Шали гине селище в Україні центр Шалигинської селищної громади Шосткинського району Сумської області Населення становить

51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д.Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д.

Водойма

річка Лапуга

Відстань

Найближча залізнична станція:

Глухів

До станції:

20 км

До райцентру:

- автошляхами:

20 км

Селищна влада

Адреса

41470, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11

Голова селищної ради

Разін Володимир Васильович

Карта

Шалигине

Шалигине

Шалигине у Вікісховищі

Географія

Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи.

Історичні відомості

Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії.
У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську.
У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
У січні 1918 року в Шалигиному було окуповане червоними. На початок квітня того ж року селище звільнили гетьманці, але у жовтні Путивльський червоний партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було окуповане червоними.
16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивльського повіту було передану зі складу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
Восени 1929 у Шалигиному почалася примусова колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.
На початку жовтня 1941 року німецькі війська ввійшли до Шалигиного. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було зайняте.
1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.

Глухів

Есмань

Шалигине

Пустогород

Слоут

Полошки

Уланове

Шевченкове

Баничі

Село постраждало внаслідок голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 років.

Російсько-українська війна

Докладніше: Обстріли Шалигинської селищної громади

Увечері 3 травня 2022 року військові РФ зі своєї території, за інформацією Державної прикордонної служби України, здійснили вісім обстріли околиць селища Шалигине з реактивної системи залпового вогню.

Уранці 16 травня було зафіксовано чотири вибухи в бік селища Шалигине.

Населення

Шалигине

1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів.

У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод.

Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки.

Ковйонки

1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква.

У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква.

Після об'єднання

Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої).

Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої).

Динаміка населення
1819	1862	1880	1913	1959	1980	1984	1989	2001	2016
Шал.—857	2 239 (Шал.—1081; Ковй.—1158)	2 565 (Шал.—1548; Ковй.—1017)	Шал.—2 340	6 652	4 570	4 000	3 457	3 203	2 363
	▲	▲	▲	▲	▼	▼	▼	▼	▼

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
16,17 %	83,64 %

Пам'ятки

В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття. Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.

У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.

За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.

Природні

У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця». «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.

На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).

Персоналії

У селищі народилися:

Бугаєнко Валерій Миколаєвич — керівник Федерального агентства зв'язку (Россвязь) (2007—2011).
Леонід Семенович Тарабаринов — український актор, народний артист СРСР.
Чемодуров Трохим Миколайович — український радянський і компартійний діяч, голова виконкому Кримської обласної ради. Депутат Верховної Ради УРСР 7–9-го скликань (1967—1980). Кандидат у члени ЦК КПУ (1966—1976). Член ЦК КПУ (1976—1981).
Тарабаринов Леонід Семенович (1928—2008) — український драматичний актор театру та кіно.

Галерея


Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф. і пам'ятник односельчанам	Пам'ятник загиблим героям	Будинок культури


Шалигінська спеціальна ЗОШ-інтернат	Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район [ 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине [ 2 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Лілія Христенко, Анна Скрипняк, Крістіна Члек (4 травня 2022). . Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
Калатур, Анастасія (4 травня 2022). Сумщина: Росіяни обстріляли три села, два десятки “прильотів”. Українська правда (укр.). Процитовано 20 червня 2022.
У Сумській області окупанти 21 раз обстріляли область з території росії. Українські національні новини (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
Крістіна Члек, Катерина Ворона, Юлія Марковська (18 травня 2022). . Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. [ 2012-05-21 у Wayback Machine.] (рос.)
Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. [ 2012-01-18 у Wayback Machine.] (рос.)
«История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район [ 15 березня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Банк даних Державної служби статистики України [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
Cities & towns of Ukraine [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
Населенные пункты Глуховского района, (рос.)
Глухівська центральна районна бібліотека, Перлини Глухівського краю [ 11 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Фото Планета, Шалигине [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[ИГиС-2] История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район [ 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[ГРДА-3] Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине [ 2 серпня 2011 у Wayback Machine.]

[Десятий_тиждень-4] Лілія Христенко, Анна Скрипняк, Крістіна Члек (4 травня 2022). . Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 20 червня 2022.

[Сумщина:_Росіяни-5] Калатур, Анастасія (4 травня 2022). Сумщина: Росіяни обстріляли три села, два десятки “прильотів”. Українська правда (укр.). Процитовано 20 червня 2022.

[окупанти_21_раз_обстріляли-6] У Сумській області окупанти 21 раз обстріляли область з території росії. Українські національні новини (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 20 червня 2022.

[Тиждень_12._Онлайн-7] Крістіна Члек, Катерина Ворона, Юлія Марковська (18 травня 2022). . Суспільне. Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 2 липня 2022.

[КурГ-СНМ-1864-8] рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.

[ВВСЕР-1-1880-9] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.

[10] Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. [ 2012-05-21 у Wayback Machine.] (рос.)

[11] Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. [ 2012-01-18 у Wayback Machine.] (рос.)

[12] «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)

[13] Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район [ 15 березня 2012 у Wayback Machine.]