Баттяні Баттьяні або Батьяні Batthyány одна з найбагатших магнатських родин Угорщини що претендувала на походження від о

Баттяні, Баттьяні або Батьяні (Batthyány) — одна з найбагатших магнатських родин Угорщини, що претендувала на походження від одного з вождів Арпада під час вторгнення мадярів до Паннонії у IX столітті. Вперше згадується в документах, датованих 1398 роком. З 1524 року старша гілка облаштувалась у Неметуйварі, у 1603 році зведена в ранг імперських графів.

Герб роду Баттяні над входом до їхнього віденського палацу

З початку XVI століття, яке взагалі в історії Баттяні стало золотою сторінкою, цей рід дав Угорському королівству немало . 1570 року перетворив родове гніздо, Неметуйвар, на центр протестантизму на заході Угорщини. Один з його нащадків, (1610-59), бувши католиком, заснував у Неметуйварі францисканський монастир. Від його старшого сина Кристофа походить старша лінія роду, Баттяні-Штратманн (Batthyány-Strattmann), від молодшого, Пала — набагато чисельніша лінія, яка продовжила володарювати Неметуйваром.

1764 року один зі сподвижників Євгенія Савойського, імперський фельдмаршал , який за 20 років до того здобув історичну , був нагороджений імператрицею Марією Терезією князівським титулом. Оскільки всі дев'ять дітей, народжених ним у трьох шлюбах, померли немовлятами, після смерті фельдмаршала княжий титул перейшов до його племінника, а потім — до дітей та онуків останнього. Головною резиденцією княжої (старшої) лінії був бароковий палац у , збудований у 1730-45 роках. Останній її представник помер у Кермендському палаці 1914 року, після чого княжий титул успадкував дуже далекий кузен з-поміж нащадків Пала.

Якщо їхні суперники за вплив у Бургенланді, магнати Естергазі, підтримували живопис та музику, то князі й графи Баттяні прославились збиранням книг. У 1838 році князь Густав Баттяні подарував Угорській академії наук своє книжкове зібрання, до якого входив такий унікум, як донині не розшифрований кодекс Рохонці, названий так за замком Баттяні у , де він зберігався. Інший коштовний манускрипт, , зберігається у бібліотеці Баттяні в румунському місті Алба-Юлія.

Лайош Баттяні під час революції 1848 року став першим прем'єр-міністром Угорщини; він був страчений у Пешті й шанується як національний герой. Після Другої світової війни власність родини Баттяні була здебільшого конфіскована у тогочасних соціалістичних країнах, хоч у них залишилась чимала нерухомість в Бургенланді, зокрема , придбану ще 1524 року.

Відомі представники родини

(1543–1590), барон, високоосвічений гуманіст, став протестантом у 1570 році
(1610–1659), граф, засновник францисканського монастиря в Гюссінгу
(1698–1772), австрійський фельдмаршал та останній педагог Йосипа II
(1727–1799), архієпископ Естергомський, примас Угорщини
(1741–1798), єпископ
Лайош Баттяні (1807–1849), страчений, перший угорський прем'єр-міністр
Казимир Баттяні (1807–1854), міністр закордонних справ в уряді попереднього
(1803–1883), англійський спортсмен, розводив коней
(1870–1931), окуліст, долучений до числа блаженних у 2003 році
(1914–1959), жила у Франції й була хазяйкою кінного заводу



Цитадель Баттяні в Неметуйварі (Гюссінг)		Мавзолей Баттяні-Монтенуово		Кермендська резиденція Баттяні

Посилання

Повний родовід [ 3 травня 2012 у Wayback Machine.]
Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Родинний сайт [ 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.), (нім.), (угор.)