Черве нські городи Червенські гради Червенські міста група фортець та укріплених замків X XIII ст на лівобережжі Бугу на

Черве́нські городи́ (Червенські гради, Червенські міста) — група фортець та укріплених замків X—XIII ст. на лівобережжі Бугу (на межі Русі з Польщею).

Червенські городи

Країна	Республіка Польща

Червенські городи у Вікісховищі

На схід від Польського королівства показана територія Червенських городів

Розташування

Осередком Червенської землі було врожайне сточище ріки Гучви з центром у Червені; інші Червенські городи: Волинь (над річкою Західний Буг), Городло, Сутійськ, Угровеськ, Стовп'я та ін.

У науковій літературі проблема локалізації фортеці Червен (а тим самим й інших Червенських городів.) була предметом багатьох гіпотез: над Дністром (Червоногород), біля Холма (Чернеїв — Чернеюв (пол.)) і остаточно за результатами археологічних досліджень, які проводили у 1950-1960-х роках, фортеця Червен локалізується на території сучасного села Чермно у Томашовському повіті (Люблінського воєводства) (Польщі).

Історія

Перші згадки про Червенські городи подає літопис (у 981, 992), коли Володимир Великий у двох походах захопив Червенські городи у ляхів:

Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні під Руссю.

але 1018 року польський князь Болеслав І Хоробрий отримав їх від свого зятя Святополка І і утримував (до 1031 року).

Від 1031 року Ярослав і Мстислав Володимировичі остаточно приєднали Червенські городи до Київської Руси. У XI—XII ст. Червенські городи входили до Волинського князівства, а в XIII—XIV ст. до Галицько-Волинської держави (на початку XIII ст. становили короткий час княжий уділ). У середині XIII ст. Червенські городи зруйнували татари, і вони занепали. У другій половині XIV ст. територія Червенських городів була повернена Польщею і Великим князівством Литовським.

Див. також

Примітки

. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2016.

Література

Д. Я. Вортман. Червенські гради [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 490. — .
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
Ісаєвич Я. Д. Територія і населення «Червенських градів» (X—XIII ст.) // Український історико-географічний збірник. Вип. 1. — К., 1971
Ісаєвич Я. Д. До питання про західний кордон Київської Русі // Історичні джерела та їх використання. Вип. 6. — К., 1971.
Юсупович Адріан (Варшава). Чи ходив Вололимир Великий на/до ляхів? (польсько-руські відносини наприкінці Х — на початку ХІ с.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.-жовт.). — С. 43—69. — ISSN 0130-5247.
Ляска В. Червен та «Червенські гради»: історіографічні міфи на тлі труднощів археології [ 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Археологічні дослідження Львівського університету. 2014. Випуск 18. С. 167—211.
Холм та Холмщина — подорож для українця. Частина 1: Найдавніші сторінки історії Волині [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

Червенські міста // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 5 травня 2016.