Балка Нечаєвська

Балка Нечаєвська, Нечаївська (рос. Б. Нечаевская; б. Нечаевская) — балка (річка) в Україні у Новомиколаївському районі Запорізької області. Права притока річки Верхньої Терси (басейн Дніпра).

Балка Нечаєвська
Витік	у селі Новокасянівка
• координати	47°57′01″ пн. ш. 36°03′38″ сх. д. / 47.95028° пн. ш. 36.06056° сх. д. / 47.95028; 36.06056
Гирло	Верхня Терса
• координати	47°59′26″ пн. ш. 35°56′08″ сх. д. / 47.99056° пн. ш. 35.93556° сх. д. / 47.99056; 35.93556
Басейн	Дніпра
Країни:	Україна Запорізька область
Довжина	~11,50 км

Опис

Довжина балки приблизно 11,50 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 10,33 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,11. Формується декількома балками та загатами. На деяких ділянках балка пересихає.

Розташування

Бере початок у селі Новокасянівка. Тече переважно на північний захід понад селами Трудове та Київське й на східній околиці села Михайлівське впадає в річку Верхню Терсу, ліву притоку річки Вовчої.

Цікаві факти

• Біля гирла балку перетинає автошлях Т 0408 (автомобільний шлях територіального значення у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Пролягає територією Павлоградського, Васильківського, Новомиколаївського, Оріхівського та Токмацького районів через Павлоград — Васильківку — Новомиколаївку — Оріхів — Токмак. Загальна довжина — 146,2 км).
• У XX столітті на балці існували кінзавод та декілька газових свердловин.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
2. Генеральний штаб // Комишуваха // СРСР. УРСР Запорізька область // Система координат 1942 р.
3. . Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020.

Джерела

• Словник гідронімів України [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 387