Шмаров Валерій Валентинович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмаров.

Валерій Валентинович Шмаров (рос. Валерий Валентинович Шмаров, нар. 23 лютого 1965, Воронеж) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Валерій Шмаров
Валерій Шмаров
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Валентинович Шмаров
Народження	23 лютого 1965(1965-02-23) (59 років)
	Воронеж, СРСР
Зріст	180 см
Вага	78 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1982–1984 «Факел» (Воронеж) 56 (6) 1984 СКА (Хабаровськ) 0 (0) 1985 ЦСКА (Москва) 40 (29) 1986 «Факел» (Воронеж) 39 (12) 1987–1991 «Спартак» (Москва) 120 (38) 1991–1994 «Карлсруе СК» 81 (10) 1994–1995 «Армінія» (Білефельд) 10 (0) 1995–1996 «Спартак» (Москва) 23 (16) 1996 «Чоннам Дрегонс»  ? (?) 1997–2001 «Факел» (Воронеж) 109 (29) 2002 «Арсенал» (Тула) 15 (7)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1989–1990 СРСР 3 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2003 «Чкаловець-1936» 2006–2008 2008–2009
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Спартак» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

Починав займатися футболом у Воронезькій спортшколі у тренера Володимира Євгеновича Никитенко. 1982 року дебютував у «Факелі» у Першій лізі, будучи курсантом Воронезького військового авіатехнічного училища, в матчі проти костромського «Спартака». У наступній грі проти «Гурії» забив 1-й м'яч у професійній кар'єрі.

1984 року на гравця звернув увагу тренер «Спартака» Костянтин Бєсков (особливо після гри на Кубок СРСР, коли «Факел» переграв москвичів). Проте в тому ж році Шмаров був призваний в армію і згідно з директивою відправлений у Хабаровськ. П'ять місяців провів у хабаровському СКА, грав за дубль під чужим прізвищем — (який у той час був травмований), забив 11-12 м'ячів, що допомогло Протасову стати третім бомбардиром турніру.

1985 року виступав за ЦСКА, що вилетів з Вищої ліги роком раніше. У тому сезоні став найкращим бомбардиром, відзначившись 29 разів в 40 матчах. Проте, команді не вдалося напряму вийти у вищу лігу, і необхідно було грати у перехідному турнірі. Після провалу двох перших ігор Шмарова відрахували з команди та відправили в казарму. Армійську службу проходив до 31 грудня 1985, після чого демобілізувався.

Після ЦСКА на рік повернувся до Воронежа. Разом з командою повинен був повернутися у вищу лігу, але в одній з вирішальних ігор проти московського «Локомотива» команда була «вбита» суддями — «Факелу» не зарахували 3 забитих м'ячі, і воронежці програли 0:2.

1987 року Валерій зважився на перехід в московський «Спартак», в якому успішно відіграв 5 років, двічі ставши чемпіоном, відзначившись у заключному матчі чемпіонату 1989 року на останній хвилині «золотим голом» у ворота київських «динамівців».

1991 року виїхав до Німеччини, де три сезони відіграв за «Карлсруе СК». Грав спочатку в нападі, потім — ліворуч в півзахисті. З його передач часто забивав . В останній рік Вінфрід Шефер ставив Шмарова вже в оборону, що, внаслідок, призвело до відходу гравця з команди. 1995 року перейшов в «Армінію» (Білефельд), яка за підсумками сезону вийшла з регіональної оберліги в другу Бундеслігу. Однак сезон нічого не дав, і після цього Шмаров вирішив повернутися в Росію.

1995 року московський «Спартак» викупив контракт гравця і оперативно заявив його на чемпіонат. Сезон 1995 в «Спартаку» видався вдалим: 16 м'ячів в 20 матчах (3-тє місце в суперечці бомбардирів і національне чемпіонство). Проте в наступному сезоні 1996 року після кількох ігор сезону, не знайшовши порозуміння з новим головним тренером Георгієм Ярцевим, поїхав грати в Південну Корею в «Чоннам Дрегонс», де провів всього 3 місяці (хоча контракт уклав на 1,5 року).

З 1997 по 2001 рік виступав за рідний клуб, який балансував між першим та вищим дивізіоном. Закінчив свою кар'єру 2002 року в тульському «Арсеналі» у Другому дивізіоні, причому в «Арсеналі» одночасно виступав і його 17-річний син Денис Шмаров. 25 травня 2003 року у Воронежі відбувся прощальний матч між «Факелом» та «Спартаком». Відіграв за обидві команди по тайму та відзначився чотирма голами.

Виступи за збірну

23 серпня 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в товариській грі проти збірної Польщі (1:1), відігравши перший тайм. Наступного року зіграв ще у двох товариських матчах.

Тренерська робота

Після закінчення кар'єри гравця протягом трьох місяців керував новосибірським «Чкаловцем-1936», пройшов навчання у Вищій школі тренерів (ВШТ).

З 2006 по 2008 рік керував воронезькою командою , яка провела спочатку два сезони в (), потім один сезон у Другому дивізіоні (зона «Центр») першості Росії. З листопада 2008 року по червень 2009 року був головним тренером клубу .

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  СРСР

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
23/08/1989	Любін (Польща)	Польща	1 – 1	СРСР	товариський матч	-	46'
16/05/1990	Рамат-Ган	Ізраїль	3 – 2	СРСР	товариський матч	-
29/08/1990	Москва	СРСР	1 – 2	Румунія	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	3		Голів	0

Титули і досягнення

Валерій Шмаров у матчі ветеранів

Клубні

• Чемпіон СРСР: 1987, 1989
• Володар Кубка Федерації футболу СРСР: 1987
• Чемпіон Росії: 1996
• Срібний призер чемпіонату СРСР: 1991
• Бронзовий призер чемпіонату Росії: 1995

Індивідуальні

• Найкращий бомбардир чемпіонату СРСР: 1990 року (12 м'ячів, разом з Олегом Протасовим)
• Увійшов до список 33 найкращих гравців чемпіонату Росії 1995 (№ 2)

Примітки

1. Матвеев Алексей. Интервью с Валерием Шмаровым // Футбол от «СЭ». — № 10, июль 1995. — с. 2.
2. Видео гола Шмарова [ 24 березня 2013 у Wayback Machine.] со штрафного на последней минуте матча. (на сайте videogoals.ru)
3. . Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
4. «Шмаров сделал покер в своем прощальном матче» СЭ

Посилання

• Шмаров Валерій Валентинович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [ 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)