Швейків

Шве́йків — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець. До 2020 року — адміністративний центр Швейківської сільської ради. До Швейкова приєднано хутір Черемхів. Населення — 692 особи (2007).

село Швейків
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060310390035313
Облікова картка	Швейків.
Основні дані
Засноване	1470 (554 роки)
Населення	787
Територія	5.335 км²
Густота населення	147.52 осіб/км²
Поштовий індекс	48314
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194Координати: 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. / 49.14806; 25.16194
Водойми	Коропець
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Бучач
Відстань до залізничної станції	21 км
Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, 19
Карта
Швейків
Швейків
Мапа
Швейків у Вікісховищі

Назва

1964—1991 називалося Трудолюбівка..

Історія

Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1448. У 1454 році дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.

У 1624 році Швейків отримав маґдебурзьке право.

Через турецько-татарські напади містечко занепало. У 1830 роках ХІХ століття дідичами були Потоцькі.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

УПА допомагали: Володимир Будний (1922 р. н.), Володимир Вівчар (1926 р. н.), Іван Гаврилишин (1931 р. н.), Іван Козела (1927 р. н.), Мар’ян Крушельницький (1922 р. н.), Марія Михайлюк (1927 р. н.), Василь Олійник (1923 р. н.), Володимир Франчевський (1914 р. н.).

На спецпоселення були вивезені з політичних мотивів уродженці Швейкова:

• Василь (1926 р. н.), Роман (1929 р. н.), Тарас (1943 р. н.), Онуфрій (1900—1968), Юлія (1902–1966) Безущаки, Ольга Саджениця (Безущак; 1943 р. н.), Василь (1887—1952) та Іван (1929 р. н.) Гринчишини, Катерина Безущак (Гринчишин; 1924—1989), Захарій (р. н. невід.–1948), Галина Дихтирьова (Кравець; 1937  р. н.), Палагея (р. н. невід.–1948), Михайло (1939 р. н.) Кравці, Степан (рр. н. см. невід.), Ганна (1933— ?) Рудницькі, Ярослав Турчак (р. н. і см. невід.).

1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.

У 1962–1966 роках село перебувало у складі Бучацького району. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Монастириської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.

Пандемія коронавірусу

Докладніше: Пандемія коронавірусної хвороби 2019

Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 в Україні

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 7 осіб COVID-19 (і 44 в районі).

Релігія

• церква святого великомученика Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).

Пам'ятки

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

У 2012 році на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.

У 1893—1894 роках, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел святого Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію. У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).

В селі встановлена фігура святого Флоріана, яка є пам'яткою монументального мистецтва.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ І—ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі особи

• Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
• Григорій Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.

Галерея

• Дорожній знак при в'їзді в село
• Церква Святого Великомученика Димитрія (1900) УГКЦ
• Церква ПЦУ
• Символічна могила Борцям за волю України
• Річка Коропець біля села

Примітки

1. Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
2. Kurzej, s. 245
3. . Кабінет Міністрів України (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
5. В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла [ 29 березня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 29 березня 2020
6. Kurzej, s. 246—247
7. Наказ управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації від 18.10.2005 р. № 112.

Література

• Бабій Г., Чернихівський Г. Швейків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 629. — .
• Барна Д., Уніят В., Федечко І. Швейків // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 88—89. — .
• Szwejków, powiat podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 89. (пол.)
• Szwejków, powiat podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 648. (пол.)
• М. Kurzej. Kościoł parafialny p.w. Św. Wojciecha w Szwejkowie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 245—247. — (пол.)