Дружня

Дружня — село Бучанського району Київської області. Входить до складу Бородянської селищної громади.

село Дру́жня
Герб
Стела на в'їзді до села з боку Бородянки Стела на в'їзді до села з боку Бородянки
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський
Громада	Бородянська селищна громада
Основні дані
Населення	1803
Площа	39 км²
Густота населення	46,23 осіб/км²
Поштовий індекс	07807
Телефонний код	+380 4577
Географічні дані
Географічні координати	50°37′39″ пн. ш. 29°52′19″ сх. д. / 50.62750° пн. ш. 29.87194° сх. д. / 50.62750; 29.87194Координати: 50°37′39″ пн. ш. 29°52′19″ сх. д. / 50.62750° пн. ш. 29.87194° сх. д. / 50.62750; 29.87194
Середня висота над рівнем моря	148 м
Місцева влада
Адреса ради	07807, Київська обл., Бучанський р-н, с. Дружня, вул. Центральна, 1
Карта
Дру́жня
Дру́жня
Мапа
Дружня у Вікісховищі

Населення — близько 1,8 тис. жителів. Село лежить за 5 кілометрів від селища Бородянки, на річці Хвоса (Фоса), що впадає за 2 кілометри у річку Здвиж, з лівої сторони. Через Дружню проходить .

Історія

Давні часи

На захід від Дружні в урочищі Зозулячому знайдено залишки , у яких плавили залізну руду для виготовлення зброї. Літописи згадують місто Дружеськ, або Дружськ, через яке проходив шлях з Києва до древлянської столиці Іскоростень.

У цій місцевості простежується чітка оборонна система, яка складалась з укріплених міст (городищ) уздовж лівого берега Здвижа, а саме — міста Дружськ (що можливо знаходилося на місці сучасного села Андріївка), городища, яке знаходилось на теренах сучасного селища Макарів і, можливо, інших городищ, розташованих по лівобережжі річки Здвиж на відстані 7-10 км одне від одного. Це може бути свідченням, що східний кордон Деревлянських земель проходив саме по Здвижу і був добре укріпленим.

18 — 19 століття

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка.

1775 року у селі було збудовано коштами парафіян дерев'яну Параскевську церкву, яка до нашого часу не збереглася.

У 1783 році в селі проживало 946 осіб. У 1885-му — 1076 православних, 31 католик і 21 єврей.

Лаврентій Похилевич писав про тутешні землі наступне:

"Велике болото, що знаходиться на заході від села, назване Бондареве, років 100 тому було ще озером; два інших болота там же і звуться Великий і Малий Перезвін. Є панська економія шпанських овець (до 20000), значного числа коней і відмінної рогатої худоби і волів. Економія має тут також гарну винокурню з паровим виробництвом, пивоварню, скляный завод і кілька водяних млинів на річці Здвиж. У числі міст древньої Русі, згадується в літописі місто Дрюжеськ, або Дружск. На думку деяких істориків, це і є нинішнє село Дружня, біля якого, по всій імовірності, пролягала одна з давніх доріг з Києва до Древлянської землі. Древня дорога з Києва в Іскоростень і Овруч йшла на Біличі, перетинала Ірпінь біля Романівки; потім прямувала на Рубежівку, Кисилевичі, Нову Греблю, далі йшла біля Дружні на Загальці і до Макалевичів на Тетереві. Не досліджено, як у старовину іменувалися ці місцевості; але не можна сумніватися, що тут саме проходила дорога в Древлянські краї. Згідно з письмовими актами відомо, що в 1636 році Дружня з Пісківкою вже існували як давні села і належали Кшиштофу Макаревичу. Відповідно до Актів Любельського трибуналу за 1618 рік село Дружня згадується при розгляді тяжби з земельних питань між Діонісієм та Теофілією Лукашевськими з одного боку та Кшиштофом та Анною Макаревичами з іншого. Жителі Дружні сперечаються з жителями села Грузьке, за честь мати односельцем відомого отамана Бондаренка (див. Коліївщина). Вони стверджують, що не тільки Бондаренко, а і Яценко, його сподвижник, народилися в Дружні.

20 століття

У 1920 році в селі створено комсомольський осередок.

Протягом 1942–1943 років у селі діяла група радянського підпілля (13 осіб). 420 жителів — учасників Великої Вітчизняної війни — відзначено нагородами СРСР.

В радянські часи у селі знаходилися центральна садиба радгоспу «Дружнянський» (2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1,8 тис. га орної землі), відділення «Сільгосптехніки», дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Дружню початку 1970-х було подано таку інформацію:

Дружня - село, центр сільської Ради, розташоване за 6 км від районного центру. Населення - 2093 чоловіка. У селі знаходиться центральна садиба радгоспу «Дружнянський», який має 2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,8 тис. га орної землі. За високі показники у роботі доярка О. П. Титенко нагороджена орденом Леніна. На території села розміщене відділення «Сільгосптехніки». У Дружній - дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека.

Сучасність

Галерея

• Вулиця Радянська
• Поштове відділення (індекс 07807)
• Сільрада
• Хрест пам'яті загиблим під час Голодомору 1933 та репресій 1937
• Пам'ятник загиблим у роки Другої світової війни
• Пам'ятник односельцям — «ліквідаторам» Чорнобильської катастрофи
• Осушений сільський ставок
• Стадіон

Уродженці

• (нар. 10 березня 1910) — радянський селекціонер, автор понад 10 сортів ярової пшениці (зокрема «Амурської-71», «Амурської-74», «Амурської-75» тощо).
• (Михайло Сіренко) (нар. 1 січня 1936) — український кінокритик, кінорежисер, поет.
• (Каменчук Валентина Віталіївна) (11 квітня 1956(19560411)) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України.

Див. також

• Хутір Гай
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

1. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с.
2. Ці суперечки втратили будь-який сенс ще 1882 року, після виходу в часописі «Киевская Старина» твору І. Лобаня «Сказания о Бондаренке по народным преданиям», де було остаточно доведено, що місцем народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка є село Грузьке
3. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
4. Мигунов В. С. «О жизненном и творческом пути Якова Михайловича Одноконя (к столетию со дня рождения)» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

• Дружня на сайті Верховної ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Ричка В. М.  Формування території Київської землі. — К.: «Наукова думка», 1988.
• рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
• Памятная книжка Киевской епархии, сост. А.Воронов и свящ. И.Антонов. Киев, типография Г. Т. Корчак-Новицкого,1882.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.