Ко нго кон Kongo dya Ntotila або Wene wa Kongo порт Reino do Congo стародавня держава в нижній течії річки Конго на тери

Ко́нго (кон. Kongo dya Ntotila або Wene wa Kongo; порт. Reino do Congo) — стародавня держава в нижній течії річки Конго на території сучасних Демократичної Республіки Конго та Анголи в XIII-XIX століттях. Етнічну основу країни складав народ конго.

Wene wa Kongo,
або Kongo dya Ntotila
Королівство Конго

1395 – 1914


Прапор	Герб

Королівство Конго

Столиця

Мбанза-Конго (сучасна Ангола);

Релігії

християнство з місцевими особливостями

Форма правління

монархія

Президент

- 1390-ті

Лукені Луа Німі (перший)

- 1911-1914

(останній)

Історія

- Засновано

1395

- Ліквідовано

1914

Площа

- 1650

129 400 км²

Населення

- 1650

509 250 осіб

Густота

3,9 осіб/км²

Валюта

раковини

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Конго

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Конго.

Аудієнція португальських послів у маніконго

Передумовою створення єдиної держави було заснування в межах розселення народу конго 6 князівств. Легенди пов'язують їх об'єднання з переселенням на південний берег річки Конго загону воїнів на чолі з та завоюванням ним князівства (XIII століття). Пізніше були підкорені й інші князівства, які і склали основу держави. Владу Нтіну Вене визнали також правителі невеликих північних державних утворень, близьких етнічно до конго — , , Лоанго, а також держава Ндонго.

У XIV-XV століттях об'єднання тимчасово розпадалось. 1390 року маніконго Лукені Луа Німі завоював державу Мвене Кабунга, яке лежало на горі на південь від нього. На новому місці він заснував свою столицю - Мбанза Конго.

У час найбільшої могутності (XV-XVI століття) Конго займало просторий регіон, обмежений з півночі річкою Конго (частина провінції знаходилась на північному березі), з півдня — річкою , із заходу — узбережжям Атлантичного океану, на сході кордони проходили приблизно по меридіану, що перетинає східний берег Малебо.

Згідно з португальськими джерелами, в XV–XVI століттях Конго знаходилось у стані розквіту. Державу очолював правитель, який мав титул . Феодальні відносини, що складались, переплітались з інститутами домашнього рабства. Високого рівня розвитку досягли сільське господарство, ремесла, торгівля. Існували власність верховного правителя на землю, експлуатація податного населення у формі податі та «царської барщини». З приходом у Конго португальців у 1482 році, їм вдалось привернути до християнства групу вищої знаті та маніконго Нзінгу а Нкуву. Слідом за цим почались обряди масового хрещення, часто насильницькі, всього народу. Одночасно державу спустошувала работоргівля.

З приходом до влади Афонсу І Мвемба Нзінга (1506–1543) Конго стало ареною активної діяльності європейських авантюристів та християнських місіонерів. Внук Афонсу І — (1545–1561) вигнав із країни всіх європейців. У 1560-х роках загострились стосунки з племенами на північному сході країни, що призвело до затяжної на довгі роки війни з ними. У 1568 році до Конго вторгнулись із країни Лунда, які пограбували країну та повністю зруйнували її столицю — Мбанза-Конго. Маніконго (1568–1587) звернувся за допомогою до португальської влади Ндонго. Яга були вигнані, але Конго потрапило у васальну залежність від португальців. Для зміцнення свого положення маніконго (1587–1614) намагався встановити відносини із суперниками португальців — голландцями.

У 1570-х роках пройшло повстання . Одна за одною відокремлювались провінції. Загострились соціальні протиріччя, які переросли на початку XVIII століття в широкий народний рух у формі християнської єресі — . Рух антоніанців було подавлено знаттю конго за допомогою португальців. У роки правління (1859–1891) територія держави скоротилась до площі центральної провінції — . Після розділу тропічної Африки в кінці XIX століття між європейськими державами більша частина Конго відійшла до складу португальської Анголи, інша — до складу Бельгійського Конго.

Див. також

Примітки

Thornton, John (1977). Demography and History in the Kingdom of Kongo, 1550-1750. The Journal of African History, Vol. 18, No. 4. с. 526.
Schemmel, B. (2008). . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2008.
Thornton, John; Linda M. Heywood (2007). Central Africans, Atlantic Creoles, and the Foundation of the Americas, 1585–1660. New York: Cambridge University Press. с. 57. ISBN .

Література

(порт.) Silva, C. Jogos e interesses de poder nos reinos do Congo e de Angola nos séculos XVI a XVIII.^{[недоступне посилання з липня 2019]} Página do Instituto Camões.
(порт.) Ronaldo Vainfas, Marina de Mello e Souza Catolização e poder no tempo do tráfico: o reino do Congo da conversão coroada ao movimento antoniano, séculos XV–XVIII. [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Revista Tempo, Volume 3 — Número 6 — Dezembro 1998. Universidade Federal Fluminense.
(порт.) Mampuya Batsikama, Patrício Cipriano. Luanda: Mayamba, 2010. Colecção: Biblioteca da História — 3. -07

[Thornton_1977_526-1] Thornton, John (1977). Demography and History in the Kingdom of Kongo, 1550-1750. The Journal of African History, Vol. 18, No. 4. с. 526.

[2] Schemmel, B. (2008). . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2008.

[wene-3] Thornton, John; Linda M. Heywood (2007). Central Africans, Atlantic Creoles, and the Foundation of the Americas, 1585–1660. New York: Cambridge University Press. с. 57. ISBN .