У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Диво Ди во чу до явище що сприймається як спричинене надприродними

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Диво.

Ди́во, чу́до — явище, що сприймається як спричинене надприродними силами, чаклунством, втручанням божественної сили. В переносному значенні — те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою.

Етимологія

Найімовірніше походить від дієслова дивитися, яке коріниться в давньоіндійському dhī — споглядати, спостерігати.

Підходи до визначення дива

Цицерон відкидав існування чудес як наслідків надприродного втручання, пояснюючи незвичайні події випадковостями і незнанням дійсних причин. «Те, що не може статися, ніколи не відбувається; те, що може, — це не диво» — писав він. Німецький філософ Фрідріх Гегель так визначав чудо: «Чудо означає, що перервався природний хід речей; але те, що називається природним ходом речей дуже відносне, наприклад дію магніту можна було б назвати чудом». П'єтро Помпонацці писав, що «Чудеса ж — не тому чудеса, що вони відбуваються повністю проти природи і всупереч порядку небесних тіл, але тому вони називаються чудесами, що незвичні і трапляються вкрай рідко і не в звичайному ході природи, а з тривалою періодичністю». За Людвігом Вітенгштайном, «Що в звичайному житті називається дивом, це, очевидно, просто подія, подібної якій ми ще ніколи не бачили».

За визначенням російського філософа Олексія Лосєва «Збіг випадково протікаючої емпіричної історії особистості з її ідеальним завданням і є чудо». Тобто, інтерпретувати явище як чудо можна тоді, коли воно має для особистості важливий ціннісний характер.

Релігійні дива

У християнському богослов'ї вважається, що чудо завжди твориться Богом чи святим, якого Бог наділив певними силами, і завжди має духовне і символічне значення. Люди чи демони здатні певним чином самостійно використовувати невідомі іншим або неочевидні механізми природи, проте такі дії не порушують законів світу, на відміну від чуда.

Вичерпне визначення християнського чуда дав єпископ : «Християнське чудо є видиме, вражаюче, надприродне явище (у фізичному світі, в тілесній, в духовній природі людини і в історії народу), створене особисто живим Богом для досягнення людиною релігійно-морального вдосконалення».

Див. також

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Примітки

. sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
Цицерон (1985). Философские трактаты. Москва. с. 265.
Гегель, Г.Ф.Г. (1993). Философия истории. Санк-Петербург. с. 345.
Помпонацци, П. (1990). «О бессмертии души», «О причинах естественных явлений». Москва. с. 272.
Витгенштейн, Л. (1989). Лекция об этике №2. Даугава.
Лосев, А.Ф. (1990). Из ранних произведений. Москва. с. 555.
. Католицький оглядач. 22/02/2016. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
Феофан еп. Кронштадтский (1915). Чудо. Христианская вера в чудо и ее оправдание. Опыт апологетически-этического исследования. Петербург. с. 96.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Диво

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Диво

У Вікісловнику є сторінка диво.

Диво // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
Чудо [ 23 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Чудо // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2064-2065. — 1000 екз.
Чудо // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 579.
Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) [ 10 грудня 2012 у Wayback Machine.] — там Етимологічний словник української мови: В 7 т., т. 2 / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — …

[1] . sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 11 липня 2017.

[2] Цицерон (1985). Философские трактаты. Москва. с. 265.

[3] Гегель, Г.Ф.Г. (1993). Философия истории. Санк-Петербург. с. 345.

[4] Помпонацци, П. (1990). «О бессмертии души», «О причинах естественных явлений». Москва. с. 272.

[5] Витгенштейн, Л. (1989). Лекция об этике №2. Даугава.

[6] Лосев, А.Ф. (1990). Из ранних произведений. Москва. с. 555.

[7] . Католицький оглядач. 22/02/2016. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 11 липня 2017.

[8] Феофан еп. Кронштадтский (1915). Чудо. Христианская вера в чудо и ее оправдание. Опыт апологетически-этического исследования. Петербург. с. 96.