Шуль Ірина Михайлівна

Ірина Б'єнько-Шуль (нар. 23 червня 1918 року в с. Вовче біля Перемишля — 8 травня 2020, Львів) — український педагог, громадська діячка. Дружина Івана Швака (Шуля)

Ірина Б'єнько-Шуль
Народилася	23 червня 1918(1918-06-23) Вовче, Перемишль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Померла	8 травня 2020(2020-05-08) (101 рік) Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Україна
Діяльність	педагог, лідерка спільноти
Відома завдяки	український націоналіст, співпрацювала з ОУН-УПА
Alma mater	Український інститут для дівчат у Перемишлі (1938) і Львівський торговельно-економічний університет (1946)
Заклад	Львівський національний університет природокористування
Членство	Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка і Союз українок
Родичі	Святослав Літинський
У шлюбі з	Іван Швак
Діти	Літинська Марта Іванівна
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуль.

Життєпис

Надгробок на могилі Ірини Шуль

У сім'ї було п'ятеро дітей. Навчалась в українській школі ім. Маркіяна Шашкевича та Українському інституті для дівчат у Перемишлі, який закінчила у 1938 р. Того ж року вступила до Академії закордонної торгівлі у Львові (з 1939 р. Інститут радянської торгівлі).

У травні 1941 р., після закінчення третього курсу, скерована на практику до Києва, де 22 червня 1941 р. розпочалась німецько-радянська війна. У вересні 1941 р. Ірина Шуль стала свідком руйнування Хрещатика відступаючими радянськими військами.

Наприкінці 1941 — на початку 1942 рр. працювала помічником бухгалтера в кооперативі у Судовій Вишні, у 1942—1944 рр. — у відділі статистики ревізійного союзу. В цей час налагодила співпрацю з ОУН-УПА та займалася поширенням бофонів.

18 січня 1944 року була арештована німецьким гестапо за реалізацію бофонів (Бойовий фонд УПА) і з вироком «за зв'язок з ОУН-УПА» вивезена до концтабору Равенсбрюк, а згодом до його філії Флосенбург. Номер ув'язненої за реєстром концентраційного табору - 51299. Звільнена американцями в травні 1945 року. Посадили на поїзд до СССР для проходження фільтрації і ймовірному висиланню до Сибіру. Втекла з поїзду. Самотужки дібралася до Перемишля, у жовтні 1945 року разом із батьками примусово переселена до Львова і до проголошення незалежності України приховувала факт перебування у нацистських концтаборах. У 1947 р. вийшла заміж за Івана Швака (Шуля), колишнього вояка УПА.

Після закінчення навчання в Інституті радянської торгівлі в 1946 році одержала спеціальність бухгалтера-економіста, працювала там педагогом, але через відмову вступати в комуністичну партію була звільнена. Останні 19 років працювала старшим викладачем у Львівському сільськогосподарському інституті (нині Львівський національний аграрний університет) на кафедрі бухгалтерського обліку. З 1979 року — на пенсії.

Була членкинею «Просвіти», «Союзу Українок», «», «Львівської спілки політв'язнів України» та ін., також членом жіночого вокального ансамблю Львівської обласної спілки політв'язнів України — «Відгомін».

23 серпня 2013 року, з нагоди 22-ліття з Дня проголошення Незалежності України Ірині Шуль вручено нагороду «Почесний знак святого Юрія» за вагомий внесок у становлення української державності та активну громадську позицію.

31 жовтня 2018 року нагороджена орденом княгині Ольги

Померла 8 травня 2020 року у Львові.Похована на 42 полі Личаківського цвинтаря.

Див. також

• Жінки в ОУН та УПА

Примітки

1. Територія Терору (19 квітня 2013), Вибухи на Хрещатику, кін. вересня 1941 р., процитовано 14 вересня 2016
2. Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у тюрмі «на Лонцького», 1944 р., процитовано 14 вересня 2016
3. Територія Терору (19 квітня 2013), Перебування у нацистському концтаборі Флоссенбюрг, 1944--1945., процитовано 14 вересня 2016
4. . territoryterror.org.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
5. Ірина Шуль (Б'єнько) про незалежність, 23.08.2013 р.
6. . Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
7. . city-adm.lviv.ua (uk-ua) . 8 травня 2020. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.

Посилання

• Ірина Б'єнько-Шуль [ 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-04-20-549 [ 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• https://wz.lviv.ua/article/379472-niiakoho-sekretu-dovholittia-nemaie-liubyla-sport-dosi-zranku-robliu-zariadku [ 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Чия тюрма краща: гестапо чи НКВС, і як Україні уникнути тоталітаризму? [ 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]