Шутов Степан Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шутов.

Степан Федорович Шутов (біл. Сцяпан Фёдаравіч Шутаў; 17 (30) січня 1902(19020130), Глуша — 17 квітня 1963, Київ) — радянський офіцер, двічі Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир 20-ї гвардійської танкової бригади 5-го гвардійського танкового корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту, командир 20-ї гвардійської танкової бригади 5-го гвардійського танкового корпусу 6-ї танкової армії 2-го Українського фронту, гвардії полковник.

Степан Федорович Шутов
біл. Сцяпан Фёдаравіч Шутаў
Народження	17 (30) січня 1902(1902-01-30) Глуша
Смерть	17 квітня 1963(1963-04-17) (61 рік) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Рід військ	танкові війська
Освіта	^d
Роки служби	1918–1921 1924–1945
Партія	РКП(б)
Звання	Полковник
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро • Яссько-Кишинівська операція
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Сталінграда» Хрест «За видатні заслуги» (США)

Біографія

Народився 17 (30 січня) 1902 року в селищі Глуші (тепер Бобруйського району Могильовської області Білорусі) у селянській родині. Білорус.

У Червоній Армії з 1918 року. У роки Громадянської війни воював на Західному фронті проти польської армії. Демобілізувався в 1921 році. Член ВКП(б) з 1924 року.

З 1924 року вдруге в лавах Червоної Армії. У 1927 році закінчив Об'єднану військову школу імені ВЦВК, в 1930 році — Військово-політичні курси, в 1932 році — Ленінградські бронетанкові курси удосконалення, в 1937 році — академічні курси вдосконалення при Військовій академії механізації і моторизації і в 1943 році — академічні курси удосконалення командного складу. До війни командував танковою ротою, батальйоном.

З перших днів німецько-радянської війни С. Ф. Шутов — на Західному фронті. Він захищав підступи до Москви восени 1941 року, потім воював на Волховському, Воронезькому, 1-му Українському і 2-му Українському фронтах. Командував танковим батальйоном, танковою бригадою, потім був заступником командира 9-го гвардійського танкового корпусу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за вміле управління частинами бригади при (форсуванні Дніпра) і в боях на плацдармі на північ від Києва і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії полковнику Степану Федоровичу Шутову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2158).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за вміле командування бригадою в ході Яссько-Кишинівської операції та проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії полковнику Степану Федоровичу Шутову вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З вересня 1945 року, після важкого поранення і ампутації руки, С. Ф. Шутов перебував у відставці. Працював заступником міністра соціального забезпечення Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання, (Верховної Ради БРСР) 3-го скликання.

Могила Степана Шутова

Жив у Києві. Помер 17 квітня 1963 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Нагороди, пам'ять

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, Хрестом «За видатні заслуги» (США), медалями.

Бронзовий бюст С. Ф. Шутова встановлений в селищі Глуші Бобруйського району Могильовської області Білорусі.

Його ім'ям у 1963 році названа вулиця в Києві, на будинку № 1 якої в 1965 році встановлена анотаційна дошка. 14 квітня 1971 року його ім'ям названо також вулицю в Москві.

Примітки

1. У Великій радянській енциклопедії вказано село Дворець того ж району
2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [ 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1

Література

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
• Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975