Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович

Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович (нар. Бахмут — пом. невідомо) — український військовий діяч, підполковник, начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. Влітку-восени 1921 року — начальник штабу та розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР.

Черненко-Чорний Порфірій Костянтинович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	невідомо Бахмут
Смерть	невідомо
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  Румунія
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	Російська імперія →  УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	/ Сухопутні війська
Формування	1-й Синій полк 1-а Запорізька дивізія Бессарабська повстанська група
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна (Другий зимовий похід)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черненко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорний.

Життєпис

Порфірій Черненко-Чорний народився у Бахмуті — нині місто Донецької області. Служив у Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. З січня 1919 року — помічник командира 1-го Синього полку з господарчої частини Дієвої армії УНР. У 1920 році — начальник штабу 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР.

Влітку-восени 1921 року Черненко-Чорний тимчасово перебував на посаді начальника штабу та начальника розвідувального відділу Бессарабської повстанської групи Армії УНР. У період служби в Повстанській армії УНР конфліктував з командувачем групою Гулим-Гуленко та начальником цивільного управління групи Поплавським з приводу використання державних коштів УНР, виділених на організацію повстання. Натомість Поплавський звинувачував Черненка у крадіжці приватних речей.

Після ліквідації румунською владою штабу Бессарабської повстанської групи, попри заборону, Черненко-Чорний переїхав до Бухаресту, де співпрацював із дипломатичною місією УНР в Румунії.

У 1922 році Черненко-Чорний нелегально їздив у радянську Україну.

Подальша доля станом на 7 вересня 2020 року невідома.

Примітки

1. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 138.
2. В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін / Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — с.129 ISBN 978-966-378-207-2

Джерела

• Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — Черненко-Чорний (Чернов-Чорний) Порфірій Костянтинович [ 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Біографічні довідки на бійців Армії УНР: уродженців Донбасу та загиблих на території Донбасу [ 8 березня 2022 у Wayback Machine.]; Героїка. Процитовано 7 вересня 2020.
• Я. Файзулін // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2011. — Вип. 6. — с.371,384. [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.]