Яків П ятницький в миру Іван П ятницький 22 вересня1844 село Бринь Жиздринський повіт Калузької губернії нині Думініцьки

Яків П'ятницький (в миру Іван П'ятницький; 22 вересня 1844, село Бринь, Жиздринський повіт, Калузької губернії, нині Думініцький район, Калузької області, Росія — 1922, Томськ, Росія) — єпископ Уманський і Чигиринський, вікарій Київської митрополії Відомства православного сповідання Російської імперії.

Яків П'ятницький
Іван П'ятницький

Митрополит Томський

березень 1920 — початок 1921
тимчас./кер. з кінця 1919 року

Попередник:

Анатолій Каменський

Наступник:

Андрій Ухтомський

Митрополит Казанський і Свіязький
до 1917 року — архієпископ

10 грудня 1910 — 8 квітня 1920

Попередник:

Никанор Каменський

Наступник:

Анатолій Грисюк

Архієпископ Симбірський і Сизранський

25 січня 1907 — 10 грудня 1910

Попередник:

Гурій Буртасовський

Наступник:

Веніамін Муратовський

Архієпископ Ярославський і Ростовський

12 серпня 1904 — 25 січня 1907

Попередник:

Сергій Ланін

Наступник:

Тихон Беллавін

9-й Архієпископ Кишинівський і Хотинський

26 січня 1898 — 12 серпня 1904

Попередник:

Неофіт Неводчиков

Наступник:

Володимир Сеньковський

Єпископ Чигиринський
вікарій Київської єпархії

16 січня 1893 — 26 січня 1898

Попередник:

Іриней Орда

Наступник:

Димитрій Ковальницький

Єпископ Балахнінський
вікарій Нижегородської єпархії

28 квітня 1891 — 16 січня 1893

Попередник:

Агафодор Преображенський

Наступник:

Ювеналій Половцев

Альма-матер:

Московська духовна академія

Науковий ступінь:

^d

Діяльність:

священник

Народження:

22 вересня (4 жовтня) 1844
село Бринь, Жиздринський повіт, Калузької губернії (нині Думініцький район, Калузької області, Росія)

Смерть:

28 листопада 1922 (78 років)
Томськ, Росія

Чернецтво:

12 серпня 1886

Єп. хіротонія:

28 квітня 1891

Яків у Вікісховищі

Біографія

Народився 22 вересня 1844 року в селі Бринь ( Жиздринський повіт Калузької губернії, нині Думініцький район Калузької області).

Закінчив Калузьке духовне училище і Калузьку духовну семінарію. Потім, у 1870 році зі ступенем кандидата богослов'я закінчив Московську духовну академію і був залишений з вересня 1870 року помічником секретаря Ради і Правління академії. У 1871-1872 рр. був помічником інспектора академії.

З 1872 року — доглядач Мещовського духовного училища Калузької єпархії; з 16 жовтня 1873 року — викладач Віфанської духовної семінарії.

Після захисту дисертації «Походження християнського богослужіння», 6 листопада 1876 року він був затверджений у вченому ступені магістра богослов'я.

12 серпня 1886 пострижений у чернецтво; 17 серпня був висвячений у сан ієромонаха, а 1 жовтня зведений в сан архімандрита і призначений ректором Віфанської духовної семінарії.

28 квітня 1891 хіротонізований на єпископа Балахнинського, вікарія Нижегородської єпархії. Хіротонія відбулася в Московському Успенському соборі.

З 29 вересня 1892 року — єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії.

З 16 січня 1893 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії.

З 26 січня 1898 року — єпископ Кишинівський і Хотинський.

З 12 серпня 1904 року — архієпископ Ярославський і Ростовський. В цьому ж році обраний почесним членом Київської духовної академії.

У 1906 році був членом Предсоборної Присутності і був головою третього відділу — «Про реформу церковного суду».

З 25 січня 1907 року — архієпископ Симбірський і Сизранський.

З 10 грудня 1910 року — архієпископ Казанський і Свіязький. Досить часто виступав з промовами і проповідями, але практично не їздив по єпархії.

З 29 вересня 1912 року — почесний член Московської і Казанської духовних академій.

5 жовтня 1916 нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуці.

Був учасником Всеросійського Церковного Собору 1917 року в Москві, на якому Патріархом Тихоном зведений в сан митрополита.

Митрополит Мануїл Лемешевський зміг згадати про нього таке: «Мав важкий характер. Любив писати з церковних питань, але ні в чому не відчувалося сердечності. Завжди цікавився, як вигідніше здавати на зберігання гроші».

Після взяття Казані військами Народної Армії Самарського уряду Комуча і Чехословацького корпусу Народної Армії Самарського уряду Комуча 5 серпня 1917 року, митрополит Яків привітав нову владу і благословив збір коштів «на користь Народної армії» у храмах єпархії. У перших числах вересня, Казань знову опинилася під владою більшовиків і він разом з відступаючими частинами Білої армії покинув Казань і поїхав до Іркутська. Потім був тимчасово керуючим Томською єпархією. В кінці 1919 року, коли Томськ був зайнятий червоними, він був призначений тимчасово керуючим Томською єпархією вже указом патріарха Тихона і в березні 1920 року вже офіційно став іменуватися митрополитом Томським, а на початку наступного, 1921 року, був на прохання звільнений на спокій і призначений настоятелем Симонового монастиря в Москві.

У березні 1922 року був заарештований, кілька днів провів у в'язниці, але скоро був відпущений.

У 1922 році (за деякими відомостями — в 1923) помер у Томську, незабаром після перенесеної важкої операції.

Деякі твори

Ожидаемый Собор Всероссийской Церкви 1906 года и предметы его занятий. — Ярославль, 1906.
Отзыв на труд. проя. М. Красножена // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1906. — № 47. — С. 3030.
Речь при вручении жезла Евсевию, епископу Угличскому // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1906. — № 24. — С. 1880.
Слово, произнесенное при первом посещении Казанской Духовной Академии. // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1911. — № 13. — С. 581.
Речь при вручении жезла новохиротонисанному епископу Анастасию // Прибавление к «Церковным Ведомостям». — 1912. — № 11. — С. 455.
Речь, произнесенная в Казанском Благовещенском кафедральном соборе при вручении жезла Преосв. Леонтию епископу Чебоксарскому // Прибавление к «Церковным Ведомостям»». — 1914. — № 41. — С. 1741.

Література

Волков В. А., Куликова М. В., Логинов В. С. Московские профессора XVIII — начала XX веков. Гуманитарные и общественные науки. — М. : Янус-К: Московские учебники и картолитография, 2006. — С. 105. — 300 с. — 2000 екз. — .

Посилання

Биография [ 15 березня 2011 у Wayback Machine.] на сайте Казанской семинарии
^{[недоступне посилання]}