Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кордони Албанії в албанській історіографії Розподіл Албанії алб Copëtimi i Shqipërisë позначення визначення меж територі

Визначення кордонів Албанії

Визначення кордонів Албанії

Кордони Албанії, в албанській історіографії Розподіл Албанії (алб. Copëtimi i Shqipërisë) — позначення визначення меж території майбутньої албанської держави після того, як албанські делегати, присутні у Вльорі, проголосили незалежність країни 28 листопада 1912 року . Кордони Албанії на півдні і півночі були визначені переважно двома битвами Першої Балканської війни : та облогою Шкодера, в яких із одного боку билися грецькі і чорногорські війська, з іншого — османці (значну частину військ Османської імперії в тих боях становили албанці) . Також на визначення меж вплинули кілька міжнародних зустрічей за участю Великих держав.

image
Розподіл Османської Албанії під час Першої Балканської війни
image
Карта можливої албанської держави, запропонованої владою князівства Албанії, і карта територій, які пропонувалися Балканською Лігою за підтримки Франції та Росії

Лондонська мирна конференція 29 липня 1913 року позначила межі Албанії, які були узгоджені шістьма державами — Великою Британією, Францією, Австро-Угорщиною, Росією, Німеччиною та Італією. Однак, представники албанського національного руху розцінили рішення конференції як поділ країни, оскільки частина албанців опинилися поза Албанією, на території, яку вони планували включити до складу вілайєта Албанія . Албанію планували розділити під час Першої світової війни або після її завершення, проте ці плани не були реалізовані, і Албанія зберегла свій суверенітет . Спроби розділити її продовжилися під час Другої світової війни і в повоєнні роки .

Розвиток подій

Передісторія

Остання російсько-турецька війна закінчилася втратою турками великих територій на Балканах: під контролем залишилися тільки західні Балкани та Македонія. Албанія була підкорена османами в 1479 році, коли впав Шкодер . На тих землях, які збиралися об'єднати албанці, проживали багато болгар, греків, сербів, турків і арумин . Офіційно Самі Фрашері заявляв про те, що більшість албанців проживали в османських вілаєтах Косово, Скутарі, Манастир і Яніна .

3 березня 1878 року, згідно мирного договору в Сан-Стефано, частина земель, де проживали албанці, була розділена між Сербією, Чорногорією та Болгарією. Однак, проти договору виступили Австро-Угорщина та Велика Британія, побоюючись посилення Росії. Берлінський конгрес завершився переглядом умов: міста Бар і Подгориця, а також території навколо гірських сіл Гусинє і Плав перейшли до Чорногорії. Албанці обурилися цим рішенням, заявивши, що це була споконвічно албанська територія . У лютому 1879 року Великі держави наполягли на передачі Османською імперією міст Плава, Подгориця, Гуція й Ульцинь Чорногорії, а також зажадали від турків виведення їхніх військ.

Берлінський конгрес

Албанці розцінювали рішення Берлінського конгресу як розподіл албанських територій, що входили в вілайят Албанія. Конгрес віддав чорногорцям міста Бар і Подгориця, а також території навколо гірських сіл Гусинє і Плав. Незабаром албанці створили Прізренську лігу, щоб якось компенсувати втрату територій, де жили їхні земляки, і організували збройний опір в Гусиньє і Плав'є. За словами старійшин, турецько-чорногорська межа в цей час «потонула в крові». Конгрес передав Ульцинь Чорногорії, і незабаром Прізренська ліга пішла з Ульциня, оскільки ще й була розбита турецькою армією Дервіш-паші .

Балканські війни

image
Декларація незалежності Албанії, Вльора, 1912 рік

8 жовтня 1912 року в вілаєт Шкодер вступили чорногорські війська. Потім, за прикладом чорногорців, Сербія, Болгарія і Греція почали Першу Балканську війну проти Османської імперії. Війська Сербії, Греції та Чорногорії швидко зайняли території, що населені частково албанцями, придушивши опір османів і албанців: стверджується, що в 1913 році ними було вбито до 25 тисяч албанців . Албанські делегати зрозуміли, що їх батьківщину збираються розділити, і зібралися у Вльорі, де 28 листопада 1912 року оголосили про незалежність Албанії .

3 грудня 1912 року в Лондоні зібралися посли шести великих держав — Великої Британії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини, Росії та Італії. Вони вирішили обговорити долю албанських земель. 29 липня 1913 року посли прийняли остаточне рішення: визнати незалежність Князівства Албанія, але скоротити територію більш ніж у два рази від тієї, на яку албанці претендували. Близько 30-40 % албанців повинні були залишитися жити на землях Сербії, Чорногорії та Греції . Незважаючи на такі втрати, Албанія отримувала незалежність і не зобов'язувалася платити ніякої данини Османській імперії .

Делімітація кордону

В Албанію вирушили комісії, які займалися визначенням меж нової держави на основі даних про населення і рішення Лондонського конгресу. Однак, комісія виявилася не в змозі визначити кордон півдня Албанії, оскільки існували протиріччя географічного, економічного та стратегічного характеру. Значну частину спірної території залишили Албанії, що викликало обурення місцевих греків і призвело до повстання. Конфлікт вдалося згладити тільки після підписання протоколу Корфу .

image
Декларація незалежності Північного Епіру

Наслідки

Спроби розділити Албанію тривали і надалі: в 1915 році секретна угода, підписана в Лондоні, передбачала розподіл країнами Антанти території Албанії . На підставі цієї угоди вже 20 липня 1919 року Італія і Греція уклали нову угоду про майбутній розподіл Албанії : Греція отримувала Північний Епір (південь Албанії) в обмін на визнання центру Албанії італійським . За півроку до Другої світової війни Албанія була окупована Італією, і до початку Квітневої війни Югославія і Італія вели перемовини про поділ країни . У 1944 році, після поразки націоналістів з " Бали Комбетар " і втечі німецьких військ з Албанії, вже Сенат США запропонував віддати Північний Епір Греції . Албанія зберегла і до цього дня свій суверенітет, але не змогла приєднати землі, які населені етнічними албанцями : наприклад, Косово, в якому все ж скоротилася до початку Другої світової війни чисельність етнічного албанського населення як мінімум на 100 тисяч осіб у зв'язку з еміграцією .

Див. також

Примітки

  1. Merrill, Christopher (1999). . Rowman & Littlefield. с. 230. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  2. Magocsi, Paul R.; Multicultural History Society of Ontario (1999). . University of Toronto Press. с. 180. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 1 лютого 2012.
  3. Schwandner-Sievers, Stephanie; Bernd Jürgen Fischer (2002). . Indiana University Press. с. 44. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018. ..events of 1913 when a major part of the Albanian-inhabited territories was partitioned among neighbouring Balkan states.
  4. Staar, Richard F. (1984). (вид. 4. ed., 3. print.). Stanford, Calif.: Hoover Inst. Press, Stanford Univ. с. 3. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  5. (PDF). CENTER FOR STRATEGIC AND INTERNATIONAL STUDIES. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2010. Процитовано 4 лютого 2012.
  6. Fischer, Bernd J. (1999). . London: Hurst. с. 15. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  7. Pavlowitch, Stevan K. (1999). . London [u.a.]: Longman. с. 146. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  8. Király, Béla K. (1985). Gale Stokes (ред.). . Boulder: Social Science Monographs. с. 148. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  9. Gawrych, George Walter (2006). . I.B.Tauris. с. 99—101. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018. Albanians comprised a majority in all four provionces
  10. Miranda Vickers (1999). . I.B.Tauris. с. 35. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 1 лютого 2012.
  11. Warrander, Gail (2011). . Bradt Travel Guides. с. 14. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  12. Levene, Mark (2013). . Oxford University Press. с. 106. ISBN . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 23 грудня 2013.
  13. . Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 12 травня 2013. Процитовано 31 січня 2012.
  14. (2010), , Historical dictionary of Albania, Lanham: Scarecrow Press, с. lix, ISBN , OCLC 454375231, архів оригіналу за 26 травня 2019, процитовано 4 лютого 2012, ... about 30 percent of the Albanian population were excluded from the new state/about 40% ... found themselves excluded from this new country p.243
  15. Elsie, Robert. The Conference of London. Архів оригіналу за 11 лютого 2011. Процитовано 5 січня 2012.
  16. Vickers, Miranda (1999). . I.B.Tauris. с. 70—80. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  17. Draper, Stark. (PDF). Ethnic and Racial Studies. Volume 20, Number 1. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2012.
  18. (ed.), Stephanie Schwandner-Sievers ... (2002). (вид. 1. publ.). London: Hurst. с. 135. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 29 квітня 2018.
  19. Burgwyn, H. James (1997). (вид. 1. publ.). Westport, Conn. [u.a.]: Praeger. с. 15. ISBN . Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 29 квітня 2018.
  20. . weekly analyses from the RFE/RL. 1993. с. 31. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  21. McCarthy, Justin (2002). . Isis Press. с. 44. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  22. . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.
  23. Bugajski, Janusz (2002). . 448: M.E. Sharpe. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 квітня 2018.

Література

  • Books about Albania and the Albanian people [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] (scribd.com)

Посилання

  • (англ.)
  • Library of Congress Country Study of Albania [Архівовано 15 липня 2012 у Archive.is] (англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kordoni Albaniyi v albanskij istoriografiyi Rozpodil Albaniyi alb Copetimi i Shqiperise poznachennya viznachennya mezh teritoriyi majbutnoyi albanskoyi derzhavi pislya togo yak albanski delegati prisutni u Vlori progolosili nezalezhnist krayini 28 listopada 1912 roku Kordoni Albaniyi na pivdni i pivnochi buli viznacheni perevazhno dvoma bitvami Pershoyi Balkanskoyi vijni ta oblogoyu Shkodera v yakih iz odnogo boku bilisya grecki i chornogorski vijska z inshogo osmanci znachnu chastinu vijsk Osmanskoyi imperiyi v tih boyah stanovili albanci Takozh na viznachennya mezh vplinuli kilka mizhnarodnih zustrichej za uchastyu Velikih derzhav Rozpodil Osmanskoyi Albaniyi pid chas Pershoyi Balkanskoyi vijni Karta mozhlivoyi albanskoyi derzhavi zaproponovanoyi vladoyu knyazivstva Albaniyi i karta teritorij yaki proponuvalisya Balkanskoyu Ligoyu za pidtrimki Franciyi ta Rosiyi Londonska mirna konferenciya 29 lipnya 1913 roku poznachila mezhi Albaniyi yaki buli uzgodzheni shistma derzhavami Velikoyu Britaniyeyu Franciyeyu Avstro Ugorshinoyu Rosiyeyu Nimechchinoyu ta Italiyeyu Odnak predstavniki albanskogo nacionalnogo ruhu rozcinili rishennya konferenciyi yak podil krayini oskilki chastina albanciv opinilisya poza Albaniyeyu na teritoriyi yaku voni planuvali vklyuchiti do skladu vilajyeta Albaniya Albaniyu planuvali rozdiliti pid chas Pershoyi svitovoyi vijni abo pislya yiyi zavershennya prote ci plani ne buli realizovani i Albaniya zberegla svij suverenitet Sprobi rozdiliti yiyi prodovzhilisya pid chas Drugoyi svitovoyi vijni i v povoyenni roki Rozvitok podijPeredistoriya Ostannya rosijsko turecka vijna zakinchilasya vtratoyu turkami velikih teritorij na Balkanah pid kontrolem zalishilisya tilki zahidni Balkani ta Makedoniya Albaniya bula pidkorena osmanami v 1479 roci koli vpav Shkoder Na tih zemlyah yaki zbiralisya ob yednati albanci prozhivali bagato bolgar grekiv serbiv turkiv i arumin Oficijno Sami Frasheri zayavlyav pro te sho bilshist albanciv prozhivali v osmanskih vilayetah Kosovo Skutari Manastir i Yanina 3 bereznya 1878 roku zgidno mirnogo dogovoru v San Stefano chastina zemel de prozhivali albanci bula rozdilena mizh Serbiyeyu Chornogoriyeyu ta Bolgariyeyu Odnak proti dogovoru vistupili Avstro Ugorshina ta Velika Britaniya poboyuyuchis posilennya Rosiyi Berlinskij kongres zavershivsya pereglyadom umov mista Bar i Podgoricya a takozh teritoriyi navkolo girskih sil Gusinye i Plav perejshli do Chornogoriyi Albanci oburilisya cim rishennyam zayavivshi sho ce bula spokonvichno albanska teritoriya U lyutomu 1879 roku Veliki derzhavi napolyagli na peredachi Osmanskoyu imperiyeyu mist Plava Podgoricya Guciya j Ulcin Chornogoriyi a takozh zazhadali vid turkiv vivedennya yihnih vijsk Berlinskij kongres Albanci rozcinyuvali rishennya Berlinskogo kongresu yak rozpodil albanskih teritorij sho vhodili v vilajyat Albaniya Kongres viddav chornogorcyam mista Bar i Podgoricya a takozh teritoriyi navkolo girskih sil Gusinye i Plav Nezabarom albanci stvorili Prizrensku ligu shob yakos kompensuvati vtratu teritorij de zhili yihni zemlyaki i organizuvali zbrojnij opir v Gusinye i Plav ye Za slovami starijshin turecko chornogorska mezha v cej chas potonula v krovi Kongres peredav Ulcin Chornogoriyi i nezabarom Prizrenska liga pishla z Ulcinya oskilki she j bula rozbita tureckoyu armiyeyu Dervish pashi Balkanski vijni Deklaraciya nezalezhnosti Albaniyi Vlora 1912 rik 8 zhovtnya 1912 roku v vilayet Shkoder vstupili chornogorski vijska Potim za prikladom chornogorciv Serbiya Bolgariya i Greciya pochali Pershu Balkansku vijnu proti Osmanskoyi imperiyi Vijska Serbiyi Greciyi ta Chornogoriyi shvidko zajnyali teritoriyi sho naseleni chastkovo albancyami pridushivshi opir osmaniv i albanciv stverdzhuyetsya sho v 1913 roci nimi bulo vbito do 25 tisyach albanciv Albanski delegati zrozumili sho yih batkivshinu zbirayutsya rozdiliti i zibralisya u Vlori de 28 listopada 1912 roku ogolosili pro nezalezhnist Albaniyi 3 grudnya 1912 roku v Londoni zibralisya posli shesti velikih derzhav Velikoyi Britaniyi Franciyi Nimechchini Avstro Ugorshini Rosiyi ta Italiyi Voni virishili obgovoriti dolyu albanskih zemel 29 lipnya 1913 roku posli prijnyali ostatochne rishennya viznati nezalezhnist Knyazivstva Albaniya ale skorotiti teritoriyu bilsh nizh u dva razi vid tiyeyi na yaku albanci pretenduvali Blizko 30 40 albanciv povinni buli zalishitisya zhiti na zemlyah Serbiyi Chornogoriyi ta Greciyi Nezvazhayuchi na taki vtrati Albaniya otrimuvala nezalezhnist i ne zobov yazuvalasya platiti niyakoyi danini Osmanskij imperiyi Delimitaciya kordonu V Albaniyu virushili komisiyi yaki zajmalisya viznachennyam mezh novoyi derzhavi na osnovi danih pro naselennya i rishennya Londonskogo kongresu Odnak komisiya viyavilasya ne v zmozi viznachiti kordon pivdnya Albaniyi oskilki isnuvali protirichchya geografichnogo ekonomichnogo ta strategichnogo harakteru Znachnu chastinu spirnoyi teritoriyi zalishili Albaniyi sho viklikalo oburennya miscevih grekiv i prizvelo do povstannya Konflikt vdalosya zgladiti tilki pislya pidpisannya protokolu Korfu Deklaraciya nezalezhnosti Pivnichnogo EpiruNaslidkiSprobi rozdiliti Albaniyu trivali i nadali v 1915 roci sekretna ugoda pidpisana v Londoni peredbachala rozpodil krayinami Antanti teritoriyi Albaniyi Na pidstavi ciyeyi ugodi vzhe 20 lipnya 1919 roku Italiya i Greciya uklali novu ugodu pro majbutnij rozpodil Albaniyi Greciya otrimuvala Pivnichnij Epir pivden Albaniyi v obmin na viznannya centru Albaniyi italijskim Za pivroku do Drugoyi svitovoyi vijni Albaniya bula okupovana Italiyeyu i do pochatku Kvitnevoyi vijni Yugoslaviya i Italiya veli peremovini pro podil krayini U 1944 roci pislya porazki nacionalistiv z Bali Kombetar i vtechi nimeckih vijsk z Albaniyi vzhe Senat SShA zaproponuvav viddati Pivnichnij Epir Greciyi Albaniya zberegla i do cogo dnya svij suverenitet ale ne zmogla priyednati zemli yaki naseleni etnichnimi albancyami napriklad Kosovo v yakomu vse zh skorotilasya do pochatku Drugoyi svitovoyi vijni chiselnist etnichnogo albanskogo naselennya yak minimum na 100 tisyach osib u zv yazku z emigraciyeyu Div takozhPrizrenska liga Deklaraciya nezalezhnosti Albaniyi Albanska krizaPrimitkiMerrill Christopher 1999 Rowman amp Littlefield s 230 ISBN 9780742516861 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Magocsi Paul R Multicultural History Society of Ontario 1999 University of Toronto Press s 180 ISBN 9780802029386 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 1 lyutogo 2012 Schwandner Sievers Stephanie Bernd Jurgen Fischer 2002 Indiana University Press s 44 ISBN 9780253341891 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 events of 1913 when a major part of the Albanian inhabited territories was partitioned among neighbouring Balkan states Staar Richard F 1984 vid 4 ed 3 print Stanford Calif Hoover Inst Press Stanford Univ s 3 ISBN 978 0 8179 7692 7 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 PDF CENTER FOR STRATEGIC AND INTERNATIONAL STUDIES Arhiv originalu PDF za 9 bereznya 2010 Procitovano 4 lyutogo 2012 Fischer Bernd J 1999 London Hurst s 15 ISBN 978 1 85065 531 2 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Pavlowitch Stevan K 1999 London u a Longman s 146 ISBN 978 0 582 04584 2 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Kiraly Bela K 1985 Gale Stokes red Boulder Social Science Monographs s 148 ISBN 978 0 88033 090 9 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Gawrych George Walter 2006 I B Tauris s 99 101 ISBN 9781845112875 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Albanians comprised a majority in all four provionces Miranda Vickers 1999 I B Tauris s 35 ISBN 978 1 86064 541 9 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 1 lyutogo 2012 Warrander Gail 2011 Bradt Travel Guides s 14 ISBN 9781841623313 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Levene Mark 2013 Oxford University Press s 106 ISBN 9780199683031 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 23 grudnya 2013 Encyclopaedia Britannica Arhiv originalu za 12 travnya 2013 Procitovano 31 sichnya 2012 2010 Historical dictionary of Albania Lanham Scarecrow Press s lix ISBN 978 0 8108 7380 3 OCLC 454375231 arhiv originalu za 26 travnya 2019 procitovano 4 lyutogo 2012 about 30 percent of the Albanian population were excluded from the new state about 40 found themselves excluded from this new country p 243 Elsie Robert The Conference of London Arhiv originalu za 11 lyutogo 2011 Procitovano 5 sichnya 2012 Vickers Miranda 1999 I B Tauris s 70 80 ISBN 9781860645419 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Draper Stark PDF Ethnic and Racial Studies Volume 20 Number 1 Arhiv originalu PDF za 20 bereznya 2012 Procitovano 2 lyutogo 2012 ed Stephanie Schwandner Sievers 2002 vid 1 publ London Hurst s 135 ISBN 978 1 85065 572 5 Arhiv originalu za 10 chervnya 2016 Procitovano 29 kvitnya 2018 Burgwyn H James 1997 vid 1 publ Westport Conn u a Praeger s 15 ISBN 978 0 275 94877 1 Arhiv originalu za 18 grudnya 2021 Procitovano 29 kvitnya 2018 weekly analyses from the RFE RL 1993 s 31 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 McCarthy Justin 2002 Isis Press s 44 ISBN 9789754282276 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Arhiv originalu za 16 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 Bugajski Janusz 2002 448 M E Sharpe ISBN 9781563246760 Arhiv originalu za 10 chervnya 2020 Procitovano 29 kvitnya 2018 LiteraturaBooks about Albania and the Albanian people 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine scribd com Posilannya angl Library of Congress Country Study of Albania Arhivovano 15 lipnya 2012 u Archive is angl

Дата публікації:
Топ