Чагарі село в Україні у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області село ЧагаріКраїна

Чагарі́ — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.

село Чагарі

Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Васильковецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060090090042630
Облікова картка	Чагарі
Основні дані
Засноване	1802
Населення	260 (2017)
Площа	1.02 км²
Поштовий індекс	48271
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Водойми	Нічлава
Найближча залізнична станція	Копичинці
Відстань до залізничної станції	7 км


Місцева влада
Адреса ради	48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54
Карта
Чагарі
Чагарі
Мапа

Чагарі у Вікісховищі

**Церква Святого Великомученика Димитрія (1993р.)**

Географія

Розташоване на правому березі р. Нічлава (ліва притока р. Дністер), за 21 км від районного центру і 6 км від найближчої залізничної станції Копичинці. Через Чагарі пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.

Територія — 1,02 кв. км. Дворів — 80 (2017).

У селі є чотири вулиці Коцюбинська, Долина, Центральна та Зелена.

Адміністративне підпорядкування

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Заліщицький округ (циркул), із 1816 р. — Чортківський). Протягом 1863–1914 рр. — Гусятинського повіту.

У листопаді 1918 р. в Чагарях проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. 1921–1939 рр. село — Копичинецького повіту Тернопільського воєводства. У міжвоєнний період в Чагарях поселялися селяни-колоністи з Польщі, тому тут переважало польське населення.

Після 17 вересня 1939 р. у Чагарях встановлена радянська влада. У 1940 р. поселенню надано статус хутора Баворівщинської сільської ради; до травня 1963 р. належало до Копичинецького району. Із травня 1963 р. до січня 1965 р. Чагарі — Чортківського району; 1965—2020 — Гусятинського району; від 2020 — Чортківського.

До 2016 року підпорядковувалося Коцюбинській сільській раді. Від грудня 2016 до 2020 року — у складі Коцюбинської громади. Від 2020 — підпорядковується Васильковецькій громаді.

Топоніміка

Назва села походить від місцевості, що заросла кущами і чагарниками, на місці вирубаного лісу.

Історія

У Чагарях не було ні церкви, ні кладовища, тому місцеві жителі ходили на богослужіння до сусідніх сіл Коцюбинці й Кабівці (нині належать до м. Копичинці), для поховань використовували тамтешні цвинтарі.

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни у Червоній армії загинули Петро Савка (1910–1945) та Йосип Семчишин (1919–1944).

Серед учасників ОУН і УПА — П. Бейзор («Вівчар»), К. Грицько, С. Грицько, Г. Касіч («Кравець»), М. Левицький, М. Луків, П. Олійник та інші. У 1945 р. з хутора виселені польські родини, на їхнє місце приїхали українські сім’ї, депортовані з території Польщі. У 1952 р. мала за мету переселити всіх жителів до Миколаївської області, але цей план не вдався.

Також відомо що 2 особи які проживають у Чагарях беруть участь у українсько-російській війні. Петро Рогатин та Ігор Торконяк «КОРАБЕЛЬ». Петра мобілізували ще у 2015 який досі на фронті. Ігор був призваний на весні 2021 року на строкову службу на яку пішов добровільно після повномасштабного вторгнення підписав контракт та виконував задачі у найгарячіших точках України.

Релігія

У селі є церква святого великомученика Димитрія (1993; мурована).

Пам'ятники

пам'ятний знак Ангелу, як символу перемоги добра над злом;
два скульптурних знаки при в'їздах у Чагарі (скульптор О. Степанов).

Соціальна сфера

Діяли філії товариств «Просвіта» (1937), «Луг», «Союз Українок», (1937), «Towarzyztwo Rolnicze» (1925) і кооператива, які з встановленням радянської влади припинили свою діяльність.

За сприяння і фінансової підтримки М. Мацієвського у 2002 р. село газифіковане, в 2007—2009 рр. відновлено вуличне освітлення,.

Працюють клуб, торговий заклад.

У Чагарях проводять щорічні фольклорні свята за участю провідних митців України

Населення

Чисельність населення, чол.
1949	1952	2007	2014
273	200	263	250

Відомі люди

Народилися

(нар. 1957) — музикант, співак, меценат, голова правління житловобудівельної компанії «Митець» (м. Київ).
Ігор Торконяк (нар. 2002) — професійний військовий.

Примітки

Гринюка Б. Історична топоніміка села Чагарі та його околиць // Подільський регіон: виклики ХХІ століття (географічні аспекти): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 25 квітня 2017 р.). — Тернопіль: Крок, 2017. — С. 48–55.
Тернопільська область відтепер має свій Діснейленд (укр.), процитовано 26 грудня 2022
Гринюка Б. Діяльність товариств «Просвіта», «Towarzyztwo Rolnicze», «Związek Szlachty Zagrodowej» у селі Чагарі в міжвоєнний період // Еволюція національного світобачення українців на зламі тисячоліть: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 13 квітня 2017 року). — Тернопіль, 2017. — С. 15–19.

Джерела

Ханас М. Чагарі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 578. — .
Мельничук Б., Ханас М., Щавінський В. Чагарі // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 132—133. — .
Гринюка Б. Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль : Осадца Ю.В., 2019. — 592 с. — .

[:0-1] Гринюка Б. Історична топоніміка села Чагарі та його околиць // Подільський регіон: виклики ХХІ століття (географічні аспекти): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 25 квітня 2017 р.). — Тернопіль: Крок, 2017. — С. 48–55.

[2] Тернопільська область відтепер має свій Діснейленд (укр.), процитовано 26 грудня 2022

[3] Гринюка Б. Діяльність товариств «Просвіта», «Towarzyztwo Rolnicze», «Związek Szlachty Zagrodowej» у селі Чагарі в міжвоєнний період // Еволюція національного світобачення українців на зламі тисячоліть: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 13 квітня 2017 року). — Тернопіль, 2017. — С. 15–19.