Теодо р Миха йлович Мартине ць 22 лютого 1893 Богородчани Королівство Галичини та Володимирії Австро Угорщина квітень 19

Теодо́р Миха́йлович Мартине́ць (*22 лютого 1893, Богородчани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — † квітень 1940, невідомо, УРСР) — правник, сотник УГА, культурно-громадський діяч, меценат.

Теодор Мартинець
Сотник

Загальна інформація
Народження	22 лютого 1893(1893-02-22) смт. Богородчани, Австро-Угорщина
Смерть	квітень 1940 невідомо, УРСР
Національність	українець
Alma Mater	Український таємний університет
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Українсько-польська війна

Мартинець Теодор у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинець.

Біографія

Теодор Мартинець народився 1893 року в Богородчанах — тодішньому адміністративному центрі однойменного повіту в Галичині. Випускник Станиславівської гімназії.

У роки Першої світової війни воював в складі австрійської армії на Італійському фронті. Після поранення і лікування був переведений на військову службу до Львова.

В першій половині жовтня 1918 року увійшов до складу українського Центрального Військового Комітету, як представник 41-го супровідного куреня. До комітету входили також: сотники Д. Вітовський, Василь Черський, Н. Гірняк, поручники І. Рудницький (15-й піхотний полк), В. Старосольський, , четарі Л. Огоновський (з військової поліції), О. Караван (19-й полк Стрільців), Д. Паліїв, М. Коновалець — брат полковника Є. Коновальця.

1 листопада 1918 під час Листопадового зриву організував військову команду, яка вивісила на Львівській ратуші синьо-жовтий прапор. У складі УГА брав участь в Українсько-польській війні.

У повоєнні роки Теодор Мартинець здобув юридичний фах в Українському таємному університеті у Львові. Працював у місцевому Земельному банку, а після відкриття філії цієї установи у Станиславові обіймає посаду її директора в 1930-х.

Теодор Мартинець проводив широку громадську діяльність. У 1929 році виконував функції відповідального редактора «Літопису Червоної Калини» — популярного історико-літературного місячника. Був активним членом і меценатом культурно-освітніх товариств «Просвіта» і «Рідна школа» на Станиславівщині, керівником місцевого Українського спортивного товариства «Пролом».

Після встановлення радянської влади на західноукраїнських землях Теодора Мартинця в листопаді 1939-го заарештували і помістили у станіславську в'язницю НКВС. Був страчений без суду в квітні 1940 року.

Вшанування пам'яті

1995 року в Івано-Франківську на честь Теодора Мартинця названо одну із вулиць центральної частини міста. Повна її назва — .
2003 року в Богородчанах було встановлено пам'ятну дошку Теодору Мартинцю.

Примітки

Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. – С. 526. Репозитарій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Процитовано 27 березня 2023.
По Загальних Зборах С. Т. "Пролом" в Станиславові // Діло. – 1930. – 17 квітня. – С. 6. LIBRARIA. Архів української періодики онлайн. Процитовано 27 березня 2023.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.

Посилання

Хочемо до України! [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Перший Львівський піхотний полк імені князя Льва [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Становлення ЗУНР [ 25 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. – С. 526. Репозитарій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Процитовано 27 березня 2023.

[2] По Загальних Зборах С. Т. "Пролом" в Станиславові // Діло. – 1930. – 17 квітня. – С. 6. LIBRARIA. Архів української періодики онлайн. Процитовано 27 березня 2023.

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.