Чичисбе й італ cicisbeo множина cicisbei в старій Італії постійний супутник одруженої жінки що супроводжує її в громадсь

Чичисбе́й (італ. cicisbeo, множина cicisbei) - в старій Італії постійний супутник одруженої жінки, що супроводжує її в громадських місцях, найчастіше також коханець.

Луїджі Понелато. Чичисбей. Гравюра 1790 р.‎

У XVIII-XIX століттях в Італії існував звичай, згідно з яким одружена дама повинна була показуватися на людях (в церкві, на прогулянці і т. п.) в супроводі постійного супутника (з відома чоловіка). Така практика, звана чічісбеїзмом, існувала серед дворянства Венеції, Генуї, Ніцци, Флоренції і Рима. За одними відомостями, наявність і статус чічісбеїв обумовлювалися в шлюбних контрактах, за іншими - це лише специфіка звичаїв часу, не закріплена в документах. Деякі вважають чічісбеїзм ознакою зростаючої емансипації жінок в аристократії XVIII століття.

Так чи інакше, звичай міцно вкоренився. Чоловіки зазвичай терпіли або навіть доброзичливо ставилися до нього. Так, лорд Байрон був чічісбеєм графині .

Чічісбеї дотримувалися певних правил поведінки, зазвичай уникаючи публічного прояву почуттів до жінки. На розважальних заходах вони часто стояли позаду пані та шепотіли їй на вухо (одна з версій походження слова - звуконаслідування шепоту). Звичаї того часу не дозволяли їм у вільний час мати стосунки з іншою жінкою. Обидві сторони могли перервати відносини в будь-який час. Інститут чічісбеїв використовували у своїх сюжетах автори деяких комічних опер, наприклад, чічісбеї присутні в лібрето опер Россіні і .

Слово «чічісбей» зрідка використовується в переносному сенсі для жартівливого позначення кавалера або коханця.

Джерела

Eintrag in der Oeconomischen Encyclopädie (1773-1858) von J. G. Krünitz
Eintrag in italiadonna.it (ital.)
Eintrag auf etimo.it (ital.)