Японсько-мінська торгівля (яп. 日明貿易, にちみんぼうえき, ніті-мін боекі; 1404 — 1547) або Торгівля за посвідченнями (яп. 勘合貿易, かんごうぼうえき, канґо боекі) — торгівля між Японією і Китаєм на початку 15 — середині 16 століття. Здійснювалася виключно на рівні держав через політику китаєцентризму і заборони приватної міжнародної торгівлі китайською династією Мін. Під час торгівлі використовувалися видані китайцями офіційні документи, які свідчили про державний статус японської делегації і дозволяли торгувати їй з Китаєм.
Короткі відомості
У 1401 році японський сьоґун Асікаґа Йосіміцу відправив до китайської династії Мін делегацію на чолі з послом і віце-послом, хакатським купцем , з метою встановити міждержавні відносини і розпочати торгівлю. Делегація піднесла китайському імператору 1000 рьо золота, 10 коней і повернула декількох китайських посадовців, які перебували у полоні японських піратів. Наступного року вона повернулася додому з посланням від імператора Мін.
У 1403 році сьоґун відправив друге посольство до Мін на чолі , ченцем монастиря . Посольство повернулося до Японії за рік, привізши із собою китайську дипломатичну делегацію. Остання піднесла сьоґуну Йосіміцу золоту «печатку , на знак залежності його від китайського імператора, і торгове посвідчення для майбутніх торгових делегацій з Японії. Таким чином між Японією і Мін було встановлено міждержавні відносини. До 1410 року японці щорічно відправляли торговельні кораблі до Китаю, а китайці — до Японії.
У період правління сьоґуна Йосімоті усі стосунки із Мін було розірвано на 20 років, проте їх відновив його наступник, сьоґун Йосінорі. У 1432 році Японія відправила до Мін посольство у складі 5 кораблів, на чолі з натуралізованим китайцем, ченцем . Наступного року, по поверненню посольства додому разом із ним прибула китайська делегація із 5 торговельними суднами, яка привезла сьоґуну торговельне посвідчення. Це було останнє мінське посольство в Японії.
Організацією відправки японських торгових кораблів до Мін займався власне сьоґунат, або його довірені юридичні особи: володарі з самурайських родів , Оуті, , і буддистських монастирів , , . Прибуток від торгівлі був настільки великим, що кількість кораблів, торгівців і товарів на експорт постійно зростала. Зокрема у 1434 році Японія вислала до китаців 6 кораблів, а у 1451 році — 9 кораблів. Японсько-мінська торгівля сприяла вивозу багатьох ресурсів і культурних надбань Китаю, тому династія Мін встановила обмеження на кількість японських торгових делегацій, за яким японці мали право прибувати з даниною 1 раз на 10 років числом не більше 300 чоловік на 3 суднах. Відповідно до цього обмеження 7 наступних японських посольств вирушали з Японії на кораблях сьоґунату, родів Хосокави і Оуті. Ці два роди вели постійну боротьбу за контроль над прибутками і навіть вдавалися до збройних сутичок на китайській території, як наприклад під час інцидент у порту Нінпо 1523 року. Останнє посольство Японії до Мін було відправлене родом Оуті у 1547 році у складі 4 кораблів.
Вантаж японських кораблів, які плавали до Мін поділявся на три категорії товарів:
- данина китайському імператору від «вана Японії», тобто сьоґуна;
- подарунки китайському імператору і високопосадовцям від голів японського посольства;
- товари на продаж.
Як данина імператору висилалися коні, сірка, агат, японські мечі, списи, ширми, тощо. Від імператора сьоґун отримував у подарунок шовкові тканини, срібло і мідні монети. Підношення послів китайським посадовцями були аналогічними сьоґунівським дарам. Основну масу товарів складали товари третьої категорії, зібрані впливовими японськими володарями і монастирями. Ці товари продавалися офіційно від імені держави, так і приватно, від імені власника. Офіційні ринки знаходилися у Пекіні. Японці експортували сірку, деревину, мідь, зброю і віяла, а імпортували шовкові тканини і нитки, монети, порцеляновий посуд, канцелярські товари, ліки і цукор. Ціни на японські товари були фіксованими, що давало можливість японцям отримувати стабільний прибуток. Проте на кінець 15 століття обсяги офіційної торгівлі скоротилися на вимогу мінської сторони, а ціни були сильно знижені, що викликало невдоволення японців, які інколи забирали привезені на продаж товари із собою. Обмеження офіційного китайського імпорту японськими мечами і сіркою сприяло розвитку приватної японсько-китайської торгівлі. Центрами цієї торгівлі були портове місто Нінбо, Пекін, а також населені пункти на шляху між цими містами. З китайського боку торгівлею займалися лише ліцензовані державою місцеві купці. Список товарів, якими торгували японці приватно, був таким самим як і під час офіційної державної торгівлі. Найбільший прибуток японцям приносила купівля шовку, який продавався у Японії у 20 разів дорожче ніж у Китаї. В середньому один японський корабель отримував 10-20 тисяч чистого прибутку від однієї поїздки в Китай.
Див. також
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
Посилання
- (яп.)
- (яп.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yaponsko minska torgivlya yap 日明貿易 にちみんぼうえき niti min boeki 1404 1547 abo Torgivlya za posvidchennyami yap 勘合貿易 かんごうぼうえき kango boeki torgivlya mizh Yaponiyeyu i Kitayem na pochatku 15 seredini 16 stolittya Zdijsnyuvalasya viklyuchno na rivni derzhav cherez politiku kitayecentrizmu i zaboroni privatnoyi mizhnarodnoyi torgivli kitajskoyu dinastiyeyu Min Pid chas torgivli vikoristovuvalisya vidani kitajcyami oficijni dokumenti yaki svidchili pro derzhavnij status yaponskoyi delegaciyi i dozvolyali torguvati yij z Kitayem Moneti sho importuvalisya yaponcyami z Kitayu Korotki vidomostiU 1401 roci yaponskij sogun Asikaga Josimicu vidpraviv do kitajskoyi dinastiyi Min delegaciyu na choli z poslom i vice poslom hakatskim kupcem z metoyu vstanoviti mizhderzhavni vidnosini i rozpochati torgivlyu Delegaciya pidnesla kitajskomu imperatoru 1000 ro zolota 10 konej i povernula dekilkoh kitajskih posadovciv yaki perebuvali u poloni yaponskih pirativ Nastupnogo roku vona povernulasya dodomu z poslannyam vid imperatora Min U 1403 roci sogun vidpraviv druge posolstvo do Min na choli chencem monastirya Posolstvo povernulosya do Yaponiyi za rik privizshi iz soboyu kitajsku diplomatichnu delegaciyu Ostannya pidnesla sogunu Josimicu zolotu pechatku na znak zalezhnosti jogo vid kitajskogo imperatora i torgove posvidchennya dlya majbutnih torgovih delegacij z Yaponiyi Takim chinom mizh Yaponiyeyu i Min bulo vstanovleno mizhderzhavni vidnosini Do 1410 roku yaponci shorichno vidpravlyali torgovelni korabli do Kitayu a kitajci do Yaponiyi U period pravlinnya soguna Josimoti usi stosunki iz Min bulo rozirvano na 20 rokiv prote yih vidnoviv jogo nastupnik sogun Josinori U 1432 roci Yaponiya vidpravila do Min posolstvo u skladi 5 korabliv na choli z naturalizovanim kitajcem chencem Nastupnogo roku po povernennyu posolstva dodomu razom iz nim pribula kitajska delegaciya iz 5 torgovelnimi sudnami yaka privezla sogunu torgovelne posvidchennya Ce bulo ostannye minske posolstvo v Yaponiyi Organizaciyeyu vidpravki yaponskih torgovih korabliv do Min zajmavsya vlasne sogunat abo jogo dovireni yuridichni osobi volodari z samurajskih rodiv Outi i buddistskih monastiriv Pributok vid torgivli buv nastilki velikim sho kilkist korabliv torgivciv i tovariv na eksport postijno zrostala Zokrema u 1434 roci Yaponiya vislala do kitaciv 6 korabliv a u 1451 roci 9 korabliv Yaponsko minska torgivlya spriyala vivozu bagatoh resursiv i kulturnih nadban Kitayu tomu dinastiya Min vstanovila obmezhennya na kilkist yaponskih torgovih delegacij za yakim yaponci mali pravo pribuvati z daninoyu 1 raz na 10 rokiv chislom ne bilshe 300 cholovik na 3 sudnah Vidpovidno do cogo obmezhennya 7 nastupnih yaponskih posolstv virushali z Yaponiyi na korablyah sogunatu rodiv Hosokavi i Outi Ci dva rodi veli postijnu borotbu za kontrol nad pributkami i navit vdavalisya do zbrojnih sutichok na kitajskij teritoriyi yak napriklad pid chas incident u portu Ninpo 1523 roku Ostannye posolstvo Yaponiyi do Min bulo vidpravlene rodom Outi u 1547 roci u skladi 4 korabliv Vantazh yaponskih korabliv yaki plavali do Min podilyavsya na tri kategoriyi tovariv danina kitajskomu imperatoru vid vana Yaponiyi tobto soguna podarunki kitajskomu imperatoru i visokoposadovcyam vid goliv yaponskogo posolstva tovari na prodazh Yak danina imperatoru visilalisya koni sirka agat yaponski mechi spisi shirmi tosho Vid imperatora sogun otrimuvav u podarunok shovkovi tkanini sriblo i midni moneti Pidnoshennya posliv kitajskim posadovcyami buli analogichnimi sogunivskim daram Osnovnu masu tovariv skladali tovari tretoyi kategoriyi zibrani vplivovimi yaponskimi volodaryami i monastiryami Ci tovari prodavalisya oficijno vid imeni derzhavi tak i privatno vid imeni vlasnika Oficijni rinki znahodilisya u Pekini Yaponci eksportuvali sirku derevinu mid zbroyu i viyala a importuvali shovkovi tkanini i nitki moneti porcelyanovij posud kancelyarski tovari liki i cukor Cini na yaponski tovari buli fiksovanimi sho davalo mozhlivist yaponcyam otrimuvati stabilnij pributok Prote na kinec 15 stolittya obsyagi oficijnoyi torgivli skorotilisya na vimogu minskoyi storoni a cini buli silno znizheni sho viklikalo nevdovolennya yaponciv yaki inkoli zabirali privezeni na prodazh tovari iz soboyu Obmezhennya oficijnogo kitajskogo importu yaponskimi mechami i sirkoyu spriyalo rozvitku privatnoyi yaponsko kitajskoyi torgivli Centrami ciyeyi torgivli buli portove misto Ninbo Pekin a takozh naseleni punkti na shlyahu mizh cimi mistami Z kitajskogo boku torgivleyu zajmalisya lishe licenzovani derzhavoyu miscevi kupci Spisok tovariv yakimi torguvali yaponci privatno buv takim samim yak i pid chas oficijnoyi derzhavnoyi torgivli Najbilshij pributok yaponcyam prinosila kupivlya shovku yakij prodavavsya u Yaponiyi u 20 raziv dorozhche nizh u Kitayi V serednomu odin yaponskij korabel otrimuvav 10 20 tisyach chistogo pributku vid odniyeyi poyizdki v Kitaj Div takozhYaponski piratiDzherela ta literaturaRubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist Kiyiv Akvilon Pres 1997 Posilannya yap yap