Ко́нго (кон. Kongo dya Ntotila або Wene wa Kongo; порт. Reino do Congo) — стародавня держава в нижній течії річки Конго на території сучасних Демократичної Республіки Конго та Анголи в XIII-XIX століттях. Етнічну основу країни складав народ конго.
Wene wa Kongo, або Kongo dya Ntotila Королівство Конго | |||||
| |||||
| |||||
Королівство Конго | |||||
Столиця | Мбанза-Конго (сучасна Ангола); | ||||
Релігії | християнство з місцевими особливостями | ||||
Форма правління | монархія | ||||
Президент | |||||
- 1390-ті | Лукені Луа Німі (перший) | ||||
- 1911-1914 | (останній) | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 1395 | ||||
- Ліквідовано | 1914 | ||||
Площа | |||||
- 1650 | 129 400 км2 | ||||
Населення | |||||
- 1650 | 509 250 осіб | ||||
Густота | 3,9 осіб/км² | ||||
Валюта | раковини | ||||
|
Передумовою створення єдиної держави було заснування в межах розселення народу конго 6 князівств. Легенди пов'язують їх об'єднання з переселенням на південний берег річки Конго загону воїнів на чолі з та завоюванням ним князівства (XIII століття). Пізніше були підкорені й інші князівства, які і склали основу держави. Владу Нтіну Вене визнали також правителі невеликих північних державних утворень, близьких етнічно до конго — , , Лоанго, а також держава Ндонго.
У XIV-XV століттях об'єднання тимчасово розпадалось. 1390 року маніконго Лукені Луа Німі завоював державу Мвене Кабунга, яке лежало на горі на південь від нього. На новому місці він заснував свою столицю - Мбанза Конго.
У час найбільшої могутності (XV-XVI століття) Конго займало просторий регіон, обмежений з півночі річкою Конго (частина провінції знаходилась на північному березі), з півдня — річкою , із заходу — узбережжям Атлантичного океану, на сході кордони проходили приблизно по меридіану, що перетинає східний берег Малебо.
Згідно з португальськими джерелами, в XV–XVI століттях Конго знаходилось у стані розквіту. Державу очолював правитель, який мав титул . Феодальні відносини, що складались, переплітались з інститутами домашнього рабства. Високого рівня розвитку досягли сільське господарство, ремесла, торгівля. Існували власність верховного правителя на землю, експлуатація податного населення у формі податі та «царської барщини». З приходом у Конго португальців у 1482 році, їм вдалось привернути до християнства групу вищої знаті та маніконго Нзінгу а Нкуву. Слідом за цим почались обряди масового хрещення, часто насильницькі, всього народу. Одночасно державу спустошувала работоргівля.
З приходом до влади Афонсу І Мвемба Нзінга (1506–1543) Конго стало ареною активної діяльності європейських авантюристів та християнських місіонерів. Внук Афонсу І — (1545–1561) вигнав із країни всіх європейців. У 1560-х роках загострились стосунки з племенами на північному сході країни, що призвело до затяжної на довгі роки війни з ними. У 1568 році до Конго вторгнулись із країни Лунда, які пограбували країну та повністю зруйнували її столицю — Мбанза-Конго. Маніконго (1568–1587) звернувся за допомогою до португальської влади Ндонго. Яга були вигнані, але Конго потрапило у васальну залежність від португальців. Для зміцнення свого положення маніконго (1587–1614) намагався встановити відносини із суперниками португальців — голландцями.
У 1570-х роках пройшло повстання . Одна за одною відокремлювались провінції. Загострились соціальні протиріччя, які переросли на початку XVIII століття в широкий народний рух у формі християнської єресі — . Рух антоніанців було подавлено знаттю конго за допомогою португальців. У роки правління (1859–1891) територія держави скоротилась до площі центральної провінції — . Після розділу тропічної Африки в кінці XIX століття між європейськими державами більша частина Конго відійшла до складу португальської Анголи, інша — до складу Бельгійського Конго.
Див. також
Примітки
- Thornton, John (1977). Demography and History in the Kingdom of Kongo, 1550-1750. The Journal of African History, Vol. 18, No. 4. с. 526.
- Schemmel, B. (2008). . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2008.
- Thornton, John; Linda M. Heywood (2007). Central Africans, Atlantic Creoles, and the Foundation of the Americas, 1585–1660. New York: Cambridge University Press. с. 57. ISBN .
Література
- (порт.) Silva, C. Jogos e interesses de poder nos reinos do Congo e de Angola nos séculos XVI a XVIII.[недоступне посилання з липня 2019] Página do Instituto Camões.
- (порт.) Ronaldo Vainfas, Marina de Mello e Souza Catolização e poder no tempo do tráfico: o reino do Congo da conversão coroada ao movimento antoniano, séculos XV–XVIII. [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Revista Tempo, Volume 3 — Número 6 — Dezembro 1998. Universidade Federal Fluminense.
- (порт.) Mampuya Batsikama, Patrício Cipriano. Luanda: Mayamba, 2010. Colecção: Biblioteca da História — 3. -07
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ko ngo kon Kongo dya Ntotila abo Wene wa Kongo port Reino do Congo starodavnya derzhava v nizhnij techiyi richki Kongo na teritoriyi suchasnih Demokratichnoyi Respubliki Kongo ta Angoli v XIII XIX stolittyah Etnichnu osnovu krayini skladav narod kongo Wene wa Kongo abo Kongo dya Ntotila Korolivstvo Kongo 1395 1914 Prapor Gerb Kongo istorichni kordoni na kartiKorolivstvo Kongo Stolicya Mbanza Kongo suchasna Angola Religiyi hristiyanstvo z miscevimi osoblivostyami Forma pravlinnya monarhiya Prezident 1390 ti Lukeni Lua Nimi pershij 1911 1914 ostannij Istoriya Zasnovano 1395 Likvidovano 1914 Plosha 1650 129 400 km2 Naselennya 1650 509 250 osib Gustota 3 9 osib km Valyuta rakovini Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Korolivstvo KongoU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kongo Audiyenciya portugalskih posliv u manikongo Manikongo Zhuan I Peredumovoyu stvorennya yedinoyi derzhavi bulo zasnuvannya v mezhah rozselennya narodu kongo 6 knyazivstv Legendi pov yazuyut yih ob yednannya z pereselennyam na pivdennij bereg richki Kongo zagonu voyiniv na choli z ta zavoyuvannyam nim knyazivstva XIII stolittya Piznishe buli pidkoreni j inshi knyazivstva yaki i sklali osnovu derzhavi Vladu Ntinu Vene viznali takozh praviteli nevelikih pivnichnih derzhavnih utvoren blizkih etnichno do kongo Loango a takozh derzhava Ndongo U XIV XV stolittyah ob yednannya timchasovo rozpadalos 1390 roku manikongo Lukeni Lua Nimi zavoyuvav derzhavu Mvene Kabunga yake lezhalo na gori na pivden vid nogo Na novomu misci vin zasnuvav svoyu stolicyu Mbanza Kongo U chas najbilshoyi mogutnosti XV XVI stolittya Kongo zajmalo prostorij region obmezhenij z pivnochi richkoyu Kongo chastina provinciyi znahodilas na pivnichnomu berezi z pivdnya richkoyu iz zahodu uzberezhzhyam Atlantichnogo okeanu na shodi kordoni prohodili priblizno po meridianu sho peretinaye shidnij bereg Malebo Zgidno z portugalskimi dzherelami v XV XVI stolittyah Kongo znahodilos u stani rozkvitu Derzhavu ocholyuvav pravitel yakij mav titul Feodalni vidnosini sho skladalis pereplitalis z institutami domashnogo rabstva Visokogo rivnya rozvitku dosyagli silske gospodarstvo remesla torgivlya Isnuvali vlasnist verhovnogo pravitelya na zemlyu ekspluataciya podatnogo naselennya u formi podati ta carskoyi barshini Z prihodom u Kongo portugalciv u 1482 roci yim vdalos privernuti do hristiyanstva grupu vishoyi znati ta manikongo Nzingu a Nkuvu Slidom za cim pochalis obryadi masovogo hreshennya chasto nasilnicki vsogo narodu Odnochasno derzhavu spustoshuvala rabotorgivlya Z prihodom do vladi Afonsu I Mvemba Nzinga 1506 1543 Kongo stalo arenoyu aktivnoyi diyalnosti yevropejskih avantyuristiv ta hristiyanskih misioneriv Vnuk Afonsu I 1545 1561 vignav iz krayini vsih yevropejciv U 1560 h rokah zagostrilis stosunki z plemenami na pivnichnomu shodi krayini sho prizvelo do zatyazhnoyi na dovgi roki vijni z nimi U 1568 roci do Kongo vtorgnulis iz krayini Lunda yaki pograbuvali krayinu ta povnistyu zrujnuvali yiyi stolicyu Mbanza Kongo Manikongo 1568 1587 zvernuvsya za dopomogoyu do portugalskoyi vladi Ndongo Yaga buli vignani ale Kongo potrapilo u vasalnu zalezhnist vid portugalciv Dlya zmicnennya svogo polozhennya manikongo 1587 1614 namagavsya vstanoviti vidnosini iz supernikami portugalciv gollandcyami U 1570 h rokah projshlo povstannya Odna za odnoyu vidokremlyuvalis provinciyi Zagostrilis socialni protirichchya yaki pererosli na pochatku XVIII stolittya v shirokij narodnij ruh u formi hristiyanskoyi yeresi Ruh antonianciv bulo podavleno znattyu kongo za dopomogoyu portugalciv U roki pravlinnya 1859 1891 teritoriya derzhavi skorotilas do ploshi centralnoyi provinciyi Pislya rozdilu tropichnoyi Afriki v kinci XIX stolittya mizh yevropejskimi derzhavami bilsha chastina Kongo vidijshla do skladu portugalskoyi Angoli insha do skladu Belgijskogo Kongo Div takozhIstoriya Angoli Istoriya Demokratichnoyi Respubliki KongoPrimitkiThornton John 1977 Demography and History in the Kingdom of Kongo 1550 1750 The Journal of African History Vol 18 No 4 s 526 Schemmel B 2008 Arhiv originalu za 31 grudnya 2017 Procitovano 24 sichnya 2008 Thornton John Linda M Heywood 2007 Central Africans Atlantic Creoles and the Foundation of the Americas 1585 1660 New York Cambridge University Press s 57 ISBN 978 0 521 77065 1 Literatura port Silva C Jogos e interesses de poder nos reinos do Congo e de Angola nos seculos XVI a XVIII nedostupne posilannya z lipnya 2019 Pagina do Instituto Camoes port Ronaldo Vainfas Marina de Mello e Souza Catolizacao e poder no tempo do trafico o reino do Congo da conversao coroada ao movimento antoniano seculos XV XVIII 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Revista Tempo Volume 3 Numero 6 Dezembro 1998 Universidade Federal Fluminense port Mampuya Batsikama Patricio Cipriano Luanda Mayamba 2010 Coleccao Biblioteca da Historia 3 ISBN 978 989 8370 07