Юліян Німилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Німилович.

Юліян Німилович (прізвище інколи Немилович, хресне ім'я Іван; 25 листопада 1839, Дрогобич — 13 червня 1909, Золочів) — український церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, директор Дрогобицької головної школи (1870–1898), ігумен Дрогобицького (1874–1898) та Золочівського (1898–1909) монастирів.

о. Юліян Іван Німилович, ЧСВВ
Народився	25 листопада 1839(1839-11-25) Дрогобич, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	13 червня 1909(1909-06-13) (69 років) Золочів, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання	Дрогобич
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Діяльність	ієромонах, педагог, ігумен
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа
Посада	директор Дрогобицької головної школи
Термін	1870—1898
Конфесія	Українська греко-католицька церква
Рід	Німиловичі
Батько	Теодор
Мати	Катерина
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Іван Німилович народився 25 листопада 1839 року в Дрогобичі в сім'ї Теодора Німиловича і його дружини Катерини з дому Романська. Спочатку навчався у Дрогобицькій головній школі, згодом закінчив гімназію у Львові, а в 1862—1866 роках навчався у Львівській духовній семінарії. 11 березня 1866 року отримав священничі свячення з рук перемишльського владики Томи Полянського і невдовзі після висвячення вступив до Василіянского Чину, де на облечинах отримав монаше ім'я Юліян. Вічні обіти склав 1869 року в Добромилі. Відразу отримав призначення на вчителя Дрогобицької головної школи; у 1866/1867 шкільному році був учителем четвертого класу, в якому навчався Іван Франко. Про отця Юліяна Німиловича та деяких інших учителів-василіян згадував пізніше Франко як про світлих, гуманних та симпатичних людей, що вміли впоїти дітям не страх, а замилування до науки та до чесного трудящого життя.

Близько 1870 року став директором школи, а в 1874 році — ігуменом монастиря, адміністратором парафії і радником міста. Отець Німилович дбав про монастирську бібліотеку, цікавився старовинними іконами й створив при монастирі невеликий музей. Скарби, які він урятував склали значну частину колекції теперішнього краєзнавчого музею в Дрогобичі. У 1898 році переведений на ігумена василіянського Свято-Вознесенського монастиря в місті Золочів, де служив кінця своїх днів.

Помер 13 червня 1909 року в Золочеві і там був похований. У 1912 році дрогобичани отримали дозвіл на перевезення і перепоховання його тлінних останків у Дрогобичі, яке відбулося при великому зібранні народу на цвинтарі біля церкви Преображення Господнього, збудованої на честь скасування панщини в Галичині.

Примітки

1. ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 6650, арк. 556.
2. (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
3. . drohobychyna.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.

Джерела

• Галик В. Учитель Івана Франка о. Іван-Юліан Німилович: маловідомі факти до біографії [ 9 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), В. Александрович, Л. Винар, Л. Войтович та ін. — Вип. ХІХ — XX. — Дрогобич: Коло, 2017. — С. 263—271.
• Галів М. Освітні інституції Дрогобича наприкінці XVIII–70-х рр. ХІХ ст. [ 9 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — 2017. — Спец. вип.3. — С. 45—62.
• Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — . (англ.)
• Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)