Юзефіна «Юна» Шелінська (пол. Jozefina «Juna» Szelińska; нар. 5 січня 1905, Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — пом. 11 липня 1991, Ґданськ, Польща) — польська перекладачка, вчителька та бібліотекарка. Наречена Бруно Шульца від 1933 до 1937 року.
Юзефіна Шелінська | |
---|---|
пол. Jozefina Szelińska | |
Ім'я при народженні | пол. Józefina Schrenzel |
Народилася | 5 січня 1905 Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
Померла | 11 липня 1991 (86 років) Ґданськ, Польща ·самогубство |
Поховання | d |
Країна | Республіка Польща |
Національність | єврейка |
Діяльність | перекладачка, вчителька, бібліотекарка |
Галузь | переклад[1], освіта[1], бібліотекознавство[1] і бібліотека[1] |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Відомі учні | Альфред Шрайєр |
Знання мов | польська[1] |
Посада | d[1] |
|
Ця стаття містить текст, що не відповідає . (лютий 2018) |
Життєпис
Юзефіна Шелінська народилася 5 січня 1905 року в Бережанах, у сім'ї полонізованих євреїв Сигизмунда та Елени Шрензелів. Батьки Шелінської перебралися з двома синами та донькою до Янова під Львовом, де мешкали до кінця життя. Батько вів адвокатську канцелярію.
Після закінчення жіночу гімназії ім. королеви Ядвіги у Львові Шелінська почала навчання в Університеті Яна Казимира, де у 1929 році отримала диплом доктора в сфері полоністики та історії мистецтва як додаткового предмета, а три роки пізніше склала іспит, що давав право працювати вчителькою у середніх школах.
Шелінська півроку працювала у чоловічій гімназії в Ярославі. У 1930-1934 роках працювала в Приватному жіночому вчительському семінарі у Дрогобичі також в II Приватній Гімназії імені Генріха Сенкевича. Учнем Шелінської був тоді, між іншим, Альфред Шрейер, який згадує її як вимогливу та дуже інтелігентну вчительку.
На початку 1933 року Шелінська познайомилась з Бруно Шульцем, що мешкав в Дрогобичі. У 1934 році Шелінська втратила працю в Дрогобичі та повернулася до батьків у Янів. Потім переїхала до Варшави, де працювала в GUS.
У 1937 році Шелінська зробила невдалу спробу самогубства.
Під час німецької окупації приховувалася у Варшаві. Працювала як вихователька у бурсі Головної Опікунської Ради для виселених до Генерального Губернаторства, також як вчителька середніх шкіл. Під час варшавського повстання в 1944 році знайшла притулок та працю у Підприємстві для незрячих в Тростинах.
1945 року почала працювати вчителькою в Ґданьську, а сім років пізніше стала директоркою Головної Ґданьської бібліотеки Вищої педагогічної школи. У 1968 році добровільно залишила керівну посаду, щоб зовсім не втратити роботу. Отримала посаду директора у відділі інформації бібліотеки.
У 1991 році зробила другу спробу самогубства, цього разу вдалу, за допомогою снодійних пігулок. Похована у Ґданьську на цвинтарі .
Зв'язок з Бруно Шульцом і переклад Кафки
Юзефіна Шелінська, або як її називали Юна (Juna), була нареченою (від 1933 до 1937 року) Бруно, а також його компаньйонкою, музою і другом. Вона викладала літературу в польському ліцеї для дівчаток в Дрогобичі, де знімала квартиру і жила одна.
ЇЇ батьки були з Янова і єврейського походження, але вони перейшла на католицизм. Як вона сама згадує « В Янові була одна головна вулиця. Вона ясніла від пилу і світла. Я провела своє дитинство на озері, плаваючи і лазячи по деревам з моїми братами. З моєю матір’ю, я розмовляла французькою по-німецькою» (55). Про своє єврейське коріння вона писала так «ми проводили свята, як і всі наші католицькі сусіди. На Великдень ми фарбували писанки з цитатами великих польських поетів. На Різдво ми вішали на ялинку позолочені шишки і співали колядки. Ми були польськими патріотами. У нас було таке гарне прізвище «Ше-лін-ські». Як я любила її вимовляти, вона звучала як музика «Ше-лін-ська» (55). Вона була дуже освіченою жінкою, закінчила докторантуру по польській літературі в Львівському Університеті 1929 року. Як вона згадувала: «Я дуже пишалась своїм дипломом з польської літератури. Коли я зустріла Бруно, я вже мала диплом, я почувала себе особливою» (39). Мало відомого про її юні роки до зустрічі з Бруно, вона вважала своє життя незначним і неважливим щоби про нього розповідати в своїх листах. Вона тільки згадала що 1926 року, вона поїхала до Парижа де "богема артистів покинула Монмартр і перейшла на Лівий берег, де всюди танцювали танго і джаз, де ноги танцювали без зупинки. Шалені 20-ті роки у всій своїй красі!"(38). Знайомство Юни і Бруно було досить романтичним, як про це згадує Шелінська. Вони зустрілися навесні 1933 року, коли її колега, викладач фізики, якого вона часто бачила в товаристві Бруно, відвідав її. Алексій Кущак (Aleksy Kuszczak) прийшов щоби передати прохання свого колеги Бруно Шульца, який не наважився прийти сам, чи вона хотіла би позувати для портрету. Юна замислилась, хто такий Бруно Шульц? Так, вона його пам’ятає, вона його помічала на вулиці Міцкевича, він зупинявся щоби дати їй пройти, а в його очах палали обожнювання і смиренність. Вона тоді подумала «яка Мадам Боварі відмовилась би бути Музою артиста?», будучи приємно здивована таким сміливим жестом з його боку. Їй тоді було 28 років, а йому в той час 41. Зав’язалась тоді ніжна дружба і спілкування. Юна згадувала: «Увечері ми пили чай з варенням і занурювались в поезії Рільке. Або в нескінченну магію його уяви і метафор, де літали барвисті метелики» (16). Вона згадує що вона була «його Музою. Фатальною жінкою в стилі того часу. Але також другом, заінтригована таємницею художника Бруно, я шукала ключі до його серця» (41). Вони провели літні канікули 1935 року в Закопане (Zakopane). Це дуже тішило Юзефіну, вона так чекала цих канікул. Вона сподівалась, що її друзі зможуть переконати Бруно до переїзду. Вона також переживала, як вона зможе «підтримати бесіду з елітою польської літератури, і мені було дуже приємно, коли Дебора Фогель (Debora Vogel) схвалила вибір Бруно. Вона підкреслила мою красу і мою елегантність» (86).
Юна не надто багато говорить про свої почуття до Бруно, але вона писала що «як можна його кохати ще сильніше? Яким чином? Сильніше, це просто неможливо. У кожнім разі, існував тільки Бруно і Бруно. Він і для Нього. Спочатку Він, а потім його творчість» (89). Хоча вона пише, що з часом вона стає все більш і більш прозаїчною, і менше стурбованою його творчістю, а більше їх стосунками. Бруно обожнював Дрогобич, в той час як Юна кипіла від гніву коли він йому «співав дифірамби» (63). Він оспівував цей забутий шмат землі, і бачив в місцевій апатії і інертності силу і магію, яку вона не могла оцінити. Вона вирішила переїхати до Варшави, тому що не могла терпіти цю польську провінцію: «я дійсно почала задихатися в Дрогобичі. Я не хотіла більше жертвувати собою без причини. Я не хотіла загрузнути в жалюгідній і передбачуваній щоденності Дрогобича. Його похмурий привид завжди лякав мене» (73). Доля незабаром мені допомогла, я втратила роботу в школі, скорочення персоналу. Для «простої вчительки я надкваліфікована. Я вирішила повернутися до своїх батьків. Я вирішила що я втечу з Дрогобича. З Бруно чи без нього» (74). Питання про переїзд до великого міста виникало постійно. Я мріяла що би ми поїхали жити хоча би до Львова як на початок, але моєю метою була Варшава. А Бруно, вперто мені говорив що Дрогобич це «матриця його життя, його творчості і його космос» (91). Сидячи на ліжку, він продовжував мені це твердити що це єдине місце, де «пилюка має свій колір і блиск і де сутінки розкривали нові грані» (89). Юна згадує що їй було шкода його, але вона хотіла боротися з ним для себе і для нього також «я хотіла бути з ним, але «живою», а не в тому болоті, Дрогобичі. А він продовжував своє ниття : «де би я не був, я буду вирваний з коренем від своєї сутності. Скрізь я буду нещасливим: чи в Львові, чи в Варшаві» (91). Але Юна вирішила все-таки щось робити. Завдяки Тадеушу Штурму (Tadeusz Szturm), вона отримала роботу в Інституті Статистики в Варшаві як клерк. Бруно мав переїхати також до Варшави, але минали дні, самотні і одноманітні: «я ще вірила, що Бруно переїде. На той момент були листи. Він писав мені майже кожний день. Коли я писала про свої переживання і страхи, вони мені не здавалися такими «страшними» (94). У січні він все-таки приїхав до мене до Варшави, де він винаймав кімнату в пансіоні на вулиці Новий Світ (Nowy Swiat) Юзефіна згадує «І я не знаю як, але ми почали говорити про одруження. Чи була офіційна пропозиція зі сторони Бруно?» Вона пригадує що це було неформально, але їй було так приємно, хоча вона і чула що як це так, католичка з євреєм?! Бруно пишався тим, що я була красива і елегантна і він навіть попросив офіційно моєї руки у моїх батьків. «Він умів писати і знав, що це його найкраща зброя. Він написав найкрасивішого листа в своєму житті моїм батькам про мене і про нього. Я була так вражена. Мої батьки теж, вони не мали нічого проти» (98). Але як одружуватися, коли вона католичка а він єврей? Юна пише що вони недооцінили релігійне питання «Ми не уявляли собі, що це так важливо» (99). Бруно не був релігійним євреєм, але Юзефіна була дуже вражена коли взнала, що він ходив до цадика[2] щоби дізнатися про майбутнє сім’ї. Здається що він почув не дуже втішну картину, але відмовився про це говорити, тільки кажучи, що жорстока доля на нього та його племінників чекає (101). Він все таки вирішив вийти з юдаїзму офіційно. «Заради Мене» пише Юна, «для його сім’ї це було шоком» (103). Для того, щоби одружитися, потрібно були всякі кумедні юридичні викрутаси, вони повинні були жителями Сілезії, де ще існували якійсь старі пруські закони, що дозволяли таким парам одружуватися (104). Все це загрузло в адміністративних проблемах. Він мене благав його не покидати називаючи мене «своїм вірним партнером», як Юна сама визнала « ми обмінялись більше листами, ніж пестощами. Я пристрасно вірила у все те, що я читала в його листах» (108). Незабаром він знайшов собі заняття, щоб компенсувати її самотність у Варшаві, це був переклад «Процесу» Франца Кафки. Вони разом переклали цей твір, як Юна писала «в загальному я переклала книгу, а Бруно тільки виправляв стиль, він же наполіг, щоби ми поділили порівну гонорар за переклад «600 злотих для мене, і 400 для нього».
Юна зрозуміла, що Бруно не мав ані найменшого наміру створити сім’ю, він не був готовий. Кінець їхнім стосункам прийшов у Дрогобичі, коли Юна приїхала щоби його провідати. Як вона розповідає «я була в його кімнаті, він кудись вийшов, а я глянула на листи на його столі. Один лист був від якоїсь Роми Гальперн (Roma Halpern) з Варшави. Я її не знала. Я почала читати лист, в якому Бруно жалівся на мене: «Юна своїми почуттями мене поневолює і зробила мене її рабом […] Ви не бачите в ній загрозу для моєї творчості?» (124). Юна була шокована, як це так «вона якась міщанка, дурна наречена, чиї буржуазні смаки вбивають генія?» (125).
У грудні 1937 року вона вирішила накласти на себе руки, проковтнувши снодійне. ЇЇ врятували, але вона вирішила залишити Варшаву й повернутися до батьків до Янова. Бруно приходив до неї в лікарню, де вони разом вдавали, що нічого не трапилось, а все це тільки інфекція, ґрип. Вони брехали один одному. Її батьки нічого їй не сказали. Всі розуміли, крім Бруно, який здається не хотів розуміти. Він писав їй, але вона йому не відповідала, їй здавалось що краща відповідь це було її мовчання.
Згодом вона знайшла роботу в Стрию, в польській середній школі для дівчат. Вона й надалі не відповідала на листи Бруно, але купила його нову книгу «Санаторій під клепсидрою», і побачила, що він цю книгу присвятив « Юзефіні Шелінській». «Не моїй дорогій Юні, а Юзефіні Шелінській», так сухо», - плаче Юна (152). В цей час новини з фронту були страхітливими, ніхто не міг зупинити німців. Юна повернулася до своїх батьків до Янова, позаяк школу закрили. І тут сталося страшне. Одного дня в липні місяці, вона вирішила, що досить плакати за Бруно, вирішила піти на озеро скупатися. Купаючись вона почула постріли, коли повернулась додому, побачила що її батьки були вбиті. «Як же ТАК???! Адже вони були поляками! А батьки були вбиті не як поляки, а як євреї» (192). Юна впаніці почала збиратися, вона залишила свій дім назавжди. Тікаючи, вона сховала листи Бруно на горищі. Юна змогла потрапити до Варшави, за кілька днів до його смерті, Бруно все таки написав їй «що робити?» Вона розплакалась, порадилась з Штурмом (Szturm), все було заплановано і були готові фальшиві документи для Бруно, на 19 листопада квиток на потяг до Львова. У Варшаві, Юна чекала марно на його повернення, що сталося? А війна продовжувалась. Юна залишилася у Варшаві, вона продовжувала викладати, але була змушена постійно міняти місце проживання. З часом вона переїхала до Ласки, де працювала в літньому таборі для дітей з бідних сімей, це диво, що вона вижила. Після війни найдорожчі для неї місця – Янів, Дрогобич та Стрий – тепер були за кордоном, недосяжні. Нічого не тримало її в Варшаві, тим більше, що Варшава була суцільною руїною. Вона знайшла двоюрідну сестру, яка вижила, Юзю Шрензель (Józia Schrenzel ) і переїхала з неї до Ґданська, хоча її сестра і померла зразу після переїзду. Від травня 1945 року вона подала заяву в адміністрацію міста, щоб отримати роботу в школі. Але їй запропонували бути перекладачкою мера німецькою мовою. «Ні, подумала вона, я почула досить німецької мови, з мене досить її до кінця свого життя» (233). Вона також викреслила чоловіків зі свого життя. Вона знайшла свого брата, Францішка: він єдиний, хто вижив з її родини. Він їй приніс мішок цукерок і невеликий подарунок. Вона розгорнула папір маленького пакету і, що вона бачить! Не вірить своїм очам, два портрети, намальованих Бруно! Брат так і не зміг пояснити, де він їх знайшов, щось там бурмотів про спільних друзів і про посилку з Янова (239). Помалу Юзефіна почала розуміти, що Бруно почав стиратися з її пам’яті, вона подумала тоді: «Боже мій, це ніби він не існує і ніколи не існував. Я повинна щось робити, щоби зберегти пам’ять про нього. Швидко!» (239). Вона ретельно перевірила, чи були твори Шульца в місцевій бібліотеці, але ні, жодного сліду. «Як це так, Бруно Шульц! Великий польський письменник. ЇЇ Бруно» (240). Вона шукала інформацію про Дрогобич. Вона почула, що майже всі євреї ґетто Дрогобича були вбиті і ніхто нічого не знав про Бруно. Вона вирішила поїхати до Варшави поговорити з Зоф’єю Налковською (Zofia Nałkowska), і тут її секретар розповів їй, що сталося в Дрогобичі. Вона хотіла одразу поїхати до Дрогобича, відшукати могилу Бруно, але як потрапити тепер до Дрогобича? Де отримати потрібні документи? Вона не пам’ятає, як вона доїхала назад до Гданська.
Після повернення до Гданська, вона побачила його, Бруно. Блідого, утомленого але присутнього. Вона подумала що божеволіє, чи це сон, але це не так. Він був з нею, він повернувся, і це було найгловніше. Вона вирішила діяти: придбала бібліотеку, вирізала листки з зошитів, використовувала офіційні друковані документи, витягувала скріпки. Праця була методична. Новий каталог, нові справи. Справа «Бруно Шульц. Народився в Дрогобичі. Батько, мати …». Завела нову теку « Сім’я Шульца». Разом вони готуються і записуються всі спогади. Але одного дня, коли вона повернулась з роботи, його не було. Вона його шукала, але нічого, порожньо. Вона панікує, але тут відкриваючи газету вона побачила маленьке оголошення: якийсь Фіцовський, автор, шукає інформацію про Бруно Шульца, художника з Дрогобича. Отже «Бруно мене не полишив». Вона подумала: «він мені вказує, що робити». І вона негайно відповіла на це оголошення й запросила Фіцовського до Гданська, але він зник на цілих 16 років.
Аж тільки 16 років після того, як вони відновили листування, 1964 року Юна відчула що прийшов час розповісти світу правду про Бруно, але в малих дозах. Вона дала дозвіл на опублікування їхніх листів і її спогадів, за умови, щоби Фіцовський не згадував її ім’я. Однак, вона не мала жодних листів від Бруно, вони всі залишились в Янові. Вона далі продовжувала вести свої теки і аркуші. Аркуш РІЛЬКЕ: Бруно знав всі поезії Рільке напам’ять. СОБАКА: рідко присутній у його роботах. В його картинах, він себе часто ідентифікував з собакою чи його alter ego. Зверніть увагу на таку деталь: портрет хлопчика з собакою, якого всі вважали автопортретом Бруно, є насправді портретом його племінника. КІТ: Він не любив кішок, навіть якщо багато котів тинялись біля його будинку. МУХА: Згідно з сімейною леґендою, Бруно годував мух. В його прозі мухи з’являються в образі бджіл, які купаються в сонячному промінні, квінтесенція липкого багаття, як і сьогодні. ПАПІР: він любив папір, його збирав і завжди мав його під рукою. КІНО: він часто ходив в кіно, особливо на шедеври німого кіно в кінотеатр «Олімпія» в Дрогобичі чи в «Ютженка», власником останньої декілька років був його брат Ізидор.
1967 року Фіцовський надіслав їй книгу Шульца «Реґіони великої єресі». На вісімнадцятій сторінці вона побачила фотографію маленької дитини, приблизно чотирирічної, що сидить в кріслі у фотографа у мереживній сукні. Фотографія була підписана «Бруно Шульц, приблизно 1895». Вона мало не задихнулася, вона зразу же написала Фіцовському що на тій сторінці, це не Бруно, а вона. У наступних виданнях книги, фотографія просто зникла без коментарів. Юну дуже дратувало те, що всі колишні учні Бруно почали писати і публікувати спогади про їхнього професора. Деякі нісенітниці так її нервували, що вона відписувала Фіцовському. Молоді дівчата його називали «божевільний вчитель». Одна згадала, що він її питав «як можна мати таке гладке чоло?» Юна подумала « чи могла ця дурепа згадати, скільки років після цього випадку, що їй говорив вчитель? І чи згадала би вона, якщо би Шульц не був би відомим?» (363). Або ще одна згадувала, як вони гуляли, тримаючись за руки і як Бруно пояснював їй всі складнощі націонал-соціалізму. Що?! Учитель з неповнолітньою студенткою? Говорив про націонал-соціалізм?? (364). Інша писала, що вони його вважали ексцентричним, і його дражнили, а він ввічливо їм посміхався. Якась панянка Б. дружила з сімейством Вайнгартен (Weingarten). Виявляється, що вона нас там бачила, і я навіть її запросила потім до себе. А ще така деталь, виявляється що Бруно випив трохи вина з моєї туфлі. Ну що за дурниці! Бруно ніколи не пив і краплі вина!» (364). Хлопці також розповідали різні історії, але це було рідше і вони були більше нудними. В цілому, учні чоловічої статі розповіли, як вони в квартирі Бруно з розкритими ротами дивились на картини оголених жінок з батогами. Одна річ все ж таки змусила її посміхнутися. Ні, жоден з цих фахівців в мистецтві не думав, що на тих картинах робила звичайна миска. Мої дорогі пани, думала Юна, ви не знаєте, що ця миска була необхідним аксесуаром повій. Тому замість давати такі назви як « П’ять жінок і один чоловік» треба сказати «П’ять повій і клієнт», чи «Чотири повії» ( 371).
Юзефіна, Юна, вирішила покінчити життя самогубством 11 липня 1991 року. Вона залишила пляшку шампанського в холодильнику. Немає сумнівів в тому, що вона хотіла її відкрити в день народження Бруно. Наступного року йому би виповнилось 100 років.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Juna, «fiancée»éternelle [ 15 березня 2017 у Wayback Machine.] «Liberation»
Література
- Аґата Тушинська. Наречена Бруно Шульца. Переклад: Віра Меньок. Видавництво 21. 2018. стор.: 368
Джерела
- Юна, наречена Бруно Шульца, яку Аґата Тушинська витягнула з тіні Бруно, з забуття, в яке вона сама себе засудила. Іще дещо про нову книжку Тушинської [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] «Майдан»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yuzefina Yuna Shelinska pol Jozefina Juna Szelinska nar 5 sichnya 1905 Berezhani Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina pom 11 lipnya 1991 Gdansk Polsha polska perekladachka vchitelka ta bibliotekarka Narechena Bruno Shulca vid 1933 do 1937 roku Yuzefina Shelinskapol Jozefina SzelinskaIm ya pri narodzhennipol Jozefina SchrenzelNarodilasya5 sichnya 1905 1905 01 05 Berezhani Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro UgorshinaPomerla11 lipnya 1991 1991 07 11 86 rokiv Gdansk Polsha samogubstvoPohovannyadKrayina Respublika PolshaNacionalnistyevrejkaDiyalnistperekladachka vchitelka bibliotekarkaGaluzpereklad 1 osvita 1 bibliotekoznavstvo 1 i biblioteka 1 Alma materLNU im I FrankaVidomi uchniAlfred ShrajyerZnannya movpolska 1 Posadad 1 Mediafajli u Vikishovishi Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin lyutij 2018 ZhittyepisYuzefina Shelinska narodilasya 5 sichnya 1905 roku v Berezhanah u sim yi polonizovanih yevreyiv Sigizmunda ta Eleni Shrenzeliv Batki Shelinskoyi perebralisya z dvoma sinami ta donkoyu do Yanova pid Lvovom de meshkali do kincya zhittya Batko viv advokatsku kancelyariyu Pislya zakinchennya zhinochu gimnaziyi im korolevi Yadvigi u Lvovi Shelinska pochala navchannya v Universiteti Yana Kazimira de u 1929 roci otrimala diplom doktora v sferi polonistiki ta istoriyi mistectva yak dodatkovogo predmeta a tri roki piznishe sklala ispit sho davav pravo pracyuvati vchitelkoyu u serednih shkolah Shelinska pivroku pracyuvala u cholovichij gimnaziyi v Yaroslavi U 1930 1934 rokah pracyuvala v Privatnomu zhinochomu vchitelskomu seminari u Drogobichi takozh v II Privatnij Gimnaziyi imeni Genriha Senkevicha Uchnem Shelinskoyi buv todi mizh inshim Alfred Shrejer yakij zgaduye yiyi yak vimoglivu ta duzhe inteligentnu vchitelku Na pochatku 1933 roku Shelinska poznajomilas z Bruno Shulcem sho meshkav v Drogobichi U 1934 roci Shelinska vtratila pracyu v Drogobichi ta povernulasya do batkiv u Yaniv Potim pereyihala do Varshavi de pracyuvala v GUS U 1937 roci Shelinska zrobila nevdalu sprobu samogubstva Pid chas nimeckoyi okupaciyi prihovuvalasya u Varshavi Pracyuvala yak vihovatelka u bursi Golovnoyi Opikunskoyi Radi dlya viselenih do Generalnogo Gubernatorstva takozh yak vchitelka serednih shkil Pid chas varshavskogo povstannya v 1944 roci znajshla pritulok ta pracyu u Pidpriyemstvi dlya nezryachih v Trostinah 1945 roku pochala pracyuvati vchitelkoyu v Gdansku a sim rokiv piznishe stala direktorkoyu Golovnoyi Gdanskoyi biblioteki Vishoyi pedagogichnoyi shkoli U 1968 roci dobrovilno zalishila kerivnu posadu shob zovsim ne vtratiti robotu Otrimala posadu direktora u viddili informaciyi biblioteki Mogila Yuzefini Shelinskoyi U 1991 roci zrobila drugu sprobu samogubstva cogo razu vdalu za dopomogoyu snodijnih pigulok Pohovana u Gdansku na cvintari Zv yazok z Bruno Shulcom i pereklad KafkiYuzefina Shelinska abo yak yiyi nazivali Yuna Juna bula narechenoyu vid 1933 do 1937 roku Bruno a takozh jogo kompanjonkoyu muzoyu i drugom Vona vikladala literaturu v polskomu liceyi dlya divchatok v Drogobichi de znimala kvartiru i zhila odna YiYi batki buli z Yanova i yevrejskogo pohodzhennya ale voni perejshla na katolicizm Yak vona sama zgaduye V Yanovi bula odna golovna vulicya Vona yasnila vid pilu i svitla Ya provela svoye ditinstvo na ozeri plavayuchi i lazyachi po derevam z moyimi bratami Z moyeyu matir yu ya rozmovlyala francuzkoyu po nimeckoyu 55 Pro svoye yevrejske korinnya vona pisala tak mi provodili svyata yak i vsi nashi katolicki susidi Na Velikden mi farbuvali pisanki z citatami velikih polskih poetiv Na Rizdvo mi vishali na yalinku pozolocheni shishki i spivali kolyadki Mi buli polskimi patriotami U nas bulo take garne prizvishe She lin ski Yak ya lyubila yiyi vimovlyati vona zvuchala yak muzika She lin ska 55 Vona bula duzhe osvichenoyu zhinkoyu zakinchila doktoranturu po polskij literaturi v Lvivskomu Universiteti 1929 roku Yak vona zgaduvala Ya duzhe pishalas svoyim diplomom z polskoyi literaturi Koli ya zustrila Bruno ya vzhe mala diplom ya pochuvala sebe osoblivoyu 39 Malo vidomogo pro yiyi yuni roki do zustrichi z Bruno vona vvazhala svoye zhittya neznachnim i nevazhlivim shobi pro nogo rozpovidati v svoyih listah Vona tilki zgadala sho 1926 roku vona poyihala do Parizha de bogema artistiv pokinula Monmartr i perejshla na Livij bereg de vsyudi tancyuvali tango i dzhaz de nogi tancyuvali bez zupinki Shaleni 20 ti roki u vsij svoyij krasi 38 Znajomstvo Yuni i Bruno bulo dosit romantichnim yak pro ce zgaduye Shelinska Voni zustrilisya navesni 1933 roku koli yiyi kolega vikladach fiziki yakogo vona chasto bachila v tovaristvi Bruno vidvidav yiyi Aleksij Kushak Aleksy Kuszczak prijshov shobi peredati prohannya svogo kolegi Bruno Shulca yakij ne navazhivsya prijti sam chi vona hotila bi pozuvati dlya portretu Yuna zamislilas hto takij Bruno Shulc Tak vona jogo pam yataye vona jogo pomichala na vulici Mickevicha vin zupinyavsya shobi dati yij projti a v jogo ochah palali obozhnyuvannya i smirennist Vona todi podumala yaka Madam Bovari vidmovilas bi buti Muzoyu artista buduchi priyemno zdivovana takim smilivim zhestom z jogo boku Yij todi bulo 28 rokiv a jomu v toj chas 41 Zav yazalas todi nizhna druzhba i spilkuvannya Yuna zgaduvala Uvecheri mi pili chaj z varennyam i zanuryuvalis v poeziyi Rilke Abo v neskinchennu magiyu jogo uyavi i metafor de litali barvisti meteliki 16 Vona zgaduye sho vona bula jogo Muzoyu Fatalnoyu zhinkoyu v stili togo chasu Ale takozh drugom zaintrigovana tayemniceyu hudozhnika Bruno ya shukala klyuchi do jogo sercya 41 Voni proveli litni kanikuli 1935 roku v Zakopane Zakopane Ce duzhe tishilo Yuzefinu vona tak chekala cih kanikul Vona spodivalas sho yiyi druzi zmozhut perekonati Bruno do pereyizdu Vona takozh perezhivala yak vona zmozhe pidtrimati besidu z elitoyu polskoyi literaturi i meni bulo duzhe priyemno koli Debora Fogel Debora Vogel shvalila vibir Bruno Vona pidkreslila moyu krasu i moyu elegantnist 86 Yuna ne nadto bagato govorit pro svoyi pochuttya do Bruno ale vona pisala sho yak mozhna jogo kohati she silnishe Yakim chinom Silnishe ce prosto nemozhlivo U kozhnim razi isnuvav tilki Bruno i Bruno Vin i dlya Nogo Spochatku Vin a potim jogo tvorchist 89 Hocha vona pishe sho z chasom vona staye vse bilsh i bilsh prozayichnoyu i menshe sturbovanoyu jogo tvorchistyu a bilshe yih stosunkami Bruno obozhnyuvav Drogobich v toj chas yak Yuna kipila vid gnivu koli vin jomu spivav difirambi 63 Vin ospivuvav cej zabutij shmat zemli i bachiv v miscevij apatiyi i inertnosti silu i magiyu yaku vona ne mogla ociniti Vona virishila pereyihati do Varshavi tomu sho ne mogla terpiti cyu polsku provinciyu ya dijsno pochala zadihatisya v Drogobichi Ya ne hotila bilshe zhertvuvati soboyu bez prichini Ya ne hotila zagruznuti v zhalyugidnij i peredbachuvanij shodennosti Drogobicha Jogo pohmurij privid zavzhdi lyakav mene 73 Dolya nezabarom meni dopomogla ya vtratila robotu v shkoli skorochennya personalu Dlya prostoyi vchitelki ya nadkvalifikovana Ya virishila povernutisya do svoyih batkiv Ya virishila sho ya vtechu z Drogobicha Z Bruno chi bez nogo 74 Pitannya pro pereyizd do velikogo mista vinikalo postijno Ya mriyala sho bi mi poyihali zhiti hocha bi do Lvova yak na pochatok ale moyeyu metoyu bula Varshava A Bruno vperto meni govoriv sho Drogobich ce matricya jogo zhittya jogo tvorchosti i jogo kosmos 91 Sidyachi na lizhku vin prodovzhuvav meni ce tverditi sho ce yedine misce de pilyuka maye svij kolir i blisk i de sutinki rozkrivali novi grani 89 Yuna zgaduye sho yij bulo shkoda jogo ale vona hotila borotisya z nim dlya sebe i dlya nogo takozh ya hotila buti z nim ale zhivoyu a ne v tomu boloti Drogobichi A vin prodovzhuvav svoye nittya de bi ya ne buv ya budu virvanij z korenem vid svoyeyi sutnosti Skriz ya budu neshaslivim chi v Lvovi chi v Varshavi 91 Ale Yuna virishila vse taki shos robiti Zavdyaki Tadeushu Shturmu Tadeusz Szturm vona otrimala robotu v Instituti Statistiki v Varshavi yak klerk Bruno mav pereyihati takozh do Varshavi ale minali dni samotni i odnomanitni ya she virila sho Bruno pereyide Na toj moment buli listi Vin pisav meni majzhe kozhnij den Koli ya pisala pro svoyi perezhivannya i strahi voni meni ne zdavalisya takimi strashnimi 94 U sichni vin vse taki priyihav do mene do Varshavi de vin vinajmav kimnatu v pansioni na vulici Novij Svit Nowy Swiat Yuzefina zgaduye I ya ne znayu yak ale mi pochali govoriti pro odruzhennya Chi bula oficijna propoziciya zi storoni Bruno Vona prigaduye sho ce bulo neformalno ale yij bulo tak priyemno hocha vona i chula sho yak ce tak katolichka z yevreyem Bruno pishavsya tim sho ya bula krasiva i elegantna i vin navit poprosiv oficijno moyeyi ruki u moyih batkiv Vin umiv pisati i znav sho ce jogo najkrasha zbroya Vin napisav najkrasivishogo lista v svoyemu zhitti moyim batkam pro mene i pro nogo Ya bula tak vrazhena Moyi batki tezh voni ne mali nichogo proti 98 Ale yak odruzhuvatisya koli vona katolichka a vin yevrej Yuna pishe sho voni nedoocinili religijne pitannya Mi ne uyavlyali sobi sho ce tak vazhlivo 99 Bruno ne buv religijnim yevreyem ale Yuzefina bula duzhe vrazhena koli vznala sho vin hodiv do cadika 2 shobi diznatisya pro majbutnye sim yi Zdayetsya sho vin pochuv ne duzhe vtishnu kartinu ale vidmovivsya pro ce govoriti tilki kazhuchi sho zhorstoka dolya na nogo ta jogo pleminnikiv chekaye 101 Vin vse taki virishiv vijti z yudayizmu oficijno Zaradi Mene pishe Yuna dlya jogo sim yi ce bulo shokom 103 Dlya togo shobi odruzhitisya potribno buli vsyaki kumedni yuridichni vikrutasi voni povinni buli zhitelyami Sileziyi de she isnuvali yakijs stari pruski zakoni sho dozvolyali takim param odruzhuvatisya 104 Vse ce zagruzlo v administrativnih problemah Vin mene blagav jogo ne pokidati nazivayuchi mene svoyim virnim partnerom yak Yuna sama viznala mi obminyalis bilshe listami nizh pestoshami Ya pristrasno virila u vse te sho ya chitala v jogo listah 108 Nezabarom vin znajshov sobi zanyattya shob kompensuvati yiyi samotnist u Varshavi ce buv pereklad Procesu Franca Kafki Voni razom pereklali cej tvir yak Yuna pisala v zagalnomu ya pereklala knigu a Bruno tilki vipravlyav stil vin zhe napolig shobi mi podilili porivnu gonorar za pereklad 600 zlotih dlya mene i 400 dlya nogo Yuna zrozumila sho Bruno ne mav ani najmenshogo namiru stvoriti sim yu vin ne buv gotovij Kinec yihnim stosunkam prijshov u Drogobichi koli Yuna priyihala shobi jogo providati Yak vona rozpovidaye ya bula v jogo kimnati vin kudis vijshov a ya glyanula na listi na jogo stoli Odin list buv vid yakoyis Romi Galpern Roma Halpern z Varshavi Ya yiyi ne znala Ya pochala chitati list v yakomu Bruno zhalivsya na mene Yuna svoyimi pochuttyami mene ponevolyuye i zrobila mene yiyi rabom Vi ne bachite v nij zagrozu dlya moyeyi tvorchosti 124 Yuna bula shokovana yak ce tak vona yakas mishanka durna narechena chiyi burzhuazni smaki vbivayut geniya 125 U grudni 1937 roku vona virishila naklasti na sebe ruki prokovtnuvshi snodijne YiYi vryatuvali ale vona virishila zalishiti Varshavu j povernutisya do batkiv do Yanova Bruno prihodiv do neyi v likarnyu de voni razom vdavali sho nichogo ne trapilos a vse ce tilki infekciya grip Voni brehali odin odnomu Yiyi batki nichogo yij ne skazali Vsi rozumili krim Bruno yakij zdayetsya ne hotiv rozumiti Vin pisav yij ale vona jomu ne vidpovidala yij zdavalos sho krasha vidpovid ce bulo yiyi movchannya Zgodom vona znajshla robotu v Striyu v polskij serednij shkoli dlya divchat Vona j nadali ne vidpovidala na listi Bruno ale kupila jogo novu knigu Sanatorij pid klepsidroyu i pobachila sho vin cyu knigu prisvyativ Yuzefini Shelinskij Ne moyij dorogij Yuni a Yuzefini Shelinskij tak suho plache Yuna 152 V cej chas novini z frontu buli strahitlivimi nihto ne mig zupiniti nimciv Yuna povernulasya do svoyih batkiv do Yanova pozayak shkolu zakrili I tut stalosya strashne Odnogo dnya v lipni misyaci vona virishila sho dosit plakati za Bruno virishila piti na ozero skupatisya Kupayuchis vona pochula postrili koli povernulas dodomu pobachila sho yiyi batki buli vbiti Yak zhe TAK Adzhe voni buli polyakami A batki buli vbiti ne yak polyaki a yak yevreyi 192 Yuna vpanici pochala zbiratisya vona zalishila svij dim nazavzhdi Tikayuchi vona shovala listi Bruno na gorishi Yuna zmogla potrapiti do Varshavi za kilka dniv do jogo smerti Bruno vse taki napisav yij sho robiti Vona rozplakalas poradilas z Shturmom Szturm vse bulo zaplanovano i buli gotovi falshivi dokumenti dlya Bruno na 19 listopada kvitok na potyag do Lvova U Varshavi Yuna chekala marno na jogo povernennya sho stalosya A vijna prodovzhuvalas Yuna zalishilasya u Varshavi vona prodovzhuvala vikladati ale bula zmushena postijno minyati misce prozhivannya Z chasom vona pereyihala do Laski de pracyuvala v litnomu tabori dlya ditej z bidnih simej ce divo sho vona vizhila Pislya vijni najdorozhchi dlya neyi miscya Yaniv Drogobich ta Strij teper buli za kordonom nedosyazhni Nichogo ne trimalo yiyi v Varshavi tim bilshe sho Varshava bula sucilnoyu ruyinoyu Vona znajshla dvoyuridnu sestru yaka vizhila Yuzyu Shrenzel Jozia Schrenzel i pereyihala z neyi do Gdanska hocha yiyi sestra i pomerla zrazu pislya pereyizdu Vid travnya 1945 roku vona podala zayavu v administraciyu mista shob otrimati robotu v shkoli Ale yij zaproponuvali buti perekladachkoyu mera nimeckoyu movoyu Ni podumala vona ya pochula dosit nimeckoyi movi z mene dosit yiyi do kincya svogo zhittya 233 Vona takozh vikreslila cholovikiv zi svogo zhittya Vona znajshla svogo brata Francishka vin yedinij hto vizhiv z yiyi rodini Vin yij prinis mishok cukerok i nevelikij podarunok Vona rozgornula papir malenkogo paketu i sho vona bachit Ne virit svoyim ocham dva portreti namalovanih Bruno Brat tak i ne zmig poyasniti de vin yih znajshov shos tam burmotiv pro spilnih druziv i pro posilku z Yanova 239 Pomalu Yuzefina pochala rozumiti sho Bruno pochav stiratisya z yiyi pam yati vona podumala todi Bozhe mij ce nibi vin ne isnuye i nikoli ne isnuvav Ya povinna shos robiti shobi zberegti pam yat pro nogo Shvidko 239 Vona retelno perevirila chi buli tvori Shulca v miscevij biblioteci ale ni zhodnogo slidu Yak ce tak Bruno Shulc Velikij polskij pismennik YiYi Bruno 240 Vona shukala informaciyu pro Drogobich Vona pochula sho majzhe vsi yevreyi getto Drogobicha buli vbiti i nihto nichogo ne znav pro Bruno Vona virishila poyihati do Varshavi pogovoriti z Zof yeyu Nalkovskoyu Zofia Nalkowska i tut yiyi sekretar rozpoviv yij sho stalosya v Drogobichi Vona hotila odrazu poyihati do Drogobicha vidshukati mogilu Bruno ale yak potrapiti teper do Drogobicha De otrimati potribni dokumenti Vona ne pam yataye yak vona doyihala nazad do Gdanska Pislya povernennya do Gdanska vona pobachila jogo Bruno Blidogo utomlenogo ale prisutnogo Vona podumala sho bozhevoliye chi ce son ale ce ne tak Vin buv z neyu vin povernuvsya i ce bulo najglovnishe Vona virishila diyati pridbala biblioteku virizala listki z zoshitiv vikoristovuvala oficijni drukovani dokumenti vityaguvala skripki Pracya bula metodichna Novij katalog novi spravi Sprava Bruno Shulc Narodivsya v Drogobichi Batko mati Zavela novu teku Sim ya Shulca Razom voni gotuyutsya i zapisuyutsya vsi spogadi Ale odnogo dnya koli vona povernulas z roboti jogo ne bulo Vona jogo shukala ale nichogo porozhno Vona panikuye ale tut vidkrivayuchi gazetu vona pobachila malenke ogoloshennya yakijs Ficovskij avtor shukaye informaciyu pro Bruno Shulca hudozhnika z Drogobicha Otzhe Bruno mene ne polishiv Vona podumala vin meni vkazuye sho robiti I vona negajno vidpovila na ce ogoloshennya j zaprosila Ficovskogo do Gdanska ale vin znik na cilih 16 rokiv Azh tilki 16 rokiv pislya togo yak voni vidnovili listuvannya 1964 roku Yuna vidchula sho prijshov chas rozpovisti svitu pravdu pro Bruno ale v malih dozah Vona dala dozvil na opublikuvannya yihnih listiv i yiyi spogadiv za umovi shobi Ficovskij ne zgaduvav yiyi im ya Odnak vona ne mala zhodnih listiv vid Bruno voni vsi zalishilis v Yanovi Vona dali prodovzhuvala vesti svoyi teki i arkushi Arkush RILKE Bruno znav vsi poeziyi Rilke napam yat SOBAKA ridko prisutnij u jogo robotah V jogo kartinah vin sebe chasto identifikuvav z sobakoyu chi jogo alter ego Zvernit uvagu na taku detal portret hlopchika z sobakoyu yakogo vsi vvazhali avtoportretom Bruno ye naspravdi portretom jogo pleminnika KIT Vin ne lyubiv kishok navit yaksho bagato kotiv tinyalis bilya jogo budinku MUHA Zgidno z simejnoyu legendoyu Bruno goduvav muh V jogo prozi muhi z yavlyayutsya v obrazi bdzhil yaki kupayutsya v sonyachnomu prominni kvintesenciya lipkogo bagattya yak i sogodni PAPIR vin lyubiv papir jogo zbirav i zavzhdi mav jogo pid rukoyu KINO vin chasto hodiv v kino osoblivo na shedevri nimogo kino v kinoteatr Olimpiya v Drogobichi chi v Yutzhenka vlasnikom ostannoyi dekilka rokiv buv jogo brat Izidor 1967 roku Ficovskij nadislav yij knigu Shulca Regioni velikoyi yeresi Na visimnadcyatij storinci vona pobachila fotografiyu malenkoyi ditini priblizno chotiririchnoyi sho sidit v krisli u fotografa u merezhivnij sukni Fotografiya bula pidpisana Bruno Shulc priblizno 1895 Vona malo ne zadihnulasya vona zrazu zhe napisala Ficovskomu sho na tij storinci ce ne Bruno a vona U nastupnih vidannyah knigi fotografiya prosto znikla bez komentariv Yunu duzhe dratuvalo te sho vsi kolishni uchni Bruno pochali pisati i publikuvati spogadi pro yihnogo profesora Deyaki nisenitnici tak yiyi nervuvali sho vona vidpisuvala Ficovskomu Molodi divchata jogo nazivali bozhevilnij vchitel Odna zgadala sho vin yiyi pitav yak mozhna mati take gladke cholo Yuna podumala chi mogla cya durepa zgadati skilki rokiv pislya cogo vipadku sho yij govoriv vchitel I chi zgadala bi vona yaksho bi Shulc ne buv bi vidomim 363 Abo she odna zgaduvala yak voni gulyali trimayuchis za ruki i yak Bruno poyasnyuvav yij vsi skladnoshi nacional socializmu Sho Uchitel z nepovnolitnoyu studentkoyu Govoriv pro nacional socializm 364 Insha pisala sho voni jogo vvazhali ekscentrichnim i jogo drazhnili a vin vvichlivo yim posmihavsya Yakas panyanka B druzhila z simejstvom Vajngarten Weingarten Viyavlyayetsya sho vona nas tam bachila i ya navit yiyi zaprosila potim do sebe A she taka detal viyavlyayetsya sho Bruno vipiv trohi vina z moyeyi tufli Nu sho za durnici Bruno nikoli ne piv i krapli vina 364 Hlopci takozh rozpovidali rizni istoriyi ale ce bulo ridshe i voni buli bilshe nudnimi V cilomu uchni cholovichoyi stati rozpovili yak voni v kvartiri Bruno z rozkritimi rotami divilis na kartini ogolenih zhinok z batogami Odna rich vse zh taki zmusila yiyi posmihnutisya Ni zhoden z cih fahivciv v mistectvi ne dumav sho na tih kartinah robila zvichajna miska Moyi dorogi pani dumala Yuna vi ne znayete sho cya miska bula neobhidnim aksesuarom povij Tomu zamist davati taki nazvi yak P yat zhinok i odin cholovik treba skazati P yat povij i kliyent chi Chotiri poviyi 371 Yuzefina Yuna virishila pokinchiti zhittya samogubstvom 11 lipnya 1991 roku Vona zalishila plyashku shampanskogo v holodilniku Nemaye sumniviv v tomu sho vona hotila yiyi vidkriti v den narodzhennya Bruno Nastupnogo roku jomu bi vipovnilos 100 rokiv PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Juna fiancee eternelle 15 bereznya 2017 u Wayback Machine Liberation LiteraturaAgata Tushinska Narechena Bruno Shulca Pereklad Vira Menok Vidavnictvo 21 2018 stor 368 ISBN 978 617 614 212 6DzherelaYuna narechena Bruno Shulca yaku Agata Tushinska vityagnula z tini Bruno z zabuttya v yake vona sama sebe zasudila Ishe desho pro novu knizhku Tushinskoyi 5 serpnya 2016 u Wayback Machine Majdan