Архієпископ Андрій (в миру Євген Олександрович Сухенко; 5 вересня 1900, село Озеряни, нині Бобровицького (Козелецького) району Чернігівської області — 17 червня 1973, Псково-Печерський монастир) — український релігійний діяч доби сталінізму. Єпископ Українського езкархату РПЦ, архієпископ Чернігівський.
Андрій (Сухенко) | ||
Архієпископ Андрій (Сухенко) | ||
| ||
---|---|---|
16 грудня 1969 — 2 лютого 1972 | ||
Церква: | РПЦ | |
| ||
17 жовтня 1955 — 2 жовтня 1961 | ||
Церква: | УПЦ МП | |
| ||
27 грудня 1951 — 16 жовтня 1955 | ||
Церква: | УПЦ МП | |
Попередник: | Інокентій (Зельницький) | |
Наступник: | (Симон (Івановський)) | |
| ||
25 лютого 1948 — 26 грудня 1955 | ||
Церква: | УПЦ МП | |
Альма-матер: | Київська духовна академія, Київський інститут народного господарства | |
Діяльність: | священник, архієпископ, пресвітер, Іподиякон, ігумен, диякон | |
Ім'я при народженні: | Сухенко Євген Олександрович | |
Народження: | 5 вересня 1900 село Озеряни, нині Бобровицького (Козелецького) району Чернігівської області | |
Смерть: | 17 червня 1973 Псково-Печерський монастир | |
Похований: | Псковсько-Печорський монастир | |
Чернецтво: | 27 листопада 1932 | |
Єп. хіротонія: | 25 лютого 1948 | |
Жертва комуністичного терору.
Сім'я та освіта
Народився в сім'ї агронома, керуючого маєтком місцевого поміщика. Закінчив сільську початкову школу, навчався в (Переяславській гімназії), закінчив (третю Київський гімназію) (1918).
Навчався в Київській духовній академії, а після її закриття, протягом чотирьох років — у Київському інституті народного господарства. Одночасно слухав лекції з богословських наук, які на дому читали професори Київського університету та духовної академії. Одночасно з навчанням був секретарем і іподияконом єпископа Київського Георгія (Делієва).
Священнослужитель
6 грудня 1927 архієпископом Канівським Василем (Богдашевський) висвячений целібатом на диякона.
25 грудня 1927 єпископом Георгієм (Делієвим) — на священика і призначений настоятелем Успенської церкви в с. Новий Биків Чернігівської єпархії.
З 8 листопада 1930 року — священик Свято-Андріївського собору в Києві.
27 листопада 1932 архієпископом Київським Сергієм (Гришиним) пострижений в чернецтво.
6 грудня 1932 зведений в сан ігумена.
З 15 травня 1933 служив в Свято-Троїцькій церкві містечка Носівки Чернігівської області.
2 серпня 1934 зведений в сан архімандрита. Служив на парафіях Чернігівської, Київської, Костромської єпархій.
19 жовтня 1937 був заарештований в селі Успіння нині Парфенівського району Костромської області. 28 жовтня 1937 засуджений трійкою при по Ярославській області на 8 років позбавлення волі. Термін ув'язнення відбував у місті Ірбіте Свердловської області в Севураллагі. 19 жовтня 1945 термін його ув'язнення закінчився, але архімандрит Андрій був залишений в таборі і звільнений лише 16 липня 1946 року.
З 24 серпня 1946 року — настоятель сільського храму в Харківській області. У 1947 року — настоятель Благовіщенського кафедрального собору міста Харкова.
Архієрей
12 грудня 1947 визначено бути єпископом Чернівецьким і Буковинським.
23 лютого 1948 в Залі засідань Священного Синоду було звершено наречення архімандрита Андрія в єпископа Чернівецького і Буковинського.
25 лютого 1948 — хіротонізований в Богоявленському Патріаршому соборі Москви в єпископа Чернівецького і Буковинського. Хіротонію здійснювали: Патріарх Московський і всієї Русі Алексій I, Високопреосвященпие Митрополити: Крутицький і Коломенський Миколай (Ярушевич), (Київський і Галицький, Екзарх України, Іоанн (Соколов)), Ленінградський і Новгородський Григорій (Чуков), архієпископи: Астраханський і Сталінградський Филип (Ставицький); Уфимський і Башкирський Іоанн (Братолюбов); Чкаловський і Бузулукський Мануїл (Лемешевський); Дніпропетровський і Запорізький Андрій (Комаров); Мінський і Білоруський Питирим (Свиридов) і єпископи: Челябінський і Златоустівський Ювеналій (Кілін), Можайський Макарій (Даєв), Свердловський і Ірбітський Товія (Остроумов), Калузький і Боровський Онисифор (Пономарьов); Казанський і Татарський Гермоген (Кожин), (Ташкентський і Середньо-Азіатський Гурій (Єгоров)), Житомирський і Овруцький Олександр (Виноградів).
З 27 грудня 1951 також керував Вінницькою єпархією, з 1953 року — Кам'янець-Подільською єпархією.
З 1954 року — єпископ Вінницький і Брацлавський з одночасним керуванням Хмельницькою (колишньої Кам'янець-Подільською) єпархією.
З 17 жовтня 1955 року — єпископ Чернігівський і Ніжинський.
22 вересня 1956 зведений в сан архієпископа.
У 1958 року тимчасово керував Житомирській, в 1960 році — Харківської єпархіями.
2 жовтня 1961 був звільнений на спокій за власним проханням у зв'язку з порушенням проти нього кримінальної справи.
24 грудня 1961 був засуджений Чернігівським облсудом до восьми років позбавлення волі за звинуваченням в економічних злочинах (розтраті коштів) і «аморальній поведінці». Справжньою причиною його засудження став опір владі закриттю храмів і монастирів в період гонінь на церкву при Микиті Хрущові. Термін ув'язнення відбував у лагпункті № 2 міста Микунь Комі АРСР. В таборі над архієпископом Андрієм знущалися, що пізніше призвело до нервового розладу.
24 грудня 1964 по протесту Генерального прокурора СССР справу було переглянуто і термін покарання зменшено до п'яти років. Після відбуття двох третин терміну був умовно-достроково звільнений і жив на спокої в Псково-Печерському монастирі.
У серпні 1968 року у зв'язку зі зняттям судимості звернувся до патріарха з проханням про призначення на вакантну кафедру.
З 16 грудня 1969 року — архієпископ Омський і Тюменський. Його призначення фактично свідчило про те, що церква вважає звинувачення на адресу архієрея недостовірними. Однак управляв єпархією він недовго, тому що перебування в таборі призвело до важкої психічної хвороби. Архієпископ Василій (Кривошеїн) згадував про зустріч з владикою Андрієм під час Помісного собору 1971:
На Соборі архієпископ Андрій звертав на себе увагу своєю дивною поведінкою: ні з ким не розмовляв, безперервно блаженно усміхався, дивився перед собою в простір якимось невизначеним каламутним поглядом. У всьому його вигляді було щось нескінченно трагічне.
2 лютого 1972 був почислений на спокій у зв'язку з хворобливим станом. Повернувся в Псково-Печерський монастир, де в наступному році помер. Похований в монастирських печерах.
Посилання
- на сайті «Русское православие»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет