Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Горді й Іва нович Дроздо вський 3 січня 15 січня 1835 18350115 Полтавська губернія Російська імперія 11 січня 24 січня 1

Дроздовський Гордій Іванович

Дроздовський Гордій Іванович

Горді́й Іва́нович Дроздо́вський (*3 січня (15 січня) 1835(18350115), Полтавська губернія, Російська імперія — †11 січня (24 січня) 1908, Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія) — офіцер Російської імператорської армії XIX ст., генерал-майор у відставці, учасник Севастопольської оборони, викладач військової справи, другий командир (1892-1895) 168-го піхотного резервного Острозького полку (з 1 січня 1898 — 167-й піхотний Острозький полк).

Гордій Іванович Дроздовський
Гордѣй Ивановичъ Дроздовскій
image
Надгробок на могилі генерал-майора Гордія Дроздовського на Петропавлівському кладовищі. Чернігів.
Народження3 січня (15 січня) 1835(1835-01-15)
Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть11 січня (24 січня) 1908(1908-01-24) (73 роки)
Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія
ПохованняПетропавлівське кладовище (Чернігів)
Країнаimage Російська імперія
ПриналежністьРосійська імператорська армія
Рід військПіхота
Роки служби1855-1895
Званняimage
Командування168-й піхотний резервний Острозький полк (167-й піхотний Острозький полк)
Війни / битви

Кримська війна

Оборона Севастополя
Титулспадковий дворянин
Нагороди
image
Орден Святого Володимира 4 ступеня
image
Орден Святої Анни 2 ступеня
image
Орден Святої Анни 3 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
image
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
image image image
Знак Червоного Хреста
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський.

Життєпис

Народився 3 січня (15 січня) 1835(18350115) року в родині колезького секретаря (згодом — титулярного радника, з 1863 спадкового дворянина) Івана Івановича та Ольги Яківни Дроздовських. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук.

Початок служби та участь у Кримській війні

2 листопада 1854 року надано офіцерське звання. Прикомандирований до резервного батальйону єгерського Тарутинського полку. 25 березня 1855 року переведений у резервний Єгерський полк 17-ї піхотної дивізії.

3 квітня 1855 року переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк, у складі якого того ж дня прибув до Криму для участі в Східній війні. Перебував у Севастопольському гарнізоні. 4 серпня 1855 року був учасником бою на Чорній річці, 24 серпня — бою на північних рубежах оборони Севастополя (всього брав участь у захисті міста протягом 59 днів, за що до вислуги йому було додано 1 рік, 9 місяців і 19 днів).

За хоробрість, виявлену в боях, 22 вересня 1855 року був підвищений до прапорщика. На фронті перебував до 20 березня 1856 року, коли стало відомо про підписання Паризького миру.

Повоєнна діяльність

4 червня 1859 року підвищений до підпоручника, а 4 червня 1862 — до поручника. У січні 1863 року призначений черговим офіцером до корпусного юнкерського училища в Павловську, восени — знову переведений до 46-го піхотного Дніпровського полку (12 дивізія).

27 січня 1864 року призначений полковим ад'ютантом, а 31 січня 1865 року за бездоганну службу нагороджений орденом Святого Станіслава III-го ступеня (за клопотанням від 9 листопада 1863).

27 квітня 1866 року вінчається з Надією Миколаївною Діріною.

11 січня 1868 року підвищений до штабс-капітана, а 20 січня 1871 року отримує чин капітана, тоді ж, у серпні, призначений командиром роти до Київського піхотного юнкерського училища.

31 травня 1874 року отримує чин майора; 15 травня 1883 року зведений у підполковники і переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк.

У квітні 1884 року прикомандирований до 48-го піхотного Одеського полку для командування батальйоном (затверджений на посаді в січні 1885), а в листопаді — переведений туди на службу.

У 1886 році наказом по Київському військовому округу призначений тимчасовим членом Київського військово-окружного суду.

19 жовтня 1887 року за 1500 рублів викупив для родини в брата маєток у Полтавській губернії та земельні ділянки біля Прилук загальною площею 12 десятин.

22 листопада 1890 року відбув до Ковно для командування новосформованим 3-м фортечним Ковенським батальйоном. 7 січня 1891 року підвищений до чину полковника з одночасним затвердженням на посту командира Ковенського батальйону.

1 грудня 1892 року отримує останнє призначення — командиром 168-го піхотного резервного Острозького полку.

У 1895 році переводить полк на квартирування до Чернігова. Того ж року виходить у відставку в чині генерал-майора.

Останні роки проживав у Чернігові разом з донькою Юлією. Помер 11 січня (24 січня) 1908 року від туберкульозу легень, похований на Петропавлівському кладовищі.

Опис похорону генерал-майора Г. І. Дроздовського

image ...полк поставився до смерті свого колишнього командира та його осиротілої родини, як і сподіватися не можна було. [...] Солдати до останньої секунди служили йому. Вони несли його на руках до кладовища, катафалк їхав лише для вигляду, солдати опустили його і до могили. Від квартири до церкви офіцери виявили бажання самі нести його на руках. Всі офіцери на чолі з командиром були присутні на похороні. У похованні брав участь й полковий священик Соколовський... [...] ...виявивши дуже багато уваги й співчуття. [...] ...останні почесті... [...] ...були віддані такі, яких цілковито заслужила ця ідеально чесна та благородна людина.
Оригінальний текст (рос.)
...полк отнесся к смерти своего бывшего командира и его осиротевшей семье, как и предполагать нельзя было. [...] Солдаты до последней секунды служили ему. Они несли его на руках до кладбища, катафалка ехала только для виду, солдаты опустили его и в могилу. Из квартиры до церкви офицеры пожелали сами нести его на руках. Все офицеры во главе с командиром присутствовали на погребении. В похоронах участвовал и полковой священник Соколовский... [...] ...оказавший очень много внимания и участия. [...] ...последняя честь... [...] ...была отдана такая, какую вполне заслужил этот идеально честный и благородный человек.
 image

Родина

  • дружина Надія Миколаївна (1844—1893);
  • донька Юлія (1866—1922; сестра милосердя, кавалер Срібної медалі за участь у Російсько-японській війні);
  • донька Уляна (1869—1921);
  • донька Марія (1870-?);
  • донька Євгенія (1873-?);
  • син Михайло (1881—1919; Генерального штабу генерал-майор, Георгіївський кавалер, один із керівників Білого руху на півдні Росії).

Нагороди

Пам'ять

Примітки та посилання

  1. . tumo.at.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
  2. З листа Юлії Дроздовської до Михайла Дроздовського
  3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
  4. . Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 5 травня 2016.

Література

  • Дроздовские // Гагкуев Р. Последний рыцарь. Генерал М. Г. Дроздовский [ 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Див. також

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gordi j Iva novich Drozdo vskij 3 sichnya 15 sichnya 1835 18350115 Poltavska guberniya Rosijska imperiya 11 sichnya 24 sichnya 1908 Chernigiv Chernigivska guberniya Rosijska imperiya oficer Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi XIX st general major u vidstavci uchasnik Sevastopolskoyi oboroni vikladach vijskovoyi spravi drugij komandir 1892 1895 168 go pihotnogo rezervnogo Ostrozkogo polku z 1 sichnya 1898 167 j pihotnij Ostrozkij polk Gordij Ivanovich DrozdovskijGordѣj Ivanovich DrozdovskijNadgrobok na mogili general majora Gordiya Drozdovskogo na Petropavlivskomu kladovishi Chernigiv Narodzhennya3 sichnya 15 sichnya 1835 1835 01 15 Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert11 sichnya 24 sichnya 1908 1908 01 24 73 roki Chernigiv Chernigivska guberniya Rosijska imperiyaPohovannyaPetropavlivske kladovishe Chernigiv KrayinaRosijska imperiyaPrinalezhnistRosijska imperatorska armiyaRid vijskPihotaRoki sluzhbi1855 1895ZvannyaKomanduvannya168 j pihotnij rezervnij Ostrozkij polk 167 j pihotnij Ostrozkij polk Vijni bitviKrimska vijna Oborona SevastopolyaTitulspadkovij dvoryaninNagorodiOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Znak Chervonogo Hresta U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Drozdovskij ZhittyepisNarodivsya 3 sichnya 15 sichnya 1835 18350115 roku v rodini kolezkogo sekretarya zgodom titulyarnogo radnika z 1863 spadkovogo dvoryanina Ivana Ivanovicha ta Olgi Yakivni Drozdovskih Navchavsya u Nizhinskij gimnaziyi vishih nauk Pochatok sluzhbi ta uchast u Krimskij vijni 2 listopada 1854 roku nadano oficerske zvannya Prikomandirovanij do rezervnogo bataljonu yegerskogo Tarutinskogo polku 25 bereznya 1855 roku perevedenij u rezervnij Yegerskij polk 17 yi pihotnoyi diviziyi 3 kvitnya 1855 roku perevedenij u 46 j pihotnij Dniprovskij polk u skladi yakogo togo zh dnya pribuv do Krimu dlya uchasti v Shidnij vijni Perebuvav u Sevastopolskomu garnizoni 4 serpnya 1855 roku buv uchasnikom boyu na Chornij richci 24 serpnya boyu na pivnichnih rubezhah oboroni Sevastopolya vsogo brav uchast u zahisti mista protyagom 59 dniv za sho do vislugi jomu bulo dodano 1 rik 9 misyaciv i 19 dniv Za horobrist viyavlenu v boyah 22 veresnya 1855 roku buv pidvishenij do praporshika Na fronti perebuvav do 20 bereznya 1856 roku koli stalo vidomo pro pidpisannya Parizkogo miru Povoyenna diyalnist 4 chervnya 1859 roku pidvishenij do pidporuchnika a 4 chervnya 1862 do poruchnika U sichni 1863 roku priznachenij chergovim oficerom do korpusnogo yunkerskogo uchilisha v Pavlovsku voseni znovu perevedenij do 46 go pihotnogo Dniprovskogo polku 12 diviziya 27 sichnya 1864 roku priznachenij polkovim ad yutantom a 31 sichnya 1865 roku za bezdogannu sluzhbu nagorodzhenij ordenom Svyatogo Stanislava III go stupenya za klopotannyam vid 9 listopada 1863 27 kvitnya 1866 roku vinchayetsya z Nadiyeyu Mikolayivnoyu Dirinoyu 11 sichnya 1868 roku pidvishenij do shtabs kapitana a 20 sichnya 1871 roku otrimuye chin kapitana todi zh u serpni priznachenij komandirom roti do Kiyivskogo pihotnogo yunkerskogo uchilisha 31 travnya 1874 roku otrimuye chin majora 15 travnya 1883 roku zvedenij u pidpolkovniki i perevedenij u 46 j pihotnij Dniprovskij polk U kvitni 1884 roku prikomandirovanij do 48 go pihotnogo Odeskogo polku dlya komanduvannya bataljonom zatverdzhenij na posadi v sichni 1885 a v listopadi perevedenij tudi na sluzhbu U 1886 roci nakazom po Kiyivskomu vijskovomu okrugu priznachenij timchasovim chlenom Kiyivskogo vijskovo okruzhnogo sudu 19 zhovtnya 1887 roku za 1500 rubliv vikupiv dlya rodini v brata mayetok u Poltavskij guberniyi ta zemelni dilyanki bilya Priluk zagalnoyu plosheyu 12 desyatin 22 listopada 1890 roku vidbuv do Kovno dlya komanduvannya novosformovanim 3 m fortechnim Kovenskim bataljonom 7 sichnya 1891 roku pidvishenij do chinu polkovnika z odnochasnim zatverdzhennyam na postu komandira Kovenskogo bataljonu 1 grudnya 1892 roku otrimuye ostannye priznachennya komandirom 168 go pihotnogo rezervnogo Ostrozkogo polku U 1895 roci perevodit polk na kvartiruvannya do Chernigova Togo zh roku vihodit u vidstavku v chini general majora Ostanni roki prozhivav u Chernigovi razom z donkoyu Yuliyeyu Pomer 11 sichnya 24 sichnya 1908 roku vid tuberkulozu legen pohovanij na Petropavlivskomu kladovishi Opis pohoronu general majora G I Drozdovskogo polk postavivsya do smerti svogo kolishnogo komandira ta jogo osirotiloyi rodini yak i spodivatisya ne mozhna bulo Soldati do ostannoyi sekundi sluzhili jomu Voni nesli jogo na rukah do kladovisha katafalk yihav lishe dlya viglyadu soldati opustili jogo i do mogili Vid kvartiri do cerkvi oficeri viyavili bazhannya sami nesti jogo na rukah Vsi oficeri na choli z komandirom buli prisutni na pohoroni U pohovanni brav uchast j polkovij svyashenik Sokolovskij viyavivshi duzhe bagato uvagi j spivchuttya ostanni pochesti buli viddani taki yakih cilkovito zasluzhila cya idealno chesna ta blagorodna lyudina Originalnij tekst ros polk otnessya k smerti svoego byvshego komandira i ego osirotevshej seme kak i predpolagat nelzya bylo Soldaty do poslednej sekundy sluzhili emu Oni nesli ego na rukah do kladbisha katafalka ehala tolko dlya vidu soldaty opustili ego i v mogilu Iz kvartiry do cerkvi oficery pozhelali sami nesti ego na rukah Vse oficery vo glave s komandirom prisutstvovali na pogrebenii V pohoronah uchastvoval i polkovoj svyashennik Sokolovskij okazavshij ochen mnogo vnimaniya i uchastiya poslednyaya chest byla otdana takaya kakuyu vpolne zasluzhil etot idealno chestnyj i blagorodnyj chelovek Rodinadruzhina Nadiya Mikolayivna 1844 1893 donka Yuliya 1866 1922 sestra miloserdya kavaler Sribnoyi medali za uchast u Rosijsko yaponskij vijni donka Ulyana 1869 1921 donka Mariya 1870 donka Yevgeniya 1873 sin Mihajlo 1881 1919 Generalnogo shtabu general major Georgiyivskij kavaler odin iz kerivnikiv Bilogo ruhu na pivdni Rosiyi NagorodiOrden Svyatogo Volodimira IV go stupenya z bantom 22 veresnya 1881 Orden Svyatoyi Anni II go stupenya 15 lyutogo 1887 Orden Svyatoyi Anni III go stupenya 17 lyutogo 1878 Orden Svyatogo Stanislava II go stupenya 9 travnya 1882 Orden Svyatogo Stanislava III go stupenya 31 sichnya 1865 Sribna medal Za zahist Sevastopolya Sribna medal V pam yat 50 richchya zahistu Sevastopolya 30 listopada 1904 Svitlo bronzova medal V pam yat vijni 1853 1856 Znak Chervonogo Hresta dozvil na nosinnya vid 28 serpnya 1880 Pam yatPortal Chernigivshina Na Petropavlivskomu kladovishi Chernigova zbereglasya mogila G I Drozdovskogo Vprodovzh 2012 2013 rokiv nadgrobok bulo onovleno silami gromadskih organizacij rosijskogo imperskogo nacionalistichnogo spryamuvannya Primitki ta posilannya tumo at ua Arhiv originalu za 10 chervnya 2016 Procitovano 5 travnya 2016 Z lista Yuliyi Drozdovskoyi do Mihajla Drozdovskogo PDF Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 5 travnya 2016 Arhiv originalu za 25 sichnya 2018 Procitovano 5 travnya 2016 LiteraturaDrozdovskie Gagkuev R Poslednij rycar General M G Drozdovskij 3 serpnya 2016 u Wayback Machine Div takozhDrozdovskij Mihajlo Gordijovich

Дата публікації:
Топ