Дракон Афінський

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дракон.

Дракон іноді Драконт (грец. Δράκων [ˈdra.kɔːn]) — архонт Афін 7 століття до н. е. Склав для Афінської республіки 621 до н. е. перші писані закони, що частково продовжували діяти навіть за Солона. Кодекс законів, введений Драконтом, був таким суворим, що виник крилатий вислів «драконівські заходи», що означає надзвичайно суворі покарання.

Дракон
грец. Δράκων
Ім'я при народженні	Дракон
Псевдо	Дракон Афінський
Народився	650-ті до н. е. Афіни
Помер	600-ті до н. е. Егіна, периферія Аттика, Греція
Країна	Стародавні Афіни
Місце проживання	Афіни
Діяльність	законодавець
Галузь	^d
Відомий завдяки	політик, правник
Знання мов	давньогрецька
Посада	^d
9 архонтів обирались серед людей, які мали вільний від боргів статок (щонайменше 10 мін); менш важливі посади вибирали з людей, що можуть придбати собі важке озброєння; на посаду ж стратегів і гіппархів обирали з людей, які показували вільне від боргів майно не менше як на сто мін і законних дітей від законної дружини у віці понад десять років; рада повинна була складатися з 401 члена, вибраних з числа громадян. Обиратися ж на цю останні посаду вважалося по долі людям понад 30 років від народження, і двічі одному і тому ж не можна було займати її, поки не відбудуть її все, а тоді належало кидати жереб знову спочатку. Якщо ж хто-небудь з членів Ради пропускав засідання Ради або Народного зібрання, коли воно бувало, той платив штраф: пентакосідомедімн — три драхми, вершник — дві, зевгіт — одну. перше кодифіковане законодавство, яке дійшло до нас, було складене Драконтом. Карне законодавство Драконта на перший погляд виглядає винятково жорстоким. Навіть за самі безневинні провини людина могла бути покараний стратою, наприклад за крадіжку овочів. Не вважалося злочином убивство злодія, якщо воно було зроблено з метою самозахисту або щоб відібрати своє майно. Смертю каралися святотатство, убивство або підпал. З іншого боку, ці закони відбили безсумнівний прогрес у розвитку афінського суспільства. Так, убивства були чітко розділені на навмисні, ненавмисні й вчинені в стані оборони. Особливе місце займали вбивства спокусника матері, дружини, дочки або сестри; сюди ж були віднесені вбивства в результаті нещасних випадків і при спортивних змаганнях. Ареопаг розглядав тільки навмисні вбивства й карав за них смертю, ненавмисні перебували у віданні спеціально заснованої колегії ефетів, що обираються із громадян не менш 50 років від народження й «випробуваної моральності». Ненавмисні вбивства могли каратися вигнанням, а не стратою. Убивства з метою самооборони, до яких зараховувався й захист власності, покаранню не підлягали. Ефетам належали чотири судові палати, у кожній з яких розбиралися справи тільки відомого змісту, так що ефети засідали то в одній, то в інший, дивлячись по роду справи, що належали суду. Цар головував при всіх розглядах подібних справ. Згодом, з розвитком демократії, діяльність колегії ефетів була в значній мірі обмежена, за нею залишилося тільки рішення релігійних питань. Штрафи (наприклад биками) та вигнання вводилися й для ряду інших злочинців. Примітки . Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018. Джерела Драконт [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.) Посилання Драконта закони [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — . Дракон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.