Ï

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: (Ї (значення)).

Ï
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą			Ɐ	Ɑ
		Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č		Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ	È
É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę	Ě
Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ
Ɡ	Ĥ		Ì	Í	Î	Ï
	Į	İ	I	IJ	Ĵ	Ķ
	Ǩ	Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ
Ľ		LJ	Ñ	Ń	Ņ	Ň
N̈	Ɲ		Ŋ	NJ	Ò	Ó
Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ				Ŕ	Ř
Ɽ	ß	ſ	Ś		Ṡ	Ş
Š	Þ		Ť
Ʈ	T̈	Ù	Ú		Ü
Ŭ	Ů	Ű	Ų
	Ý		Ÿ
			Ź	Ż	(Ƶ)	Ž

Ï, ï — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою I з додаванням умлаута. У африкаансі, каталонській, нідерландській, французькій, галісійській, валійській, південносаамській, а іноді й англійській «ï» використовується, коли «i» слідує за іншою голосною і вказує на (зяяння) у вимові таких слів, тобто вона вказує, що дві голосні вимовляються в окремі склади, а не разом, як дифтонг або диграф. Прикладами є французьке слово maïs (ma.is, кукурудза), нідерландські tracheïde (трахеїда) й Oekraïne (ukrɑ:ˈinə, Україна), англійське naïve (nɑ:ˈi: v чи naɪˈi: v, наївність), каталонське Ucraïna (ukrɑ:ˈjinɑ, Україна) та raïm (ra.im, виноград).

У німецькій та угорській мовах ï або I-умлат не належать до альфабету.

У науковій літературі тюркськими мовами ⟨ï⟩ іноді використовується для запису неокругленого голосного /ɯ/, який у стандартному сучасному турецькому альфабеті записується як безкрапковий i ⟨ı⟩. Нейтральний голосний, реконструйований прамонгольською мовою, іноді пишеться ⟨ï⟩.

У транскрипції амазонських мов ï використовується для позначення високого центрального голосного /ɨ/.

Це також транслітерація руни (ᛇ).

Способи кодування

Символ	Ï		ï
Unicode name	LATIN CAPITAL LETTER I WITH DIAERESIS		LATIN SMALL LETTER I WITH DIAERESIS
Encodings	decimal	hex	decimal	hex
Unicode	207	U+00CF	239	U+00EF
UTF-8	195 143	C3 8F	195 175	C3 AF
Числове позначення символів	Ï	Ï	ï	ï
	Ï		ï
EBCDIC family	119 0	77	87 0	57
ISO 8859-1/(2)/(3)/(4)/(9)////	207 0	CF	239 0	EF

Див. також

• Ї, ї — схожа за виглядом літера кириличної абетки.

Примітки

1. Marcel Erdal, A Grammar of Old Turkic, Handbook of Oriental Studies 3, , 2004, p. 52
2. Juha Janhunen, ed., The Mongolic Languages , p. 5