Ян Ґрущиньський гербу Порай нар 1405 пом 8 жовтня 1473 польський римсько католицький і державний діяч Куявсько Поморськи

Народився Ян близько 1405 року в Івановицях у Сєрадзькій землі. Був найстаршим сином^[2] (хорунжого меншого) сєрадзького Яна із Ґрущиць та Івановиць і Малґожати з Нарамиць і Парциць гербу Лодзя. Мав 5 братів: ^[pl] — доктора декретів і каноніка ґнєзненського, ^[pl] — хорунжого каліського, Анджея — каноніка познанського, ^[pl] — каштеляна каліського, Якуба.

З 1431 року Ян навчався в Академії Краківській^[2].

Політична кар'єра

Одночасно з навчанням в університеті Ян Ґрущиньський почав працювати у королівській канцелярії королівським писарем (1430—1450). 1440 року перебував у почті короля Владислава III Варненчика, який вирушив до Угорщини, щоб зайняти престол. 1442 року король протегував йому при отриманні пробства у Сєрадзі. 1444 року повернувся до Польщі, привіз королівські інструкції на Пйотркувський з'їзд і закликав духовенство підкоритися папі Євгенію IV. Після загибелі короля Владислава Варненчика, продовжив працювати в канцелярії його наступника Казимира IV Ягеллончика, будучи одним із співавторів політики централізації. Протягом 1450–1454 років був секретарем королівським.

1455 року Ґрущиньський був призначений канцлером великим коронним, керував польською політикою під час Тринадцятирічної війни^[2]. Підтримуючи тісні зв'язки з антитевтонським Прусським союзом, він стає прихильником об'єднання Пруссії з Польським королівством, підтримував зусилля короля Казимира Ягеллончика щодо цього. Протягом 1456—1457 років був намісником-великорадцею Великопольщі та Пруссії, посприяв викупу Мальборка у Тевтонського ордену (1457). Він здійснив великий вплив на переговори та укладення договору з чеським королем Їржі з Подєбрад у Ґлоґуві 1462 року.

1463 року Ян Ґрущиньський очолив польську делегацію на переговорах із Тевтонським орденом у Бжесць-Куявському, а 1466 року він був присутній при укладанні угоди з тевтонськими лицарями у Торуні, став гарантом Торунського миру. 1468 року у Ґрущиньського під час перебування в Бидгощі стався параліч лівого боку. 1469 року, будучи частково паралізованим, склав обов'язки канцлера, проте зберіг близькі контакти з королем, якого він і надалі супроводжував у численних подорожах і зустрічах.

Духовна кар'єра

Печатка архієпископа Яна Ґрущиньського 1465 року

Надгробок Яна Ґрущиньського у Ґнєзненській катедрі роботи Яна Флорентчика, близько 1520 року

Ян Ґрущинський обіймав ряд духовних посад: каноніка й архідиякона міста Егера (Угорщина) (1440—1441), пробста сєрадзького (1442), каноніка капітули Святого Єжи на Вавелю (1442), кустоса краківського (1443—1450), каноніка ґнєзненського (1444), познанського (1445—1449), влоцлавського (1447) і краківського (1448), декана краківського (1449).

1448 року Яна Ґрущиньського король номінував на посаду єпископа Куявсько-Поморського, капітула обрала його 1450 року, проте лише 12 січня 1451 року здобув папське погодження, єпископське освячення прийняв 27 червня 1451 року у Костелі Воздвиження Чесного Хреста у Колі. 3 листопада 1452 року він засновує цех шевців, настарішу цехову організацію у Влоцлавеку і затверджує його статут, уточнюючи порядок релігійного життя в цеху та умови вступу до нього.

У серпні 1453 року був у складі посольства для укладення шлюбної угоди між королем Казимиром та Єлизаветою Ракушанкою^[2]. Будучи наближеною особою короля, він у листопаді 1454 року привіз майбутню королеву до Кракова та брав активну участь у королівському шлюбі^[2].

28 січня 1456 року, внаслідок приєднання Гданська до Польського королівства, заснував там 6 нових парафій: Св. Марії, св. Катерини, св. Івана, св. Петра і Павла, св. Варфоломія та св. Варвари^[2]. 1460 року був королем номінований Краківським єпископом усупереч капітулі, котра вибрала Яна Лютека із Бжезя, та всупереч папі, який призначив на цю посаду . Проте, єпископство обійняв урешті-решт папський кандидат.

14 грудня 1463 року Ґрущиньський був призначений Краківським єпископом, майже за рік, 19 жовтня 1464 року, — архієпископом Ґнєзненським і Примасом Польщі. Під час свого понтифікату він брав більше участь у державній політиці, ніж в управлінні дієцезією, однак скликав п'ять провінційних синодів, головним результатом яких було оподаткування духовенства для боротьби з тевтонськими лицарями. Для цього в 1465–1466 роках він виділив частину цінностей зі скарбниці Ґнєзненського собору. 1470 року отримав від папи Павла ІІ дозвіл на заснування монастиря бернардинів у Ловичі.

Ян Ґрущиньський раптово помер у Кракові 8 жовтня 1473 року, був похований у Ґнєзненському катедральному соборі. Його пізніший наступник Ян Ласький близько 1520 року зробив йому чудовий надгробок із червоного мармуру — роботи Яна Флорентчика з Естергома. Наразі його останки покояться в костелі Святої Катерини Александрійської, заснованому Ґрущиньськими в їхньому маєтку Івановицях^[2].

Примітки

Archbishop Jan Gruszczyński. Catholic Hierarchy.
ks. Jan Gruszczyński. Cyfrowa Dziecięca Encyklopedia Wielkopolan.
Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 74.
Jan Gruszczynski herbu Poraj. Polski Portal Biograficzny.
Jan Gruszczyński. Encyklopedia Krakowa.
Antoni Gąsiorowski. Gruszczyński Jan, [w:] Wielkopolski Słownik Biograficzny, PWN, 1981. https://www.gniezno.eu/.
Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.
Antoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 258.
Zbigniew Zyglewski. Monarcha w ziemi Bydgoskiej i Nakielskiej w XIV-XV wieku, [w:] Prace komisji historii Bydgoskiego Towarzystwa naukowego, T. XVII: Związki Kujaw i Pomorza na przestrzeni wieków, s. 144 (PDF).
Jacek Wiesiołowski, Episkopat polski w XV w. jako grupa społeczna, w: Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 4, Warszawa 1990, s. 268—269.
Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 332.
. Rzymsko - Katolicka Parafia Podwyższenia Krzyża Świętego w Kole. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 28 квітня 2023.
Bp. Jan Gruszczyński eryguje cech szewski. Koło Naukowe Historyków im. kpt. Józefa Kozińskiego w Zespole Szkół Samochodowych we Włocławku.

Джерела

Antoni Gąsiorowski, Gruszczyński Jan, [w:] «Wielkopolski słownik biograficzny» 1983, s. 235.
Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 329—387.
Krystyn Malinowski, Jan Gruszczyński, [w:] Polski słownik biograficzny, Tom IX, Gross Adolf — Horoch Kalikst, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961, s. 55—57.
Ludwik Łętowski, Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich. T.2. Biskupi krakowscy, Kraków, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1852, s. 1-25.
Marceli Kosman, Między tronem a ołtarzem, Poznań, 2000, .

[Hierarchy-1] Archbishop Jan Gruszczyński. Catholic Hierarchy.

[DEW"-2] s. Jan Gruszczyński. Cyfrowa Dziecięca Encyklopedia Wielkopolan.

[3] Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 74.

[PPB-4] Jan Gruszczynski herbu Poraj. Polski Portal Biograficzny.

[Encyklopedia_Krakowa-5] Jan Gruszczyński. Encyklopedia Krakowa.

[PWN-6] Antoni Gąsiorowski. Gruszczyński Jan, [w:] Wielkopolski Słownik Biograficzny, PWN, 1981. https://www.gniezno.eu/.

[7] Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 53.

[8] Antoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 258.

[9] Zbigniew Zyglewski. Monarcha w ziemi Bydgoskiej i Nakielskiej w XIV-XV wieku, [w:] Prace komisji historii Bydgoskiego Towarzystwa naukowego, T. XVII: Związki Kujaw i Pomorza na przestrzeni wieków, s. 144 (PDF).

[10] Jacek Wiesiołowski, Episkopat polski w XV w. jako grupa społeczna, w: Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 4, Warszawa 1990, s. 268—269.

[11] Arcybiskupi gnieźnieńscy, prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskiem, T. 2, oprac. Jan Korytkowski, Poznań, Kuryer Poznański, 1888, s. 332.

[12] . Rzymsko - Katolicka Parafia Podwyższenia Krzyża Świętego w Kole. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 28 квітня 2023.

[13] Bp. Jan Gruszczyński eryguje cech szewski. Koło Naukowe Historyków im. kpt. Józefa Kozińskiego w Zespole Szkół Samochodowych we Włocławku.

[2]