У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Звенигород Звени город село в Україні Тернопільська область

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Звенигород.

Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.

село Звенигород
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070140011683
Облікова картка	Звенигород
Основні дані
Населення	841
Територія	1.050 км²
Густота населення	800.95 осіб/км²
Поштовий індекс	48423
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278Координати: 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. / 49.09167; 25.40278
Водойми	Стрипа


Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Дячек Орест Едуардович
Карта
Звенигород
Звенигород
Мапа

Звенигород у Вікісховищі

Історія

Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення IV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.

Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника.

У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.

У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.

За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 1944−1945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів^[]) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району.

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610182, розташована у приміщенні клубу.

Результати

зареєстровано 615 виборців, явка 73,98%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 33,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,28%, за «Голос» — 13,00%. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 40,76%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,15%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 9,58%.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.

Пам'ятки

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1923, ПЦУ). Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
Церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ).
Костел святого Йосафата, побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.

Світлини

Церква
Костел, 2015
Костел, 2015

Примітки

Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини [ 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].
Перша галицька династія [ 29 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 7. — С. 1-25.
Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.

Джерела

Козак М., Уніят В. Звенигород // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 610—611. — .
Слюсарчук П., Яворський Г. Звенигород // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 643. — .
Звенигород // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 543.
Dźwinogród 3.) wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 311. (пол.) — S. 311. (пол.)

Посилання

«Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
17/12/6/3/2/1. ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БИРЛАДНИК (+ 1199) [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.] — C. 16.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[history.buchach.net-1] Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини [ 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].

[2] Перша галицька династія [ 29 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 7. — С. 1-25.

[3] Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[5] Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»

[Підсумки_голосування_на_виборчих_дільницях_у_загальнодержавному_виборчому_окрузі_в_межах_ОВО_№166,_Тернопільська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-6] . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

[Відомості_про_підрахунок_голосів_виборців_на_виборчих_дільницях_одномандатного_виборчого_округу_№166,_Тернопільська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-7] . Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

[8] Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.