Микита Омелянович Чуваков (нар. 16 березня 1901 — 25 грудня 1965) — радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (1943). Генерал-лейтенант (1945).
Микита Омелянович Чуваков | |
---|---|
рос. Никита Емельянович Чуваков | |
Народження | 16 березня 1901 с. Дарове |
Смерть | 25 грудня 1965 (64 роки) Москва |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | Російська імперія → СРСР |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1919–1958 |
Звання | Генерал-лейтенант |
Командування | d |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро |
Нагороди |
Біографія
Народився 16 березня 1901 року в селі Дарове Дяківської волості Веневського повіту Тульської губернії (нині Веневський район Тульської області Росії) в сім'ї робітника-кушніра. Росіянин. У 1913 році закінчив земську школу, працював лимарем в Дорогоміловських шорно-упряжних майстернях, пізніше на металевому заводі в Москві. У дні Жовтневого повстання 1917 року, будучи членом Спілки робітничої молоді «III Інтернаціонал», брав участь у бойових діях проти юнкерів на вулицях Москви. Член РКП(б) з 1918 року.
У Червоній Армії з січня 1919 року. Після закінчення 3-х Московських радянських піхотних курсів комскладу РСЧА з жовтня 1919 року воював на Східному та Західному фронтах як помічник командира роти 5-го Красноуральського полку 2-й Красноуральської стрілецької бригади. Звільняв від Кунгур, Перм. З червня 1920 воював з білополяками командиром роти 94-го стрілецького полку 11-ї Петроградської стрілецької дивізії 3-ї армії. В боях на Західному фронті був двічі поранений. З жовтня 1920 року навчався на Об'єднаних вищих військових курсах Західного фронту, в березні 1921 року в складі Зведеного курсантського полку брав участь у придушенні Кронштадтського заколоту, був нагороджений орденом Червоного Прапора РРФСР.
Міжвоєнний період
Відразу після закінчення курсів був направлений на навчання до Москви і в 1923 році закінчив в Москві. З серпня 1923 року - викладач тактики 11-х Новочеркасских піхотних командних курсів і 12-ї Ульяновської Червонопрапорної піхотної школи імені В.І. Леніна, в ній потім став помічником комісара.
Після закінчення Військової академії РККА імені М.В.Фрунзе в червні 1928 року був призначений командиром 11-го Алма-Атинської стрілецького полку 4-й Туркестанської дивізії Ленінградського військового округу. З жовтня 1929 року служив викладачем школи перепідготовки командного складу запасу в місті Ленінграді. З березня 1931 року - помічник начальника 1-го відділу штабу Ленінградського військового округу.
З грудня 1931 року - начальник штабу та виконувач посаду командира 85-ї стрілецької дивізії Приволзького військового округу. З лютого 1935 року - начальник штабу 56-ї Московської стрілецької дивізії Ленінградського військового округу в Пскові. З лютого 1936 року - начальник 1-го відділу і заступник начальника штабу Північно-Кавказького військового округу. У листопаді 1938 року - начальник штабу 6-го стрілецького корпусу в місті Одеса, з червня 1940 - заступник начальника штабу Харківського військового округу. У 1939 році присвоєно військове звання комбрига, в 1940 році генерал-майора. З серпня 1940 року був начальником Вищої спеціальної школи Генерального штабу Червоної Армії.
На фронтах німецько-радянської війни з листопада 1941 року. Був генерал-ад'ютантом Головнокомандувача Південно-Західним напрямом (з листопада 1941), заступником командувача 12-ю армією Південного фронту (з січня по серпень 1942), командиром 236-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького фронту (з вересня 1942), командиром 23-го стрілецького корпусу в складі 47-ї, 38-ї та 60-ї армій на Воронезькому і 1-му Українському фронтах (з березня 1943), командиром 35-го стрілецького корпусу 3-ї армії 2-го Білоруського фронту (з липня 1944), командиром 18-го стрілецького корпусу 65-ї армії 2-го Білоруського фронту (з грудня 1944). Воював на Південно-Західному, Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, знову Північно-Кавказькому, Степовому, Воронезькому, 1-му Українському, 2-му Білоруському фронтах. У квітні 1945 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.
Брав участь в обороні Донбасу, Північного Кавказу, в боях під Туапсе, у звільненні Краснодара, у звільненні Лівобережної України, в форсуванні Дніпра із завоюванням плацдарму, в звільненні міста Житомира, в Проскурівсько-Чернівецької та Білоруської операції, у визволенні білоруських та польських міст Новогрудок, Білосток, Остроленка, в форсуванні річки Нарев, у звільненні міст Ольштин, Ельблонг, Гданськ, Щецин, Росток, двічі виходив на берег Балтійського моря. Особливо відзначився при форсуванні Дніпра.
З'єднання і частини 23-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора Чувакова 25 вересня 1943 форсували Дніпро в районі міста Канів Черкаської області, захопили плацдарм і забезпечили форсування річки 47-ю армією.
25 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками при форсуванні Дніпра і проявлені при цьому мужність і героїзм генерал-майору Чувакової Микиті Омеляновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2064).
Післявоєнний період
Після війни продовжував командувати 18-м стрілецьким корпусом в Північній групі військ (Польща) до грудня 1945 року. З лютого 1946 командував там же 132-м стрілецьким корпусом. З квітня 1948 по червень 1950 року був начальником Управління бойової та фізичної підготовки Групи радянських окупаційних військ у Німеччині (ГРОВН). У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К.Е. Ворошилова (Військова академія Генерального штабу).
З липня 1951 служив в центральному апараті Міністерства оборони СРСР на посадах начальника Управління загального військового навчання Головного управління бойової і фізичної підготовки Сухопутних військ, з травня 1953 року - начальника Управління позавійськової підготовки там же, з червня 1955 року - начальника Стрілецько-тактичного комітету Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ.
Депутат Верховної Ради Білоруської РСР 2-го скликання (1947-1951).
З червня 1958 року генерал-лейтенант М.О.Чуваков у запасі.
Помер 25 грудня 1965 року. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка 6).
Нагороджений 2 орденами Леніна (25.10.1943; 21.02.1945), 5 орденами Червоного Прапора (1921 (РСФСР); 04.1943; 03.11.1944; 05.1945; 15.11.1950), орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня (04.1945), Кутузова 2 -го ступеня (04.1944), медалями «ХХ років РККА», «За оборону Кавказу», «За визволення Варшави», «За перемогу над Німеччиною», а також 4 польськими орденами і медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. М., 1988, - С.740-741.
- Гречко А.А. Битва за Кавказ. ВИМО. М. 1969.
- Туляки - Герои Советского Союза.- Тула, 1967.- С.424-425.
- Тульский биографический словарь.- Тула, 1996.- Т.2.- С.309.
- Елькин А. По заветам Ленина // Бессмертен подвиг их высокий.- Тула, 1983.- С.577-579.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikita Omelyanovich Chuvakov nar 16 bereznya 1901 19010316 25 grudnya 1965 radyanskij voyenachalnik Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 General lejtenant 1945 Mikita Omelyanovich Chuvakovros Nikita Emelyanovich ChuvakovNarodzhennya16 bereznya 1901 1901 03 16 s DaroveSmert25 grudnya 1965 1965 12 25 64 roki MoskvaPohovannyaNovodivichij cvintarKrayinaRosijska imperiya SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi1919 1958Zvannya General lejtenantKomanduvannyadVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijna Bitva za DniproNagorodi 2064 BiografiyaNarodivsya 16 bereznya 1901 roku v seli Darove Dyakivskoyi volosti Venevskogo povitu Tulskoyi guberniyi nini Venevskij rajon Tulskoyi oblasti Rosiyi v sim yi robitnika kushnira Rosiyanin U 1913 roci zakinchiv zemsku shkolu pracyuvav limarem v Dorogomilovskih shorno upryazhnih majsternyah piznishe na metalevomu zavodi v Moskvi U dni Zhovtnevogo povstannya 1917 roku buduchi chlenom Spilki robitnichoyi molodi III Internacional brav uchast u bojovih diyah proti yunkeriv na vulicyah Moskvi Chlen RKP b z 1918 roku Gromadyanska vijna v Rosiyi U Chervonij Armiyi z sichnya 1919 roku Pislya zakinchennya 3 h Moskovskih radyanskih pihotnih kursiv komskladu RSChA z zhovtnya 1919 roku voyuvav na Shidnomu ta Zahidnomu frontah yak pomichnik komandira roti 5 go Krasnouralskogo polku 2 j Krasnouralskoyi strileckoyi brigadi Zvilnyav vid Kungur Perm Z chervnya 1920 voyuvav z bilopolyakami komandirom roti 94 go strileckogo polku 11 yi Petrogradskoyi strileckoyi diviziyi 3 yi armiyi V boyah na Zahidnomu fronti buv dvichi poranenij Z zhovtnya 1920 roku navchavsya na Ob yednanih vishih vijskovih kursah Zahidnogo frontu v berezni 1921 roku v skladi Zvedenogo kursantskogo polku brav uchast u pridushenni Kronshtadtskogo zakolotu buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora RRFSR Mizhvoyennij period Vidrazu pislya zakinchennya kursiv buv napravlenij na navchannya do Moskvi i v 1923 roci zakinchiv v Moskvi Z serpnya 1923 roku vikladach taktiki 11 h Novocherkasskih pihotnih komandnih kursiv i 12 yi Ulyanovskoyi Chervonoprapornoyi pihotnoyi shkoli imeni V I Lenina v nij potim stav pomichnikom komisara Pislya zakinchennya Vijskovoyi akademiyi RKKA imeni M V Frunze v chervni 1928 roku buv priznachenij komandirom 11 go Alma Atinskoyi strileckogo polku 4 j Turkestanskoyi diviziyi Leningradskogo vijskovogo okrugu Z zhovtnya 1929 roku sluzhiv vikladachem shkoli perepidgotovki komandnogo skladu zapasu v misti Leningradi Z bereznya 1931 roku pomichnik nachalnika 1 go viddilu shtabu Leningradskogo vijskovogo okrugu Z grudnya 1931 roku nachalnik shtabu ta vikonuvach posadu komandira 85 yi strileckoyi diviziyi Privolzkogo vijskovogo okrugu Z lyutogo 1935 roku nachalnik shtabu 56 yi Moskovskoyi strileckoyi diviziyi Leningradskogo vijskovogo okrugu v Pskovi Z lyutogo 1936 roku nachalnik 1 go viddilu i zastupnik nachalnika shtabu Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu U listopadi 1938 roku nachalnik shtabu 6 go strileckogo korpusu v misti Odesa z chervnya 1940 zastupnik nachalnika shtabu Harkivskogo vijskovogo okrugu U 1939 roci prisvoyeno vijskove zvannya kombriga v 1940 roci general majora Z serpnya 1940 roku buv nachalnikom Vishoyi specialnoyi shkoli Generalnogo shtabu Chervonoyi Armiyi Nimecko radyanska vijna Na frontah nimecko radyanskoyi vijni z listopada 1941 roku Buv general ad yutantom Golovnokomanduvacha Pivdenno Zahidnim napryamom z listopada 1941 zastupnikom komanduvacha 12 yu armiyeyu Pivdennogo frontu z sichnya po serpen 1942 komandirom 236 yi strileckoyi diviziyi Pivnichno Kavkazkogo frontu z veresnya 1942 komandirom 23 go strileckogo korpusu v skladi 47 yi 38 yi ta 60 yi armij na Voronezkomu i 1 mu Ukrayinskomu frontah z bereznya 1943 komandirom 35 go strileckogo korpusu 3 yi armiyi 2 go Biloruskogo frontu z lipnya 1944 komandirom 18 go strileckogo korpusu 65 yi armiyi 2 go Biloruskogo frontu z grudnya 1944 Voyuvav na Pivdenno Zahidnomu Pivdennomu Pivnichno Kavkazkomu Zakavkazkomu znovu Pivnichno Kavkazkomu Stepovomu Voronezkomu 1 mu Ukrayinskomu 2 mu Biloruskomu frontah U kvitni 1945 roku prisvoyeno vijskove zvannya general lejtenanta Brav uchast v oboroni Donbasu Pivnichnogo Kavkazu v boyah pid Tuapse u zvilnenni Krasnodara u zvilnenni Livoberezhnoyi Ukrayini v forsuvanni Dnipra iz zavoyuvannyam placdarmu v zvilnenni mista Zhitomira v Proskurivsko Cherniveckoyi ta Biloruskoyi operaciyi u vizvolenni biloruskih ta polskih mist Novogrudok Bilostok Ostrolenka v forsuvanni richki Narev u zvilnenni mist Olshtin Elblong Gdansk Shecin Rostok dvichi vihodiv na bereg Baltijskogo morya Osoblivo vidznachivsya pri forsuvanni Dnipra Z yednannya i chastini 23 go strileckogo korpusu pid komanduvannyam general majora Chuvakova 25 veresnya 1943 forsuvali Dnipro v rajoni mista Kaniv Cherkaskoyi oblasti zahopili placdarm i zabezpechili forsuvannya richki 47 yu armiyeyu 25 zhovtnya 1943 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimecko fashistskimi zagarbnikami pri forsuvanni Dnipra i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm general majoru Chuvakovoyi Mikiti Omelyanovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 2064 Pislyavoyennij period Pislya vijni prodovzhuvav komanduvati 18 m strileckim korpusom v Pivnichnij grupi vijsk Polsha do grudnya 1945 roku Z lyutogo 1946 komanduvav tam zhe 132 m strileckim korpusom Z kvitnya 1948 po cherven 1950 roku buv nachalnikom Upravlinnya bojovoyi ta fizichnoyi pidgotovki Grupi radyanskih okupacijnih vijsk u Nimechchini GROVN U 1951 roci zakinchiv Vishi akademichni kursi pri Vishij vijskovij akademiyi imeni K E Voroshilova Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Z lipnya 1951 sluzhiv v centralnomu aparati Ministerstva oboroni SRSR na posadah nachalnika Upravlinnya zagalnogo vijskovogo navchannya Golovnogo upravlinnya bojovoyi i fizichnoyi pidgotovki Suhoputnih vijsk z travnya 1953 roku nachalnika Upravlinnya pozavijskovoyi pidgotovki tam zhe z chervnya 1955 roku nachalnika Strilecko taktichnogo komitetu Golovnogo upravlinnya bojovoyi pidgotovki Suhoputnih vijsk Deputat Verhovnoyi Radi Biloruskoyi RSR 2 go sklikannya 1947 1951 Z chervnya 1958 roku general lejtenant M O Chuvakov u zapasi Pomer 25 grudnya 1965 roku Pohovanij v Moskvi na Novodivichomu kladovishi dilyanka 6 Nagorodzhenij 2 ordenami Lenina 25 10 1943 21 02 1945 5 ordenami Chervonogo Prapora 1921 RSFSR 04 1943 03 11 1944 05 1945 15 11 1950 ordenami Bogdana Hmelnickogo 1 go stupenya 04 1945 Kutuzova 2 go stupenya 04 1944 medalyami HH rokiv RKKA Za oboronu Kavkazu Za vizvolennya Varshavi Za peremogu nad Nimechchinoyu a takozh 4 polskimi ordenami i medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar T 2 M 1988 S 740 741 Grechko A A Bitva za Kavkaz VIMO M 1969 Tulyaki Geroi Sovetskogo Soyuza Tula 1967 S 424 425 Tulskij biograficheskij slovar Tula 1996 T 2 S 309 Elkin A Po zavetam Lenina Bessmerten podvig ih vysokij Tula 1983 S 577 579 Posilannya