Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шатобріан Ukrcenter Примітки Альфонс де ШатобріанAlphonse de Châteaubr

Альфонс де Шатобріан

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шатобріан.

Альфонс де Шатобріан
Alphonse de Châteaubriant
image
Альфонс де Шатобріан. 1946 рік.
Ім'я при народженні Alphonse Van Bredenbeck de Châteaubriant
Псевдонім Alfred Wolf
Народився 25 березня 1877(1877-03-25)
Ренн
Помер 2 травня 1951(1951-05-02) (74 роки)
Кіцбюель, Тіроль, Австрія
Громадянство image Франція
Національність француз
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater d і Особлива військова школа Сен-Сір
Мова творів французька
Роки активності 1902–1951
Напрямок реалізм, (реґіоналізм)
Жанр оповідання, роман, стаття, есей
Magnum opus «Володар Лурдин», «Брієр»
Членство d
Конфесія католицтво
Родичі d
Діти d
Учасник Перша світова війна
Премії Ґонкурівська премія (1911), (1923)
image Альфонс де Шатобріан у Вікісховищі
image  Роботи у  Вікіджерелах

Альфо́нс ван Бре́денбек де Шатобріа́н фр. Alphonse Van Bredenbeck de Châteaubriant, * 25 березня 1877, Ренн, Франція — † 2 травня 1951, Кіцбюель, Австрія;— французький письменник і журналіст, лауреат Ґонкурівської премії (1911) за роман «Володар Лурдин»

Біографія

По батьковій лінії Альфонс де Шатобріан належав до нідерландського аристократичного роду, який виводиться від Ґаспара ван Бреденбека (1637—1687). Натуралізувавшись у Франції, ван Бреденбек уже 1670 року виробляв цукор у Сомюрі, а з 1675-го — в Анжері. Його вдова, що належала до анжуйської буржуазії, 1693 року придбала землі в місцевості Шатобріян-ан-Анжу.

Альфонс був двоюрідний брат художника Фердінана Луаяна Пюїґодо — батька Одетти Пюїґодо. Закінчивши нантський ліцей Клемансо, він навчався в Спеціальній військовій школі Сен-Сір, але не став військовиком. Мешкав переважно у (Піріак-сюр-Мерi), де мав маєток, у Нанті та Пуату. 18 травня 1903 року де Шатобріан одружився в Сен-Назері з Марґерітою Терезою Еженією Башло-Вільнев, з якою мав двох синів — Ґі й Робера (письменника, що творив під псевдонімом Д'Ів Ле Скаль). Згодом він зблизився з поетесою Ґабрієль Лефор. Від першого шлюбу в неї були два сини. Один із них — історик Андре Кастело, став особистим секретарем Альфонса де Шатобріана.

Реґіоналізм

image
Альфонс де Шатобріан. Не пізніш, як 1913 рік.

Отож де Шатобріан описував ці реґіони Великого Заходу у своїх творах, позначених, власне, впливом тодішньої літературної течії — (реґіоналізму). Це, зокрема, «Володар Лурдин» (Ґонкурівська премія 1911 року), «Брієр», за яку 1923 року здобув (Велику літературну премію Французької академії за роман), і «Зграя» (1927), яку видано великим накладом, одним із найбільших у час між двома світовими війнами. Всього розійшлося 609 000 її примірників.

На Першій світовій війні де Шатобріан, служачи в польовому шпиталі, писав дружині й приятелеві Ромену Роллану листи, в яких відчувається збурення. А коли настав мир, письменник утвердився в думці, що для добра Франції найкраще було б встановити тісні відносини з Німеччиною, щоб уникнути нової війни. Германофіл, католик, противник атеїзму й комунізму, прихильник порядку, Альфонс де Шатобріан захопився гітлерівським націонал-соціалізмом, вбачивши в ньому засіб поновити в країні благородний, дворянський дух з домішкою католицької містики. Своєрідним маніфестом такого погляду стала книжка «Відповідь Господа».

У травні 1937 року, повернувшись із Німеччини, він опублікував «Пучок сил», у якому висловився на користь гітлерівської ідеології, вважаючи, що християнство і нацизм сумісні. 13 серпня 1938 року в Берхтесґадені він зустрівся з Адольфом Гітлером, і той сказав Шатобріану, обхопивши обіруч його руки: «Пане французький письменнику, ви краще зрозуміли націонал-соціалізм, ніж 99 відсотків німців, що голосували за мене!» Тож письменник побачив у фюрері нового месію.

Колабораціонізм

image
Шатобріан на мітингу на «Зимовому велодромі» 11 квітня 1943 року. Зліва направо: Жорж Клод, Альфонс де Шатобріан, , і .

Де Шатобріан належав до тих, що відразу ж стали колабораціоністами. Під час німецької окупації він очолив Групу співпраці. 24 жовтня 1940 року він був присутній на зустрічі маршала Петена й Гітлера в . З липня 1940 по травень 1941-го керував «Пучком» (La Gerbe) — «політичним і літературним тижневиком», головним редактором якого був Марк Ож'є, відомий після війни під псевдонімом Сен-Лу. Перший примірник вийшов у світ 11 липня 1940. Взяли участь у цьому Жан Жіоно, (Поль Моран), Жан Кокто, Марсель Еме, Саша Ґітрі та інші. Часопис проголошував ідею аріанізованої, вільної від більшовизму Європи, близьку до тез Марселя Деа й доволі далеку від платформи маршала Петена. 30 січня 1941 Шатобріан задекларував у «Пучку» «моральну красу капітуляції» й закликав французів беззастережно йти на колаборантство, адже німці дають французам можливість «бути разом з ними вільними й стати визволителями колоній і рабів». На знак подяк (Ґеббельс) запросив письменників-колаборантів, що працювали в «Пучку», на урочистості в Нюрнбергу. Співробітники тижневика підтримали Антибільшовицький леґіон, взявши участь у мітинґу, який організував (Жак Доріо).

Повоєнний час

Після поразки Німеччини у війні Альфонс де Шатобріан перебрався до в Австрії й жив там під іменем «доктор Альфред Вольф». 25 жовтня 1945 року шостий відділ Суду Сени заочно ухвалив вирок де Шатобріану: пораження у правах і смертна кара. Видано ордер на арешт і наказ доставити засудженого до . Альфонс де Шатобріан знайшов сховище в (тирольському) монастирі, де й помер у 1951 році, опублікувавши перед смертю послання — «Лист християнству, яке вмирає». До його творів двояке ставлення. З одного боку, зважають на вину де Шатобріана в колаборантстві. З другого боку, цінують твори (особливо «Брієр») хоча б за художню вартість ілюстрацій — роботу таких митців, як Жан Фрело, Матюрен Мее, Рене-Ів Крестон, Анрі Шеффер та інші.

Твори

image
Альфонс де Шатобріан. 1933 рік.
  • Prémisses, 1902 — «Передумови»
  • Pastels vendéens. Le Soulier du vilain, ou Petite chronique des temps difficiles, 1905 — «Вандейські пастелі. Черевик мерзотника, або Маленька хроніка важких часів»
  • Muses vendéennes, 1905 — «Вандейські музи»
  • Le Baron de Puydreau (nouvelle), 1908 — «Барон Пюїдро» (оповідання)
  • Monsieur de Buysse (nouvelle), 1909 — «Пан де Бюїсс» (оповідання)
  • Monsieur des Lourdines — Histoire d'un gentilhomme campagnard [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Grasset, 1911 — «Володар Лурдин. Історія сільського шляхтича» (Ґонкурівська премія 1911)
  • La Brière (roman), Grasset, 1923 — «Брієр» (Велика романістична премія Французької академії, 1923)
  • La Meute, Grasset, 1927 — «Зграя»
  • Un poème inédit de Châteaubriant. Souvenir, 1923 — «Не видана поема де Шатобріана»
  • Instantanés aux Pays-Bas, Paris, Kra, 1927 — «Моментальні знімки в Нідерландах»
  • Locronan, Cahiers libres, 1928 — «Локронан»
  • La Réponse du Seigneur, Grasset, 1933 — «Відповідь Господа»
  • Kériacop, éditions Mornay, " la collection originale " — «Керіакоп»
  • La cité de nos fêtes, éditions Bernard Grasset — «Місто наших свят»
  • Au pays de Brière (photos de C. Le Boyer & A. Bernard) ; édition préparée par A. Castelot, éd. de Gigord, sans date (1935/) — «У країні Брієру»
  • La Gerbe des forces, Grasset, 1937 ; réédition aux éditions de l'Homme libre, 2005 — «Пучок сил»
  • Le bouquet fané (illustrations de Bernard Roy), Tisné, 1937 — «Зів'ялий букет»
  • Les pas ont chanté, Grasset, 1938 — «Сліди співали»
  • La Psychologie et le drame des temps présents, 1943 — «Психологія і драма сучасности»
  • Écrits de l'autre rive, Paris, Collection " Le Palladium ", A. Bonne, 1950 — «Писання з того берега»
  • Lettre à la chrétienté mourante, avant-propos par Robert de Châteaubriant, Paris, B. Grasset, Collection " Les Cahiers verts ", nouvelle série n° 9, 1951 — «Лист християнству, яке вмирає»
  • Lettres des années de guerre, 1914—1918, Paris, A. Bonne, 1952 — «Листи і роки війни»
  • Fragments d'une confession, Paris, Desclée de Brouwer, 1953 — «Уривки сповіді»
  • …Des saisons et des jours… Journal de l'auteur, 1911—1924 (avec 7 dessins originaux de l'auteur) ; éd. du Sapin vert, 1953 — «…Пори року і дні… Щоденник автора, 1911—1924» (разом із сімома ілюстраціями, які намалював автор)
  • Itinerarium ad lumen divinum, Paris, la Colombe, Éditions du Vieux-Colombier, 1955 — «Дорожні записки за Божого дня»
  • Cahiers, 1906—1951, Paris, B. Grasset, 1955 — «Зошити, 1906—1909»
  • L'acte intérieur ou Le sens intime du divin, Paris, Nouvelles éditions latines, 1992 — «Внутрішня дія, або Сокровенне чуття божественного»
  • Chroniques de l'âme, Paris, Perrin & Perrin, 1999 (édition établie par Benoît Mancheron et Paul Gothal) — «Хроніки душі»
  • Procès posthume d'un visionnaire. Alphonse de Châteaubriant, préface de Robert Canzillon, Paris, Nouvelles éditions latines, 1987 — «Посмертний процес мрійника»
  • Châteaubriant Alphonse de et Rolland Romain, L'un et l'autre, 1906—1914. Choix de lettres, préface de L. A. Maugendre, Paris, A. Michel, Collection " Cahiers Romain Rolland " n° 26, 1983 — «Альфонс де Шатобріан і Ромен Роллан, один і другий, 1906—1914»
  • Hess Heinrich, Un homme parmi les autres. Un chef et son peuple, Préface de Alphonse de Châteaubriant, Paris, s. d. — Гайнріх Гесс. «Людина серед інших. Вождь і його народ». Передмова Альфонса де Шатобріана
  • Inédits ou inachevés : Kériacop et La Cité de nos Fêtes — «Не видане або не закінчене»

Бібліографія

  • Louis-Alphonse Maugendre, Alphonse de Chateaubriant 1877—1951 — Dossier littéraire et politique, André Bonne, 1977, 445 p.
  • Louis-Alphonse Maugendre, éd., L'un et l'autre, Albin-Michel, 1983—1996, correspondance entre Romain Rolland et Alphonse de Châteaubriant — Choix de lettres, 1906—1944, texte établi par M. Romain-Rolland et R. de Châteaubriant pour le I, texte établi et annoté par L.-A. Maugendre pour le II
  • Simon Epstein, Les Dreyfusards sous l'Occupation, éd. Albin Michel, 2001
  • Jean-Félix Lapille, Une parousie européenne: La Gerbe (1940—1944), mémoire de master, Université Paris 1, 2016
  • Thierry Bouclier, Alphonse de Châteaubriant, Pardès, coll. Qui suis-je ?, 2019 ()

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. , Le Simili-Nobiliaire-Français, Éditions Sedopol, Paris, 2012, p. 157
  3. Henri Frotier de la Messelière, Filiations bretonnes — tome 5, Saint-Brieuc imprimerie-librairie René Prud'homme, 1924
  4. . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  5. Gilbert Joseph, Fernand de Brinon, l'aristocrate de la Collaboration, Albin Michel, Paris, 2002, 978-2226116956, p. 164
  6. На цю тему див.: Jonathan Ruiz de Chastenet, " Romanesque et chevaleresque mêlés: l'itinéraire aristocratique d'Alphonse de Châteaubriant « dans » Plus noble que le Roi " Représentations littéraires de la noblesse, Angers, Presses de l'Université d'Angers, 2011, p. 121—131
  7. Поль Леві писав де Шатобріану: «Людині, як-от A. де Шатобріан, що хотіла мати славу великого знавця німецьких справ, вдалося наробити своїм „Пучком“ цілу купу хибних тлумачень і розмаїтих помилок (наприклад, на сторінках 57, 80, 99, 211, 227 у „Пучку сил“)». — Опубліковано у La langue allemande en France, tome II, p. 229—230
  8. Archives nationales, cote: Z/6 4130.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shatobrian Ukrcenter Primitki Alfons de ShatobrianAlphonse de ChateaubriantAlfons de Shatobrian 1946 rik Im ya pri narodzhenni Alphonse Van Bredenbeck de ChateaubriantPsevdonim Alfred WolfNarodivsya 25 bereznya 1877 1877 03 25 RennPomer 2 travnya 1951 1951 05 02 74 roki Kicbyuel Tirol AvstriyaGromadyanstvo FranciyaNacionalnist francuzDiyalnist pismennik zhurnalistAlma mater d i Osobliva vijskova shkola Sen SirMova tvoriv francuzkaRoki aktivnosti 1902 1951Napryamok realizm regionalizmZhanr opovidannya roman stattya esejMagnum opus Volodar Lurdin Briyer Chlenstvo dKonfesiya katolictvoRodichi dDiti dUchasnik Persha svitova vijnaPremiyi Gonkurivska premiya 1911 1923 Alfons de Shatobrian u Vikishovishi Roboti u Vikidzherelah Alfo ns van Bre denbek de Shatobria n fr Alphonse Van Bredenbeck de Chateaubriant 25 bereznya 1877 Renn Franciya 2 travnya 1951 Kicbyuel Avstriya francuzkij pismennik i zhurnalist laureat Gonkurivskoyi premiyi 1911 za roman Volodar Lurdin BiografiyaPo batkovij liniyi Alfons de Shatobrian nalezhav do niderlandskogo aristokratichnogo rodu yakij vivoditsya vid Gaspara van Bredenbeka 1637 1687 Naturalizuvavshis u Franciyi van Bredenbek uzhe 1670 roku viroblyav cukor u Somyuri a z 1675 go v Anzheri Jogo vdova sho nalezhala do anzhujskoyi burzhuaziyi 1693 roku pridbala zemli v miscevosti Shatobriyan an Anzhu Alfons buv dvoyuridnij brat hudozhnika Ferdinana Luayana Pyuyigodo batka Odetti Pyuyigodo Zakinchivshi nantskij licej Klemanso vin navchavsya v Specialnij vijskovij shkoli Sen Sir ale ne stav vijskovikom Meshkav perevazhno u Piriak syur Meri de mav mayetok u Nanti ta Puatu 18 travnya 1903 roku de Shatobrian odruzhivsya v Sen Nazeri z Margeritoyu Terezoyu Ezheniyeyu Bashlo Vilnev z yakoyu mav dvoh siniv Gi j Robera pismennika sho tvoriv pid psevdonimom D Iv Le Skal Zgodom vin zblizivsya z poetesoyu Gabriyel Lefor Vid pershogo shlyubu v neyi buli dva sini Odin iz nih istorik Andre Kastelo stav osobistim sekretarem Alfonsa de Shatobriana Regionalizm Alfons de Shatobrian Ne piznish yak 1913 rik Otozh de Shatobrian opisuvav ci regioni Velikogo Zahodu u svoyih tvorah poznachenih vlasne vplivom todishnoyi literaturnoyi techiyi regionalizmu Ce zokrema Volodar Lurdin Gonkurivska premiya 1911 roku Briyer za yaku 1923 roku zdobuv Veliku literaturnu premiyu Francuzkoyi akademiyi za roman i Zgraya 1927 yaku vidano velikim nakladom odnim iz najbilshih u chas mizh dvoma svitovimi vijnami Vsogo rozijshlosya 609 000 yiyi primirnikiv Na Pershij svitovij vijni de Shatobrian sluzhachi v polovomu shpitali pisav druzhini j priyatelevi Romenu Rollanu listi v yakih vidchuvayetsya zburennya A koli nastav mir pismennik utverdivsya v dumci sho dlya dobra Franciyi najkrashe bulo b vstanoviti tisni vidnosini z Nimechchinoyu shob uniknuti novoyi vijni Germanofil katolik protivnik ateyizmu j komunizmu prihilnik poryadku Alfons de Shatobrian zahopivsya gitlerivskim nacional socializmom vbachivshi v nomu zasib ponoviti v krayini blagorodnij dvoryanskij duh z domishkoyu katolickoyi mistiki Svoyeridnim manifestom takogo poglyadu stala knizhka Vidpovid Gospoda U travni 1937 roku povernuvshis iz Nimechchini vin opublikuvav Puchok sil u yakomu vislovivsya na korist gitlerivskoyi ideologiyi vvazhayuchi sho hristiyanstvo i nacizm sumisni 13 serpnya 1938 roku v Berhtesgadeni vin zustrivsya z Adolfom Gitlerom i toj skazav Shatobrianu obhopivshi obiruch jogo ruki Pane francuzkij pismenniku vi krashe zrozumili nacional socializm nizh 99 vidsotkiv nimciv sho golosuvali za mene Tozh pismennik pobachiv u fyureri novogo mesiyu Kolaboracionizm Shatobrian na mitingu na Zimovomu velodromi 11 kvitnya 1943 roku Zliva napravo Zhorzh Klod Alfons de Shatobrian i De Shatobrian nalezhav do tih sho vidrazu zh stali kolaboracionistami Pid chas nimeckoyi okupaciyi vin ocholiv Grupu spivpraci 24 zhovtnya 1940 roku vin buv prisutnij na zustrichi marshala Petena j Gitlera v Z lipnya 1940 po traven 1941 go keruvav Puchkom La Gerbe politichnim i literaturnim tizhnevikom golovnim redaktorom yakogo buv Mark Ozh ye vidomij pislya vijni pid psevdonimom Sen Lu Pershij primirnik vijshov u svit 11 lipnya 1940 Vzyali uchast u comu Zhan Zhiono Pol Moran Zhan Kokto Marsel Eme Sasha Gitri ta inshi Chasopis progoloshuvav ideyu arianizovanoyi vilnoyi vid bilshovizmu Yevropi blizku do tez Marselya Dea j dovoli daleku vid platformi marshala Petena 30 sichnya 1941 Shatobrian zadeklaruvav u Puchku moralnu krasu kapitulyaciyi j zaklikav francuziv bezzasterezhno jti na kolaborantstvo adzhe nimci dayut francuzam mozhlivist buti razom z nimi vilnimi j stati vizvolitelyami kolonij i rabiv Na znak podyak Gebbels zaprosiv pismennikiv kolaborantiv sho pracyuvali v Puchku na urochistosti v Nyurnbergu Spivrobitniki tizhnevika pidtrimali Antibilshovickij legion vzyavshi uchast u mitingu yakij organizuvav Zhak Dorio Povoyennij chas Pislya porazki Nimechchini u vijni Alfons de Shatobrian perebravsya do v Avstriyi j zhiv tam pid imenem doktor Alfred Volf 25 zhovtnya 1945 roku shostij viddil Sudu Seni zaochno uhvaliv virok de Shatobrianu porazhennya u pravah i smertna kara Vidano order na aresht i nakaz dostaviti zasudzhenogo do Alfons de Shatobrian znajshov shovishe v tirolskomu monastiri de j pomer u 1951 roci opublikuvavshi pered smertyu poslannya List hristiyanstvu yake vmiraye Do jogo tvoriv dvoyake stavlennya Z odnogo boku zvazhayut na vinu de Shatobriana v kolaborantstvi Z drugogo boku cinuyut tvori osoblivo Briyer hocha b za hudozhnyu vartist ilyustracij robotu takih mitciv yak Zhan Frelo Matyuren Mee Rene Iv Kreston Anri Sheffer ta inshi TvoriAlfons de Shatobrian 1933 rik Premisses 1902 Peredumovi Pastels vendeens Le Soulier du vilain ou Petite chronique des temps difficiles 1905 Vandejski pasteli Cherevik merzotnika abo Malenka hronika vazhkih chasiv Muses vendeennes 1905 Vandejski muzi Le Baron de Puydreau nouvelle 1908 Baron Pyuyidro opovidannya Monsieur de Buysse nouvelle 1909 Pan de Byuyiss opovidannya Monsieur des Lourdines Histoire d un gentilhomme campagnard Arhivovano 17 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Grasset 1911 Volodar Lurdin Istoriya silskogo shlyahticha Gonkurivska premiya 1911 La Briere roman Grasset 1923 Briyer Velika romanistichna premiya Francuzkoyi akademiyi 1923 La Meute Grasset 1927 Zgraya Un poeme inedit de Chateaubriant Souvenir 1923 Ne vidana poema de Shatobriana Instantanes aux Pays Bas Paris Kra 1927 Momentalni znimki v Niderlandah Locronan Cahiers libres 1928 Lokronan La Reponse du Seigneur Grasset 1933 Vidpovid Gospoda Keriacop editions Mornay la collection originale Keriakop La cite de nos fetes editions Bernard Grasset Misto nashih svyat Au pays de Briere photos de C Le Boyer amp A Bernard edition preparee par A Castelot ed de Gigord sans date 1935 U krayini Briyeru La Gerbe des forces Grasset 1937 reedition aux editions de l Homme libre 2005 Puchok sil Le bouquet fane illustrations de Bernard Roy Tisne 1937 Ziv yalij buket Les pas ont chante Grasset 1938 Slidi spivali La Psychologie et le drame des temps presents 1943 Psihologiya i drama suchasnosti Ecrits de l autre rive Paris Collection Le Palladium A Bonne 1950 Pisannya z togo berega Lettre a la chretiente mourante avant propos par Robert de Chateaubriant Paris B Grasset Collection Les Cahiers verts nouvelle serie n 9 1951 List hristiyanstvu yake vmiraye Lettres des annees de guerre 1914 1918 Paris A Bonne 1952 Listi i roki vijni Fragments d une confession Paris Desclee de Brouwer 1953 Urivki spovidi Des saisons et des jours Journal de l auteur 1911 1924 avec 7 dessins originaux de l auteur ed du Sapin vert 1953 Pori roku i dni Shodennik avtora 1911 1924 razom iz simoma ilyustraciyami yaki namalyuvav avtor Itinerarium ad lumen divinum Paris la Colombe Editions du Vieux Colombier 1955 Dorozhni zapiski za Bozhogo dnya Cahiers 1906 1951 Paris B Grasset 1955 Zoshiti 1906 1909 L acte interieur ou Le sens intime du divin Paris Nouvelles editions latines 1992 Vnutrishnya diya abo Sokrovenne chuttya bozhestvennogo Chroniques de l ame Paris Perrin amp Perrin 1999 edition etablie par Benoit Mancheron et Paul Gothal Hroniki dushi Proces posthume d un visionnaire Alphonse de Chateaubriant preface de Robert Canzillon Paris Nouvelles editions latines 1987 Posmertnij proces mrijnika Chateaubriant Alphonse de et Rolland Romain L un et l autre 1906 1914 Choix de lettres preface de L A Maugendre Paris A Michel Collection Cahiers Romain Rolland n 26 1983 Alfons de Shatobrian i Romen Rollan odin i drugij 1906 1914 Hess Heinrich Un homme parmi les autres Un chef et son peuple Preface de Alphonse de Chateaubriant Paris s d Gajnrih Gess Lyudina sered inshih Vozhd i jogo narod Peredmova Alfonsa de Shatobriana Inedits ou inacheves Keriacop et La Cite de nos Fetes Ne vidane abo ne zakinchene BibliografiyaLouis Alphonse Maugendre Alphonse de Chateaubriant 1877 1951 Dossier litteraire et politique Andre Bonne 1977 445 p Louis Alphonse Maugendre ed L un et l autre Albin Michel 1983 1996 correspondance entre Romain Rolland et Alphonse de Chateaubriant Choix de lettres 1906 1944 texte etabli par M Romain Rolland et R de Chateaubriant pour le I texte etabli et annote par L A Maugendre pour le II ISBN 2 226 06494 X Simon Epstein Les Dreyfusards sous l Occupation ed Albin Michel 2001 Jean Felix Lapille Une parousie europeenne La Gerbe 1940 1944 memoire de master Universite Paris 1 2016 Thierry Bouclier Alphonse de Chateaubriant Pardes coll Qui suis je 2019 ISBN 978 2 86714 529 2 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Le Simili Nobiliaire Francais Editions Sedopol Paris 2012 p 157 Henri Frotier de la Messeliere Filiations bretonnes tome 5 Saint Brieuc imprimerie librairie Rene Prud homme 1924 Arhiv originalu za 2 grudnya 2020 Procitovano 26 bereznya 2020 Gilbert Joseph Fernand de Brinon l aristocrate de la Collaboration Albin Michel Paris 2002 ISBN 2 226 11695 8 978 2226116956 p 164 Na cyu temu div Jonathan Ruiz de Chastenet Romanesque et chevaleresque meles l itineraire aristocratique d Alphonse de Chateaubriant dans Plus noble que le Roi Representations litteraires de la noblesse Angers Presses de l Universite d Angers 2011 p 121 131 Pol Levi pisav de Shatobrianu Lyudini yak ot A de Shatobrian sho hotila mati slavu velikogo znavcya nimeckih sprav vdalosya narobiti svoyim Puchkom cilu kupu hibnih tlumachen i rozmayitih pomilok napriklad na storinkah 57 80 99 211 227 u Puchku sil Opublikovano u La langue allemande en France tome II p 229 230 Archives nationales cote Z 6 4130
Топ