Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Чарльз Мі нґус англ Charles Mingus Jr 22 квітня 1922 5 січня 1979 американський джазовий контрабасист композитор бенд лі

Чарльз Мінгус

Чарльз Мінгус

Чарльз Мі́нґус (англ. Charles Mingus Jr., 22 квітня 1922 — 5 січня 1979) — американський джазовий контрабасист, композитор, бенд-лідер, піаніст і письменник. Головний прихильник колективної імпровізації, він вважається одним з найвидатніших джазових музикантів і композиторів в історії, його кар'єра охоплює три десятиліття і він співпрацював з іншими великими джазовими музикантами, такими як Дюк Еллінгтон, Чарлі Паркер, Макс Роуч та Ерік Долфі. Творчість Мінґуса варіювалася від просунутого бібопу та авангардного джазу з малими та середніми ансамблями до першопрохідців у стилі постбопу на таких знакових записах, як Pithecanthropus Erectus (1956) та Mingus Ah Um (1959), а також (прогресивних) експериментів біг-бенду, таких як The Black Saint and the Sinner Lady (1963).

Чарльз Мінґус
image
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Чарльз Мінґус-молодший
Дата народження 22 квітня 1922(1922-04-22)
Місце народження Ногалес (Аризона), США
Дата смерті 5 січня 1979(1979-01-05) (56 років)
Місце смерті Лос-Анджелес, США
Причина смерті бічний аміотрофічний склероз
Роки активності 1943-1979
Громадянство image США
Національність афроамериканці[1]
Віросповідання індуїзм
Професія Музикант, композитор, бенд-лідер
Освіта d
Інструменти Контрабас, піаніно
Жанр Джаз, хард-боп, бібоп, авангардний джаз, постбоп, третя течія, оркестровий джаз, фрі-джаз
Заклад Університет в Буффало
Лейбл Atlantic, Candid, Columbia, Debut, Impulse!, Mercury, United Artists
Нагороди
Діти d і d
charlesmingus.com
image Файли у Вікісховищі

Композиції Мінґуса продовжують грати сучасні музиканти — від репертуарних колективів Mingus Big Band, Mingus Dynasty та Mingus Orchestra до старшокласників, які потрапляють до чартів і беруть участь у конкурсі середньої школи імені Чарльза Мінґуса. 1993 року Бібліотека Конгресу США придбала колекцію документів Мінґуса, включаючи партитури, звукозаписи, кореспонденцію та фотографії, — те, що вони назвали «найважливішим придбанням колекції рукописів, пов'язаних із джазом, за всю історію Бібліотеки».

Біографія

Ранні роки та кар'єра

Чарльз Мінґус народився в Ногалесі, штат Аризона. Його батько, Чарльз Мінґус-старший, був сержантом армії США. Мінґус-молодший виріс в основному в районі Воттс у Лос-Анджелесі.

Етнічне походження Мінґуса було складним. У його родоводі були представники німецько-американського, афроамериканського та індіанського походження. Його дід по материнській лінії був китайським підданим Великої Британії з Гонконгу, а бабуся по материнській лінії — афроамериканкою з півдня Сполучених Штатів. Мінґус був пра-пра-правнуком патріарха-засновника своєї сім'ї, який, за більшістю свідчень, був німецьким іммігрантом. В автобіографії Мінґуса Beneath the Underdog його мати описується як «дочка англійця/китайця і південноамериканської жінки», а батько був сином «чорношкірого фермера і шведської жінки». Чарльз Мінґус-старший стверджував, що його мати та її чоловік виховували його як білу людину до чотирнадцяти років, коли його мати розповіла родині, що справжній батько дитини був чорношкірим рабом, після чого йому довелося втекти з сім'ї і жити самостійно. Автобіографія не підтверджує, чи вірив Чарльз Мінґус-старший або сам Мінґус у правдивість цієї історії, чи це була лише прикрашена версія родоводу сім'ї Мінґусів. Згідно з новішою інформацією, що використовується для інформування відвідувачів Млина Мінґуса в парку Грейт-Смокі-Маунтінс, яка міститься на табличках, відкритих 23 травня 2023 року, батьком Мінґуса-старшого був колишній раб Деніел Мінґус, що належав сім'ї його матері, білої жінки Кларінди Мінґус. Коли Кларинда вийшла заміж за білого чоловіка, Мінґус-старший залишився з білим дідом і прадідом. Його батько, який пізніше змінив своє прізвище на Вест, очевидно, не мав стосунків з Мінґусом-старшим.

Його мати дозволяла слухати вдома лише церковну музику, але Мінґус рано полюбив іншу музику, особливо Дюка Еллінгтона. Він вивчав тромбон, а згодом віолончель, хоча не зміг професійно займатися віолончеллю, оскільки в той час чорношкірому музиканту було майже неможливо зробити кар'єру в класичній музиці, а віолончель не сприймалася як джазовий інструмент. Незважаючи на це, Мінґус все ще був прив'язаний до віолончелі; коли він навчався грі на басі у Реда Каллендера наприкінці 1930-х років, Каллендер навіть зауважив, що віолончель все ще залишається основним інструментом Мінґуса. У книзі Beneath the Underdog Мінґус стверджує, що насправді не починав вчитися грати на басі, доки Бадді Коллетт не прийняв його до свого свінг-бенду з умовою, що він буде басистом.

Через погану освіту молодий Мінґус не міг читати ноти достатньо швидко, щоб приєднатися до місцевого молодіжного оркестру. Це серйозно вплинуло на його ранній музичний досвід і призвело до того, що він відчув себе вигнаним зі світу класичної музики. Цей ранній досвід, на додачу до протистояння расизму протягом усього життя, знайшов відображення в його музиці, яка часто зосереджувалася на темах расизму, дискримінації та (не)справедливості.

Багато з техніки гри на віолончелі, яку він вивчив, можна було застосувати до контрабаса, коли він взявся за інструмент у старших класах школи. П'ять років він навчався у Германа Рейншагена, головного басиста Нью-Йоркського філармонічного оркестру, а композиторській техніці — у Ллойда Різа. Протягом більшої частини своєї кар'єри він грав на басі, виготовленому у 1927 році німецьким майстром Ернстом Генріхом Ротом.

Починаючи з підліткового віку, Мінґус писав досить просунуті твори; багато з них схожі на Третю течію, оскільки включають елементи класичної музики. Деякі з них були записані в 1960 році з диригентом Ґюнтером Шуллером і випущені під назвою Pre-Bird, що відсилає до Чарлі «Птаха» Паркера; Мінґус був одним з багатьох музикантів, чиї погляди на музику були змінені Паркером на «до- і після-паркерської» епохи.

Мінґус здобув репутацію басиста-вундеркінда. Його першою великою професійною роботою була гра з колишнім кларнетистом Еллінгтона Барні Бігардом. У 1943 році він гастролював з Луї Армстронгом, а на початку 1945 року записувався в Лос-Анджелесі в групі під керівництвом Рассела Жаке, до якої також входили Тедді Едвардс, Моріс Джеймс Саймон, Вайлд Білл Девіс і Чіко Гамільтон, а в травні того ж року — в Голлівуді, знову з Едвардсом, в групі під керівництвом Говарда Макгі.

Наприкінці 1940-х він грав з групою Лайонела Гемптона; Гемптон виконав і записав кілька творів Мінґуса. Популярне тріо Мінґуса, Реда Норво і Таля Фарлоу в 1950 і 1951 роках отримало значне визнання, але раса Мінґуса викликала проблеми з деякими власниками клубів, і він покинув групу. Мінґус недовго був членом гурту Еллінгтона у 1953 році, замінивши басиста Венделла Маршалла; однак, відомий характер Мінгуса призвів до того, що він став одним з небагатьох музикантів, звільнених особисто Еллінгтоном (серед інших — Бабер Майлі та барабанщик Боббі Дарем) після бійки за лаштунками між Мінґусом та Хуаном Тізолом.

Також на початку 1950-х, ще до того, як досягти комерційного визнання як бенд-лідер, Мінґус грав концерти з Чарлі Паркером, чиї композиції та імпровізації дуже надихали і впливали на нього. Мінґус вважав Паркера найбільшим генієм і новатором в історії джазу, але у нього були любовно-ненависні стосунки зі спадщиною Паркера. Мінґус звинувачував міфологію Паркера в тому, що вона породила похідну культуру претендентів на трон Паркера. Він також був незадоволений, а іноді й огидний саморуйнівними звичками Паркера та романтизованою принадою наркоманії, яку вони пропонували іншим джазовим музикантам. У відповідь на багатьох саксофоністів, які наслідували Паркера, Мінґус назвав пісню «If Charlie Parker Were a Gunslinger, There'd Be a Whole Lot of Dead Copycats» («Якби Чарлі Паркер був стрільцем, було б багато мертвих наслідувачів») (випущена на Mingus Dynasty під назвою «Gunslinging Bird»).

Мінґус був одружений чотири рази. Його дружинами були Жанна Ґросс, Люсіль (Селія) Джерманіс, Джуді Старкі та Сьюзен Ґрем Унгаро.

Життя в Нью-Йорку

У 1952 році Мінґус разом із Максом Роучем заснував лейбл Debut Records, щоб мати змогу вести свою звукозаписну кар'єру так, як він вважав за потрібне. Назва компанії виникла з його бажання документувати незаписаних молодих музикантів. Незважаючи на це, найвідомішим записом, який випустила компанія, був запис найвідоміших діячів бібопу. 15 травня 1953 року Мінґус приєднався до Діззі Гіллеспі, Паркера, Бада Павелла та Роуча на концерті в Мессі-холі в Торонто, який став останнім записаним документом спільної гри Гіллеспі та Паркера. Після концерту Мінґус вирішив накласти свою ледь чутну басову партію в Нью-Йорку; оригінальна версія була видана пізніше. Два 10-дюймові альбоми з концерту в Мессі-холі (на одному з них грало тріо Павелла, Мінґуса та Роуча) були одними з перших релізів Debut Records. Мінґус, можливо, заперечував проти того, як великі звукозаписні компанії ставилися до музикантів, але Гіллеспі якось прокоментував, що не отримував жодних гонорарів «протягом багатьох років» за свій виступ у Мессі-холі. Ці записи, однак, часто вважаються одними з найкращих живих джазових записів.

Одна з історій свідчить, що Мінґус потрапив у сумнозвісний інцидент під час виступу в клубі 1955 року, який було оголошено як «возз'єднання» з Паркером, Павеллом і Роучем. Павеллу, який страждав на алкоголізм і психічні розлади (можливо, загострені жорстоким побиттям у поліції та лікуванням електрошоком), довелося допомагати зійти зі сцени, оскільки він не міг ні грати, ні зв'язно говорити. Коли недієздатність Павелла стала очевидною, Паркер стояв на одному місці біля мікрофону, скандуючи «Бад Павелл… Бад Павелл…», ніби благаючи Павелла повернутися. Як стверджується, Паркер продовжував це заклинання ще кілька хвилин після відходу Павелла, до власної розваги і роздратування Мінґуса. Мінґус взяв інший мікрофон і оголосив натовпу: «Пані та панове, будь ласка, не асоціюйте мене з усім цим. Це не джаз. Це хворі люди». Це був останній публічний виступ Паркера; приблизно через тиждень він помер після багатьох років зловживання наркотичними речовинами.

Мінґус часто працював з невеликим ансамблем (близько 8-10 членів) музикантів, що змінювалися, відомим як Jazz Workshop. Мінґус проклав новий шлях, постійно вимагаючи від своїх музикантів можливості досліджувати і розвивати своє сприйняття на місці. Серед тих, хто приєднався до Workshop (або Sweatshops, як їх називали музиканти), були Пеппер Адамс, Джекі Баєрд, Букер Ервін, Джон Генді, Джиммі Неппер, Чарльз Макферсон і Гораc Парлан. Мінґус сформував з цих музикантів згуртовану імпровізаційну машину, яка багато в чому передбачила фрі-джаз. Деякі музиканти охрестили Workshop «університетом» для джазу.

Pithecanthropus Erectus та інші записи

1950-ті роки прийнято вважати найбільш продуктивним і плідним періодом творчості Мінґуса. За десять років він записав 30 платівок для кількох лейблів (Atlantic, Candid, Columbia, Impulse! та інших). Мінґус вже записав близько десяти альбомів як бенд-лідер, але 1956 рік став для нього проривним, з виходом альбому Pithecanthropus Erectus, ймовірно, його першою великою роботою як лідера гурту, так і композитора. Як і Еллінгтон, Мінґус писав пісні, маючи на увазі конкретних музикантів, і його група для Erectus включала музикантів-авантюристів: піаніста Мала Волдрона, альт-саксофоніста Джекі Макліна та тенора Дж. Р. Монтроуза, що зазнав впливу Сонні Роллінза. Заголовна пісня — це десятихвилинна тональна поема, що змальовує підйом людини від її гомінідного коріння (Pithecanthropus erectus) до остаточного занепаду. Частина твору є вільною імпровізацією, вільною від структури чи теми.

Інший альбом цього періоду, The Clown (1957, також на Atlantic Records), заголовний трек якого містить розповідь гумориста Джина Шепарда, був першим, де з'явився барабанщик Денні Річмонд, який залишався його улюбленим барабанщиком аж до смерті Мінґуса в 1979 році. Ці двоє сформували одну з найбільш вражаючих та універсальних ритм-секцій у джазі. Обидва були досвідченими виконавцями, які прагнули розширити межі своєї музики, залишаючись вірними її корінню. Коли до них приєднався піаніст Джекі Баєрд, їх охрестили «Всемогутньою трійцею» («The Almighty Three»).

Mingus Ah Um та інші роботи

У 1959 році Мінґус та музиканти його джазової майстерні записали один з найвідоміших альбомів — Mingus Ah Um. Навіть у рік видатних шедеврів, серед яких Time Out Дейва Брубека, Kind of Blue Майлза Девіса, Giant Steps Джона Колтрейна та The Shape of Jazz to Come Орнетта Коулмана, це було значним досягненням, до якого увійшли такі класичні композиції Мінґуса, як «Goodbye Pork Pie Hat» (елегія Лестеру Янгу) та безвокальна версія «Fables of Faubus» (протест проти сегрегаційного губернатора Арканзасу Орвала Фаубуса, що подвійні тактові частини). У 2003 році спадщина альбому була закріплена, коли він був внесений до Національного реєстру звукозаписів. Також протягом 1959 року Мінґус записав альбом Blues & Roots, який вийшов наступного року. Мінґус писав у своїх анотаціях: «Я народився під свінг і плескав у долоні в церкві, коли був маленьким хлопчиком, але я виріс і мені подобається робити інші речі, окрім свінгу. Але блюз може робити більше, ніж просто свінг».

Мінґус був свідком легендарних і суперечливих виступів Орнетта Коулмана у 1960 році в нью-йоркському джазовому клубі Five Spot. Спочатку він висловив досить змішані почуття до новаторської музики Коулмана: «…якби хлопці вільної форми могли зіграти одну й ту ж мелодію двічі, я б сказав, що вони щось грають… Більшу частину часу вони використовують свої пальці на саксофоні і навіть не знають, що з цього вийде. Вони експериментують». Того ж року Мінґус створив квартет з Річмондом, трубачем Тедом Керсоном та мультиінструменталістом Еріком Долфі. Цей ансамбль грав на тих самих інструментах, що й квартет Коулмана, і часто вважається, що Мінґус піднявся до нового складного стандарту, встановленого Коулманом. Квартет записаний на обох платівках Charles Mingus Presents Charles Mingus та Mingus. На першій платівці також є версія «Fables of Faubus» з текстами пісень, що має влучну назву «Original Faubus Fables».

У 1961 році Мінґус жив у будинку сестри своєї матері (Луїзи) та її чоловіка, Фесса Вільямса, кларнетиста і саксофоніста, у районі Ямайка, що у Квінсі. Згодом Мінґус запросив Вільямса зіграти на концерті в Таун-Голі 1962 року.

У цю епоху сталася лише одна помилка: Концерт у Таун-Голі у жовтні 1962 року. З амбітною програмою цей захід від самого початку супроводжували проблеми. Версія Мінґуса, відома тепер як Epitaph, була нарешті реалізована диригентом Ґюнтером Шуллером у концерті 1989 року, через десять років після смерті Мінґуса.

Поза музикою Мінґус опублікував у 1954 році посібник, який можна було замовити поштою, під назвою The Charles Mingus CAT-alogue for Toilet Training Your Cat (Посібник Чарльза Мінґуса з привчання котів до туалету). Посібник детально пояснював, як привчити кота користуватися людським туалетом. Шістдесят років по тому, у 2014 році, американський актор Рег Е. Кеті озвучив повний текст посібника для Studio 360.

The Black Saint and the Sinner Lady та інші альбоми для Impulse!

У 1963 році Мінґус випустив альбом The Black Saint and the Sinner Lady, названий «одним з найбільших досягнень в оркеструванні будь-якого композитора в історії джазу». Альбом також був унікальний тим, що Мінґус попросив свого психотерапевта, доктора Едмунда Поллока, надати примітки для запису.

У 1963 році Мінґус також випустив альбом Mingus Plays Piano, альбом без супроводу, що містить кілька повністю імпровізованих п'єс. Крім того, 1963 року вийшов альбом Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus, високо оцінений критиком Нетом Гентоффом.

У 1964 році Мінґус зібрав один зі своїх найвідоміших гуртів — секстет, до складу якого увійшли Денні Річмонд, Джекі Баєрд, Ерік Долфі, трубач Джонні Коулс та тенор-саксофоніст Кліффорд Джордан. Протягом свого короткого існування гурт часто записувався. Mosaic Records випустив 7-дисковий набір Charles Mingus — The Jazz Workshop Concerts 1964–65, до якого увійшли концерти з Таун-Голу, Амстердаму, Монтерей '64, Монтерей '65 та Міннеаполісу. Коулс захворів і поїхав під час європейського турне. Долфі залишився в Європі після закінчення туру і раптово помер у Берліні 28 червня 1964 року. 1964 рік також був роком, коли Мінґус познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Сью Ґрем Унгаро. Подружжя одружилося у 1966 році за посередництва Аллена Гінзберга. Зіткнувшись з фінансовими труднощами, Мінґус був виселений зі свого нью-йоркського будинку у 1966 році.

Changes

Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років темп Мінґуса дещо сповільнився. У 1974 році, після розпаду секстету 1970 року з Чарльзом Макферсоном, Едді Престоном і Боббі Джонсом, він створив квінтет з Річмондом, піаністом Доном Пулленом, трубачем Джеком Валратом і саксофоністом Джорджем Адамсом. Вони записали два альбоми, що мали великий успіх, Changes One і Changes Two. У цей час Мінґус також грав з Чарльзом Макферсоном у багатьох його групах. Cumbia and Jazz Fusion 1976 року намагався поєднати колумбійську музику («кумбія» в назві) з більш традиційними джазовими формами. У 1971 році Мінґус викладав протягом семестру в Університеті Буффало, Університеті штату Нью-Йорк, як професор музики Слі.

Подальша кар'єра і смерть

До середини 1970-х Мінґус відчував наслідки хвороби бічного аміотрофічного склерозу. Його колись грізна басова техніка занепала, аж поки він не зміг більше грати на інструменті. Однак він продовжував писати музику і перед смертю продюсував кілька записів. Перед смертю він працював з Джоні Мітчелл над альбомом, який згодом отримав назву Mingus, до якого увійшли тексти, додані Мітчелл до його композицій, в тому числі «Goodbye Pork Pie Hat». В альбомі були представлені таланти Вейна Шортера, Гербі Генкока та ще одного впливового басиста і композитора, Джако Пасторіуса.

Мінґус помер 5 січня 1979 року у віці 56 років у Куернаваці, Мексика, куди він приїхав на лікування та відновлення сил. Його прах був розвіяний над річкою Ганг.

Музичний стиль

image
Мінґус грає на контрабасі, 1976 рік

Його композиції зберегли гаряче і душевне відчуття хард-бопу, багато в чому спираючись на чорну госпел-музику і блюз, хоча іноді містять елементи третьої течії, фрі-джазу і класичної музики. Одного разу він назвав Дюка Еллінгтона і церкву своїми основними джерелами впливу.

Мінґус підтримував колективну імпровізацію, подібну до старих новоорлеанських джазових парадів, приділяючи особливу увагу тому, як кожен учасник гурту взаємодіє з групою в цілому. Створюючи свої бенди, він зважав не лише на навички наявних музикантів, але й на їхні особистості. Багато музикантів пройшли через його гурти і згодом зробили вражаючу кар'єру. Він залучав талановитих, а іноді й маловідомих виконавців, яких використовував для створення нетрадиційних інструментальних конфігурацій. Як виконавець Мінґус був піонером у техніці гри на контрабасі, широко визнаний як один з найдосвідченіших гравців на цьому інструменті.

Завдяки своєму блискучому письму для ансамблів середнього розміру, а також тому, що він прислухався і підкреслював сильні сторони музикантів у своїх групах, Мінґуса часто вважають спадкоємцем Дюка Еллінгтона, яким він висловлював велике захоплення і з яким співпрацював у записі Money Jungle. Діззі Гіллеспі якось сказав, що Мінґус нагадує йому «молодого Дюка», посилаючись на їхню спільну «організаторську геніальність».

Особистість і характер

Майже так само добре відомий, як і його амбітна музика, був часто страхітливий темперамент Мінґуса, який приніс йому прізвисько «Сердита людина джазу» (англ. «the Angry Man of Jazz»). Його відмова скомпрометувати свою музичну цілісність призвела до численних вибухів на сцені, закликів до музикантів і звільнень. Хоча Мінґуса поважали за його музичні таланти, його іноді побоювалися через його іноді бурхливий темперамент на сцені, який іноді був спрямований на членів його групи, а іноді — на глядачів. Він був фізично великим, схильним до ожиріння (особливо в останні роки життя), і часто залякував, коли висловлював злість або невдоволення. Коли під час його виступу в нічному клубі відвідувачі розмовляли і цокотіли льодом у келихах, Мінґус зупинив свій гурт і голосно вилаяв аудиторію, заявивши: «Ісаак Стерн не повинен миритися з цим лайном.» Мінґус знищив бас вартістю 20 000 доларів у відповідь на вигуки публіки в клубі Five Spot у Нью-Йорку.

Гітарист і співак Джекі Періс був свідком дратівливості Мінґуса. Періс згадує свій час у Jazz Workshop: «Він вигнав зі сцени всіх, окрім [барабанщика] Пола Мотіана і мене… Ми втрьох просто вили блюз десь півтори години, перш ніж він покликав інших котів назад».

12 жовтня 1962 року Мінґус вдарив Джиммі Неппера в обличчя, коли вони разом працювали в квартирі Мінґуса над партитурою для його майбутнього концерту в нью-йоркській Ратуші, і Неппер відмовився брати на себе подальшу роботу. Удар Мінґуса зламав коронковий зуб та його корінь. За словами Неппера, це зруйнувало його амбушур і призвело до остаточної втрати верхньої октави його діапазону на тромбоні — значної перешкоди для будь-якого професійного тромбоніста. Цей напад тимчасово припинив їхні робочі стосунки, і Неппер не зміг виступити на концерті. Звинувачений у нападі, Мінґус постав перед судом у січні 1963 року і був засуджений до умовного терміну. Неппер знову працював з Мінґусом у 1977 році і багато грав у складі Mingus Dynasty, сформованої після смерті Мінґуса у 1979 році.

На додаток до нападів поганого настрою, Мінґус був схильний до клінічної депресії і мав тенденцію до коротких періодів надзвичайної творчої активності, що чергувалися з досить довгими періодами значного зниження продуктивності, як, наприклад, п'ятирічний період після смерті Еріка Долфі.

У 1966 році Мінґуса виселили з його квартири на Грейт-Джонс-стріт, 5 у Нью-Йорку за несплату орендної плати, що було зафіксовано в документальному фільмі 1968 року Mingus: Charlie Mingus 1968, режисера Томаса Райхмана. У фільмі також показано, як Мінґус виступає в клубах і в квартирі, стріляє в приміщенні з дробовика .410 калібру, пише музику на фортепіано, грає зі своєю маленькою донькою Керолайн і піклується про неї, а також обговорює кохання, мистецтво, політику і музичну школу, яку він сподівався створити.

Спадщина

The Mingus Big Band

Музика Чарльза Мінґуса сьогодні виконується та переосмислюється бендом The Mingus Big Band, який у жовтні 2008 року почав грати щопонеділка в нью-йоркському клубі Jazz Standard, а також часто гастролює США та Європою. The Mingus Big Band, Mingus Orchestra та Mingus Dynasty знаходяться під управлінням Jazz Workshop, Inc. і очолювалися вдовою Мінґуса, Сью Ґрем Мінґус.

Epitaph

Epitaph вважається одним із шедеврів Чарльза Мінґуса. Композиція складається з 4 235 тактів, її виконання триває дві години і є одним з найдовших джазових творів, коли-небудь написаних. Epitaph була повністю відкрита музикознавцем Ендрю Хомзі під час каталогізації після смерті Мінґуса. За допомогою гранту від Фундації Форда було скопійовано партитуру та інструментальні партії, а сам твір було вперше виконано оркестром з 30 музикантів під керівництвом Ґюнтера Шуллера. Цей концерт був продюсований вдовою Мінґуса, Сью Ґрем Мінґус, в Еліс Таллі Холі 3 червня 1989 року, через 10 років після смерті Мінґуса. Він був знову виконаний на кількох концертах у 2007 році. Виступ у Концертному залі Волта Діснея доступний на NPR. Hal Leonard опублікували повну партитуру у 2008 році.

Автобіографія

Протягом 1960-х років Мінґус писав розлогу, перебільшену, квазі-автобіографію Beneath the Underdog: His World as Composed by Mingus, яка була опублікована в 1971 році. Її стиль «потоку свідомості» охоплює кілька аспектів його життя, які раніше не були записані. На додаток до свого музичного та інтелектуального поширення, Мінґус дуже детально розповідає про свої, можливо, перебільшені сексуальні подвиги. Він стверджує, що за своє життя мав понад 31 інтрижку (в тому числі 26 повій за один раз). Сюди не входить жодна з його п'яти дружин (він стверджує, що був одружений з двома з них одночасно). Крім того, він стверджує, що мав коротку кар'єру сутенера. Це ніколи не було підтверджено.

Автобіографія Мінґуса також допомагає зрозуміти його психіку, а також його ставлення до раси та суспільства. Вона містить розповіді про жорстоке поводження з боку батька з раннього дитинства, знущання в дитинстві, виключення з профспілки білих музикантів, боротьбу з несхваленням під час одруження з білою жінкою та інші приклади труднощів і упереджень.

Вплив на наукову діяльність

Творчість Чарльза Мінґуса також привернула увагу академічних кіл. За словами Ешона Кроулі, музика Чарльза Мінґуса є яскравим прикладом здатності музики руйнувати дуалістичне, категоричне розмежування сакрального і профанного за допомогою інших епістемологій. Кроулі пропонує таке прочитання творчості Мінґуса, яке досліджує глибокий взаємозв'язок, що об'єднує естетичні практики Святої П'ятидесятниці і джаз. Мінґус визнавав важливість і вплив зборів чорношкірих в середині тижня в п'ятидесятницькій церкві «Святість» на розі 79-ї та Воттс в Лос-Анджелесі, які він відвідував разом зі своєю мачухою або другом Бріттом Вудманом. Далі Кроулі стверджує, що саме ці відвідини стали поштовхом до написання пісні «Wednesday Prayer Meeting». Наголос робиться на етичній вимозі молитовного зібрання, яку, за словами Кроулі, Мінґус намагається передати. Багато в чому «Wednesday Prayer Meeting» було даниною Мінґуса чорній соціальності. Досліджуючи вшанування Мінґусом естетики чорних п'ятидесятників, Кроулі пояснює, як Мінґус зрозумів, що ці зібрання Святості — п'ятидесятників — були постійним повторенням постійного, глибокого, інтенсивного способу навчання, такого навчання, в якому створені естетичні форми не можуть бути відокремлені від інтелектуальної практики, тому що вони були одним цілим, але не одним і тим же".

Ґюнтер Шуллер запропонував зарахувати Мінґуса до найважливіших американських композиторів, як джазових, так і інших. У 1988 році грант від Національного фонду мистецтв уможливив каталогізацію творів Мінґуса, які потім були передані до Музичного відділу Нью-Йоркської публічної бібліотеки для публічного використання. У 1993 році Бібліотека Конгресу США придбала колекцію документів Мінґуса, включаючи партитури, звукозаписи, листування та фотографії, що було названо «найважливішим придбанням колекції рукописів, пов'язаних з джазом, в історії Бібліотеки».

Кавер-версії

Зважаючи на кількість написаних Чарльзом Мінґусом композицій, його твори не записувалися так часто, як твори інших джазових композиторів, яких можна порівняти з ним. Єдиними альбомами-триб'ютами Мінґуса, записаними за його життя, були альбом баритон-саксофоніста Пеппера Адамса Pepper Adams Plays the Compositions of Charlie Mingus у 1963 році та альбом Джоні Мітчелл Mingus у 1979 році. З усіх його творів елегія для Лестера Янга «Goodbye Pork Pie Hat» (з альбому Mingus Ah Um), ймовірно, має найбільшу кількість записів. Пісню грали як джазові, так і неджазові виконавці, такі як Джефф Бек, Енді Саммерс, Юджин Шедборн, а також Берт Янш і Джон Ренборн з гуртом Pentangle і без нього. Джоні Мітчелл заспівала версію з текстом, який вона написала для неї.

Елвіс Костелло записав «Hora Decubitus» (з Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus) на альбомі My Flame Burns Blue (2006). «Better Git It in Your Soul» став кавером Дейві Грема на його альбомі Folk, Blues, and Beyond. Трубач Рон Майлз виконує версію «Pithecanthropus Erectus» на своєму CD Witness. New York Ska Jazz Ensemble зробив кавер-версію «Haitian Fight Song» Мінґуса, так само як і британський фолк-рок гурт Pentangle та інші. Альбом-триб'ют Гела Віллнера 1992 року Weird Nightmare: Meditations on Mingus (Columbia Records) містить своєрідні інтерпретації творів Мінґуса за участю багатьох популярних музикантів, зокрема Chuck D, Кіта Річардса, Генрі Роллінза та Доктора Джона. Італійський гурт Quintorigo записав цілий альбом, присвячений музиці Мінґуса, під назвою Play Mingus.

Версія Ґюнтера Шуллера Epitaph Мінґуса, прем'єра якої відбулася в Лінкольн-центрі 1989 року, згодом вийшло на лейблі Columbia/Sony Records.

Одне з найбільш вишуканих вшанувань Мінґуса відбулося 29 вересня 1969 року на фестивалі на його честь. Дюк Еллінгтон виконав The Clown читанням оповідань Жана Шепарда. Довгий час вважалося, що не існує жодного запису цього виступу; однак, один з них був знайдений і вперше показаний 11 липня 2013 року ведучим Dry River Jazz Тревором Ходжкінсом для радіостанції KRWG-FM, що входить до складу NPR, з повторами 13 липня 2013 року та 26 липня 2014 року. Елегія Мінґуса на честь Дюка, «Duke Ellington's Sound Of Love», була записана Кевіном Махоґані на альбомі Double Rainbow (1993) та Анітою Ворделл на Why Do You Cry? (1995).

Нагороди та відзнаки

  • 1971: Грант Ґуґґенгайма (Музична композиція).
  • 1971: Введений до Зали слави Down Beat Jazz.
  • 1988: Національний фонд мистецтв надав гранти некомерційній організації Мінґуса під назвою «Let My Children Hear Music», яка каталогізувала всі твори Мінґуса. Мікрофільми цих творів були передані до Музичного відділу Нью-Йоркської публічної бібліотеки, де вони зараз доступні для вивчення.
  • 1993: Бібліотека Конгресу США придбала колекцію документів Мінґуса, включаючи партитури, звукозаписи, листування та фотографії, що вони назвали «найважливішим придбанням рукописної колекції, пов'язаної з джазом, в історії Бібліотеки».
  • 1995: Поштова служба Сполучених Штатів Америки випустила марку на його честь.
  • 1997: Посмертно нагороджений премією Ґреммі за життєві досягнення.
  • 1999: Альбом Mingus Dynasty (1959) включено до Зали слави Ґреммі.
  • 2005: Введено до Зали слави джазу імені Несухі Ертегюна в Лінкольн-центрі.

Дискографія

Докладніше: Дискографія Чарльза Мінґуса

Примітки

  1. BlackPast.org — 2004.
    d:Track:Q30049687
  2. See the 1998 documentary Triumph of the Underdog
  3. Barteldes, Ernest (18 лютого 2009). . Nypress.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 9 лютого 2024.
  4. Rule, Sheila (14 червня 1993). Library of Congress Buys Charles Mingus Archive. The New York Times. Процитовано 9 лютого 2024.
  5. Gene Santoro, Myself When I am Real: The Life and Music of Charles Mingus (Oxford University Press, 1994);
  6. Santoro, 2000
  7. Jenkins, Todd (2006). I Know What I Know: The Music of Charles Mingus. Greenwood Publishing Group. с. 5.
  8. Horton, Ernest Aaron (2007). Charles Mingus and the Paradoxical Aspects of Race as Reflected in His Life and Music (PDF). Doctoral dissertation, University of Pittsburgh. (PDF) оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 10 лютого 2024.
  9. Mingus, Charles: Beneath the Underdog: His Life as Composed by Mingus. New York: Vintage, 1991.
  10. Searcy, Aaron (3 червня 2023). Uncovering the origins of Mingus family saga. Asheville Citizen-Times.
  11. Charles Mingus | Charles "Baron" Mingus: West Coast, 1945–49. Allaboutjazz.com. 1 лютого 2001. Процитовано 10 лютого 2024.
  12. Jazz Discography Project. Charles Mingus Catalog. Jazzdisco.org. Процитовано 10 лютого 2024.
  13. Hentoff, Nat (1978). Jazz Is. W. H. Allen. с. 34—35.
  14. Mingus Explains Song Titles. Charles Mingus. Процитовано 10 лютого 2024.
  15. Santoro, Gene. Myself When I Am Real: The Life and Music of Charles Mingus. New York: Oxford University Press, 2000. Print.
  16. Saying Something: Jazz Improvisation and Interaction, Ingrid Monson (University of Chicago Press, 1997)
  17. Town Hall Train Wreck. The Village Voice. 6 червня 2000. Процитовано 10 лютого 2024.
  18. Charles Mingus Cat Toilet Training Program. Charles Mingus. Процитовано 10 лютого 2024.
  19. Charles Mingus toilet trained his cat. We put his method to the test. The World from PRX. Процитовано 10 лютого 2024.
  20. Studio 360: Reg E. Cathey Reads The Charles Mingus CAT-alog for Toilet Training Your Cat, архів оригіналу за 11 грудня 2021, процитовано 10 лютого 2024
  21. Review at AllMusic, by Steve Huey.
  22. Hentoff, Nat (1963). Liner notes, Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus.
  23. Records, Mosaic (20 липня 2021). Charles Mingus: The Jazz Workshop Concerts 1964–65 – Mosaic Records. Mosaic Records – Home for Jazz fans! (амер.). Процитовано 10 лютого 2024.
  24. . AllAboutJazz.com. 5 січня 1979. Архів оригіналу за 12 листопада 2011. Процитовано 10 лютого 2024.
  25. Blanchet, Benjamin. «Spring semester of '71», The Spectrum, University at Buffalo, The State University of New York, November 21, 2016.
  26. David Simpson. . Jazz Institute of Chicago book review. Архів оригіналу за 7 червня 2008. Процитовано 9 лютого 2024.
  27. Jon Pareles, «An irrepressible '65 Mingus concert», The New York Times, September 23, 1984.
  28. Wynn, Ron; Katz, Mike (1994), Ron Wynn (ред.), All Music Guide to Jazz, M. Erlewine, V. Bogdanov, San Francisco: Miller Freeman, с. 461, ISBN 
  29. Carroll, Christopher (12 лютого 2013). Mingus: The Chaos and the Magic. The New York Review of Books. Процитовано 9 лютого 2024.
  30. Wynn, Ron (1994), Jazz Venues, у Ron Wynn (ред.), All Music Guide to Jazz, M. Erlewine, V. Bogdanov, San Francisco: Miller Freeman, с. 717, ISBN 
  31. Will Friedwald. Paris When He Sizzles. The Village Voice.
  32. Voce, Steve (16 червня 2003). . The Independent. London. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 9 лютого 2024.
  33. Shatz, Adam. . The Nation. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 9 лютого 2024.
  34. Ratliff, Ben (18 січня 1998). JAZZ VIEW; Hearing Mingus Again, Seeing Him Anew. The New York Times. Процитовано 10 лютого 2024.
  35. . Time. 2 жовтня 1964. Архів оригіналу за 15 січня 2009. Процитовано 10 лютого 2024.
  36. Crawley, Ashon T. 2017. Blackpentecostal Breath: The Aesthetics of Possibility. New York: Fordham University Press.
  37. NEA press release [ July 21, 2011, у Wayback Machine.]
  38. The Music of Charles Mingus (Research Catalog entry). New York Public Library. 1989.
  39. «Library of Congress Acquires Charles Mingus Collection», June 11, 1993. Library of Congress press release.
  40. Hodgkins, Trevor. Dry River Jazz 07/26/2014. Composer.nprstations.org.
  41. Rule, Sheila (14 червня 1993). Library of Congress Buys Charles Mingus Archive. The New York Times. Процитовано 10 лютого 2024.

Посилання

  • Офіційний вебсайт

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Charlz Mi ngus angl Charles Mingus Jr 22 kvitnya 1922 5 sichnya 1979 amerikanskij dzhazovij kontrabasist kompozitor bend lider pianist i pismennik Golovnij prihilnik kolektivnoyi improvizaciyi vin vvazhayetsya odnim z najvidatnishih dzhazovih muzikantiv i kompozitoriv v istoriyi jogo kar yera ohoplyuye tri desyatilittya i vin spivpracyuvav z inshimi velikimi dzhazovimi muzikantami takimi yak Dyuk Ellington Charli Parker Maks Rouch ta Erik Dolfi Tvorchist Mingusa variyuvalasya vid prosunutogo bibopu ta avangardnogo dzhazu z malimi ta serednimi ansamblyami do pershoprohidciv u stili postbopu na takih znakovih zapisah yak Pithecanthropus Erectus 1956 ta Mingus Ah Um 1959 a takozh progresivnih eksperimentiv big bendu takih yak The Black Saint and the Sinner Lady 1963 Charlz MingusZobrazhennyaOsnovna informaciyaPovne im ya Charlz Mingus molodshijData narodzhennya 22 kvitnya 1922 1922 04 22 Misce narodzhennya Nogales Arizona SShAData smerti 5 sichnya 1979 1979 01 05 56 rokiv Misce smerti Los Andzheles SShAPrichina smerti bichnij amiotrofichnij sklerozRoki aktivnosti 1943 1979Gromadyanstvo SShANacionalnist afroamerikanci 1 Virospovidannya induyizmProfesiya Muzikant kompozitor bend liderOsvita dInstrumenti Kontrabas pianinoZhanr Dzhaz hard bop bibop avangardnij dzhaz postbop tretya techiya orkestrovij dzhaz fri dzhazZaklad Universitet v BuffaloLejbl Atlantic Candid Columbia Debut Impulse Mercury United ArtistsNagorodi Grant Guggengajma 1971 d 1994 d 1998 d 2013 Diti d i dcharlesmingus com Fajli u Vikishovishi Kompoziciyi Mingusa prodovzhuyut grati suchasni muzikanti vid repertuarnih kolektiviv Mingus Big Band Mingus Dynasty ta Mingus Orchestra do starshoklasnikiv yaki potraplyayut do chartiv i berut uchast u konkursi serednoyi shkoli imeni Charlza Mingusa 1993 roku Biblioteka Kongresu SShA pridbala kolekciyu dokumentiv Mingusa vklyuchayuchi partituri zvukozapisi korespondenciyu ta fotografiyi te sho voni nazvali najvazhlivishim pridbannyam kolekciyi rukopisiv pov yazanih iz dzhazom za vsyu istoriyu Biblioteki BiografiyaRanni roki ta kar yera Charlz Mingus narodivsya v Nogalesi shtat Arizona Jogo batko Charlz Mingus starshij buv serzhantom armiyi SShA Mingus molodshij viris v osnovnomu v rajoni Votts u Los Andzhelesi Etnichne pohodzhennya Mingusa bulo skladnim U jogo rodovodi buli predstavniki nimecko amerikanskogo afroamerikanskogo ta indianskogo pohodzhennya Jogo did po materinskij liniyi buv kitajskim piddanim Velikoyi Britaniyi z Gonkongu a babusya po materinskij liniyi afroamerikankoyu z pivdnya Spoluchenih Shtativ Mingus buv pra pra pravnukom patriarha zasnovnika svoyeyi sim yi yakij za bilshistyu svidchen buv nimeckim immigrantom V avtobiografiyi Mingusa Beneath the Underdog jogo mati opisuyetsya yak dochka anglijcya kitajcya i pivdennoamerikanskoyi zhinki a batko buv sinom chornoshkirogo fermera i shvedskoyi zhinki Charlz Mingus starshij stverdzhuvav sho jogo mati ta yiyi cholovik vihovuvali jogo yak bilu lyudinu do chotirnadcyati rokiv koli jogo mati rozpovila rodini sho spravzhnij batko ditini buv chornoshkirim rabom pislya chogo jomu dovelosya vtekti z sim yi i zhiti samostijno Avtobiografiya ne pidtverdzhuye chi viriv Charlz Mingus starshij abo sam Mingus u pravdivist ciyeyi istoriyi chi ce bula lishe prikrashena versiya rodovodu sim yi Mingusiv Zgidno z novishoyu informaciyeyu sho vikoristovuyetsya dlya informuvannya vidviduvachiv Mlina Mingusa v parku Grejt Smoki Mauntins yaka mistitsya na tablichkah vidkritih 23 travnya 2023 roku batkom Mingusa starshogo buv kolishnij rab Deniel Mingus sho nalezhav sim yi jogo materi biloyi zhinki Klarindi Mingus Koli Klarinda vijshla zamizh za bilogo cholovika Mingus starshij zalishivsya z bilim didom i pradidom Jogo batko yakij piznishe zminiv svoye prizvishe na Vest ochevidno ne mav stosunkiv z Mingusom starshim Jogo mati dozvolyala sluhati vdoma lishe cerkovnu muziku ale Mingus rano polyubiv inshu muziku osoblivo Dyuka Ellingtona Vin vivchav trombon a zgodom violonchel hocha ne zmig profesijno zajmatisya violonchellyu oskilki v toj chas chornoshkiromu muzikantu bulo majzhe nemozhlivo zrobiti kar yeru v klasichnij muzici a violonchel ne sprijmalasya yak dzhazovij instrument Nezvazhayuchi na ce Mingus vse she buv priv yazanij do violoncheli koli vin navchavsya gri na basi u Reda Kallendera naprikinci 1930 h rokiv Kallender navit zauvazhiv sho violonchel vse she zalishayetsya osnovnim instrumentom Mingusa U knizi Beneath the Underdog Mingus stverdzhuye sho naspravdi ne pochinav vchitisya grati na basi doki Baddi Kollett ne prijnyav jogo do svogo sving bendu z umovoyu sho vin bude basistom Cherez poganu osvitu molodij Mingus ne mig chitati noti dostatno shvidko shob priyednatisya do miscevogo molodizhnogo orkestru Ce serjozno vplinulo na jogo rannij muzichnij dosvid i prizvelo do togo sho vin vidchuv sebe vignanim zi svitu klasichnoyi muziki Cej rannij dosvid na dodachu do protistoyannya rasizmu protyagom usogo zhittya znajshov vidobrazhennya v jogo muzici yaka chasto zoseredzhuvalasya na temah rasizmu diskriminaciyi ta ne spravedlivosti Bagato z tehniki gri na violoncheli yaku vin vivchiv mozhna bulo zastosuvati do kontrabasa koli vin vzyavsya za instrument u starshih klasah shkoli P yat rokiv vin navchavsya u Germana Rejnshagena golovnogo basista Nyu Jorkskogo filarmonichnogo orkestru a kompozitorskij tehnici u Llojda Riza Protyagom bilshoyi chastini svoyeyi kar yeri vin grav na basi vigotovlenomu u 1927 roci nimeckim majstrom Ernstom Genrihom Rotom Pochinayuchi z pidlitkovogo viku Mingus pisav dosit prosunuti tvori bagato z nih shozhi na Tretyu techiyu oskilki vklyuchayut elementi klasichnoyi muziki Deyaki z nih buli zapisani v 1960 roci z dirigentom Gyunterom Shullerom i vipusheni pid nazvoyu Pre Bird sho vidsilaye do Charli Ptaha Parkera Mingus buv odnim z bagatoh muzikantiv chiyi poglyadi na muziku buli zmineni Parkerom na do i pislya parkerskoyi epohi Mingus zdobuv reputaciyu basista vunderkinda Jogo pershoyu velikoyu profesijnoyu robotoyu bula gra z kolishnim klarnetistom Ellingtona Barni Bigardom U 1943 roci vin gastrolyuvav z Luyi Armstrongom a na pochatku 1945 roku zapisuvavsya v Los Andzhelesi v grupi pid kerivnictvom Rassela Zhake do yakoyi takozh vhodili Teddi Edvards Moris Dzhejms Sajmon Vajld Bill Devis i Chiko Gamilton a v travni togo zh roku v Gollivudi znovu z Edvardsom v grupi pid kerivnictvom Govarda Makgi Naprikinci 1940 h vin grav z grupoyu Lajonela Gemptona Gempton vikonav i zapisav kilka tvoriv Mingusa Populyarne trio Mingusa Reda Norvo i Talya Farlou v 1950 i 1951 rokah otrimalo znachne viznannya ale rasa Mingusa viklikala problemi z deyakimi vlasnikami klubiv i vin pokinuv grupu Mingus nedovgo buv chlenom gurtu Ellingtona u 1953 roci zaminivshi basista Vendella Marshalla odnak vidomij harakter Mingusa prizviv do togo sho vin stav odnim z nebagatoh muzikantiv zvilnenih osobisto Ellingtonom sered inshih Baber Majli ta barabanshik Bobbi Darem pislya bijki za lashtunkami mizh Mingusom ta Huanom Tizolom Takozh na pochatku 1950 h she do togo yak dosyagti komercijnogo viznannya yak bend lider Mingus grav koncerti z Charli Parkerom chiyi kompoziciyi ta improvizaciyi duzhe nadihali i vplivali na nogo Mingus vvazhav Parkera najbilshim geniyem i novatorom v istoriyi dzhazu ale u nogo buli lyubovno nenavisni stosunki zi spadshinoyu Parkera Mingus zvinuvachuvav mifologiyu Parkera v tomu sho vona porodila pohidnu kulturu pretendentiv na tron Parkera Vin takozh buv nezadovolenij a inodi j ogidnij samorujnivnimi zvichkami Parkera ta romantizovanoyu prinadoyu narkomaniyi yaku voni proponuvali inshim dzhazovim muzikantam U vidpovid na bagatoh saksofonistiv yaki nasliduvali Parkera Mingus nazvav pisnyu If Charlie Parker Were a Gunslinger There d Be a Whole Lot of Dead Copycats Yakbi Charli Parker buv strilcem bulo b bagato mertvih nasliduvachiv vipushena na Mingus Dynasty pid nazvoyu Gunslinging Bird Mingus buv odruzhenij chotiri razi Jogo druzhinami buli Zhanna Gross Lyusil Seliya Dzhermanis Dzhudi Starki ta Syuzen Grem Ungaro Zhittya v Nyu Jorku U 1952 roci Mingus razom iz Maksom Rouchem zasnuvav lejbl Debut Records shob mati zmogu vesti svoyu zvukozapisnu kar yeru tak yak vin vvazhav za potribne Nazva kompaniyi vinikla z jogo bazhannya dokumentuvati nezapisanih molodih muzikantiv Nezvazhayuchi na ce najvidomishim zapisom yakij vipustila kompaniya buv zapis najvidomishih diyachiv bibopu 15 travnya 1953 roku Mingus priyednavsya do Dizzi Gillespi Parkera Bada Pavella ta Roucha na koncerti v Messi holi v Toronto yakij stav ostannim zapisanim dokumentom spilnoyi gri Gillespi ta Parkera Pislya koncertu Mingus virishiv naklasti svoyu led chutnu basovu partiyu v Nyu Jorku originalna versiya bula vidana piznishe Dva 10 dyujmovi albomi z koncertu v Messi holi na odnomu z nih gralo trio Pavella Mingusa ta Roucha buli odnimi z pershih reliziv Debut Records Mingus mozhlivo zaperechuvav proti togo yak veliki zvukozapisni kompaniyi stavilisya do muzikantiv ale Gillespi yakos prokomentuvav sho ne otrimuvav zhodnih gonorariv protyagom bagatoh rokiv za svij vistup u Messi holi Ci zapisi odnak chasto vvazhayutsya odnimi z najkrashih zhivih dzhazovih zapisiv Odna z istorij svidchit sho Mingus potrapiv u sumnozvisnij incident pid chas vistupu v klubi 1955 roku yakij bulo ogolosheno yak vozz yednannya z Parkerom Pavellom i Rouchem Pavellu yakij strazhdav na alkogolizm i psihichni rozladi mozhlivo zagostreni zhorstokim pobittyam u policiyi ta likuvannyam elektroshokom dovelosya dopomagati zijti zi sceni oskilki vin ne mig ni grati ni zv yazno govoriti Koli nediyezdatnist Pavella stala ochevidnoyu Parker stoyav na odnomu misci bilya mikrofonu skanduyuchi Bad Pavell Bad Pavell nibi blagayuchi Pavella povernutisya Yak stverdzhuyetsya Parker prodovzhuvav ce zaklinannya she kilka hvilin pislya vidhodu Pavella do vlasnoyi rozvagi i rozdratuvannya Mingusa Mingus vzyav inshij mikrofon i ogolosiv natovpu Pani ta panove bud laska ne asociyujte mene z usim cim Ce ne dzhaz Ce hvori lyudi Ce buv ostannij publichnij vistup Parkera priblizno cherez tizhden vin pomer pislya bagatoh rokiv zlovzhivannya narkotichnimi rechovinami Mingus chasto pracyuvav z nevelikim ansamblem blizko 8 10 chleniv muzikantiv sho zminyuvalisya vidomim yak Jazz Workshop Mingus proklav novij shlyah postijno vimagayuchi vid svoyih muzikantiv mozhlivosti doslidzhuvati i rozvivati svoye sprijnyattya na misci Sered tih hto priyednavsya do Workshop abo Sweatshops yak yih nazivali muzikanti buli Pepper Adams Dzheki Bayerd Buker Ervin Dzhon Gendi Dzhimmi Nepper Charlz Makferson i Gorac Parlan Mingus sformuvav z cih muzikantiv zgurtovanu improvizacijnu mashinu yaka bagato v chomu peredbachila fri dzhaz Deyaki muzikanti ohrestili Workshop universitetom dlya dzhazu Pithecanthropus Erectus ta inshi zapisi 1950 ti roki prijnyato vvazhati najbilsh produktivnim i plidnim periodom tvorchosti Mingusa Za desyat rokiv vin zapisav 30 plativok dlya kilkoh lejbliv Atlantic Candid Columbia Impulse ta inshih Mingus vzhe zapisav blizko desyati albomiv yak bend lider ale 1956 rik stav dlya nogo prorivnim z vihodom albomu Pithecanthropus Erectus jmovirno jogo pershoyu velikoyu robotoyu yak lidera gurtu tak i kompozitora Yak i Ellington Mingus pisav pisni mayuchi na uvazi konkretnih muzikantiv i jogo grupa dlya Erectus vklyuchala muzikantiv avantyuristiv pianista Mala Voldrona alt saksofonista Dzheki Maklina ta tenora Dzh R Montrouza sho zaznav vplivu Sonni Rollinza Zagolovna pisnya ce desyatihvilinna tonalna poema sho zmalovuye pidjom lyudini vid yiyi gominidnogo korinnya Pithecanthropus erectus do ostatochnogo zanepadu Chastina tvoru ye vilnoyu improvizaciyeyu vilnoyu vid strukturi chi temi Inshij albom cogo periodu The Clown 1957 takozh na Atlantic Records zagolovnij trek yakogo mistit rozpovid gumorista Dzhina Sheparda buv pershim de z yavivsya barabanshik Denni Richmond yakij zalishavsya jogo ulyublenim barabanshikom azh do smerti Mingusa v 1979 roci Ci dvoye sformuvali odnu z najbilsh vrazhayuchih ta universalnih ritm sekcij u dzhazi Obidva buli dosvidchenimi vikonavcyami yaki pragnuli rozshiriti mezhi svoyeyi muziki zalishayuchis virnimi yiyi korinnyu Koli do nih priyednavsya pianist Dzheki Bayerd yih ohrestili Vsemogutnoyu trijceyu The Almighty Three Mingus Ah Um ta inshi roboti U 1959 roci Mingus ta muzikanti jogo dzhazovoyi majsterni zapisali odin z najvidomishih albomiv Mingus Ah Um Navit u rik vidatnih shedevriv sered yakih Time Out Dejva Brubeka Kind of Blue Majlza Devisa Giant Steps Dzhona Koltrejna ta The Shape of Jazz to Come Ornetta Koulmana ce bulo znachnim dosyagnennyam do yakogo uvijshli taki klasichni kompoziciyi Mingusa yak Goodbye Pork Pie Hat elegiya Lesteru Yangu ta bezvokalna versiya Fables of Faubus protest proti segregacijnogo gubernatora Arkanzasu Orvala Faubusa sho podvijni taktovi chastini U 2003 roci spadshina albomu bula zakriplena koli vin buv vnesenij do Nacionalnogo reyestru zvukozapisiv Takozh protyagom 1959 roku Mingus zapisav albom Blues amp Roots yakij vijshov nastupnogo roku Mingus pisav u svoyih anotaciyah Ya narodivsya pid sving i pleskav u doloni v cerkvi koli buv malenkim hlopchikom ale ya viris i meni podobayetsya robiti inshi rechi okrim svingu Ale blyuz mozhe robiti bilshe nizh prosto sving Mingus buv svidkom legendarnih i superechlivih vistupiv Ornetta Koulmana u 1960 roci v nyu jorkskomu dzhazovomu klubi Five Spot Spochatku vin visloviv dosit zmishani pochuttya do novatorskoyi muziki Koulmana yakbi hlopci vilnoyi formi mogli zigrati odnu j tu zh melodiyu dvichi ya b skazav sho voni shos grayut Bilshu chastinu chasu voni vikoristovuyut svoyi palci na saksofoni i navit ne znayut sho z cogo vijde Voni eksperimentuyut Togo zh roku Mingus stvoriv kvartet z Richmondom trubachem Tedom Kersonom ta multiinstrumentalistom Erikom Dolfi Cej ansambl grav na tih samih instrumentah sho j kvartet Koulmana i chasto vvazhayetsya sho Mingus pidnyavsya do novogo skladnogo standartu vstanovlenogo Koulmanom Kvartet zapisanij na oboh plativkah Charles Mingus Presents Charles Mingus ta Mingus Na pershij plativci takozh ye versiya Fables of Faubus z tekstami pisen sho maye vluchnu nazvu Original Faubus Fables U 1961 roci Mingus zhiv u budinku sestri svoyeyi materi Luyizi ta yiyi cholovika Fessa Vilyamsa klarnetista i saksofonista u rajoni Yamajka sho u Kvinsi Zgodom Mingus zaprosiv Vilyamsa zigrati na koncerti v Taun Goli 1962 roku U cyu epohu stalasya lishe odna pomilka Koncert u Taun Goli u zhovtni 1962 roku Z ambitnoyu programoyu cej zahid vid samogo pochatku suprovodzhuvali problemi Versiya Mingusa vidoma teper yak Epitaph bula nareshti realizovana dirigentom Gyunterom Shullerom u koncerti 1989 roku cherez desyat rokiv pislya smerti Mingusa Poza muzikoyu Mingus opublikuvav u 1954 roci posibnik yakij mozhna bulo zamoviti poshtoyu pid nazvoyu The Charles Mingus CAT alogue for Toilet Training Your Cat Posibnik Charlza Mingusa z privchannya kotiv do tualetu Posibnik detalno poyasnyuvav yak privchiti kota koristuvatisya lyudskim tualetom Shistdesyat rokiv po tomu u 2014 roci amerikanskij aktor Reg E Keti ozvuchiv povnij tekst posibnika dlya Studio 360 The Black Saint and the Sinner Lady ta inshi albomi dlya Impulse U 1963 roci Mingus vipustiv albom The Black Saint and the Sinner Lady nazvanij odnim z najbilshih dosyagnen v orkestruvanni bud yakogo kompozitora v istoriyi dzhazu Albom takozh buv unikalnij tim sho Mingus poprosiv svogo psihoterapevta doktora Edmunda Polloka nadati primitki dlya zapisu U 1963 roci Mingus takozh vipustiv albom Mingus Plays Piano albom bez suprovodu sho mistit kilka povnistyu improvizovanih p yes Krim togo 1963 roku vijshov albom Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus visoko ocinenij kritikom Netom Gentoffom U 1964 roci Mingus zibrav odin zi svoyih najvidomishih gurtiv sekstet do skladu yakogo uvijshli Denni Richmond Dzheki Bayerd Erik Dolfi trubach Dzhonni Kouls ta tenor saksofonist Klifford Dzhordan Protyagom svogo korotkogo isnuvannya gurt chasto zapisuvavsya Mosaic Records vipustiv 7 diskovij nabir Charles Mingus The Jazz Workshop Concerts 1964 65 do yakogo uvijshli koncerti z Taun Golu Amsterdamu Monterej 64 Monterej 65 ta Minneapolisu Kouls zahvoriv i poyihav pid chas yevropejskogo turne Dolfi zalishivsya v Yevropi pislya zakinchennya turu i raptovo pomer u Berlini 28 chervnya 1964 roku 1964 rik takozh buv rokom koli Mingus poznajomivsya zi svoyeyu majbutnoyu druzhinoyu Syu Grem Ungaro Podruzhzhya odruzhilosya u 1966 roci za poserednictva Allena Ginzberga Zitknuvshis z finansovimi trudnoshami Mingus buv viselenij zi svogo nyu jorkskogo budinku u 1966 roci Changes Naprikinci 1960 h na pochatku 1970 h rokiv temp Mingusa desho spovilnivsya U 1974 roci pislya rozpadu sekstetu 1970 roku z Charlzom Makfersonom Eddi Prestonom i Bobbi Dzhonsom vin stvoriv kvintet z Richmondom pianistom Donom Pullenom trubachem Dzhekom Valratom i saksofonistom Dzhordzhem Adamsom Voni zapisali dva albomi sho mali velikij uspih Changes One i Changes Two U cej chas Mingus takozh grav z Charlzom Makfersonom u bagatoh jogo grupah Cumbia and Jazz Fusion 1976 roku namagavsya poyednati kolumbijsku muziku kumbiya v nazvi z bilsh tradicijnimi dzhazovimi formami U 1971 roci Mingus vikladav protyagom semestru v Universiteti Buffalo Universiteti shtatu Nyu Jork yak profesor muziki Sli Podalsha kar yera i smert Do seredini 1970 h Mingus vidchuvav naslidki hvorobi bichnogo amiotrofichnogo sklerozu Jogo kolis grizna basova tehnika zanepala azh poki vin ne zmig bilshe grati na instrumenti Odnak vin prodovzhuvav pisati muziku i pered smertyu prodyusuvav kilka zapisiv Pered smertyu vin pracyuvav z Dzhoni Mitchell nad albomom yakij zgodom otrimav nazvu Mingus do yakogo uvijshli teksti dodani Mitchell do jogo kompozicij v tomu chisli Goodbye Pork Pie Hat V albomi buli predstavleni talanti Vejna Shortera Gerbi Genkoka ta she odnogo vplivovogo basista i kompozitora Dzhako Pastoriusa Mingus pomer 5 sichnya 1979 roku u vici 56 rokiv u Kuernavaci Meksika kudi vin priyihav na likuvannya ta vidnovlennya sil Jogo prah buv rozviyanij nad richkoyu Gang Muzichnij stilMingus graye na kontrabasi 1976 rik Jogo kompoziciyi zberegli garyache i dushevne vidchuttya hard bopu bagato v chomu spirayuchis na chornu gospel muziku i blyuz hocha inodi mistyat elementi tretoyi techiyi fri dzhazu i klasichnoyi muziki Odnogo razu vin nazvav Dyuka Ellingtona i cerkvu svoyimi osnovnimi dzherelami vplivu Mingus pidtrimuvav kolektivnu improvizaciyu podibnu do starih novoorleanskih dzhazovih paradiv pridilyayuchi osoblivu uvagu tomu yak kozhen uchasnik gurtu vzayemodiye z grupoyu v cilomu Stvoryuyuchi svoyi bendi vin zvazhav ne lishe na navichki nayavnih muzikantiv ale j na yihni osobistosti Bagato muzikantiv projshli cherez jogo gurti i zgodom zrobili vrazhayuchu kar yeru Vin zaluchav talanovitih a inodi j malovidomih vikonavciv yakih vikoristovuvav dlya stvorennya netradicijnih instrumentalnih konfiguracij Yak vikonavec Mingus buv pionerom u tehnici gri na kontrabasi shiroko viznanij yak odin z najdosvidchenishih gravciv na comu instrumenti Zavdyaki svoyemu bliskuchomu pismu dlya ansambliv serednogo rozmiru a takozh tomu sho vin prisluhavsya i pidkreslyuvav silni storoni muzikantiv u svoyih grupah Mingusa chasto vvazhayut spadkoyemcem Dyuka Ellingtona yakim vin vislovlyuvav velike zahoplennya i z yakim spivpracyuvav u zapisi Money Jungle Dizzi Gillespi yakos skazav sho Mingus nagaduye jomu molodogo Dyuka posilayuchis na yihnyu spilnu organizatorsku genialnist Osobistist i harakterMajzhe tak samo dobre vidomij yak i jogo ambitna muzika buv chasto strahitlivij temperament Mingusa yakij prinis jomu prizvisko Serdita lyudina dzhazu angl the Angry Man of Jazz Jogo vidmova skomprometuvati svoyu muzichnu cilisnist prizvela do chislennih vibuhiv na sceni zaklikiv do muzikantiv i zvilnen Hocha Mingusa povazhali za jogo muzichni talanti jogo inodi poboyuvalisya cherez jogo inodi burhlivij temperament na sceni yakij inodi buv spryamovanij na chleniv jogo grupi a inodi na glyadachiv Vin buv fizichno velikim shilnim do ozhirinnya osoblivo v ostanni roki zhittya i chasto zalyakuvav koli vislovlyuvav zlist abo nevdovolennya Koli pid chas jogo vistupu v nichnomu klubi vidviduvachi rozmovlyali i cokotili lodom u kelihah Mingus zupiniv svij gurt i golosno vilayav auditoriyu zayavivshi Isaak Stern ne povinen miritisya z cim lajnom Mingus znishiv bas vartistyu 20 000 dolariv u vidpovid na viguki publiki v klubi Five Spot u Nyu Jorku Gitarist i spivak Dzheki Peris buv svidkom drativlivosti Mingusa Peris zgaduye svij chas u Jazz Workshop Vin vignav zi sceni vsih okrim barabanshika Pola Motiana i mene Mi vtroh prosto vili blyuz des pivtori godini persh nizh vin poklikav inshih kotiv nazad 12 zhovtnya 1962 roku Mingus vdariv Dzhimmi Neppera v oblichchya koli voni razom pracyuvali v kvartiri Mingusa nad partituroyu dlya jogo majbutnogo koncertu v nyu jorkskij Ratushi i Nepper vidmovivsya brati na sebe podalshu robotu Udar Mingusa zlamav koronkovij zub ta jogo korin Za slovami Neppera ce zrujnuvalo jogo ambushur i prizvelo do ostatochnoyi vtrati verhnoyi oktavi jogo diapazonu na tromboni znachnoyi pereshkodi dlya bud yakogo profesijnogo trombonista Cej napad timchasovo pripiniv yihni robochi stosunki i Nepper ne zmig vistupiti na koncerti Zvinuvachenij u napadi Mingus postav pered sudom u sichni 1963 roku i buv zasudzhenij do umovnogo terminu Nepper znovu pracyuvav z Mingusom u 1977 roci i bagato grav u skladi Mingus Dynasty sformovanoyi pislya smerti Mingusa u 1979 roci Na dodatok do napadiv poganogo nastroyu Mingus buv shilnij do klinichnoyi depresiyi i mav tendenciyu do korotkih periodiv nadzvichajnoyi tvorchoyi aktivnosti sho cherguvalisya z dosit dovgimi periodami znachnogo znizhennya produktivnosti yak napriklad p yatirichnij period pislya smerti Erika Dolfi U 1966 roci Mingusa viselili z jogo kvartiri na Grejt Dzhons strit 5 u Nyu Jorku za nesplatu orendnoyi plati sho bulo zafiksovano v dokumentalnomu filmi 1968 roku Mingus Charlie Mingus 1968 rezhisera Tomasa Rajhmana U filmi takozh pokazano yak Mingus vistupaye v klubah i v kvartiri strilyaye v primishenni z drobovika 410 kalibru pishe muziku na fortepiano graye zi svoyeyu malenkoyu donkoyu Kerolajn i pikluyetsya pro neyi a takozh obgovoryuye kohannya mistectvo politiku i muzichnu shkolu yaku vin spodivavsya stvoriti SpadshinaThe Mingus Big Band Muzika Charlza Mingusa sogodni vikonuyetsya ta pereosmislyuyetsya bendom The Mingus Big Band yakij u zhovtni 2008 roku pochav grati shoponedilka v nyu jorkskomu klubi Jazz Standard a takozh chasto gastrolyuye SShA ta Yevropoyu The Mingus Big Band Mingus Orchestra ta Mingus Dynasty znahodyatsya pid upravlinnyam Jazz Workshop Inc i ocholyuvalisya vdovoyu Mingusa Syu Grem Mingus Epitaph Epitaph vvazhayetsya odnim iz shedevriv Charlza Mingusa Kompoziciya skladayetsya z 4 235 taktiv yiyi vikonannya trivaye dvi godini i ye odnim z najdovshih dzhazovih tvoriv koli nebud napisanih Epitaph bula povnistyu vidkrita muzikoznavcem Endryu Homzi pid chas katalogizaciyi pislya smerti Mingusa Za dopomogoyu grantu vid Fundaciyi Forda bulo skopijovano partituru ta instrumentalni partiyi a sam tvir bulo vpershe vikonano orkestrom z 30 muzikantiv pid kerivnictvom Gyuntera Shullera Cej koncert buv prodyusovanij vdovoyu Mingusa Syu Grem Mingus v Elis Talli Holi 3 chervnya 1989 roku cherez 10 rokiv pislya smerti Mingusa Vin buv znovu vikonanij na kilkoh koncertah u 2007 roci Vistup u Koncertnomu zali Volta Disneya dostupnij na NPR Hal Leonard opublikuvali povnu partituru u 2008 roci Avtobiografiya Protyagom 1960 h rokiv Mingus pisav rozlogu perebilshenu kvazi avtobiografiyu Beneath the Underdog His World as Composed by Mingus yaka bula opublikovana v 1971 roci Yiyi stil potoku svidomosti ohoplyuye kilka aspektiv jogo zhittya yaki ranishe ne buli zapisani Na dodatok do svogo muzichnogo ta intelektualnogo poshirennya Mingus duzhe detalno rozpovidaye pro svoyi mozhlivo perebilsheni seksualni podvigi Vin stverdzhuye sho za svoye zhittya mav ponad 31 intrizhku v tomu chisli 26 povij za odin raz Syudi ne vhodit zhodna z jogo p yati druzhin vin stverdzhuye sho buv odruzhenij z dvoma z nih odnochasno Krim togo vin stverdzhuye sho mav korotku kar yeru sutenera Ce nikoli ne bulo pidtverdzheno Avtobiografiya Mingusa takozh dopomagaye zrozumiti jogo psihiku a takozh jogo stavlennya do rasi ta suspilstva Vona mistit rozpovidi pro zhorstoke povodzhennya z boku batka z rannogo ditinstva znushannya v ditinstvi viklyuchennya z profspilki bilih muzikantiv borotbu z neshvalennyam pid chas odruzhennya z biloyu zhinkoyu ta inshi prikladi trudnoshiv i uperedzhen Vpliv na naukovu diyalnist Tvorchist Charlza Mingusa takozh privernula uvagu akademichnih kil Za slovami Eshona Krouli muzika Charlza Mingusa ye yaskravim prikladom zdatnosti muziki rujnuvati dualistichne kategorichne rozmezhuvannya sakralnogo i profannogo za dopomogoyu inshih epistemologij Krouli proponuye take prochitannya tvorchosti Mingusa yake doslidzhuye glibokij vzayemozv yazok sho ob yednuye estetichni praktiki Svyatoyi P yatidesyatnici i dzhaz Mingus viznavav vazhlivist i vpliv zboriv chornoshkirih v seredini tizhnya v p yatidesyatnickij cerkvi Svyatist na rozi 79 yi ta Votts v Los Andzhelesi yaki vin vidviduvav razom zi svoyeyu machuhoyu abo drugom Brittom Vudmanom Dali Krouli stverdzhuye sho same ci vidvidini stali poshtovhom do napisannya pisni Wednesday Prayer Meeting Nagolos robitsya na etichnij vimozi molitovnogo zibrannya yaku za slovami Krouli Mingus namagayetsya peredati Bagato v chomu Wednesday Prayer Meeting bulo daninoyu Mingusa chornij socialnosti Doslidzhuyuchi vshanuvannya Mingusom estetiki chornih p yatidesyatnikiv Krouli poyasnyuye yak Mingus zrozumiv sho ci zibrannya Svyatosti p yatidesyatnikiv buli postijnim povtorennyam postijnogo glibokogo intensivnogo sposobu navchannya takogo navchannya v yakomu stvoreni estetichni formi ne mozhut buti vidokremleni vid intelektualnoyi praktiki tomu sho voni buli odnim cilim ale ne odnim i tim zhe Gyunter Shuller zaproponuvav zarahuvati Mingusa do najvazhlivishih amerikanskih kompozitoriv yak dzhazovih tak i inshih U 1988 roci grant vid Nacionalnogo fondu mistectv umozhliviv katalogizaciyu tvoriv Mingusa yaki potim buli peredani do Muzichnogo viddilu Nyu Jorkskoyi publichnoyi biblioteki dlya publichnogo vikoristannya U 1993 roci Biblioteka Kongresu SShA pridbala kolekciyu dokumentiv Mingusa vklyuchayuchi partituri zvukozapisi listuvannya ta fotografiyi sho bulo nazvano najvazhlivishim pridbannyam kolekciyi rukopisiv pov yazanih z dzhazom v istoriyi Biblioteki Kaver versiyi Zvazhayuchi na kilkist napisanih Charlzom Mingusom kompozicij jogo tvori ne zapisuvalisya tak chasto yak tvori inshih dzhazovih kompozitoriv yakih mozhna porivnyati z nim Yedinimi albomami trib yutami Mingusa zapisanimi za jogo zhittya buli albom bariton saksofonista Peppera Adamsa Pepper Adams Plays the Compositions of Charlie Mingus u 1963 roci ta albom Dzhoni Mitchell Mingus u 1979 roci Z usih jogo tvoriv elegiya dlya Lestera Yanga Goodbye Pork Pie Hat z albomu Mingus Ah Um jmovirno maye najbilshu kilkist zapisiv Pisnyu grali yak dzhazovi tak i nedzhazovi vikonavci taki yak Dzheff Bek Endi Sammers Yudzhin Shedborn a takozh Bert Yansh i Dzhon Renborn z gurtom Pentangle i bez nogo Dzhoni Mitchell zaspivala versiyu z tekstom yakij vona napisala dlya neyi Elvis Kostello zapisav Hora Decubitus z Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus na albomi My Flame Burns Blue 2006 Better Git It in Your Soul stav kaverom Dejvi Grema na jogo albomi Folk Blues and Beyond Trubach Ron Majlz vikonuye versiyu Pithecanthropus Erectus na svoyemu CD Witness New York Ska Jazz Ensemble zrobiv kaver versiyu Haitian Fight Song Mingusa tak samo yak i britanskij folk rok gurt Pentangle ta inshi Albom trib yut Gela Villnera 1992 roku Weird Nightmare Meditations on Mingus Columbia Records mistit svoyeridni interpretaciyi tvoriv Mingusa za uchastyu bagatoh populyarnih muzikantiv zokrema Chuck D Kita Richardsa Genri Rollinza ta Doktora Dzhona Italijskij gurt Quintorigo zapisav cilij albom prisvyachenij muzici Mingusa pid nazvoyu Play Mingus Versiya Gyuntera Shullera Epitaph Mingusa prem yera yakoyi vidbulasya v Linkoln centri 1989 roku zgodom vijshlo na lejbli Columbia Sony Records Odne z najbilsh vishukanih vshanuvan Mingusa vidbulosya 29 veresnya 1969 roku na festivali na jogo chest Dyuk Ellington vikonav The Clown chitannyam opovidan Zhana Sheparda Dovgij chas vvazhalosya sho ne isnuye zhodnogo zapisu cogo vistupu odnak odin z nih buv znajdenij i vpershe pokazanij 11 lipnya 2013 roku veduchim Dry River Jazz Trevorom Hodzhkinsom dlya radiostanciyi KRWG FM sho vhodit do skladu NPR z povtorami 13 lipnya 2013 roku ta 26 lipnya 2014 roku Elegiya Mingusa na chest Dyuka Duke Ellington s Sound Of Love bula zapisana Kevinom Mahogani na albomi Double Rainbow 1993 ta Anitoyu Vordell na Why Do You Cry 1995 Nagorodi ta vidznaki1971 Grant Guggengajma Muzichna kompoziciya 1971 Vvedenij do Zali slavi Down Beat Jazz 1988 Nacionalnij fond mistectv nadav granti nekomercijnij organizaciyi Mingusa pid nazvoyu Let My Children Hear Music yaka katalogizuvala vsi tvori Mingusa Mikrofilmi cih tvoriv buli peredani do Muzichnogo viddilu Nyu Jorkskoyi publichnoyi biblioteki de voni zaraz dostupni dlya vivchennya 1993 Biblioteka Kongresu SShA pridbala kolekciyu dokumentiv Mingusa vklyuchayuchi partituri zvukozapisi listuvannya ta fotografiyi sho voni nazvali najvazhlivishim pridbannyam rukopisnoyi kolekciyi pov yazanoyi z dzhazom v istoriyi Biblioteki 1995 Poshtova sluzhba Spoluchenih Shtativ Ameriki vipustila marku na jogo chest 1997 Posmertno nagorodzhenij premiyeyu Gremmi za zhittyevi dosyagnennya 1999 Albom Mingus Dynasty 1959 vklyucheno do Zali slavi Gremmi 2005 Vvedeno do Zali slavi dzhazu imeni Nesuhi Ertegyuna v Linkoln centri DiskografiyaDokladnishe Diskografiya Charlza MingusaPrimitkiBlackPast org 2004 d Track Q30049687 See the 1998 documentary Triumph of the Underdog Barteldes Ernest 18 lyutogo 2009 Nypress com Arhiv originalu za 14 kvitnya 2014 Procitovano 9 lyutogo 2024 Rule Sheila 14 chervnya 1993 Library of Congress Buys Charles Mingus Archive The New York Times Procitovano 9 lyutogo 2024 Gene Santoro Myself When I am Real The Life and Music of Charles Mingus Oxford University Press 1994 ISBN 0 19 509733 5 Santoro 2000 Jenkins Todd 2006 I Know What I Know The Music of Charles Mingus Greenwood Publishing Group s 5 Horton Ernest Aaron 2007 Charles Mingus and the Paradoxical Aspects of Race as Reflected in His Life and Music PDF Doctoral dissertation University of Pittsburgh PDF originalu za 25 kvitnya 2012 Procitovano 10 lyutogo 2024 Mingus Charles Beneath the Underdog His Life as Composed by Mingus New York Vintage 1991 Searcy Aaron 3 chervnya 2023 Uncovering the origins of Mingus family saga Asheville Citizen Times Charles Mingus Charles Baron Mingus West Coast 1945 49 Allaboutjazz com 1 lyutogo 2001 Procitovano 10 lyutogo 2024 Jazz Discography Project Charles Mingus Catalog Jazzdisco org Procitovano 10 lyutogo 2024 Hentoff Nat 1978 Jazz Is W H Allen s 34 35 Mingus Explains Song Titles Charles Mingus Procitovano 10 lyutogo 2024 Santoro Gene Myself When I Am Real The Life and Music of Charles Mingus New York Oxford University Press 2000 Print Saying Something Jazz Improvisation and Interaction Ingrid Monson University of Chicago Press 1997 ISBN 0 226 53478 2 Town Hall Train Wreck The Village Voice 6 chervnya 2000 Procitovano 10 lyutogo 2024 Charles Mingus Cat Toilet Training Program Charles Mingus Procitovano 10 lyutogo 2024 Charles Mingus toilet trained his cat We put his method to the test The World from PRX Procitovano 10 lyutogo 2024 Studio 360 Reg E Cathey Reads The Charles Mingus CAT alog for Toilet Training Your Cat arhiv originalu za 11 grudnya 2021 procitovano 10 lyutogo 2024 Review at AllMusic by Steve Huey Hentoff Nat 1963 Liner notes Mingus Mingus Mingus Mingus Mingus Records Mosaic 20 lipnya 2021 Charles Mingus The Jazz Workshop Concerts 1964 65 Mosaic Records Mosaic Records Home for Jazz fans amer Procitovano 10 lyutogo 2024 AllAboutJazz com 5 sichnya 1979 Arhiv originalu za 12 listopada 2011 Procitovano 10 lyutogo 2024 Blanchet Benjamin Spring semester of 71 The Spectrum University at Buffalo The State University of New York November 21 2016 David Simpson Jazz Institute of Chicago book review Arhiv originalu za 7 chervnya 2008 Procitovano 9 lyutogo 2024 Jon Pareles An irrepressible 65 Mingus concert The New York Times September 23 1984 Wynn Ron Katz Mike 1994 Ron Wynn red All Music Guide to Jazz M Erlewine V Bogdanov San Francisco Miller Freeman s 461 ISBN 0 87930 308 5 Carroll Christopher 12 lyutogo 2013 Mingus The Chaos and the Magic The New York Review of Books Procitovano 9 lyutogo 2024 Wynn Ron 1994 Jazz Venues u Ron Wynn red All Music Guide to Jazz M Erlewine V Bogdanov San Francisco Miller Freeman s 717 ISBN 0 87930 308 5 Will Friedwald Paris When He Sizzles The Village Voice Voce Steve 16 chervnya 2003 The Independent London Arhiv originalu za 3 veresnya 2010 Procitovano 9 lyutogo 2024 Shatz Adam The Nation Arhiv originalu za 8 lipnya 2018 Procitovano 9 lyutogo 2024 Ratliff Ben 18 sichnya 1998 JAZZ VIEW Hearing Mingus Again Seeing Him Anew The New York Times Procitovano 10 lyutogo 2024 Time 2 zhovtnya 1964 Arhiv originalu za 15 sichnya 2009 Procitovano 10 lyutogo 2024 Crawley Ashon T 2017 Blackpentecostal Breath The Aesthetics of Possibility New York Fordham University Press NEA press release July 21 2011 u Wayback Machine The Music of Charles Mingus Research Catalog entry New York Public Library 1989 Library of Congress Acquires Charles Mingus Collection June 11 1993 Library of Congress press release Hodgkins Trevor Dry River Jazz 07 26 2014 Composer nprstations org Rule Sheila 14 chervnya 1993 Library of Congress Buys Charles Mingus Archive The New York Times Procitovano 10 lyutogo 2024 PosilannyaOficijnij vebsajt

Дата публікації:
Топ