Вільнянка (Житомирський район)

Вільня́нка (до 1966 року — Хутір-Вільнянський) — село в Україні, у Коростишівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 172 особи (2001). У 1923—54 та 1966—2016 роках — адміністративний центр колишньої (однойменної) сільської ради.

село Вільнянка
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Коростишівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18040250110043810
Основні дані
Засноване	поч. XVIII століття
Колишня назва	Хутір-Вільнянський
Населення	172 (2001)
Площа	1,358 км²
Густота населення	126,66 осіб/км²
Поштовий індекс	12539
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	165 м
Водойми	Дубовець
Найближча залізнична станція	Коростишів
Відстань до залізничної станції	17 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501
Карта
Вільнянка
Вільнянка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Вільнянка.

Загальна інформація

Розташоване за 17 км південно-східніше Коростишева і залізничної станції Коростишів та за 6 км від автошляху Київ—Львів.

Населення

У 1783 році в поселенні проживало 78 осіб, в середині 19 століття — 286 селян обох статей, з них римокатоликів — 80, у другій половині 19 століття — 364 мешканці, наприкінці 19 століття — 543 особи, з них 277 чоловіків та 266 жінок, дворів — 92, або 490 мешканців та 75 дворів.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 544 особи, з них: православних — 401, римокатоликів — 136, чоловіків — 279, жінок — 265.

На початок 1970-х років село мало 162 двори із населенням 360 осіб.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 223 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 172 особи.

Історія

Засноване на початку XVIII століття. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до коростишівського маєтку, сплачувало із 12 дворів 1 злотий і 26 грошів до замку та 7 злотих і 14 грошів до скарбу.

У середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало на річці Вілія, за 2 версти нижче від Вільні. Належало до коростишівського маєтку, входило до православної парафії у Вільні. Селяни, разом із (войташівцями), були наділені землею під виплату в кількості 207 десятин. За Географічним словником Польського Королівства вільнянських селян було 75, вони отримали під виплату 177 десятин землі. Належало Племяннікову, колишня власність Олізарів.

Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Водотийської волості Радомисльського повіту Київської губернії, на річці Дубовець. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 25 верст, до найближчої залізничної станції Попільня — 42 версти, до найближчої поштово-телеграфної станції у Коростишеві — 14 верст, до поштової земської станції у Брусилові — 23 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво. У селі числилося 759 десятин землі, з яких 314 десятин належало селянам, 445 десятин — іншим прошаркам населення. Система господарювання — трипільна. В селі були водяний млин, кузня. Пожежна команда мала 2 бочки та 2 багри.

У 1923 році включене до складу новоствореної (Хутір-Вільнянської) сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Брусилівського району Білоцерківської округи; адміністративний центр ради. 13 березня 1925 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської округи.

На фронтах Другої світової війни воювали 87 селян, 41 з них загинули, 66 нагороджені орденами й медалями. У 1962 році на їх честь споруджено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 755 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1 402 га ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 27 працівників нагороджені орденами й медалями СРСР. У селі були початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

11 серпня 1954 року, відповідно указу Президії Верховної ради УРСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», Хуторо-Вільнянську сільську раду ліквідовано, село підпорядковане Дубовецькій (згодом — Квітнева) сільській раді Коростишівського району Житомирської області. 10 березня 1966 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 126 «Про утворення сільських рад та зміни в адміністративному підпорядкуванні деяких населених пунктів області», в селі відновлено окрему сільську раду. Тоді ж село отримало нову назву — Вільнянка, відповідно сільська рада — Вільнянська.

5 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Коростишівської міської територіальної громади Коростишівського району Житомирської області. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Житомирського району Житомирської області.

Примітки

1. . http://services.ukrposhta.com/. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 9 червня 2020.
2. Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вільнянка, Коростишівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 365. — 15 000 прим.
3. Л. Похилевич. . Україніка (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 143, 725. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 15 травня 2024.
4. Wileński chutor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 466. (пол.)
5. (PDF). Інститут історії України НАН України (рос. дореф.). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. с. 1024. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 15 травня 2024.
6. Chutor 10.) Ch. Wilniański… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 332. (пол.)
7. Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 79. Процитовано 15 травня 2024.
8. . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 15 травня 2024.
9. Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 46. ISBN . Процитовано 15 травня 2024.
10. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 233, 522, 550, 583. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 травня 2024.
11. . http://w1.c1.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
12. . Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 15 травня 2024.

Посилання

• Погода в селі Вільнянка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]