1993 —
18. 1994 —  — Кашурніков, Родіон Романович
19. 1994 —  — Грюнберг
20. 1994 —
21. 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів-2 — конферансьє (серія «Справа № +1999»)
22. 2000 —
23. 2000 — Убивча сила — Мухаєв
24. 2000 —  — портьє
25. 2001 —  — поет
26. 2001 — Ключі від смерті — Шурпин, письменник
27. 2001 —  — Кошелев
28. 2001 —  — Генрі Дімарест
29. 2002 —
30. 2002 — Кріт-2 — Михайло Борисович Лерр, адвокат
31. 2004 —
32. 2005 — Майстер і Маргарита — Жорж Бенгальський, конферансьє
33. 2005 —  — Лавадський
34. 2005 —
35. 2006 —  — Рибаков
36. 2006 —  — професор
37. 2007 — Кохання-зітхання — Нерон / Олег Львович Власов
38. 2008 — Кохання-зітхання 2 — Нерон / Олег Львович Власов
39. 2009 —  — «Ботвинник», злодій
40. 2009 — 2016 — Вороніни — Сергій Геннадійович Золотарьов, батько Віри
41. 2010 —  — Анатолій Васильович Губанов, депутат
42. 2010 — Кохання-зітхання 3 — Нерон / Олег Львович Власов
43. 2011 —  — Йоваль Лазаревич Гепнер
44. 2011 —  — Василь Семенович
45. 2011 —  — Віктор Волинцев
46. 2012 —  — мажордом гетьмана
47. 2012 —  — Сергій Петрович, депутат
48. 2012 —  — Павло Сергійович
49. 2013 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво … 5 років потом — Микола Семенович, батько Віті, полковник у відставці
50. 2013 —  — Борис Гайтан, батько Паші
51. 2013 —  — «Вентєль»
52. 2014 —  — «Ботвинник», злодій
53. 2015 —  — Віктор, батько Гоші
54. 2015 —  — Роберт Ростовцев
55. 2015 —  — Павло Видригайло («Карандаш»), кримінальний авторитет
56. 2018 — Мажор-3 — дядько Ніни, горілчаний олігарх, батько Олега

Дубляж

1. 1988 — Салам, Бомбей!
2. 1989 — Любов, любов, любов — Судхірбхай (Раза Мурад)
3. 1991 — Звичка одружуватися — Філ Голден (Пол Райзер) (кінотеатральний дубляж)
4. 1992 — Декілька хороших хлопців — лейтенант Деніел Каффа (Том Круз) (кінотеатральний дубляж)
5. 1999 — Мій улюблений марсіанин — доктор Колай (Уоллес Шон)
6. 2000 — Викрасти за 60 секунд — Джонні Бі (Master P)
7. 2001 — Падіння «Чорного яструба» — Кріббс (Стівен Форд)
8. 2003 — SWAT: Спецназ міста ангелів — капітан Томас Фуллер (Ларрі Пойндекстер)
9. 2003 — Володар морів: На краю землі — Стівен Метьюрін (Пол Беттані)

Нагороди

У 2007 році став Лауреатом щорічної мистецької премії «Потерпілі» — «за незвичайність літературних і театральних образів».

Примітки

1. Ургант Андрей Львович / Ургант Андрій Львович / Urgant Andrej Lvovich [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
2. . Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
3. «Мама досі мене виховує»^{[недоступне посилання з травня 2019]} // «МК в Пітері», 29.11.2006
4. Кращі холостяки зі світу шоу-бізнесу // -зима», 28.06.2007
5. . Комсомольська правда. 4 березня 2005. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
6. . Літературна газета. 16 березня 2011. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 4 квітня 2022.(рос.)
7. . . 12 січня 2010. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
8. . . 23 вересня 2010. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
9. . . 15 червня 2012. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
10. . Московський комсомолець. 2 червня 2011. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.(рос.)
11. Амурні таємниці сім'ї Ургант // Експрес газета [ 2013-09-17 у Wayback Machine.]
12. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 30 січня 2019.
13. Андрій Ургант: «Лена звернула увагу на Івана»
14. . www.starhit.ru. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2016.
15. Батько Івана Урганта: Родим синові сестричку [ 15 липня 2019 у Wayback Machine.]

Література

• 2012 г. Ессе Русселл. Ургант Андрей Львович. Изд. Лет Ме Принт, 86 с., ISBN 5-512-86867-5, ISBN 978-5-512-86867-6

Посилання

• Андрій Ургант [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] на " ". Дерево предків і нащадків
• Архів телепрограми «Зустрічі на Моховій»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Андрій Ургант: «Мій син крутіше, ніж Онєгін» [ 30 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Зміна», Марина Бойченко, 11 січня 2010
• Андрій Ургант: «Глядач є головним партнером актора! [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] » [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.]