Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Андрі́й Васи́льович Головко́ (3 грудня 1897, с. Юрки, нині Козельщинського району Полтавської області України — 5 грудня 1972 Київ) — український письменник, критик. Лауреат Шевченківської премії (1969).
| Головко Андрій Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 21 листопада (3 грудня) 1897 Юрки, Козельщинський район, Україна | |||
| Помер | 5 грудня 1972 (75 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |  Російська імперія УНР | |||
| Діяльність | письменник, літературний критик, драматург, кіносценарист | |||
| Сфера роботи | література[1], літературна критика[1], драма[1] і фільм[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | роман | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди |     | |||
| | ||||
 Головко Андрій Васильович у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис
Андрій Головко народився 3 грудня 1897 в с. Юрки (нині Козельщинського району Полтавської області України, тоді Кобеляцького повіту Полтавської губернії Російської імперії) в багатій селянській родині.
Із 1905 по 1908 вчився в сільській школі, де почав писати вірші російською мовою. Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908—1914), під впливом «Кобзаря» перейшов на українську мову (1912); за створення українофільської «Юнацької спілки» вибув з останнього курсу училища.
У 1915 р. вступає до Чугуївського військового училища прапорщиків, яке закінчує цього таки року, і одразу потрапляє на фронт. Поручник А. Головко командує полковою кінною розвідкою, бере участь у боях під Равою-Руською (Львівська обл.), згодом, після поранення, у запасному батальйоні навчає новобранців.
1917 року А. Головка обрано до солдатського революційного комітету у м. Торжок Тверської губернії.
Після повернення в Україну деякий час учителює. У 1918 році стає працівником кременчуцької повітової газети «Нове життя». Наступного, 1919 року, дебютує збіркою ліричних поезій «Самоцвіти».
Воював в Армії Української Народної Республіки за незалежність України. Але згодом дезертирував.
Влітку 1920 Андрій Головко добровільно вступає до лав Червоної армії, де спершу стає командиром підрозділу кінної розвідки, а згодом лектором у Харківській школі червоних старшин.
Після демобілізації повертається до вчительської роботи. Деякий час учителював, був секретарем при виконкомі у с. Білики.
У 1924 застрелив свою дружину та п'ятирічну доньку; проходив лікування у психіатричній лікарні Санітарка лікарні, де лікувався Андрій Головко, народила від нього доньку; батьківство згодом, вже після війни, узаконено.
У 20-х роках ХХ сторіччя приєднався до спілки селянських письменників «Плуг». Ранні збірки оповідань («Дівчинка з шляху», 1923; «Червона хустина», 1924; «Можу», 1926; «Пилипко», 1928 та ін.) мають риси революційного романтизму. Твори Головка довоєнного періоду — романи про життя українських селян «Бур'ян» (1927) та «Мати» (1932; 2-ге вид., перероблене — 1934). Роман «Бур'ян», що розглядався владою СРСР як твір «про переслідування сількора на селі» та про «класову боротьбу на селі в 20-х рр.», де «вперше в радянській літературі змальовано образ сільського комуніста» одразу ж видано російською мовою (видавництво «Пролетарий», 1928).
Автор кіносценаріїв до фільмів «Митько Лелюк» (1937) й (1942).
Під час Німецько-радянської війни — військовий кореспондент газет «Комуніст» та «За честь Батьківщини».
Автор п'єс «В червоних шумах», «Райське яблуко» (обидві — 1946). Роман «Артем Гармаш» — ч. 1 — 1951, ч. 2 — 1960, ч. 3 — 1970.
На кіностудії ім. О. Довженка екранізовано його твори «Пилипко» (1964) та «Бур'ян» (1966, реж. А. Буковський).
Твори А. Головка перекладалися російською, болгарською, німецькою, польською, словацькою, угорською, чеською та іншими мовами.
Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1969) за перші дві книги роману «Артем Гармаш». Нагороджений орденом Леніна й медалями.
За радянських часів Андрій Головко вважався «корифеєм» української літератури. Його твори входили до шкільної програми вивчення, а біографія, за умов радянської пропаганди, була «підчищена» від небажаних фактів.
Убивство жінки й дитини
14 травня 1924 року А. Головко пострілом із револьвера системи «Наган» убив власну дружину Тетяну Семенівну Головко, 27 років. Наступного дня застрелив свою п'ятирічну доньку Галину.
За словами В'ячеслава Чорновола, А. Головко — класик соцреалізму, лауреат Шевченківської премії, чиї твори віднесені до надбань радянської дитячої літератури, водночас виявився «душогубом», який холоднокровно вбив свою жінку і п'ятирічну доньку. 1989 року В. Чорновіл опублікував зізнання Головка про вбивство своєї родини в самвидавничому часописі «Український Вісник»:
«1) Я хворий — це факт. 2) Лікуватись не маю змоги — це факт. 3) Хвороба росте з кожним днем і погрожує в найближчим часі зробити з мене непрацездатним, а сім'ю без шматка хліба зоставити — і це факт. Як же бути? Та просто, коли так — застрелитись. А жінка, а дочка? Я хорий і в мене хоре чуття, коли я тільки уявляв, як бідуватиме вона хора з дитиною маленькою, я божеволів, я не знав, що робити. Нарешті з болем нелюдськім рішив: Я не покину їх… Я мушу їх спершу позбавити життя. Себе потім.
14 травня Головко прогулювався із дружиною. Стомившись, жінка заснула у холодку, під соснами. Письменник накрив її обличчя червоною хусткою і вистрелив у голову. У дитячому садочку, де була його донька Галина, він повідомив, що жінка зробила аборт і залишилася в Полтаві. А дитині пообіцяв поїхати до мами, яка купила їй «гарну куклу і гостинців багато-багато». О 7 ранку наступного дня Головко з Галиною сів на поїзд.
Встав на Потоках… Од станції Потоки ми з нею пройшли під ліс понад Пслом, я все казав їй, що мама сюди прийде, а тоді до дому поїдемо всі. Воно раділо маленьке. Збирало квітки мамі, а потім стомилося, — устало рано, спатки схотіло. Я вибрав місце під кущем терну, нап'яв холодочок і поклав її, знов, як і дружину хусткою голову вкрив і витяг нагана — і вдарив в голову Галинці. І знов у грудях мов обірвалося у друге щось, а потім пусто-пусто… Я знав, що незабаром злочин буде розгаданний… Але мені важне лише хоч два тижні, хоч місяць пожити було в Харкові, поки закінчив би працю, а тоді… У мене ще було в нагані два патрони. Життя вже для мене не було, бо [в] голові кінці висять од нервів, а з грудей шмаття з кров'ю вирвалось, як стрельнув вперше, як стрельнув вдруге… Але власні були й такі ще думки, може в Харкові з'явлюся і розкажу всім, щоб знали, а може б про це написав у творі…»
Вшанування пам'яті
- У місті Київ є вулиця Андрія Головка та бібліотека імені Андрія Головка.
В межах кампанії з декомунізації, що активізувалася після початку широкомасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну низку об'єктів, що вшановували Головка, було демонтовано або перейменовано.
- У місті Кременчук демонтовано меморіальну дошку Головку.
- У місті Нікополь вулицю Головка перейменували на вулицю Світла.
- У місті Полтава вулицю Головка перейменували на вулицю Володимира Івасюка.
- У селі Верхня Мануйлівка вулицю Андрія Головка перейменували на вулицю Остроградського, а у селі Юрки перейменували на вулицю Віктора Протопопова.
- У місті Самбір вулицю Андрія Головка перейменували на вулицю Пилипа Орлика.
Твори
Нариси
Повісті
- Можу (1926)
Романи
Оповідання
Переклади творів Андрія Головка виконував Анатолій Біленко.
Зібрання творів
В 5-ти томах.— К.,Дніпро,1976-77рр.,тираж по 150 тис. кожн. том.
Примітки
- Czech National Authority Database
- . www.ukrcenter.com. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
- Віталій Жежера. Андрій Головко застрелив тих, кого любив — Газета по-українськи, № 504 за 30.11.2007.
- (Укр) . Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 16.04.19.
- . Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 11 березня 2022.
- Валентин Домиль — Тайна Андрея Головко [ 23 лютого 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сергей Ярмолюк. «Я, Андрей Головко, дезертир, убийца, писатель…»[недоступне посилання з травня 2019] — «Факты и комментарии», 12.03.1999. (рос.)
- Малая советская энциклопедия. Том второй. Ванини-Дротик. — М.: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1929.— С.546.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В. 3-х т./А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Головна ред-я УРЕ, 1986— Т. 1. А—Калібр.— С. 423.
- Протокол допитування винуватця [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Український Вісник. — 1988. — № 11-12. — С. 57.
- В. Чорновіл. «Душогуб» чи класик соцреалізму? [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Український Вісник. — 1988. — № 11-12. — С. 52-56.
- Протокол допитування винуватця. — С. 58-61.
- У Кременчуці вирішили демонтувати меморіальну дошку письменнику-убивці Головку. Кременчуцька газета (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
Література
- Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — . — С. 123—125.
Посилання
- Головко Андрій Васильович на сайті «Українська література» [ 28 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Golovko Andri j Vasi lovich Golovko 3 grudnya 1897 s Yurki nini Kozelshinskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Ukrayini 5 grudnya 1972 Kiyiv ukrayinskij pismennik kritik Laureat Shevchenkivskoyi premiyi 1969 Golovko Andrij VasilovichNarodivsya21 listopada 3 grudnya 1897 Yurki Kozelshinskij rajon UkrayinaPomer5 grudnya 1972 1972 12 05 75 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaBajkove kladovisheKrayina Rosijska imperiya UNRDiyalnistpismennik literaturnij kritik dramaturg kinoscenaristSfera robotiliteratura 1 literaturna kritika 1 drama 1 i film 1 Mova tvorivukrayinskaZhanrromanChlenstvoSP SRSRAvtografNagorodi Golovko Andrij Vasilovich u Vikishovishi Roboti u VikidzherelahZhittyepisAndrij Golovko narodivsya 3 grudnya 1897 v s Yurki nini Kozelshinskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Ukrayini todi Kobelyackogo povitu Poltavskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi v bagatij selyanskij rodini Iz 1905 po 1908 vchivsya v silskij shkoli de pochav pisati virshi rosijskoyu movoyu Navchayuchis u Kremenchuckomu realnomu uchilishi 1908 1914 pid vplivom Kobzarya perejshov na ukrayinsku movu 1912 za stvorennya ukrayinofilskoyi Yunackoyi spilki vibuv z ostannogo kursu uchilisha U 1915 r vstupaye do Chuguyivskogo vijskovogo uchilisha praporshikiv yake zakinchuye cogo taki roku i odrazu potraplyaye na front Poruchnik A Golovko komanduye polkovoyu kinnoyu rozvidkoyu bere uchast u boyah pid Ravoyu Ruskoyu Lvivska obl zgodom pislya poranennya u zapasnomu bataljoni navchaye novobranciv 1917 roku A Golovka obrano do soldatskogo revolyucijnogo komitetu u m Torzhok Tverskoyi guberniyi Pislya povernennya v Ukrayinu deyakij chas uchitelyuye U 1918 roci staye pracivnikom kremenchuckoyi povitovoyi gazeti Nove zhittya Nastupnogo 1919 roku debyutuye zbirkoyu lirichnih poezij Samocviti Voyuvav v Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki za nezalezhnist Ukrayini Ale zgodom dezertiruvav Vlitku 1920 Andrij Golovko dobrovilno vstupaye do lav Chervonoyi armiyi de spershu staye komandirom pidrozdilu kinnoyi rozvidki a zgodom lektorom u Harkivskij shkoli chervonih starshin Pislya demobilizaciyi povertayetsya do vchitelskoyi roboti Deyakij chas uchitelyuvav buv sekretarem pri vikonkomi u s Biliki U 1924 zastreliv svoyu druzhinu ta p yatirichnu donku prohodiv likuvannya u psihiatrichnij likarni Sanitarka likarni de likuvavsya Andrij Golovko narodila vid nogo donku batkivstvo zgodom vzhe pislya vijni uzakoneno U 20 h rokah HH storichchya priyednavsya do spilki selyanskih pismennikiv Plug Ranni zbirki opovidan Divchinka z shlyahu 1923 Chervona hustina 1924 Mozhu 1926 Pilipko 1928 ta in mayut risi revolyucijnogo romantizmu Tvori Golovka dovoyennogo periodu romani pro zhittya ukrayinskih selyan Bur yan 1927 ta Mati 1932 2 ge vid pereroblene 1934 Roman Bur yan sho rozglyadavsya vladoyu SRSR yak tvir pro peresliduvannya silkora na seli ta pro klasovu borotbu na seli v 20 h rr de vpershe v radyanskij literaturi zmalovano obraz silskogo komunista odrazu zh vidano rosijskoyu movoyu vidavnictvo Proletarij 1928 Avtor kinoscenariyiv do filmiv Mitko Lelyuk 1937 j 1942 Pid chas Nimecko radyanskoyi vijni vijskovij korespondent gazet Komunist ta Za chest Batkivshini Avtor p yes V chervonih shumah Rajske yabluko obidvi 1946 Roman Artem Garmash ch 1 1951 ch 2 1960 ch 3 1970 Na kinostudiyi im O Dovzhenka ekranizovano jogo tvori Pilipko 1964 ta Bur yan 1966 rezh A Bukovskij Tvori A Golovka perekladalisya rosijskoyu bolgarskoyu nimeckoyu polskoyu slovackoyu ugorskoyu cheskoyu ta inshimi movami Laureat Derzhavnoyi premiyi URSR im T Shevchenka 1969 za pershi dvi knigi romanu Artem Garmash Nagorodzhenij ordenom Lenina j medalyami Za radyanskih chasiv Andrij Golovko vvazhavsya korifeyem ukrayinskoyi literaturi Jogo tvori vhodili do shkilnoyi programi vivchennya a biografiya za umov radyanskoyi propagandi bula pidchishena vid nebazhanih faktiv Mogila Andriya Golovka na Bajkovomu kladovishi u KiyeviUbivstvo zhinki j ditini14 travnya 1924 roku A Golovko postrilom iz revolvera sistemi Nagan ubiv vlasnu druzhinu Tetyanu Semenivnu Golovko 27 rokiv Nastupnogo dnya zastreliv svoyu p yatirichnu donku Galinu Za slovami V yacheslava Chornovola A Golovko klasik socrealizmu laureat Shevchenkivskoyi premiyi chiyi tvori vidneseni do nadban radyanskoyi dityachoyi literaturi vodnochas viyavivsya dushogubom yakij holodnokrovno vbiv svoyu zhinku i p yatirichnu donku 1989 roku V Chornovil opublikuvav ziznannya Golovka pro vbivstvo svoyeyi rodini v samvidavnichomu chasopisi Ukrayinskij Visnik 1 Ya hvorij ce fakt 2 Likuvatis ne mayu zmogi ce fakt 3 Hvoroba roste z kozhnim dnem i pogrozhuye v najblizhchim chasi zrobiti z mene nepracezdatnim a sim yu bez shmatka hliba zostaviti i ce fakt Yak zhe buti Ta prosto koli tak zastrelitis A zhinka a dochka Ya horij i v mene hore chuttya koli ya tilki uyavlyav yak biduvatime vona hora z ditinoyu malenkoyu ya bozhevoliv ya ne znav sho robiti Nareshti z bolem nelyudskim rishiv Ya ne pokinu yih Ya mushu yih spershu pozbaviti zhittya Sebe potim 14 travnya Golovko progulyuvavsya iz druzhinoyu Stomivshis zhinka zasnula u holodku pid sosnami Pismennik nakriv yiyi oblichchya chervonoyu hustkoyu i vistreliv u golovu U dityachomu sadochku de bula jogo donka Galina vin povidomiv sho zhinka zrobila abort i zalishilasya v Poltavi A ditini poobicyav poyihati do mami yaka kupila yij garnu kuklu i gostinciv bagato bagato O 7 ranku nastupnogo dnya Golovko z Galinoyu siv na poyizd Vstav na Potokah Od stanciyi Potoki mi z neyu projshli pid lis ponad Pslom ya vse kazav yij sho mama syudi prijde a todi do domu poyidemo vsi Vono radilo malenke Zbiralo kvitki mami a potim stomilosya ustalo rano spatki shotilo Ya vibrav misce pid kushem ternu nap yav holodochok i poklav yiyi znov yak i druzhinu hustkoyu golovu vkriv i vityag nagana i vdariv v golovu Galinci I znov u grudyah mov obirvalosya u druge shos a potim pusto pusto Ya znav sho nezabarom zlochin bude rozgadannij Ale meni vazhne lishe hoch dva tizhni hoch misyac pozhiti bulo v Harkovi poki zakinchiv bi pracyu a todi U mene she bulo v nagani dva patroni Zhittya vzhe dlya mene ne bulo bo v golovi kinci visyat od nerviv a z grudej shmattya z krov yu virvalos yak strelnuv vpershe yak strelnuv vdruge Ale vlasni buli j taki she dumki mozhe v Harkovi z yavlyusya i rozkazhu vsim shob znali a mozhe b pro ce napisav u tvori Vshanuvannya pam yatiMemorialna doshka A Golovku na budinku pismennikiv Rolit u Kiyevi U misti Kiyiv ye vulicya Andriya Golovka ta biblioteka imeni Andriya Golovka V mezhah kampaniyi z dekomunizaciyi sho aktivizuvalasya pislya pochatku shirokomasshtabnogo voyennogo vtorgnennya Rosiyi v Ukrayinu nizku ob yektiv sho vshanovuvali Golovka bulo demontovano abo perejmenovano U misti Kremenchuk demontovano memorialnu doshku Golovku U misti Nikopol vulicyu Golovka perejmenuvali na vulicyu Svitla U misti Poltava vulicyu Golovka perejmenuvali na vulicyu Volodimira Ivasyuka U seli Verhnya Manujlivka vulicyu Andriya Golovka perejmenuvali na vulicyu Ostrogradskogo a u seli Yurki perejmenuvali na vulicyu Viktora Protopopova U misti Sambir vulicyu Andriya Golovka perejmenuvali na vulicyu Pilipa Orlika TvoriNarisi Moment 1921 Diti Zemli i Soncya 1922 Povisti Mozhu 1926 Romani Bur yan 1927 Mati 1931 Artem Garmash 1951 1970 Opovidannya Pilipko 1923 Chervona hustina druga redakciya 1957 Perekladi tvoriv Andriya Golovka vikonuvav Anatolij Bilenko Zibrannya tvorivV 5 ti tomah K Dnipro 1976 77rr tirazh po 150 tis kozhn tom PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 www ukrcenter com Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Procitovano 17 zhovtnya 2020 Vitalij Zhezhera Andrij Golovko zastreliv tih kogo lyubiv Gazeta po ukrayinski 504 za 30 11 2007 Ukr Arhiv originalu za 15 chervnya 2020 Procitovano 16 04 19 Arhiv originalu za 6 grudnya 2021 Procitovano 11 bereznya 2022 Valentin Domil Tajna Andreya Golovko 23 lyutogo 2008 u Wayback Machine ros Sergej Yarmolyuk Ya Andrej Golovko dezertir ubijca pisatel nedostupne posilannya z travnya 2019 Fakty i kommentarii 12 03 1999 ros Malaya sovetskaya enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotik M Akcionernoe obshestvo Sovetskaya enciklopediya 1929 S 546 Ukrayinskij Radyanskij Enciklopedichnij Slovnik V 3 h t A V Kudrickij vidp red ta in 2 ge vid K Golovna red ya URE 1986 T 1 A Kalibr S 423 Protokol dopituvannya vinuvatcya 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Ukrayinskij Visnik 1988 11 12 S 57 V Chornovil Dushogub chi klasik socrealizmu 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Ukrayinskij Visnik 1988 11 12 S 52 56 Protokol dopituvannya vinuvatcya S 58 61 U Kremenchuci virishili demontuvati memorialnu doshku pismenniku ubivci Golovku Kremenchucka gazeta ukr Procitovano 16 bereznya 2023 LiteraturaShevchenkivski laureati 1962 2007 enciklopedichnij dovidnik avtor upor M G Labinskij vstup slova I M Dzyubi R M Lubkivskogo 2 ge vid zmin i dop K Krinicya 2007 768 s ISBN 978 966 7575 81 6 S 123 125 PosilannyaGolovko Andrij Vasilovich na sajti Ukrayinska literatura 28 serpnya 2011 u Wayback Machine Malij slovnik istoriyi Ukrayini 5 bereznya 2016 u Wayback Machine