Традиційний японський годинник яп 和時計 вадокей японський механічний годинник призначений для визначення часу в спеціальни

Традиційний японський годинник (яп. 和時計, вадокей) — японський механічний годинник, призначений для визначення часу в спеціальних одиницях.

Японський годинник *вадокей* середина періоду Едо

Опис

«Вічний» японський годинник, 1851 рік (Національний музей науки Токіо)

Японський годинник використовував дванадцятигодинну систему, доба ділилась на дві частини, відповідно частини ділились на 6 денних і 6 нічних проміжків — «годин». Відлік денних годин починався від світанку, нічних — від заходу.

На відміну від традиційної європейської системи вимірювання часу зі сталою величиною години, в японській системі денні години були довшими влітку і коротшими взимку, і навпаки.

У японському годиннику використовувався додатковий механізм для звукової індикації часу, іншими словами це був . Годинник відбивав від 9 до 4 ударів, сигнали від 1 до 3 були означали початок молитви у буддистів, тому не використовувалися. На початок денного і нічного періодів (світанок і захід) годинник відбивав шість ударів.

Відлік часу вівся у зворотному напрямку. Такий порядок відліку зберігся через традиційне використання японцями процесу горіння пахощів для вимірювання часу, при цьому відраховувалася кількість часу, що залишився.

Назви годинних проміжків не були пов'язані з числом ударів дзвону. Кожній «годині» відповідав знак однієї з тварин традиційної східної системи знаків зодіаку, за яким її і називали.

Знаки денних годин, починаючи зі світанку
Знак зодіаку	Символ	Цифра	Кількість ударів
Кролик	卯 (у)	六	6	світанок
Дракон	辰 (тацу)	五	5
Змія	巳 (мі)	四	4
Кінь	午 (ума)	九	9	полудень
Коза	未 (хіцудзі)	八	8
Мавпа	申 (сару)	七	7

Шість нічних годин, починаючи від заходу сонця
Знак зодіаку	Символ	Цифра	Кількість ударів
Півень	酉 (торі)	六	6	захід
Собака	戌 (іну)	五	5
Свиня (кабан)	亥 (і)	四	4
Щур (миша)	子 (не)	九	9	північ
Бик	丑 (усі)	八	8
Тигр	寅 (тора)	七	7

Вадокей були вельми неточними механізмами, до того ж складними в експлуатації через необхідність щоденного налаштування. Вартість такого годинника сягала 60 річних зарплат простого робітника, дозволити їх собі могли тільки дуже багаті люди.

Історія

Механічний годинник у XVI столітті завезли в Японію нідерландські торговці. Годинники, виготовлені з латуні або заліза, переважно мали форму, що нагадує старовинний ліхтар. Спочатку перші японські годинники були імітацією завезених зразків, згодом, для відповідності традиціям і звичаям Японії, їх пристосували до японської системи обчислення часу.

У XVI столітті в європейських годинниках ще не використовувалися маятник і , тому вони також не увійшли до числа запозичених технологій. З початком періоду ізоляції японським винахідникам довелося самостійно вдосконалити годинникові механізми.

1873 року згідно з Указом японського уряду в країні введено західну систему обчислення часу зі сталою величиною години і григоріанський календар.

Принцип роботи і будова

Більшість японських годинників використовували в роботі складну систему противаг. Подібні механізми використовувалися в японських механічних ляльках каракурі.

У деяких японських годинниках використовувалася система, що складається з двох різних спускових механізмів (горизонтальних маятників), один використовувався для денних «годин», другий — для нічних. У ранніх моделях японських годинників перемикання між ними виконували вручну.

Див. також

Примітки

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Японський годинник

Тик-так: часы или украшения?^{[недоступне посилання з липня 2019]} на сайте «Япония сегодня [ 25 жовтня 2007 у Wayback Machine.]»