Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Елеонора Ройсс цу Кьостриць нім Eleonore Reuß zu Köstritz повне ім я Елеонора Кароліна Гаспаріна Луїза нім Eleonore Caro

Елеонора Ройсс цу Кьостриць

Елеонора Ройсс цу Кьостриць

Елеонора Ройсс цу Кьостриць (нім. Eleonore Reuß zu Köstritz), повне ім'я Елеонора Кароліна Гаспаріна Луїза (нім. Eleonore Caroline Gasparine Louise), також Елеонора Болгарська (болг. Елеонора Българска), ( 22 серпня 1860 — 12 вересня 1917) — німецька принцеса з дому Ройсс, донька Генріха IV Ройсс цу Кьостриць та Луїзи Кароліни Ройсс цу Ґряйц, дружина царя Болгарії Фердинанда I.

Елеонора Ройсс цу Кьостриць
Eleonore Reuß zu Köstritz
image
Елеонора Ройсс цу Кьостриць
1-а цариця Болгарії
Початок правління:22 вересня 1908
Кінець правління:12 вересня 1917
Інші титули:княгиня-консорт Болгарії (28 лютого—22 вересня 1908)
Попередник:Марія Луїза Бурбон-Пармська
(як княгиня)
Наступник:Джованна Савойська
Дата народження:22 серпня 1860(1860-08-22)
Місце народження:Тшебехув
Дата смерті:12 вересня 1917(1917-09-12) (57 років)
Місце смерті:Евксиноград, Болгарія
ПохованняБоянська церква
Чоловік:Фердинанд I
Діти:не було
Династія:Дім Ройсс,
Саксен-Кобург-Готська
Батько:Генріх IV Ройсс цу Кьостриць
Мати:Луїза Кароліна Ройсс цу Ґряйц
Елеонора Ройсс цу Кьостриць у Вікісховищі

Біографія

Елеонора народилась 22 серпня 1860 року у Тшебехуві в прусській провінції Бранденбург. Вона була другою дитиною та першою донькою німецької принцеси Луїзи Ройсс цу Ґряйц та її другого чоловіка Генріха IV Ройсс цу Кьостриць. Дівчинка мала старшого брата Генріха, згодом у неї з'явились молодші сестри Хелена та Єлизавета. Від першого шлюбу матері мала також єдиноутробну сестру Марію Гаспаріну та брата Альбрехта.

image
Замок Ернстбрунн в наш час

У віданні родини були замки Ернстбрунн та Хагенберг.

Матір померла, коли Елеонорі було 14 років. Батько, прусський військовик у чині генерала від кавалерії, відмічений численними нагородами, більше не одружувався. Його не стало у 1894-му.

Принцесу змальовували як красиву та освічену дівчину. Вельможні традиції благодійності та особливості виховання сприяли її бажанню стати сестрою милосердя. Разом із сестрою Єлизаветою вона закінчила курси сестер милосердя при німецькому відділенні Червоного Хреста у Любеку.

Під час Російсько-японської війни, на прохання великої княгині Марії Павлівни, вони, як добровільні сестри милосердя, вирушили до Маньчжурії в розташування російської діючої армії. Цілий рік Елеонора, як старша сестра, керувала санітарним потягом на Далекому Сході. Вона супроводжувала один із двох санітарних поїздів великої княгині Марії Павлівни, що курсував із Владивостока й Харбіна до Іркутська і назад та організовувала догляд більш ніж за 2000 хворих і поранених солдат. За свою сестринську самовідданість Елеонора отримала орден Святої Анни за громадянські заслуги та перший свій хрест за хоробрість особисто від імператора Миколи II.

Після закінчення російської місії Елеонора повернулася додому та проживала у фамільному замку Ернстбрунн. Займалася благодійністю: лікувала хворих та допомагала нужденним незалежно від їх походження та рангу. Кожен рік принцеса приймала у себе в замку дітей із лікарні Святої Анни на реабілітацію. Діти отримували додаткове лікування та жили в замку під її особистою опікою. За цю ревну діяльність її прийняли до лав Австро-Угорського Червоного хреста. В наступні роки Елеонора стала однією з найвідоміших та авторитетних співробітниць міжнародного Червоного Хреста в Женеві.

Її самовідданість не залишилась непоміченою і при європейських монархічних дворах. Правлячий князь Болгарії Фердинанд I, який вдовів вже дев'ять років, обрав її як другу дружину за рекомендацією Марії Павлівни. Князь очікував від жінки гідного виховання своїх чотирьох дітей та керівництва національною благодійністю. У грудні 1907 року було оголошено про їхні заручини. На заручинах Елеонора сказала: «Найбільше задоволення я знаходжу в милосерді, чесноті та обов'язку!»

Дослідники описували принцесу як скромну, спокійну, розсудливу, освічену, ерудовану та глибоко віруючу жінку з твердим характером та доброю самодисципліною, яка прагла служити «з честю та гідністю» своєму новому народові.

image
Фердинанд та Елеонора в день весілля

Весілля 47-річної Елеонори та князя Болгарії Фердинанда I, який був її однолітком, відбулося 28 лютого 1908 року у Кобургу за католицьким обрядом. Лютеранське вінчання пройшло 1 березня 1908 у замку Остерштайн в австрійському місті Гера.

Шлюб подружжя носив діловий характер. Під час медового місяця вони відвідали короля Румунії Кароля I. Показовим було прохання Фердинанда надати їм із дружиною різні спальні. Дітей у них не було.

У Болгарії пара жила у царському палаці у Софії. До того ж мали невеликий палац Врана поблизу столиці, невдовзі на тій же території почав зводитися ще один. Разом з тим, у їхньому розпорядженні був мисливський будиночок Царська Бистриця поблизу Боровця. Літньою резиденцією був Евксиноград на березі Чорного моря поблизу Варни.

Милосердя та добрі справи нової цариці швидко завоювало прихильність її пасинків та всього болгарського народу.

У вересні 1908 року Фердинанд анексував Східну Румелію та проголосив себе царем. Елеонора отримала титул цариці Болгарії. Як і прагнув Фердинанд, на новій батьківщині його дружина почала активно займатися благодійністю.

Вона керувала та фінансувала створені нею фонди, лікарні, притулки для сиріт, ясла, безкоштовні їдальні для дітей, спеціалізовані медичні санаторії (для хворих на туберкульоз у Варні, інтернат для сліпих та глухонімих дітей), профілакторії в різних містах і селах. Часто робила цим організаціям коштовні подарунки. Окрім іншого, Елеонора протегувала найстарішій в країні громаді по боротьбі з туберкульозом та створеній з її ініціативи громаді «Самаритянка». Безпосередньо перед Першою світовою війною цариця переконала депутатів Народних зборів виділити солідну суму для будівництва та облаштування нервово-психіатричної клініки при Олександрівській лікарні.

У 1912 Болгарія стала однією з країн-учасниць Першої Балканської війни, а наступного року  — і швидкоплинної Другої Балканської. У липні 1914 почалася Перша світова війна.

Девізом Елеонори були слова «Вірність і постійність». Королівським наказом № 327 від 9 серпня 1912 року вона була призначена шефом 24-го полку Блека, який потім став відомим як «полк Її Величності Цариці Елеонори».

У 1912—1913 роках цариця брала особисту участь у роботі санітарної місії у складі діючої армії на ділянці від Лозена, Сливена та Булаїра до Північно-західних районів. Під артобстрілами вона працювала разом із персоналом військово-медичної похідної лікарні та рятувала вмираючих від ран і холери солдат всупереч наказу царя покинути район бойових дій. Пізніше перед військовим строєм неподалік міста Кюстенділ цариця-полковник Болгарської армії Елеонора отримала свій другий хрест за хоробрість під овації фронтовиків.

Згодом Елеонора особисто забезпечувала безкоштовне лікування військовиків, інвалідів і сліпих в Німеччині та Австро-Угорщині, створювала для них можливість перекваліфікації, щоб дати можливість колишнім воякам підготуватися до мирної праці, незважаючи на фізичні та душевні травми. Допомагала створенню єдиного ортопедичного інституту в Болгарії на основі німецької та австро-угорської медичних місій та професійного училища для інвалідів при ньому. Шукала шляхи підвищення кваліфікації медичного персоналу.

image
Елеонора відвідує австрійську санітарну місію в Скоп'є, 1915

Під час візитів до союзних держав цікавилась новітніми досягненнями військово-медичної справи. Відправляла в Європу на військово-медичні форуми болгарських лікарів. За сприяння Американського Червоного хреста відкрила училище для медичних сестер, де проводилося навчання за методикою Флоренс Найтінгейл. Разом із лікарями-фахівцями санітарних місій вчиняла спеціальні інспекційні поїздки до таборів військовополонених, які хворіли на холеру, виділяла кошти з допоміжних фондів на поліпшення їхнього побуту, вселяла місцевим жителям думку, що полонені «вже роззброєні і не є ворогами». Її називали «Білий янгол з червоним хрестом».

Під час військових конфліктів ще одним із здобутків цариці було широке залучення населення до стратегічно важливих акцій, таких як підтримка армійських фондів, збір коштів для купівлі акцій допомоги фондам Болгарського Червоного Хреста, а також літаків та крейсерів для повітряного та морського флотів. На прохання Елеонори та за її особистим сприянням все більше діячів болгарської культури та мистецтва допомагали армії участю у благодійних концертах, творчих ярмарках на користь армії, бідних сімей та сімей фронтовиків.

За особистого сприяння цариці союзні держави організували Допоміжні комітети для Болгарії та брали участь у акціях допомоги болгарській армії та її героям, дітям-сиротам, сім'ям фронтовиків. Вона ж сприяла відкриттю в столицях держав, де навчались болгарські студенти, клубів та суспільних центрів для них. В свою чергу, ці студентські організації також організовували акції зі збору пожертвувань на користь Болгарії. Незважаючи на важкий стан здоров'я та чотири перенесені операції, Елеонора не припиняла особисто взаємодіяти із іноземними санітарними місіями в Болгарії.

12 вересня 1917 вона померла у Евксинограді. Болгарський Червоний хрест так відгукнувся на цю сумну подію:

«У ній втілювалися всі жіночі чесноти. Серцева доброта поєднувалася із любов'ю до ближнього до самозаперечення і невпинною благодійною та ініціаторською діяльністю. Це була висока фігура для всього цивілізованого світу, і світ сумує про відхід серця, сповненого самовідданістю та прихильністю слабким і нужденним»

Поховали царицю поблизу Софії, на цвинтарі біля Боянської церкви, яку вона колись врятувала від знесення. Англійські військовополонені поклали на її могилу спеціальний вінок, а військові інваліди зробили для своєї «матері-берегині» мармурову стелу із срібним хрестом.

Під час комуністичного режиму місце поховання постраждало, однак у 1989 році було відтворено у початковому вигляді.

Генеалогія

Генріх XLIV Ройсс цу Кьостриць
 
Вільгельміна Ґодер
 
Генріх цу Штольберг-Верніґероде
 
Йоганна Шонбург-Вальденбурзька
 
Генріх XIII Ройсс цу Ґряйц
 
Вільгельміна Луїза Нассау-Вайльбурзька
 
Шарль Луї де Роган
 
Марія Луїза де Роган
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх LXIII Ройсс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
Елеонора цу Штольберг-Верніґероде
 
 
 
 
 
Генріх XIX Ройсс цу Ґряйц
 
 
 
 
 
Гаспаріна де Роган-Рошфор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх IV Ройсс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Ройсс цу Ґряйц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Історія Хагенберга [1] [ 25 травня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Хагенберг II [2] [ 4 червня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Златева А., Карамитрева П. Царица Елеонора — необруганата, но и невъзвеличена благодетелка. //Известия на Българско историческо дружество. — Т. 40. — С., 2008. — стор. 18-31.
  4. Вайс Август. — Нойе Фрайе Прессе. — Виена, 14.01.1908. — С. 2 (Цит. по: Известия на Българското Дружество на Червения Кръст. — № 78, 1917. — С.1239-1242.; Р. Чукова, Санитарните мисии на Червения кръст по време на Руско-японската война 1904—1906 и участието на принцеса Елеонора Ройс-Кьастриц. //Война и милосърдие. — С., 2008 (в печати).
  5. Карамитрева П. В памет на Анри Дюнан. — Пловдив, 2001. — С.185; Констан, Ст. Фердинанд Лисицата. — С., 1992. — С.239; Иванова П. Благотворителността на българската царска династия. //Асклепий. — Т.XIII. — С., 2001. -Стор.166-174.
  6. Златева А. Царица Элеонора — «коронованный ангел» Болгарии. [3] [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Палац у Софії [4] [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
  8. Офіційний сайт палацу Врана [5] [ 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
  9. Замки Європи. Царська Бистриця [6] [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. Евксиноград [7] [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
  11. яким подарувала 30000 левів
  12. За період 1914—1915 рр. за звітами товариства Червоного Хреста Елеонора перевела на його рахунок суму в 39060 левів.
  13. Сборник «Война и милосердие». — С., 2008.

Література

  • Aronson, T. Crowns in conflict: the triumph and the tragedy of European monarchy, 1910—1918, J. Murray, London. 1986,
  • Constant, S. Foxy Ferdinand, 1861—1948, Tsar of Bulgaria, Sidgwick and Jackson, London. 1979.
  • Златева, А. Австрийските дарители за България 1912—1918 г. Български традиции и чужд опит. С., «МИГ принт» ЕООД, 2004, с. 196; Златева, А., 1914 г. Война или милосердие? Судьбоносный болтгарский выбор во имя идеала «Оьединенной Болгарии» (несостоявшийся официальный визитцарицы Элеоноры в США)- В:1914 год- от мира к войне. Вгляд спустя столетие, Москва, 2014 г., Академия МНЭПУ,, Ч1.134-,156.
  • Карамитрева, П. Коронованите милосърдни сестри на Европа. Пловдив, Студио «Гриф», 2002, с. 13-41;
  • Златева, А., Карамитрева П., Чукова Р., Бонар Т., Николова В., Василева С., Златева М., Бугарчева Е., Петров Кр. Статии за Елеонора Рьойс Кьостриц, –В: сборник «Война и милосърдие», ИИИ-БАН, 2007 г.
  • А.Златева, П. Карамитрева. Царица Елеонора — необруганата, но и невъзвеличана благодетелка. –В: Изв.на БИД, т.40, С., 2008, с.18-31;
  • Златева, А. Царица Элеонора — коронованный ангел Болгарии. –В: У истоков Российской государственности. Роль женщин в истории династии Романовых. Исследования. Материалы. ІІ Межд. научно-практическая конференция, С.Петербург, 2010 г., «Юридический центр прес», с. 198—209.
  • Златева, А. Царица Елеонора — коронованият ангел на България, т.3, –В: Военноисторически сборник, Плевен, 2013, с. 217—246.
  • Златева, А. Урок по всеотдайност — последният дар на царица Елеонора, //Българска корона, бр.40, 21 окт. 1999 г., с.1.
  • Златева, А. Ще ги помни винаги света. //Юбилеен вестник Тутраканска епопея, 4-5.ноем. 2006, Тутракан, с. 16-17.
  • Бондар, Татьяна. Царственные сестры милосердия Дома Романовых. Болгарская царица Элеонора. — В: У истоков Российской государственности. Роль женщин в истории династии Романовых. Исследования. Материалы., С.Петебург, 2010, с.137-149.
  • Чукова, Р. Болгарская санитарная миссия на Дальнем Востоке в 1904—1905 гг. как выражение милосердия и благодарности к русскому народу и дому Романовых. –В: У истоков Российской государственности. Роль женщин в истории Романовых. Исследования. Материалы. С Петербург, 2012, с.465-484.
  • Алексиев, Ив. Дарителският корабен макет «Елеонора»,
  • Златева, А., Обковаването-дълг, почит и спомен /реплика/, Идвестия на нац. военно-исторически музей, т. ХІІ, НВИМ, С., 1998 г., с. 195—203.
  • Златева, А.Австрийските дарители за България 1912—1918 Български традиции и чужд опит, С., «МИГ принт», 2004, с. 144—161.

Посилання

  • Профіль на Geneall.net (нім.)
  • Профіль на Thepeerage.com [ 30 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Генеалогія Елеонори Ройсс цу Кьостриць [ 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Генеалогія Фердинанда Болгарського [ 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Eleonora Rojss cu Kostric nim Eleonore Reuss zu Kostritz povne im ya Eleonora Karolina Gasparina Luyiza nim Eleonore Caroline Gasparine Louise takozh Eleonora Bolgarska bolg Eleonora Blgarska 22 serpnya 1860 12 veresnya 1917 nimecka princesa z domu Rojss donka Genriha IV Rojss cu Kostric ta Luyizi Karolini Rojss cu Gryajc druzhina carya Bolgariyi Ferdinanda I Eleonora Rojss cu KostricEleonore Reuss zu KostritzEleonora Rojss cu Kostric1 a caricya BolgariyiPochatok pravlinnya 22 veresnya 1908Kinec pravlinnya 12 veresnya 1917Inshi tituli knyaginya konsort Bolgariyi 28 lyutogo 22 veresnya 1908 Poperednik Mariya Luyiza Burbon Parmska yak knyaginya Nastupnik Dzhovanna SavojskaData narodzhennya 22 serpnya 1860 1860 08 22 Misce narodzhennya TshebehuvData smerti 12 veresnya 1917 1917 09 12 57 rokiv Misce smerti Evksinograd BolgariyaPohovannyaBoyanska cerkvaCholovik Ferdinand IDiti ne buloDinastiya Dim Rojss Saksen Koburg GotskaBatko Genrih IV Rojss cu KostricMati Luyiza Karolina Rojss cu GryajcEleonora Rojss cu Kostric u VikishovishiBiografiyaEleonora narodilas 22 serpnya 1860 roku u Tshebehuvi v prusskij provinciyi Brandenburg Vona bula drugoyu ditinoyu ta pershoyu donkoyu nimeckoyi princesi Luyizi Rojss cu Gryajc ta yiyi drugogo cholovika Genriha IV Rojss cu Kostric Divchinka mala starshogo brata Genriha zgodom u neyi z yavilis molodshi sestri Helena ta Yelizaveta Vid pershogo shlyubu materi mala takozh yedinoutrobnu sestru Mariyu Gasparinu ta brata Albrehta Zamok Ernstbrunn v nash chas U vidanni rodini buli zamki Ernstbrunn ta Hagenberg Matir pomerla koli Eleonori bulo 14 rokiv Batko prusskij vijskovik u chini generala vid kavaleriyi vidmichenij chislennimi nagorodami bilshe ne odruzhuvavsya Jogo ne stalo u 1894 mu Princesu zmalovuvali yak krasivu ta osvichenu divchinu Velmozhni tradiciyi blagodijnosti ta osoblivosti vihovannya spriyali yiyi bazhannyu stati sestroyu miloserdya Razom iz sestroyu Yelizavetoyu vona zakinchila kursi sester miloserdya pri nimeckomu viddilenni Chervonogo Hresta u Lyubeku Pid chas Rosijsko yaponskoyi vijni na prohannya velikoyi knyagini Mariyi Pavlivni voni yak dobrovilni sestri miloserdya virushili do Manchzhuriyi v roztashuvannya rosijskoyi diyuchoyi armiyi Cilij rik Eleonora yak starsha sestra keruvala sanitarnim potyagom na Dalekomu Shodi Vona suprovodzhuvala odin iz dvoh sanitarnih poyizdiv velikoyi knyagini Mariyi Pavlivni sho kursuvav iz Vladivostoka j Harbina do Irkutska i nazad ta organizovuvala doglyad bilsh nizh za 2000 hvorih i poranenih soldat Za svoyu sestrinsku samoviddanist Eleonora otrimala orden Svyatoyi Anni za gromadyanski zaslugi ta pershij svij hrest za horobrist osobisto vid imperatora Mikoli II Pislya zakinchennya rosijskoyi misiyi Eleonora povernulasya dodomu ta prozhivala u familnomu zamku Ernstbrunn Zajmalasya blagodijnistyu likuvala hvorih ta dopomagala nuzhdennim nezalezhno vid yih pohodzhennya ta rangu Kozhen rik princesa prijmala u sebe v zamku ditej iz likarni Svyatoyi Anni na reabilitaciyu Diti otrimuvali dodatkove likuvannya ta zhili v zamku pid yiyi osobistoyu opikoyu Za cyu revnu diyalnist yiyi prijnyali do lav Avstro Ugorskogo Chervonogo hresta V nastupni roki Eleonora stala odniyeyu z najvidomishih ta avtoritetnih spivrobitnic mizhnarodnogo Chervonogo Hresta v Zhenevi Yiyi samoviddanist ne zalishilas nepomichenoyu i pri yevropejskih monarhichnih dvorah Pravlyachij knyaz Bolgariyi Ferdinand I yakij vdoviv vzhe dev yat rokiv obrav yiyi yak drugu druzhinu za rekomendaciyeyu Mariyi Pavlivni Knyaz ochikuvav vid zhinki gidnogo vihovannya svoyih chotiroh ditej ta kerivnictva nacionalnoyu blagodijnistyu U grudni 1907 roku bulo ogolosheno pro yihni zaruchini Na zaruchinah Eleonora skazala Najbilshe zadovolennya ya znahodzhu v miloserdi chesnoti ta obov yazku Doslidniki opisuvali princesu yak skromnu spokijnu rozsudlivu osvichenu erudovanu ta gliboko viruyuchu zhinku z tverdim harakterom ta dobroyu samodisciplinoyu yaka pragla sluzhiti z chestyu ta gidnistyu svoyemu novomu narodovi Ferdinand ta Eleonora v den vesillya Vesillya 47 richnoyi Eleonori ta knyazya Bolgariyi Ferdinanda I yakij buv yiyi odnolitkom vidbulosya 28 lyutogo 1908 roku u Koburgu za katolickim obryadom Lyuteranske vinchannya projshlo 1 bereznya 1908 u zamku Ostershtajn v avstrijskomu misti Gera Shlyub podruzhzhya nosiv dilovij harakter Pid chas medovogo misyacya voni vidvidali korolya Rumuniyi Karolya I Pokazovim bulo prohannya Ferdinanda nadati yim iz druzhinoyu rizni spalni Ditej u nih ne bulo U Bolgariyi para zhila u carskomu palaci u Sofiyi Do togo zh mali nevelikij palac Vrana poblizu stolici nevdovzi na tij zhe teritoriyi pochav zvoditisya she odin Razom z tim u yihnomu rozporyadzhenni buv mislivskij budinochok Carska Bistricya poblizu Borovcya Litnoyu rezidenciyeyu buv Evksinograd na berezi Chornogo morya poblizu Varni Miloserdya ta dobri spravi novoyi carici shvidko zavoyuvalo prihilnist yiyi pasinkiv ta vsogo bolgarskogo narodu U veresni 1908 roku Ferdinand aneksuvav Shidnu Rumeliyu ta progolosiv sebe carem Eleonora otrimala titul carici Bolgariyi Yak i pragnuv Ferdinand na novij batkivshini jogo druzhina pochala aktivno zajmatisya blagodijnistyu Vona keruvala ta finansuvala stvoreni neyu fondi likarni pritulki dlya sirit yasla bezkoshtovni yidalni dlya ditej specializovani medichni sanatoriyi dlya hvorih na tuberkuloz u Varni internat dlya slipih ta gluhonimih ditej profilaktoriyi v riznih mistah i selah Chasto robila cim organizaciyam koshtovni podarunki Okrim inshogo Eleonora proteguvala najstarishij v krayini gromadi po borotbi z tuberkulozom ta stvorenij z yiyi iniciativi gromadi Samarityanka Bezposeredno pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu caricya perekonala deputativ Narodnih zboriv vidiliti solidnu sumu dlya budivnictva ta oblashtuvannya nervovo psihiatrichnoyi kliniki pri Oleksandrivskij likarni U 1912 Bolgariya stala odniyeyu z krayin uchasnic Pershoyi Balkanskoyi vijni a nastupnogo roku i shvidkoplinnoyi Drugoyi Balkanskoyi U lipni 1914 pochalasya Persha svitova vijna Devizom Eleonori buli slova Virnist i postijnist Korolivskim nakazom 327 vid 9 serpnya 1912 roku vona bula priznachena shefom 24 go polku Bleka yakij potim stav vidomim yak polk Yiyi Velichnosti Carici Eleonori U 1912 1913 rokah caricya brala osobistu uchast u roboti sanitarnoyi misiyi u skladi diyuchoyi armiyi na dilyanci vid Lozena Slivena ta Bulayira do Pivnichno zahidnih rajoniv Pid artobstrilami vona pracyuvala razom iz personalom vijskovo medichnoyi pohidnoyi likarni ta ryatuvala vmirayuchih vid ran i holeri soldat vsuperech nakazu carya pokinuti rajon bojovih dij Piznishe pered vijskovim stroyem nepodalik mista Kyustendil caricya polkovnik Bolgarskoyi armiyi Eleonora otrimala svij drugij hrest za horobrist pid ovaciyi frontovikiv Zgodom Eleonora osobisto zabezpechuvala bezkoshtovne likuvannya vijskovikiv invalidiv i slipih v Nimechchini ta Avstro Ugorshini stvoryuvala dlya nih mozhlivist perekvalifikaciyi shob dati mozhlivist kolishnim voyakam pidgotuvatisya do mirnoyi praci nezvazhayuchi na fizichni ta dushevni travmi Dopomagala stvorennyu yedinogo ortopedichnogo institutu v Bolgariyi na osnovi nimeckoyi ta avstro ugorskoyi medichnih misij ta profesijnogo uchilisha dlya invalidiv pri nomu Shukala shlyahi pidvishennya kvalifikaciyi medichnogo personalu Eleonora vidviduye avstrijsku sanitarnu misiyu v Skop ye 1915 Pid chas vizitiv do soyuznih derzhav cikavilas novitnimi dosyagnennyami vijskovo medichnoyi spravi Vidpravlyala v Yevropu na vijskovo medichni forumi bolgarskih likariv Za spriyannya Amerikanskogo Chervonogo hresta vidkrila uchilishe dlya medichnih sester de provodilosya navchannya za metodikoyu Florens Najtingejl Razom iz likaryami fahivcyami sanitarnih misij vchinyala specialni inspekcijni poyizdki do taboriv vijskovopolonenih yaki hvorili na holeru vidilyala koshti z dopomizhnih fondiv na polipshennya yihnogo pobutu vselyala miscevim zhitelyam dumku sho poloneni vzhe rozzbroyeni i ne ye vorogami Yiyi nazivali Bilij yangol z chervonim hrestom Pid chas vijskovih konfliktiv she odnim iz zdobutkiv carici bulo shiroke zaluchennya naselennya do strategichno vazhlivih akcij takih yak pidtrimka armijskih fondiv zbir koshtiv dlya kupivli akcij dopomogi fondam Bolgarskogo Chervonogo Hresta a takozh litakiv ta krejseriv dlya povitryanogo ta morskogo flotiv Na prohannya Eleonori ta za yiyi osobistim spriyannyam vse bilshe diyachiv bolgarskoyi kulturi ta mistectva dopomagali armiyi uchastyu u blagodijnih koncertah tvorchih yarmarkah na korist armiyi bidnih simej ta simej frontovikiv Za osobistogo spriyannya carici soyuzni derzhavi organizuvali Dopomizhni komiteti dlya Bolgariyi ta brali uchast u akciyah dopomogi bolgarskij armiyi ta yiyi geroyam dityam sirotam sim yam frontovikiv Vona zh spriyala vidkrittyu v stolicyah derzhav de navchalis bolgarski studenti klubiv ta suspilnih centriv dlya nih V svoyu chergu ci studentski organizaciyi takozh organizovuvali akciyi zi zboru pozhertvuvan na korist Bolgariyi Nezvazhayuchi na vazhkij stan zdorov ya ta chotiri pereneseni operaciyi Eleonora ne pripinyala osobisto vzayemodiyati iz inozemnimi sanitarnimi misiyami v Bolgariyi 12 veresnya 1917 vona pomerla u Evksinogradi Bolgarskij Chervonij hrest tak vidguknuvsya na cyu sumnu podiyu U nij vtilyuvalisya vsi zhinochi chesnoti Serceva dobrota poyednuvalasya iz lyubov yu do blizhnogo do samozaperechennya i nevpinnoyu blagodijnoyu ta iniciatorskoyu diyalnistyu Ce bula visoka figura dlya vsogo civilizovanogo svitu i svit sumuye pro vidhid sercya spovnenogo samoviddanistyu ta prihilnistyu slabkim i nuzhdennim Pohovali caricyu poblizu Sofiyi na cvintari bilya Boyanskoyi cerkvi yaku vona kolis vryatuvala vid znesennya Anglijski vijskovopoloneni poklali na yiyi mogilu specialnij vinok a vijskovi invalidi zrobili dlya svoyeyi materi beregini marmurovu stelu iz sribnim hrestom Pid chas komunistichnogo rezhimu misce pohovannya postrazhdalo odnak u 1989 roci bulo vidtvoreno u pochatkovomu viglyadi GenealogiyaGenrih XLIV Rojss cu Kostric Vilgelmina Goder Genrih cu Shtolberg Vernigerode Joganna Shonburg Valdenburzka Genrih XIII Rojss cu Gryajc Vilgelmina Luyiza Nassau Vajlburzka Sharl Luyi de Rogan Mariya Luyiza de Rogan Genrih LXIII Rojss cu Kostric Eleonora cu Shtolberg Vernigerode Genrih XIX Rojss cu Gryajc Gasparina de Rogan Roshfor Genrih IV Rojss cu Kostric Luyiza Rojss cu Gryajc Eleonora PrimitkiIstoriya Hagenberga 1 25 travnya 2016 u Wayback Machine nim Hagenberg II 2 4 chervnya 2016 u Wayback Machine nim Zlateva A Karamitreva P Carica Eleonora neobruganata no i nevzvelichena blagodetelka Izvestiya na Blgarsko istorichesko druzhestvo T 40 S 2008 stor 18 31 Vajs Avgust Noje Fraje Presse Viena 14 01 1908 S 2 Cit po Izvestiya na Blgarskoto Druzhestvo na Cherveniya Krst 78 1917 S 1239 1242 R Chukova Sanitarnite misii na Cherveniya krst po vreme na Rusko yaponskata vojna 1904 1906 i uchastieto na princesa Eleonora Rojs Kastric Vojna i milosrdie S 2008 v pechati Karamitreva P V pamet na Anri Dyunan Plovdiv 2001 S 185 Konstan St Ferdinand Lisicata S 1992 S 239 Ivanova P Blagotvoritelnostta na blgarskata carska dinastiya Asklepij T XIII S 2001 Stor 166 174 Zlateva A Carica Eleonora koronovannyj angel Bolgarii 3 18 veresnya 2016 u Wayback Machine ros Palac u Sofiyi 4 4 bereznya 2016 u Wayback Machine bolg Oficijnij sajt palacu Vrana 5 9 kvitnya 2016 u Wayback Machine bolg Zamki Yevropi Carska Bistricya 6 27 serpnya 2016 u Wayback Machine ros Evksinograd 7 3 bereznya 2016 u Wayback Machine bolg yakim podaruvala 30000 leviv Za period 1914 1915 rr za zvitami tovaristva Chervonogo Hresta Eleonora perevela na jogo rahunok sumu v 39060 leviv Sbornik Vojna i miloserdie S 2008 LiteraturaAronson T Crowns in conflict the triumph and the tragedy of European monarchy 1910 1918 J Murray London 1986 ISBN 0719542790 Constant S Foxy Ferdinand 1861 1948 Tsar of Bulgaria Sidgwick and Jackson London 1979 ISBN 0283985151 Zlateva A Avstrijskite dariteli za Blgariya 1912 1918 g Blgarski tradicii i chuzhd opit S MIG print EOOD 2004 s 196 Zlateva A 1914 g Vojna ili miloserdie Sudbonosnyj boltgarskij vybor vo imya ideala Oedinennoj Bolgarii nesostoyavshijsya oficialnyj vizitcaricy Eleonory v SShA V 1914 god ot mira k vojne Vglyad spustya stoletie Moskva 2014 g Akademiya MNEPU Ch1 134 156 Karamitreva P Koronovanite milosrdni sestri na Evropa Plovdiv Studio Grif 2002 s 13 41 Zlateva A Karamitreva P Chukova R Bonar T Nikolova V Vasileva S Zlateva M Bugarcheva E Petrov Kr Statii za Eleonora Rojs Kostric V sbornik Vojna i milosrdie III BAN 2007 g A Zlateva P Karamitreva Carica Eleonora neobruganata no i nevzvelichana blagodetelka V Izv na BID t 40 S 2008 s 18 31 Zlateva A Carica Eleonora koronovannyj angel Bolgarii V U istokov Rossijskoj gosudarstvennosti Rol zhenshin v istorii dinastii Romanovyh Issledovaniya Materialy II Mezhd nauchno prakticheskaya konferenciya S Peterburg 2010 g Yuridicheskij centr pres s 198 209 Zlateva A Carica Eleonora koronovaniyat angel na Blgariya t 3 V Voennoistoricheski sbornik Pleven 2013 s 217 246 Zlateva A Urok po vseotdajnost posledniyat dar na carica Eleonora Blgarska korona br 40 21 okt 1999 g s 1 Zlateva A She gi pomni vinagi sveta Yubileen vestnik Tutrakanska epopeya 4 5 noem 2006 Tutrakan s 16 17 Bondar Tatyana Carstvennye sestry miloserdiya Doma Romanovyh Bolgarskaya carica Eleonora V U istokov Rossijskoj gosudarstvennosti Rol zhenshin v istorii dinastii Romanovyh Issledovaniya Materialy S Peteburg 2010 s 137 149 Chukova R Bolgarskaya sanitarnaya missiya na Dalnem Vostoke v 1904 1905 gg kak vyrazhenie miloserdiya i blagodarnosti k russkomu narodu i domu Romanovyh V U istokov Rossijskoj gosudarstvennosti Rol zhenshin v istorii Romanovyh Issledovaniya Materialy S Peterburg 2012 s 465 484 Aleksiev Iv Daritelskiyat koraben maket Eleonora Zlateva A Obkovavaneto dlg pochit i spomen replika Idvestiya na nac voenno istoricheski muzej t HII NVIM S 1998 g s 195 203 Zlateva A Avstrijskite dariteli za Blgariya 1912 1918 Blgarski tradicii i chuzhd opit S MIG print 2004 s 144 161 PosilannyaProfil na Geneall net nim Profil na Thepeerage com 30 bereznya 2016 u Wayback Machine angl Genealogiya Eleonori Rojss cu Kostric 10 kvitnya 2016 u Wayback Machine angl Genealogiya Ferdinanda Bolgarskogo 11 kvitnya 2016 u Wayback Machine angl

Дата публікації:
Топ