Юлій Цезар (фільм, 1953)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юлій Цезар (значення).

«Юлій Цезар» (англ. Julius Caesar) — кінофільм режисера Джозефа Манкевича, знятий в 1953 році. Екранізація однойменної п'єси Вільяма Шекспіра.

Юлій Цезар
Julius Caesar
Жанр	історичний фільм, драма
Режисер	Джозеф Манкевич
Продюсер
Сценарист	Джозеф Манкевич, Вільям Шекспір
У головних ролях	Марлон Брандо Джеймс Мейсон
Оператор	Джозеф Руттенберг
Композитор	Міклош Рожа
Монтаж
Художник	, Седрік Гіббонс
Кінокомпанія	Metro-Goldwyn-Mayer
Дистриб'ютор	Metro-Goldwyn-Mayer і Netflix
Тривалість	120 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1953
Кошторис	$2,070,000
Касові збори	$3,920,000
IMDb	ID 0045943
Юлій Цезар у Вікісховищі

Сюжет

Розгромивши війська Помпея, римський полководець Цезар став главою держави. Він володів довічними повноваженнями диктатора, йому було дано виняткове право розпоряджатися військом і скарбницею. На честь нього була споруджена статуя з написом «напівбог». Касій і Брут очолили змову проти Цезаря.

Дружина Цезаря Кальпурнія була налякана недобрими знаками, неодноразово попереджала про небезпеку. У березневі дні 44 р. до н. е. в Капітолії, під час засідання сенату, Цезаря вбили. Після втечі змовників до Риму прибув прибраний син Цезаря Октавій. Разом з Антонієм вони почали готуватися до війни проти військ Брута і Касія.

У ролях

Марлон Брандо — Марк Антоній Джеймс Мейсон — Брут Джон Гілгуд — Касій Луї Келхерн — Юлій Цезар Едмонд О'Браєн — Каска Грір Гарсон — Кальпурнія Дебора Керр — Порція Джордж Макреді — Марулл  — Флавій  — пророк — Цицерон  — Децій Брут  — Метелл Цімбер  — Цинна  — Требоній  — Лігарій — Артемідор  — слуга Антонія

— Октавіан Август  — Лепід — Луціллій — Піндар  — Мессала  — Стратон  — громадянин Рима — громадянин Рима — Луцій  — слуга Цезаря — Публій — Клавдій  — Попілій Лена — офіцер Октавія — Варрон  — Кліт — Тітіній  — Дарданій

Нагороди й номінації

Фільм був нагороджений премією «Оскар» за найкращу роботу художника-постановника (Седрік Гіббонс, Едвард Карфагно, Едвін Вілліс, Х'ю Хант). Інші чотири номінації: за найкращу чоловічу роль (Марлон Брандо), найкращу операторську роботу (Джозеф Руттенберг), найкращу музику до фільму (Міклош Рожа) і за найкращий фільм року (Джон Хаусман). У Брандо це була третя номінація на «Оскар»: у 1951 він був представлений до цієї премії за роль у фільмі «Трамвай „Бажання“», а на наступний рік висувався за фільм «Віва Сапата!».

Фільм також виграв два призи Британської академії кіно: Джон Гілгуд отримав приз найкращому британському актору, а найкращим іноземним актором став Марлон Брандо. Фільм також був номінований у категорії «найкращий фільм». Брандо отримував цю премію протягом трьох років поспіль за ролі в картинах «Віва Сапата!» (1952), «Юлій Цезар» (1953) і «У порту» (1954).

Серед інших нагород: премії Національної ради кінокритиків США за найкращий фільм і найкращу чоловічу роль (Джеймс Мейсон), данська премія «Боділ» за найкращий американський фільм, а також номінація на премію Гільдії режисерів США за найкращу режисуру (Джозеф Манкевич).

Посилання

• Julius Caesar [ 2 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті TCM Movie Database
• Julius Caesar [ 30 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті AllMovie