Респу бліка Екваторіа льна Гвіне я ісп República de Guinea Ecuatorial порт Guiné Equatorial країна на західному узбережж

Респу́бліка Екваторіа́льна Гвіне́я (ісп. República de Guinea Ecuatorial, порт. Guiné Equatorial) — країна на західному узбережжі екваторіальної частини Африки. Вона складається з Ріо-Муні (інша назва — Мбіні) на континенті і п'яти островів: Біоко (колишній Фернандо-По), Кориско, Великий та Малий і Аннобон. Сумарна площа країни 28 051 км². Столиця — місто Малабо на острові Біоко.

Республіка Екваторіальна Гвінея
ісп. República de Guinea Ecuatorial
фр. République de la Guinée Équatoriale
порт. República da Guiné Equatorial


Прапор	Герб

Девіз: «Unidad, Paz, Justicia» (іспанською «Єдність, мир, справедливість»)

Гімн: Caminemos pisando la senda

Столиця

Малабо

Найбільше місто Малабо

Офіційні мови іспанська, португальська

Форма правління формально республіканська

Президент
Прем'єр-міністр

Теодоро Обіанг Нгема Мбасого
Франсіско Паскуаль Обама Асуе

Незалежність 12 жовтня 1968 р. (від Іспанії)

Площа

- Загалом 28 051 км² (141-й)

Населення

- перепис 2020 1 454 789

- Густота 29,8/км²

ВВП (ПКС) 2019 р., оцінка

- Повний $29 162 000 000 (135)

- На душу населення $21 442 ([[Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення|]])

Валюта африканський франк ([[Класифікація валют (ISO 4217)|XAF]])

Часовий пояс ()

Коди ISO 3166 GQ / GNQ / 226

Домен

.gq

Телефонний код +240

Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Екваторіальна Гвінея

Походження назви

Екваторіальна — від географічного положення. Однак екватор не проходить через сухопутну територію країни, яка розташована лише трохи північніше екватора біля берегів затоки Біафра (частина Гвінейської затоки) Атлантичного океануГвінея ж, у свою чергу, з мови сусу означає «жінки». Від португальських колоніалістів ця назва потрапила до інших європейських мов. За іншою версією, походить від берберського Akal n-Iguinawen, тобто «земля чорних».

Географія

Докладніше: Географія Екваторіальної Гвінеї

Держава знаходиться в Центральній Африці, частина території країни на суходолі на півночі межує з Камеруном (спільний кордон — 183 км); на півдні й сході — з Габоном (350 км). Острови й західне узбережжя омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

↑	Камерун	→
Гвінейська затока		↑
↓	←	Габон

Континентальна Екваторіальна Гвінея являє собою територію приблизно прямокутної форми площею 26 017 км². Біля узбережжя розташовані маленькі острівці Кориско (площа 15,5 км²) і і (менше 2,5 км² разом). Біоко, який лежить біля узбережжя Камеруна, має площу близько 200 км². Вулканічний острів Аннобон має площу понад 18 км² і лежить південніше екватора за 640 км на південний захід від Біоко.

Флора представлена фікусами, мімозою, хлібними деревами та іншими дивами природи, а фауна багата слонами, леопардами, білками, кажанами і звичайно мавпами, а також іншими тропічними тваринами, які полюбляють цей природний зоопарк. Ліси Екваторіальної Гвінеї займають близько 60 % території країни

Історія

Докладніше: Історія Екваторіальної Гвінеї

Колоніальний період

У 1472 році португальська експедиція під командуванням капітана Фернандо По відкрила острів в Гвінейській затоці, названий Фернандо-По (нині — острів Біоко). Колонізація острова португальцями розпочалася з 1592 року. У 1642—1648 роках островом намагалася оволодіти Нідерланди.

У 1778 році за договором Ель-Пардо Португалія передала острів і територію Ріо-Муні на континенті Іспанії. Однак іспанська експедиція, послана в Ріо-Муні, була знищена місцевим племенем бубі.

На початку XIX століття (1827 рік) острів Фернандо-По захопили англійці, заснувавши там місто Кларенс-Таун (нині — столиця Екваторіальної Гвінеї місто Малабо). У 1843 році іспанці відвоювали острів Фернандо-По, а в 1856 році завоювали територію Ріо-Муні. Плем'я бубі було витіснене в гори.

Плем'я бубі намагалося знищити іспанських колонізаторів в 1898 році, в Ріо-Муні, а потім, в 1906 році, на острові Фернандо-По. Обидва повстання були придушені іспанцями.

У 1959 році Фернандо-По і Ріо-Муні були оголошені заморськими провінціями Іспанії. У 1963 році Іспанській Гвінеї надано внутрішню автономію.

Період незалежності

Під тиском визвольного руху 12 жовтня 1968 року проголошена незалежна республіка. Президентом став Франсиско Масіас Нгема.

У липні 1970 року президентським декретом розпущені всі партії і організації і створена Єдина національна партія трудящих, в яку було включено все доросле населення країни. У зовнішній політиці Нгема порвав стосунки з Іспанією і США (в 1970 році) і переорієнтувався на соціалістичні країни. У 1972 році він був проголошений країни. У 1973 році острів Фернандо-По був перейменований в острів Масіас-Нгема-Бійого.

3 серпня 1979 року в країні стався військовий переворот під проводом Теодоро Обіанга Нгеми Мбасого, колишнього заступника міністра оборони країни і племінника Масіаса Нгеми Бійого. Масіасу Нгема було пред'явлено звинувачення в 80 тисячах вбивств. Його було визнано винним в 500 вбивствах і засуджено до розстрілу. Так як населення Екваторіальної Гвінеї вірило, що Масіас є чаклуном і володіє надприродними силами, жоден із солдатів не погодився взяти участь у розстрілі. Для виконання судового вироку довелося спеціально викликати взвод марокканських найманців. Разом з п'ятьма сподвижниками Масіас був розстріляний. Острів Масіас-Нгема-Бійого був перейменований в острів Біоко. У 1979 року значна частина націоналізованої власності (плантації, підприємства, магазини тощо) були повернуті колишнім власникам. У листопаді 1979 року проголошена свобода приватного підприємництва. Незабаром були відновлені відносини з Іспанією і США, на шельфі почався видобуток нафти. У 1982 році прийнята нова конституція, що проголосила політичні свободи. Але в 1990-х роках проводилися масові арешти діячів опозиції, багато хто був убитий, встановлена фактично однопартійна диктатура.

Політична система

Докладніше:

Екваторіальна Гвінея за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Теодоро Обіанг Нгема Мбасого, за даними американського журналу «*Parade*», станом на 2003 рік посідав шосте місце у десятці найгірших диктаторів сучасності.

Парламент

Докладніше:

Політичні партії

Докладніше:

На парламентських виборах 7 березня 1999 року до парламенту Екваторіальної Гвінеї пройшли наступні політичні партії:

— 75 місць (94 %);
— 4 місць (5 %);
— 1 місць (1 %).

Зовнішня політика

Докладніше:

Українсько-екваторіальногвінейські відносини

Докладніше: Українсько-екваторіальногвінейські відносини

Уряд Екваторіальної Гвінеї офіційно визнав незалежність України 17 січня 1992 року, з Україною встановлено 18 травня 1992 року шляхом обміну нотами. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Екваторіальної Гвінеї, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія). Справами України в Екваторіальній Гвінеї відає українське посольство в Іспанії.

Державна символіка

Адміністративно-територіальний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Екваторіальної Гвінеї

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 7 провінцій.

Збройні сили

Докладніше: Збройні сили Екваторіальної Гвінеї

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,3 тис. військовослужбовців. Загальні витрати на армію склали 11 млн доларів США.

Економіка

Докладніше:

Екваторіальна Гвінея — сировинно-аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 25,7 млрд доларів США (104-те місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 50,2 тис. доларів (32-ге місце в світі, 1-ше в Африці). Промисловість разом із будівництвом становить 92 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 3 %; сфера обслуговування — 5 % (станом на 2006 рік).

Надходження в державний бюджет Екваторіальної Гвінеї за 2006 рік склали 2,7 млрд доларів США, а витрати — 1,4 млрд; профіцит становив 93 %.

Країна потерпає через нерівномірний розвиток регіонів, нестабільну економіку і брак кваліфікованих кадрів (що частково є наслідок колоніальної епохи). Більша частина економічної допомоги надходить від іспанського уряду.

У 2012 році почалася реалізація проекту ГЕС «Сендже» на річці Веле силами британської компанії з українським корінням . Восени 2015 року відбулося перекриття річки Веле. Станом на початок 2020 року виконано 70 % робіт з будівництва гідроелектростанції.

Валюта

Докладніше: Валюта Екваторіальної Гвінеї

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість

Докладніше:

Головні галузі промисловості: харчова, і деревопереробна.

Гірнича промисловість

Докладніше:

У 2005 році видобуток нафти становив 153 млн барелів.

Енергетика

За 2004 рік було вироблено 26 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год).

У 2004 році споживання нафти склало 1,2 тис. барелів на добу, природного газу — 100 млн м³ (увесь внутрішнього виробництва).

Агровиробництво

Докладніше:

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 12 % площі держави. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, банани, ананаси, маніок, кукурудза, арахіс, картопля.

У територіальних водах країни рибальством займаються іноземні флотилії.

Транспорт

Докладніше: Транспорт Екваторіальної Гвінеї

Туризм

Докладніше:

У 1996 році прибуток від іноземних туристів становив 3 млн доларів США.

Зовнішня торгівля

Докладніше:

Основні торговельні партнери Екваторіальної Гвінеї: США, Китай, Іспанія, Франція, Італія.

Держава експортує: нафта, какао, деревина. Основні покупці: США (24,5 %); Китай (22 %); Іспанія (11 %). У 2006 році вартість експорту склала 9 млрд доларів США.

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: США (24,5 %); Італія (20,5 %); Франція (12 %), Іспанія (10,5 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2,5 млрд доларів США.

Торгівля з Україною

У 2014 році товарообіг між Україною та Екваторіальною Гвінеєю, згідно з даними Держкомстату, становив 10,86 млн доларів США, тобто знизився на 21,8 % у порівнянні з 2013 роком, причому зазначений обсяг був еквівалентним обсягові українського експорту. Лідируючі позиції в експортних поставках:

прилади фотографічні (2,7 млн доларів, 24,9 % експорту),
вироби з чорних металів (2,4 млн доларів, 22,1 %),
електричні машини (2,3 млн доларів, 21,2 %),
котли і машини (1,3 млн доларів, 12,0 %) та меблі (0,6 млн доларів, 5,5 %).

Населення

Докладніше: Населення Екваторіальної Гвінеї

Населення держави у 2006 році становило 540 тис. осіб (160-е місце в світі). Густота населення: 17,3 осіб/км² (155-е місце в світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік народжуваність 35,6 ‰; смертність 15,1 ‰; природний приріст 20,5 ‰.

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

діти віком до 14 років — 41,7 % (0,11 млн чоловіків, 0,11 млн жінок);
дорослі (15—64 років) — 54,5 % (0,14 млн чоловіків, 0,15 млн жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (0,009 млн чоловіків, 0,012 млн жінок).

Урбанізація

Докладніше: Міста Екваторіальної Гвінеї

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 45,7 %. Головні міста держави: Малабо (297 тис. осіб), Бата (250 тис. осіб), Ебебіїн (37 тис. осіб), Аконібе (15 тис. осіб).

Етнічний склад

Докладніше:

Головні етноси, що складають гвінейську націю: фанг — 85 %, бубі — 9,6 %.

Мови

Докладніше:

Державні мови: іспанська, французька, португальська.

Релігії

Докладніше:

Головні релігії держави: католицтво — 93,1 % населення, протестантизм — 3 %.

Охорона здоров'я

Докладніше:

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49,5 року: для чоловіків — 48 років, для жінок — 51,1 року. Смертність немовлят до 1 року становила 89,2 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 89 жителів; лікарями — 1 лікар на 3,6 тис. жителів (станом на 1995 рік).

Освіта

Докладніше:

Рівень письменності в 2003 році становив 85,7 %: 93,3 % серед чоловіків, 78,4 % серед жінок. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 8 років.

Витрати на освіту в 1996 році склали 1,7 % від ВВП, 3,9 % усіх державних громадських видатків.

У країні є університет, , розташований у Малабо, з факультетом медицини, який знаходиться у Баті. Факультет Медицини підтримується урядом Куби. має свої філії у Малабо та Баті.

Інтернет

Докладніше:

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Екваторіальній Гвінеї користувались 5 тис. осіб.

Культура

Докладніше:

У країні діють різноманітні культурні орґанізації ( та інші), головними завданнями яких є ліквідація безграмотності та культурне просування населення.

Архітектура

Докладніше:

Образотворче мистецтво

Докладніше:

Література

Докладніше:

Найвидатніші автори:

(1945)
(1938)
(1966)
(1950)
(193? — 1992)
(19?? — 1991)

Театр

Докладніше:

Музика й танці

Докладніше:

Кінематограф

Докладніше:

Кухня

Докладніше: Кухня Екваторіальної Гвінеї

Свята

Докладніше:

**Національні свята**
Дата	Назва українською	Місцева назва	Примітки
1 січня	Новий рік
15 серпня	День Конституції
12 жовтня	День Незалежності
10 грудня	День прав людини
25 грудня	Різдво

Наука

Докладніше:

Засоби масової інформації

Докладніше:

Спорт

Докладніше:

Примітки

http://guinea-equatorial.com/constitution.asp [ 2006-09-16 у Wayback Machine.] Конституція Республіки Екваториальна Гвінея
http://www.cplp.org/Guiné-Equatorial.aspx?ID=258^{[недоступне посилання]} CPLP official website
Екваторіальна Гвінея. Коротка інформація про країну.[1]
Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
Україна та Екваторіальна Гвінея. [ 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Посольство України в Іспанії.

Посилання

Екваторіальна Гвінея // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] ttp://guinea-equatorial.com/constitution.asp [ 2006-09-16 у Wayback Machine.] Конституція Республіки Екваториальна Гвінея

[2] ttp://www.cplp.org/Guiné-Equatorial.aspx?ID=258^{[недоступне посилання]} CPLP official website

[4] Екваторіальна Гвінея. Коротка інформація про країну.[1]

[Дубович-5] Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

[6] . Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.

[УЕГ-ПІ-7] Україна та Екваторіальна Гвінея. [ 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Посольство України в Іспанії.