У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Віктор Васильович Яцуник позивний Британець 11 квітня 1978 с Верняки н

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Віктор Васильович Яцуник (позивний — Британець; 11 квітня 1978, с. Верняки, нині Україна — вересень 2022, м. Ізюм, Харківська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно).

Віктор Яцуник

Віктор Васильович Яцуник

Солдат

Загальна інформація

Народження

11 квітня 1978
Верняки, Збаразький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР

Смерть

17 вересня 2022 (44 роки)
Сумська область, Україна

Громадянство

Національність

Британець

Військова служба

Приналежність

Україна

Вид ЗС

Збройні сили

Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки

Медаль «За військову службу Україні»

Почесний громадянин міста Тернополя

Життєпис

Віктор Яцуник народився 11 квітня 1978 року у селі Верняках, нині Збаразької громади Тернопільського району Тернопільської области України. Навчався в Тернополі на столяра.

Переїхав у Велику Британію у 1998 році. Після переїзду до Англії здобув фах сантехніка. Громадянин Великої Британії. Мешкав у графстві Оксфордшир, був резервістом Британських Збройних Сил з 2018 року. Служив у британській армії, працював за контрактом на Кіпрі. З 2014 року допомагав збирати гроші та спорядження для солдатів ЗСУ.

У 2021-му з армійським другом Денні відкрив власну фірму з ремонту й оновлення будинків.

Коли ж сталося повномасштабне вторгнення, залишив родину й службу в армії Великої Британії та після 25 років еміграції повернувся захищати Україну. 2 березня 2022 вночі вилетів з Британії до Польщі, там купив автівку, пересів на неї, перетнув кордон і вранці 4 березня вже був у Львові. Після оборони Києва подав рапорт до Британської армії щодо припинення контракту, бо мав чітке бажання вступити до лав ЗСУ. Був командиром підрозділу з евакуації поранених, тренував українських солдатів.

Служив у батальйоні розвідки «Скала», в.ч. А0891. Звільняв від окупації місто Ізюм.

17 вересня 2022 року разом із кількома іншими бійцями прямував для евакуації поранених із передової у районі щойно звільненого міста Ізюм, що на Харківщині. Випадково натрапив на міну МОН-50 і загинув з побратимом.

Згідно заповіту його тіло кремували. Частину заповів поховати у Лондоні, ще одну — на батьківщині, у с. Верняки на Тернопільщині, де народився. Ще одну частину праху поховати у братській могилі.

Залишилась дружина, двоє дітей.

Нагороди

медаль «За військову службу Україні» (12 вересня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
почесний громадянин міста Тернополя (3 жовтня 2022, посмертно) — за вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, героїзм та самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм, зразкове виконання службових обов'язків;
медаль «За хоробрість в бою» (липень, 2022).

Примітки

Указ Президента України від 12 вересня 2022 року № 642/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Ще шістьом військовослужбовцям присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно // Тернопільська міська рада. — 2022. — 3 жовтня.

Джерела

Белякова, І. До землі схиляю голову на честь Справжнього Воїна… Тернопільщина прощається з Віктором Яцуником // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 21 вересня.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 12 вересня 2022 року № 642/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ще шістьом військовослужбовцям присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно // Тернопільська міська рада. — 2022. — 3 жовтня.