Вірмени у Білгороді Дністровському вірм Հայերը Բելգորոդ Դնեստրովսկիում вірменська колонія що проживала в Аккермані нині

Вірмени у Білгороді-Дністровському (вірм. Հայերը Բելգորոդ-Դնեստրովսկիում) — вірменська колонія, що проживала в Аккермані, нині місто Білгород-Дністровський Одеської області, Україна. На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення міста. Збереглася Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці, спорудження якої датується початком XV століття.

Населення

Згідно з даними відомості за 1808 рік, етнічний склад населення міста був таким:

Національність	% від загального числа жителів
вірмени	38,2 %
греки	18,9 %
українці, росіяни	14 %
болгари	біля 10 %
молдовани	9,4 %
євреї, цигани, поляки, турки	9,5 %

За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста.

Історія

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)

Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст середньовічної Молдови, де сформувалася численна ^[ru]. Згідно Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з Ані. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до 1384 року, коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут 1459—1460 років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові.

До захоплення міста турками 1484 року Аккерман був великим центром молдовських вірмен. Румунський історик Н. Георгій стверджує, що вірмен в Аккермані було більше, ніж у Сучаві, Яссах, Хотині та інших містах, хоч там воно і сягало багатьох тисяч. Уже в XIV столітті, за повідомленнями історичних джерел, вірмени мали в місті свою церкву. Про церкву існують дві легенди: за однією, церкву вірменам подарував турецький султан, який забрав її у греків; за іншою, грецькі священики продали церкву вірменам як непотрібну.

На території нинішньої вірменської церкви Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити 1446 і 1474 років. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники Жильбер де Ланнуа і . Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом.

Сучасність

28 березня 2018 року у вірменському місті Вагаршапат був підписаний меморандум про співробітництво міста із Білгородом-Дністровським із ціллю закріплення дружби між українським та вірменським народами, а також для поглиблення економічних та культурних зв’язків. Ініціатором побратимства двох міст став Генеральний консул Вірменії в Одесі Айк Гулян.

Топоніміка

На сьогодні в історичному центрі міста проходять та Вірменський провулок. Вірменська вулиця бере свій початок біля фабрики «Белста» і закінчується біля Краєзнавчого музею на .

Відомі уродженці

(Захарян Григорій) (1765—1827) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії.
^[ru] (Папянц Леон Хачатурович) (1881—1919) — радянський лікар, революціонер. Один із організаторів радянського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат ^[ru], організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Радянської Росії.
(Кюрдян Нікогайос Іванович) (1880—1937) — священик вірменської церкви ^[ru], член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний 1937 року під час Сталінських репресій.
Чінарова Тамара Євсіївна (1919—2017) — австралійська балерина, хореограф.

Галерея

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)

Див. також

Примітки

История народного хозяйства Молдавской ССР (С древнейших времен до 1812 г.) / Отв. ред. П. В. Советов. Кишинев: Штиинца, 1976. страница 410
Оригінальний текст (рос.)

Согласно данным 1808 г., ... в Аккермане армяне составляли 38,2%, греки 18,9, украинцы и русские — около 14, болгары — около 10, молдаване — 9,4, евреи, цыгане, поляки, турки - 9,5%
. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2020.
А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (8 липня). — С. 278. з джерела 5 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.
Дж. Айрапетян. Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny» // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (8 липня). — С. 247. з джерела 6 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.
. Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Штиинца, 1979. — С. 60.
Оригінальний текст (рос.)

Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу
К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев. Армянская и русская средневековая литературы. — АН Армянской ССР, 1986. — С. 424.
Оригінальний текст (рос.)

До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии
А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (8 липня). — С. 280. з джерела 5 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.
В. Бэнэцяну. Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (8 липня). — С. 175. з джерела 4 березня 2016. Процитовано 24 травня 2020.
Daniel Goffman. The Ottoman Empire and Early Modern Europe. — Cambridge University Press, 2002. — P. 182.
Bagdasaryan, Levon (29 березня 2018). Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве. Союз армян Украины - официальный сайт (ru-RU) . Процитовано 25 травня 2020.

[1] История народного хозяйства Молдавской ССР (С древнейших времен до 1812 г.) / Отв. ред. П. В. Советов. Кишинев: Штиинца, 1976. страница 410
Оригінальний текст (рос.)

Согласно данным 1808 г., ... в Аккермане армяне составляли 38,2%, греки 18,9, украинцы и русские — около 14, болгары — около 10, молдаване — 9,4, евреи, цыгане, поляки, турки - 9,5%

[2] . 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2020.

[Тораманян,278-3] А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (8 липня). — С. 278. з джерела 5 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.

[Айрапетян247-4] Дж. Айрапетян. Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny» // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (8 липня). — С. 247. з джерела 6 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.

[5] . Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Штиинца, 1979. — С. 60.
Оригінальний текст (рос.)

Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу

[6] К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев. Армянская и русская средневековая литературы. — АН Армянской ССР, 1986. — С. 424.
Оригінальний текст (рос.)

До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии

[Тораманян,280-7] А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (8 липня). — С. 280. з джерела 5 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2020.

[8] В. Бэнэцяну. Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (8 липня). — С. 175. з джерела 4 березня 2016. Процитовано 24 травня 2020.

[9] Daniel Goffman. The Ottoman Empire and Early Modern Europe. — Cambridge University Press, 2002. — P. 182.

[10] Bagdasaryan, Levon (29 березня 2018). Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве. Союз армян Украины - официальный сайт (ru-RU) . Процитовано 25 травня 2020.