Тимофій Максимович Шашло 21 лютого 1915 Куцеволівка 22 жовтня 1989 радянський офіцер Герой Радянського Союзу 1941 Доктор

Тимофій Максимович Шашло (21 лютого 1915, Куцеволівка — 22 жовтня 1989) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1941). Доктор педагогічних наук, заслужений учитель УРСР.

Тимофій Максимович Шашло

Народження

21 лютого 1915
Куцеволівка

Смерть

22 жовтня 1989 (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання

Країна

Роки служби

1939–1946

Партія

КПРС

Звання

Підполковник

Війни / битви

німецько-радянська війна
радянсько-японська війна

Нагороди

Біографія

Народився 21 лютого 1915 року в селі Куцеволівці (нині Онуфріївського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив Кременчуцький педагогічний інститут. Працював учителем, директором школи в селі Млинку Онуфріївського району.

У Червоній армії з 1939 року. Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року.

1 жовтня 1941 року командир танка 1-го танкового полку (1-а танкова бригада, 21-а армія, Південно-Західний фронт) старший сержант Шашло біля села Штепівки Лебединського району Сумської області на танку Т-34 неодноразово контратакуючи противника, зі своїм екіпажем знищив три танки, вісім гармат і до 40 транспортних машин. Коли танк був підбитий, продовжив бій в рядах піхоти, піднімав бійців в атаку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 листопада 1941 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, старшому сержанту Шашлу Тимофію Максимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 562).

У 1942 році закінчив курси політскладу при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА. Пройшов шлях від старшого сержанта до підполковника, начальника політвідділу танкової бригади. На цій посаді брав участь у радянсько-японській війні 1945 року.

З 1946 року підполковник Т. М. Шашло в запасі. У 1948 році закінчив партшколу при ЦК КП України. Обирався секретарем Печерського райкому партії Києва, в 1951 році очолив Київський обласний відділ народної освіти. Потім працював проректором по заочному навчанню Київського педагогічного інституту.

Жив в Києві. Написав книгу «Керівна роль Комуністичної партії в розвитку радянської школи на Україні», документальні повісті «Батько і син», «Дорожче життя», «Алмази шліфують». Помер 22 жовтня 1989 року. Похований у Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Пам'ять

В селі Штепівці ім'ям Героя названа вулиця. В селі Куцеволівка ім'ям Героя названа вулиця.

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2 т. / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — Т. 2: Любов—Ящук. — Москва: Воениздат, 1988. — 863 с. — . (рос.)
Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. Документальные очерки о Героях Советского Союза. — Харьков: Прапор, 1983. (рос.)
Калинин В. В., Макаренко Д. Г. Герои подвигов на Харьковщине / В. В. Калинин, Д. Г. Макаренко. — Харьков: Прапор, 1970. — 463 с. (рос.)