яНеБоюсьСказати всеукраїнська мережева соціальна акція 2016 року з висвітлення проблеми сексуального насильства проти жі

#яНеБоюсьСказати — всеукраїнська мережева соціальна акція 2016 року з висвітлення проблеми сексуального насильства проти жінок в Україні, започаткована Анастасією Мельниченко, громадською активісткою, феміністкою, журналісткою, директоркою ГО «STUDENA». Акція набула міжнародного поширення та розголосу в зарубіжних медіа. Вітчизняний аналог міжнародного руху MeToo.

Сексуальне насильство у світі за 2010—2012 роки на 100000 осіб

Початок

Флешмоб було започатковано 5 липня 2016 року, коли Анастасія Мельниченко опублікувала допис у Facebook, де розповіла про свій досвід сексуального насильства і закликала інших жінок і чоловіків розповідати свої історії. Цей пост став початком онлайн флешмобу, який триває й досі. До акції долучилися не лише українки та українці, але й представники інших країн. Активну участь в акції брали публічні особи та ЗМІ, що допомогло флешмобу набути великої популярності.

Сутність

Чоловіки, що змушували жінок до сексу (за спаданням): незнайомці; родичі; батьки/вітчими; бойфренди; чоловіки; не визначено

Розміщення інформативної основи під хештегом #яНеБоюсьСказати пов'язане з відвертими розповідями з життя щодо сексуальних домагань, зґвалтування, байдужого ставлення правоохоронних органів та засудження близькими оповідачок, котрі пережили гендероване, здебільшого сексуальне насильство. Метою акції є привернення уваги суспільства до проблем сексуального насильства проти жінок, а також проблеми звинувачень постраждалої, проти якої здійснили насильство.

Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися “я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили”. Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен ЗАВЖДИ насильник.

Я не боюсь говорити. І я не почуваюся винною.

Як стверджують соціологиня Тамара Марценюк та комп'ютерна лінгвістка Христина Скопик у своєму аналізі онлайн флешмобу #яНеБоюсьСказати, акція стала історією опору українського суспільства щодо сексуального насильства та замовчування цієї проблеми.

Це розповідь про життя в ситуації перманентного насильства щодо жінок, яку ще називають «культурою зґвалтування»

Авторки зазначають, що виведення теми сексуального насильства проти жінок на рівень публічної дискусії, звертає увагу на те, що зґвалтування — це спосіб підтримання чоловічої влади.

У суспільстві «культури зґвалтування» жінки змушені постійно думати, як їм поводитися, щоб запобігти насиллю, та його однаково не вдається уникнути.

Реакція

В акціях взяли участь сотні користувачок і користувачів Facebook, як в Україні, так і за її межами.

Уже з перших днів флешмобу низка ЗМІ й організацій підготували статті та репортажі про #яНеБоюсьСказати. З'явилися перші оперативні реакції на флешмоб — переповідання історій, якими ділилися постраждалі, інформація про початок флешмобу, коментарі психологів і психологинь, подекуди навіть інформація про те, що робити у випадку, коли ви зазнали насильства.

Під окремими дописами жінки та чоловіки розповіли про історії, які вони бачили серед перехожих чи знайомих. Відвертість більшості історій викликала жваву дискусію в українському інтернет-просторі, тоді як за кордоном більше обурені їх змістом. Флешмоб підняв табуйовану в Україні тему сексуального насильства проти жінок і вказав на реальні, неофіційні масштаби проблеми.

Важливим аспектом є також залучення чоловіків до цієї акції, адже гендернозумовлене насильство в Українському, і не тільки, суспільстві вважається лише жіночою «проблемою». Завдяки #яНеБоюсьСказати чоловіки мали змогу розповісти свої історії та привернути увагу до сексуального насильства над чоловіками.

Я чоловік, мені 37, а коли було 11, мене намагався звабити привстаркуватий розпусник. Ліг зі мною спати. Я втік коли він почав мене мацати. Сексу не сталося. Розтління дітей це огидно, секс за примусом – негідно.

Інтернет-видавництва BBC Україна, ТСН, ^[en] та ряд інших видань опублікували інформацію про подію. Загалом про флешмоб #яНеБоюсьСказати, станом на 6 лютого 2017 року, розповіли 138 новинних сайтів, де було створено 278 дописів.

Книга

Ідея книги з'явилась після того, як авторка гештегу Анастасія Мельниченко дізналась, що росіяни хочуть видавати книгу за гештегом #яНеБоюсьСказати, де мали б розказувати про те, як не допустити насильства. За словами Мельниченко, це обурило її, адже одна з основних ідей її акції — не звинувачувати потерпілу.

У 2017 році за історіями флешмобу вийшла книга Анастасії Мельниченко «#ЯНеБоюсьСказати. Найвідвертіша книжка для підлітків», де освітлюються теми сексуальної освіти, буллінгу, об'єктивації та фемінізму, сексуальне насильство і стратегії поведінки при зіткненні з ним.

Ось що говорить сама авторка про свою книгу:

... книжка про підлітків і про їхні проблеми, про які зазвичай не говорять вголос. Наприклад, про харчові розлади, про ранню вагітність та зґвалтування, про зраду між друзями, про смерть і невиліковні хвороби. У моїй книжці група підлітків проходить через усі ці випробування і допомагає одне одному їх подолати.

Аналогічні акції

За своєю сутністю, акція схожа на організований Міжнародний флешмоб проти насильства щодо жінок, який тривав 2017 року з 25 листопада по 1 грудня. Тоді під хештегом ‪#‎RedMyLips‬ жінки фарбували губи червоною помадою та розміщували селфі у соціальні мережі. Дана ініціатива проходить у квітні в США — в місяць публічної дискусії щодо сексуального насильства.

У Twitter вже проходила схожа акція, тоді у світовий тренд вийшов хештег #sendeanlat («Розкажи свою історію про насилля») через вбивство студентки Озгеджан Ослан, яка захищала себе від сексуального нападу

Флешмоб #ГодіМовчати, який започаткувала , активістка правозахисної організації «Природні права». Акція спрямована на протидію акушерському насильству проти жінок. Існує також багато міжнародних акцій, подібних до #ГодіМовчати, таких як ‪#‎ та ‪#‎, що також спрямовані проти насильства в галузі акушерства в різних країнах світу.

Однією з найбільш поширених стала соціальна акція-флешмоб проти сексуального насильства і сексуальних домагань, поширені в соціальних мережах в жовтні 2017 року в результаті секс-скандалу навколо кінопродюсера Гарві Вайнштайна. Акція мала назву #MeeToo і була започаткована голівудською акторкою, Алісою Мілано у Twitter, де вона запропонувала жінкам ставити лайк і робити репост, щоб поділитися власним сумним досвідом пережитого сексуального насильства.

Див. також

Примітки

Nastya Melnychenko. www.facebook.com (укр.). Процитовано 10 квітня 2019.
Соціологічний аналіз онлайн флешмобу #яНеБоюсьСказати: хто і що говорить про гендерне насильство. Гендер в деталях. Процитовано 10 квітня 2019.
#‎яНеБоюсьСказати: українки діляться історіями про домагання. BBC Україна. Процитовано 6 липня 2016.
#‎яНеБоюсьСказати – мережею ширяться особисті історії про #насильство. Громадський простір. Процитовано 6 липня 2016.
Welle (www.dw.com), Deutsche. #MeToo і #яНеБоюсьСказати: Анастасія Мельниченко про значення флешмобів проти сексуального насильства | DW | 19.10.2017. DW.COM (укр.). Процитовано 10 квітня 2019.

Посилання

#‎яНеБоюсьСказати: українки діляться історіями про домагання. BBC Україна. Процитовано 6 липня 2016.
#‎яНеБоюсьСказати: Украинки рассказали в соцсети личные истории о сексуальных домогательствах. Процитовано 6 липня 2016.
#яНеБоюсьСказати: у Мережі українські жінки зізнаються про зґвалтування та насильство. ТСН.ua. Процитовано 6 липня 2016.
#IAmNotAfraidToSayIt: Ukrainian Social Media Users Break the Silence on Sexual Violence · Global Voices. Global Voices. 5 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
#‎яНеБоюсьСказати. Мережею шириться флешмоб проти замовчування насильства. Українська правда _Життя. Процитовано 6 липня 2016.
#‎яНеБоюсьСказати – мережею ширяться особисті історії про #насильство. Громадський простір. Процитовано 6 липня 2016.

[:0-1] Nastya Melnychenko. www.facebook.com (укр.). Процитовано 10 квітня 2019.

[:1-2] Соціологічний аналіз онлайн флешмобу #яНеБоюсьСказати: хто і що говорить про гендерне насильство. Гендер в деталях. Процитовано 10 квітня 2019.

[3] #‎яНеБоюсьСказати: українки діляться історіями про домагання. BBC Україна. Процитовано 6 липня 2016.

[ЯНе-4] #‎яНеБоюсьСказати – мережею ширяться особисті історії про #насильство. Громадський простір. Процитовано 6 липня 2016.

[5] Welle (www.dw.com), Deutsche. #MeToo і #яНеБоюсьСказати: Анастасія Мельниченко про значення флешмобів проти сексуального насильства | DW | 19.10.2017. DW.COM (укр.). Процитовано 10 квітня 2019.