Чарльз Едвард Айвз (англ. Charles Edward Ives, 20 жовтня 1874, Данбері, Коннектикут — 19 травня 1954, Нью-Йорк) — американський композитор.
Айвз Чарльз | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 20 жовтня 1874[1][2][…] |
Місце народження | Данбері[4] |
Дата смерті | 19 травня 1954[1][2][…] (79 років) |
Місце смерті | Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5][4] |
Поховання | d[6] |
Громадянство | |
Професія | композитор |
Освіта | Єльський університет, Гарвардський університет і d |
Вчителі | d |
Інструменти | орган |
Мова | англійська |
Жанри | симфонія |
Нагороди | |
Батько | d |
Мати | d[7] |
charlesives.org | |
|
Біографія
Айвз народився у сім'ї військового капельмейстера, засновника оркестру Данбері. Основи контрапункту та гармонії майбутній композитор вивчив під керівництвом батька, Джорджа Айвза. Музичні смаки юнака формувались під впливом пісень Стівена Фостера. Композиторські здібності проявив у дванадцятирічному віці. Можливо, любов до музичних експериментів Чарльзу прищепив батько. Він розвивав композиторські здібності сина, за допомогою доволі цікавих вправ: добирати акомпанемент до мелодії в іншій тональності, складати політональні канони та фуги, цілотонові п'єси, настроювати фортепіано по чвертьтонах.
З 14 років служив у церкві органістом, паралельно опановував гру на фортепіано, грав у оркестрі батька. Починаючи з 1894 року, вчився в Єльському університеті, де студіював музику в класі Х. Паркера. 1898 року закінчив університет та переїхав до Нью-Йорку. Почав працювати у страховій компанії, згодом заснував свою. Був переконаним, що творчість і заробляння грошей — різні речі, адже в такому випадку композитору доводиться писати те, що продається, а не творити по-справжньому. Весь вільний час приділяє написанню музики. З 1918 року в Айвза виявили хворобу серця, і він був змушений залишити музику, завершивши композиторську діяльність у 1927 році.
Композиторська манера, стиль
Айвза можна сміливо назвати композитором-новатором свого часу. Він любив дисонанси і одним з перших випробував у своїй творчості чимало модерністських засобів: поліритмію, політональність, додекафонію, , кластери, алеаторику. Типово для Айвза цитування американського фольклору, гімнів, духовної музики. Яскраве вираження ця риса творчого почерку автора знаходить у творі «Четверте липня» (третя частина симфонії «Свята Нової Англії»). Мета композитора — відтворити реальну звукову картину святкової ходи, що він і досягає завдяки одночасному (але не ритмічному, дещо викривленому) звучанню цитат з пісень Громадянської війни та маршів Джона Філіпа Сузи. Айвз так химерно «ховає» популярні мелодії у музичній тканині, що впізнати їх можливо тільки при читанні партитури.
Надзвичайно цікава сторінка музичних експериментів мистця — використання різноманітних просторових ефектів. Найкращим прикладом такого твору є [en]», 1908. На написання цієї композиції його надихнули експерименти батька, який шукав нові можливості звучання корнету на березі озера (поблизу їхнього дому). Це перше використання тиші, що звучить в американській музиці. Сам автор зазначав в партитурі: «Струнні грають весь час ррр без зміни темпу. Вони повинні відтворити „мовчання друїдів, котрі нічого не знають, не бачать і не говорять“. Труба інтонує „вічне запитання буття“ і промовляє його тим самим тоном щоразу». Композитор використовує кінематографічні прийоми: віддаляє події в часі та просторі (партії труби та флейти в партитурі не перетинаються; струнні слід розмістити віддалено від флейт та труби).
Його музика мала довгий шлях до свого слухача. Американці, виховані на розважальній музиці, закохані в «солодкий» романтизм П. Чайковського та С. Рахманінова, були не готові сприймати експериментально-інтелектуальне мистецтво Айвза. Його часто звинувачували в дилетантизмі за «нерегламентовані» дисонанси. Жодне видавництво не хотіло видавати його творів. На початку 1920-тих рр.. за власні кошти він видає сонату [en]» та збірник «114 пісень».
Одним із улюблених жанрів Айвза була пісня (працює над жанром близько 40 років). Пісні композитора — своєрідний міжкультурний діалог: він кладе на музику власні тексти, переспівує відомі поезії (наприклад «Я не гніваюсь» Г. Гейне чи «В літніх полях» [ru], які у свій час переспівували Р. Шуман, Й. Брамс). Цікаво, що до збірки ввійшли 9 творів, які не призначені для публічного виконання. Це авторський приклад того, як не можна писати пісень, про зазначає Ч. Айвз у передмові. Ще одна особливість вокальної лірики музиканта — кілька пісень є перекладенням інструментальних творів для голосу з супроводом (до того в музичній практиці все було навпаки — композитори часто використовували пісенні мотиви у симфонічній творчості). Наприклад, п'єса «Озеро» поєднується з авторським текстом у пісні «Спогад».
Ще одна характерна особливість творчості Айвза — тяжіння до програмності, при чому детальної, конкретизованої текстом. Відомим є факт цікавого трактування пісень Шуберта, які композитор виконував на корнеті, а вірші роздавав слухачам. Видання деяких творів супроводжуються авторськими поясненнями-трактатами («Конкорд» та збірник «114 пісень»).
Композитор часто робив кілька редакцій своїх творів, тому у нотографії митця одні й ті ж композиції зазначені з різними датами.
Емоційно-образний світ музикант розуміє як систему опозицій: сила-слабкість, складність-простота, більшість — меншість, музика — звук, суть — манера. В естетичній системі сила духу знаходить вираження через складність музичної мови, щільність фактури, дисонантність гармонії, складність виконання. Справжнє мистецтво — те, яке потребує значних інтелектуальних і професійних зусиль. Проста і милозвучна музика недостойна людини. Айвз один з небагатьох творців, для якого точність виконання непринципова — адже помилки частина буття, яка має право існувати, особливо в музиці. Знамените прохання до переписувача, який намагався «підчистити» гармонію: «Не намагайтесь зробити все „мило“. Всі неправильні ноти — правильні».
Відзнаки
- 1947 — Пулітцерівська премія за Третю симфонію
Основні твори
- Варіації на Америка для орагну (1892)
- Цирковий оркестр (марш, який описує вхід циркового оркестру в містечко)
- Psalm settings (14, 42, 54, 67, 90, 135, 150) (1890s)[25]
- Струнний квартет No. 1, З Армії Спасіння (1897—1900)
- Симфонія No. 1, Ре-мінор (1898—1901)
- Симфонія No. 2 (Ives gave dates of 1899—1902; аналіз рукописів вказує на 1907—1909)[26]
- Симфонія No. 3, Табірні збори (1908–10)
- Центральний парк вночі для камерного оркестру (1906, 1909)
- Питання без відповіді для камерного ансамблю (1906; ред. 1934)
- Фортепіанна соната No. 1 (1909–16)
- Фортепіанне тріо (c. 1909–10, ред. c. 1914–15)
- Скрипкова соната No. 1 (1910–14; ред. c. 1924)
- Скрипкова соната No. 4, Дитячий день у Табірних зборах (1911–16)
- Симфонія: Свята Нової Англії (1904—1913)
- Увертюра «Robert Browning» (1911–14)
- Симфонія No. 4 (1912–18; rev. 1924–26)
- Струнний квартет No. 2 (1913–15)
- П'єси для камерного ансамблю згруповані як "Сет", часто називаються Мультфільми або Злети чи Пісні без слів (1906–18); включаючи Calcium Light Night
- Три місця у Новій Англії (оркестровий сет No. 1) (1910–14; ред. 1929)
- Скрипкова соната No. 2 (1914–17)
- Скрипкова соната No. 3 (1914–17)
- Оркестровий сет No. 2 (1915–19)
- Фортепіанна соната No. 2, Concord, Mass., 1840–60 (1916–19) (Айвз редагував її багато разів)
- Симфонія Всесвіту (незавершена, 1915–28, працював над симфонією аж до самої смерті у 1954 році)
- 114 Пісень (написані між 1887—1921 роками, опубліковані 1922 року)
- Три чвертьтонові п'єси для фортепіано (1923–24)
- Оркестровий сет No. 3 (незавершений, 1919–26, нотатки додані після 1934)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118556142 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- https://www.findagrave.com/memorial/533/charles-edward-ives
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Ольга Манулкина. От Айвза до Адамса: Американская музыка ХХ века, стор. 83
- Rich A. American Pioneers. P.50.
Посилання
- Айвз, Чарлз Едвард [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Айвз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- (англ.)
- Charles Edward Ives — Classical Archives [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (аггл.)
- (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет