Райніс, справжнє ім'я — Яніс Пліекшанс (латис. Rainis, Jānis Pliekšāns; 11 вересня 1865 — 12 вересня 1929) — латиський поет і драматург. Перекладач, політик, громадський діяч, народний поет Латвійської РСР (звання надане посмертно в 1940 р.).
Райніс | |
---|---|
латис. Rainis, Jānis Pliekšāns | |
![]() | |
Ім'я при народженні | латис. Jānis Pliekšāns |
Псевдо | Яніс Пліекшанс |
Народився | 30 серпня (11 вересня) 1865[4][1] d, Латвія |
Помер | 12 вересня 1929[1][2][…] (64 роки) Юрмала, Латвія |
Поховання | d |
Громадянство | ![]() |
Національність | латиш |
Діяльність | поет, драматург, політик, письменник, перекладач, журналіст |
Alma mater | Петербурзький університет |
Знання мов | німецька, латиська[1] і російська |
Напрямок | Нова течія |
Magnum opus | d |
Посада | депутат Сейму[d] |
Партія | d |
Конфесія | лютеранство |
Брати, сестри | d |
У шлюбі з | Ельза Розенберґ-Пліекшанс |
Нагороди | |
IMDb | ID 2872512 |
|
Біографія
Народився в родині орендаря маєтків неподалік міста Даугавпілсі. У 1884—1888 — студент юридичного факультету Петербурзького університету. Друкувався з 1887 року. У 1891—1895 році — редактор газети «Dienas Lapa». Перші вірші опубліковані у 1895 році. У червні 1897 року був арештований, у в'язниці закінчив переклад на латиську мову «Фауста» Ґете. У грудні 1897 року Райніса заслали до Пскова, а 1899 року — у м. Слобідське Вятської губернії. Тут був створений збірник віршів насичених революційними настроями «Далекі відзвуки синім вечором» (1903).
У 1903 році Райніс повернувся із заслання та зв'язав свою діяльність із боротьбою латиської соціал-демократії. Він створив символічну драму «Вогонь і ніч» (1905) — гімн боротьбі, життю, її вічному розвиткові. У 1905 році вийшов збірник «Посів бурі». Наприкінці 1905 року нелегально емігрував до Швейцарії. Тут написані збірники віршів «Тиха книга» (1909), «Ті, які не забувають» (1911), п'єси «Золотий кінь» (опублікована в 1910), «Індуліс і Арія» (1911), «Грав я, танцював» (опублікована в 1919), «Даугава» (1916, опублікована в 1919). Коли в Латвії запанувала реакція, Райніс залишався провісником боротьби, нагадуючи, що поразка тимчасова. У поемі «Ave, sol!» (1910) Райніс співає славу сонцю як символові волі. Пролетаріату присвячений філософський збірник «Кінець і початок» (1912). Важливе місце в драматургії Латвії зайняла п'єса «Вій, вітерець!» (1913). У трагедії «Йосип і його брати» (1919) Райніс, що створив цей жанр у латиській літературі, на широкому історичному тлі вирішував проблеми любові й ненависті, прощення й помсти.
У 1920 році Райніс повернувся на батьківщину. За мотивами російських билин він створив трагедію «Ілля Муромець» (1922), опублікував книги віршів «П'ять ескізних зошитів Дагди» (1920—1925). У 1921—1925 роках — директор Національного театру. У 1926—1928 роках — міністр освіти. 28 лютого 1925 року першим із діячів культури нагороджений вищою нагородою країни — орденом Трьох Зірок I ступеня.
Твори письменника перекладено багатьма мовами світу. У місті Юрмала є дім-музей Яна Райніса. А в Ризі відкрито музей творчого подружжя Будинок Райніса та Аспазії.
«Даугава»
У драматичній поемі «Даугава» Райніс відкрито закликав до суверенітету Латвії:
![]() | Земля, земля — якої землі вимагає наша пісня? Землі, що є країною. Оригінальний текст (латис.) Zeme, zeme — kas tā zeme, Ko tā mūsu dziesma prasa? Zeme — tā ir valsts. | ![]() |
Перше видання поеми у вересні 1919 року, незадовго до нападу німецько-російської армії Бермонда на Ригу, було розкуплене протягом двох тижнів, а після поразки армії Бермонда в листопаді 1919 року п'єса була виконана в Національному театрі на честь першої річниці проголошення незалежності Латвії. Після постановки «Даугави» в театрі Валмієра 1988 року режисером [lv] на музику [lv], частина з неї «Saule, Pērkons, Daugava» стала одним із символів руху за відновлення незалежності та неофіційним гімном Латвії й регулярно входить до програми Фестивалю пісні та танцю.
Твори
- Dzīve un darbi, sej. 1-11, Riga, 1925-31;
- Kopoti raksti, sej. 1-14, Riga, 1947-51;
- Далекі відгуки у синій вечір;
- Посіви бурі;
- Вогонь і ніч/
Переклади українською мовою
Українською мовою вірші Райніса перекладали: Дмитро Павличко, Микола Бажан, Максим Рильський, Леонід Первомайський, Євген Дроб'язко, Микола Терещенко, Григорій Кочур та інші.
- Ян Райніс Лірика / пер. з латиськ. — К.: Дніпро, 1965. — 223 с.
Література
- Дауге П. Ян Райнис. Певец борьбы, солнца и любви. — М., 1920. (рос.)
- Краулинь К. Ян Райнис. — М., 1957. (рос.)
- Сокол Э. Жизнь и творчество Яна Райниса. — Рига, 1957. (рос.)
- Hausmanis V. Tautas dzejnieks Rainis. — Riga, 1968. (латис.)
- Hausmanis V. Raiņa daiļrades process. — Riga, 1971. (латис.)
- Hausmanis V. Raiņa dramaturģija. — Riga, 1973. (латис.)
- Kraulinš К. Raiņa dzīve un darbība. — Riga, 1953. (латис.)
- Sokols E. Rainis. — Riga, 1962. (латис.)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Енциклопедія Брокгауз
- Deutsche Nationalbibliothek Record #11889496X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- . Aspazijarainis.lv (латис.). 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- Upīte, Ieva (17 січня 2017). Dziesmas «Saule, Pērkons, Daugava» «aizmirstais pants» skan tikai skolēnu dziesmu svētkos. Lsm.lv (латис.). Процитовано 4 квітня 2021.
Посилання
- Райніс Ян // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 414.
- Ян Райніс Лірика / пер. з латиськ. — К.: Дніпро, 1965. — 223 с.
- (рос.)
- Літературна енциклопедія (рос.)
- (латис.)
- Поезія Яніса Райніса
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет