Люби сток або Яскі р пол Jaskier він же Юліан Альфред Панкрац віконт де Леттенхоф Julian Alfred Pankratz wicehrabia de L

Люби́сток або Яскі́р (пол. Jaskier), він же Юліан Альфред Панкрац, віконт де Леттенхоф (Julian Alfred Pankratz, wicehrabia de Lettenhove) — мандрівний бард, персонаж циклу «Відьмак» Анджея Сапковського. Найкращий друг і незмінний супутник Ґеральта з Рівії. Образ Любистка відрізняється на тлі більшості бардів, трубадурів та менестрелів сучасного фентезі відносною реалістичністю.

Любисток (Яскір)
пол. Jaskier
Перша поява	Останнє бажання (1993)
Автор	Анджей Сапковський
Виконавець	Збігнєв Замаховський (2001, 2022) Джої Беті (2019)
Озвучування	Павло Скороходько (2019)
Інформація
Повне ім'я	Юліан Альфред Панкрац пол. Julian Alfred Pankratz
Прізвисько	Трубадур
Вид	людина
Стать	чоловік
Титул	віконт де Леттенхоф пол. wicehrabia de Lettenhove
Діяльність	бард, шпигун
Приналежність	Оксенфуртська академія
Національність

Професія

Любисток — автор численних балад і віршів. У багатьох своїх творах він оповідає про пригоди Ґеральта, завдяки чому відьмак досить відомий, фактично будучи найвідомішим відьмаком Півночі. Більш-менш повно читачам стають відомі лише уривки з мемуарів «Пів століття поезії» (пол. Pół wieku poezji), які Любисток почав писати після дезертирства Ґеральта з ривської армії. Очевидно, ці мемуари — одні з небагатьох, що пережили льодовиковий період пам'яток літератури сіверян.

Зовнішність, характер і вік

Любисток являє собою повну протилежність і яскравий контраст головному героєві — він балакучий і дуже волелюбний. Талановитий і цікавий, але водночас вельми легковажний, внаслідок чого часто потрапляє в неприємності, нерідко вплутуючи в них і Ґеральта, вимушеного витягувати друга звідти, оскільки в бою Любисток безпорадний, хоча деколи про це забуває, намагаючись допомогти Ґеральту. Одначе, він не поступається Ґеральту в знанні життя і часто виявляється мудрішим за відьмака. Попри безладність, Любисток як виявилося, шпигував мало не на всіх царів півночі, однак всупереч погрозам Дійкстри не дав тому зловити відьмака і ризикуючи карою, допомагав ловити Ґеральту Ріенса в обхід Дійкстри..

У книгах фактично відсутній опис зовнішності Любистка — згадується лише «фантазійна шапочка» і ельфійська лютня. Це, мабуть, пов'язано з тим, що дія книг розгортається впродовж майже двадцяти років. Навіть справжнє ім'я Любистка Ґеральт дізнається випадково — коли того впізнали туссенські лицарі. Ґеральт за цей час не змінюється — а Любисток змушений був би значно змінитися. Тому створюється враження, що у Любистка немає віку. Дійкстра так висловлюється про Любистка:

Мені відомо, що тобі біля сорока, ти виглядаєш на тридцять, думаєш, ніби тобі не набагато більше двадцяти, а робиш так, нібито тобі лише десять.
Оригінальний текст (пол.)

Wiadomym jest mi, że masz lat blisko czterdzieści, wyglądasz na blisko trzydzieści, wyobrażasz sobie, że masz nieco ponad dwadzieścia, a postępujesz tak, jakbyś miał niecałe dziesięć.

— Кров ельфів, глава 5

Персонаж поза книгою

У серіалах

У фільмі і серіалі 2001 року «Відьмак» Любистка зіграв Збігнєв Замаховський (Zbigniew Zamachowski). Персонаж у фільмі не всіма був сприйнятий добре, як і сам фільм. Відомий ловелас і бард Любисток був представлений у вигляді веселого товстуна, але акторська гра Замаховського наблизила персонаж до «книжкового» Любистка..

В американському серіалі, перший сезон якого вийшов на екрани в кінці 2019 року, Любистка зіграв Джої Беті. Цей персонаж вперше з'являється у другому епізоді, «Чотири марки»

У комп'ютерній грі «Відьмак»

У 2007 році світ побачила гра «Відьмак». Любисток без шапочки, але в цілому повністю відповідає критеріям свого книжкового прототипу. Любисток прославився не стільки музичним даром, скільки любовними пригодами і безупинним потягом до жіночої статі.

У масовій культурі

Любисток — один з головних героїв рок-опери групи «ESSE» — «Дорога без повернення» і фільму-мюзиклу знятого на її основі. Попри заявлену професію — бард, в опері Любисток не співає, але «балагурством жодного разу не поступається своєму книжковому образу».

Від особи барда Любистка ведеться оповідь у пісні Тем Грінхілл «Незаспівана балада Любистка», присвячена подіям, що відбуваються в оповіданні «Трохи жертовності» з книги «Меч Призначення».

Примітки

Александр Львович. // Мир фантастики. — февраль 2007. — № 42.
. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.
Сергей Дяченко. Ведьмак Ґеральт в жизни и в кино (статья в журнале [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] № 9 ), стр. 74-76
. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.
. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.
. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.

[1] Александр Львович. // Мир фантастики. — февраль 2007. — № 42.

[Of.Site-2] . Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.

[3] Сергей Дяченко. Ведьмак Ґеральт в жизни и в кино (статья в журнале [ 12 січня 2020 у Wayback Machine.] № 9 ), стр. 74-76

[4] . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.

[5] . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 грудня 2019.

[6] . Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.

[7] . Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.